Рішення № 83700114, 19.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 року м. Київ справа №320/1943/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 14), в якому просить:

- поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби заступника директора департаменту - начальника управління надання адміністративних послуг на міжнародні автомобільні перевезення Департаменту адміністративних послуг Державної служби України з безпеки на транспорті з 26.11.2018;

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.11.2018 до оголошення рішення суду;

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) від 01.04.2019 №452-К скасовано наказ від 26.11.2018 №2634-К про звільнення позивача з посади державної служби.

Проте, відповідачем не поновлено позивача на посаді та не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач стверджує, що такі дії Укртрансбезпеки позбавили його права на працю, призвели до моральних переживань та завдали почуття незахищеності. Позивач втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя.

Київський окружний адміністративний суд 22.04.2019 постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, призначив судове засідання на 16.05.2019.

Відповідачем 16.05.2019 подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову оскільки Національним агентством України з питань державної служби порушено процедуру та строки направлення вимоги про скасування наказу про звільнення позивача з посади, а тому підстави вважати позивача поновленим на посаді державної служби з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Також відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди, а тому підстави для її стягнення відсутні.

За клопотанням позивача судове засідання 16.05.2019 відкладено на 30.05.2019.

Судове засідання 30.05.2019 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Позивачем 14.06.2019 подано до суду письмову заяву про уточнення позовних вимог (т. 1, а.с. 127 - 128), в якій позивач збільшив позовні вимоги та просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Укртрансбезпеки щодо відмови поновити позивача на посаді державної служби, щодо відмови оплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, щодо відмови здійснити запис до трудової книжки позивача про визнання недійсним запису від 26.11.2018 №19 щодо звільнення позивача, про поновлення на посаді,

2. зобов`язати Укртрансбезпеку видати наказ, яким:

- поновити позивача на посаді, що є рівнозначною посаді державної служби заступника директора департаменту - начальника управління надання адміністративних послуг на міжнародні автомобільні перевезення Департаменту адміністративних послуг Державної служби України з безпеки на транспорті,

- провести позивачу оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.11.2018 до моменту поновлення на посаді, що є рівнозначною посаді державної служби заступника директора департаменту - начальника управління надання адміністративних послуг на міжнародні автомобільні перевезення Департаменту адміністративних послуг Державної служби України з безпеки на транспорті,

- здійснити записи до трудової книжки позивача про недійсність запису від 26.11.2018 №19 про звільнення з посади державної служби у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку відповідно до положень п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

3. стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 8 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з тим, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а вказана заява подана позивачем після першого судового засідання, протокольною ухвалою від 18.06.2019 суд повернув заяву позивача без розгляду в частині збільшення позовних вимог (т. 1, а. с. 142).

В іншій частині заяви судом прийнято уточнення позовних вимог, а саме:

1. зобов`язати відповідача видати наказ, яким:

- поновити позивача на посаді, що є рівнозначною посаді державної служби заступника директора департаменту - начальника управління надання адміністративних послуг на міжнародні автомобільні перевезення Департаменту адміністративних послуг Державної служби України з безпеки на транспорті,

- провести позивачу оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.11.2018 до моменту поновлення на посаді,

2. стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 8 000,00 грн.

Також у судових засіданнях 18.06.2019, 02.07.2019, 16.07.2019 судом оголошено перерву у зв`язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів.

За клопотаннями сторін судове засідання 23.07.2019 відкладено на 01.08.2019.

Судове засідання 01.08.2019 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

У судовому засіданні 06.08.2019 судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів, про що постановлено протокольну ухвалу.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Наказом Укртрансбезпеки від 26.11.2018 №2634-К звільнено ОСОБА_1 з посади державної служби заступника директора департаменту - начальника управління надання адміністративних послуг на міжнародні автомобільні перевезення Департаменту адміністративних послуг (т. 1, а.с. 9).

Згідно Довідки Національного агентства України з питань державної служби від 04.02.2019 №55/18 Укртрансбезпеці запропоновано, зокрема, розглянути питання щодо скасування наказу від 26.11.2018 №2634-К (т. 1, а.с. 11 - 22).

Також Національним агентством України з питань державної служби за результатами позапланової безвиїзної перевірки в Укртрансбезпеці стосовно дотримання вимог Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів з питань державної служби під час накладення дисциплінарного стягнення на державного службовця ОСОБА_1 надіслано вимогу від 20.03.2019 №67 про скасування до 01.04.2019 наказу від 26.11.2018 №2634-К (т. 1, а. с. 24 - 25).

На підставі вимоги Національного агентства України з питань державної служби від 20.03.2019 №67 Укртрансбезпека наказом від 01.04.2019 №452-К скасувала наказ від 26.11.2018 №2634-К (т. 1, а.с. 28).

У зв`язку з тим, що після скасування наказу про звільнення позивача посади державної служби його не було поновлено на посаді та не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно преамбули Закону України 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII) цей закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ст. 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП України.

Відповідно до п. 1 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого Постановою КМ України від 01.10.2014 №500 Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Мiнiстрiв України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті).

Згідно п. 13 ч. 3 ст. 13 Закону №889-VIII Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби направляє державним органам та їх посадовим особам вимоги про скасування рішень таких органів з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Порядок поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи, визначено ст. 235 КЗпП.

Згідно даної статті закону у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як зазначено вище, висновок про незаконне звільнення Укртрансбезпекою ОСОБА_1 із займаної посади зроблено Національним агентством України з питань державної служби, а наказ про звільнення його з посади державної служби скасовано самим роботодавцем.

У той же час, до повноважень Національного агентства України з питань державної служби не відноситься прийняття рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а відповідачем при скасуванні наказу про звільнення позивача не вирішено питання про поновлення останнього на попередній роботі.

Враховуючи викладене, з метою ефективного та належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді державної служби та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також при прийнятті рішення у даній справі, судом враховується наступне.

Так, наказом Укртрансбезпеки від 26.11.2018 №2634-К позивача звільнено з посади державної служби заступника директора департаменту - начальника управління надання адміністративних послуг на міжнародні автомобільні перевезення Департаменту адміністративних послуг Державної служби України з безпеки на транспорті.

У той же час, наказом Укртрансбезпеки від 24.05.2019 №220 введено в дію штатний розпис на 2019 рік, який не передбачає посади заступника директора департаменту - начальника управління надання адміністративних послуг на міжнародні автомобільні перевезення Департаменту адміністративних послуг (т. 2, а. с. 154 - 164).

Крім того, така посада відсутня у довідці про вакантні посади Укртрансбезпеки станом на 11.07.2019 (т. 2, а. с. 152 - 153).

За таких обставин, з метою відновлення порушених прав та недопущення порушення прав позивача у подальшому, суд дійшов висновку, що у даному випадку, його порушене право повинно бути відновлене шляхом зобов`язання Укртрансбезпеки запропонувати ОСОБА_1 посаду рівнозначну тій, яку він займав до звільнення з посади державної служби згідно наказу від 26.11.2018 №2634-К з урахуванням його фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності. У разі погодження позивача з наданими пропозиціями - призначити його на відповідну посаду.

У даному випадку таке рішення не буде втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки, єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання запропонувати рівнозначну посаду та працевлаштувати позивача і це зобов`язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Такого ж висновку щодо способу захисту порушеного права працівника дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.05.2019 у справі №813/2091/16.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Порядок обчислення середньої заробітної плати встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Абзацом 3 п. 2 Порядку №100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

На виконання вимог ухвали суду від 22.04.2019 відповідачем надано суду довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 , згідно якої заробітна плата позивача за вересень 2018 року становила 10 525,00 грн., за жовтень 2018 року - 18 685,00 грн., середньоденний заробіток - 1 168,40 грн., середньомісячна заробітна плата - 14 605,00 грн. (т. 1, а. с. 79).

У той же час, зі змісту довідки Укртрансбезпеки №927 від 09.04.2019 вих. №04/105 слідує, що заробітна плата позивача за вересень 2018 року становила 24 038,05 грн., за жовтень 2018 року - 29 553,60 грн. Відповідно, середньомісячна заробітна плата за вказаний період становила - 26 795,83 грн., а середньоденна - 1 339,79 грн. (т. 1, а. с. 99).

Отже, розмір виплат за останні два місяці, що передували дню звільнення позивача розрізняється.

На переконання суду, при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача слід враховувати середньомісячний заробіток вказаний у довідці Укртрансбезпеки №927 від 09.04.2019 вих. №04/105.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що наведений абз. 3 п. 2 Порядку №100 передбачає обчислення середньомісячної заробітної плати виходячи з саме з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Такі виплати можуть включати у себе як заробітну плату, такі і премії, доплати, чи інші додаткові виплати.

Натомість, у наданій відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2019 довідці відображена лише середня заробітна плата ОСОБА_1 , а не всі виплати.

Оскільки час вимушеного прогулу позивача становить 8 місяців та 15 робочих днів, середній заробіток за цей час становить 234 463,47 грн., а саме:

- 214 366, 60 грн. = 26 795,83 грн. х 8 міс.,

- 20 096,87 грн. = 1 339,79 грн. х 15 робочих днів.

При цьому, суд зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свої прав заявивши вимогу про зобов`язання відповідача видати наказ, яким провести позивачу оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.11.2018 до моменту поновлення на посаді.

Так, згідно ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів суд вважає за необхідне вийти за межі позовних у цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у сумі 8 000,00 грн., суд зазначає наступне.

На обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач стверджує про те, що непоновлення на роботі позбавило його права на працю, призвело до моральних переживань та завдало почуття незахищеності. Позивач втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя, не мав можливості продовжити санаторне лікування. Також позивач був змушений захищати та поновлювати свої права шляхом неодноразового звернення до відповідача, до НАДС та суду.

Згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням обставин даної адміністративної справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що Укртрансбезпека завдала йому певної моральної шкоди.

Проте, на переконання суду, розмір заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди є неспівмірним до характеру порушень та дій відповідача, а тому суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в цій частині та стягнути з Укртрансбезпеки на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

Також, з урахуванням того, що рішення суду у даній категорії справ підлягає негайному виконанню, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій прояв у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Таким чином, підсумовуючи встановлені судом обставини, надавши оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи та всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби в Державній службі України з безпеки на транспорті, - з 27 листопада 2018 року.

Зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 14, код 39816845) запропонувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) посаду рівнозначну тій, яку він займав до звільнення з посади державної служби згідно наказу від 26.11.2018 №2634-К, та працевлаштувати його на такій посаді.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 14, код 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 234 463 (двісті тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 47 коп. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 14, код 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) моральну шкоду у сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 26 795 (двадцять шість тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн. 83 коп. та поновлення на посаді.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.