Рішення № 83700064, 19.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 року № 320/2688/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення за її призначенням, а саме 03.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення виплати пенсії у судовому порядку, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак останній протиправно відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на неправильність заповнення заяви. Стверджує, що у пенсійного органу відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статей 35 та 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки даними нормами визначено порядок поновлення пенсії, припинення якої відбулось з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою від неї. А тому, враховуючи, що позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з відмовою від неї, результатом чого стало закриття пенсійної справи і припинення нарахування і виплати пенсії, позивач вважає, що при поновленні пенсії фактично відбувається її нове призначення.

Відповідач з позовом не погодився, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що звертаючись до пенсійного органу із заявою від 03.04.2019, позивач просила поновити пенсію за віком шляхом її повторного призначення, не зважаючи на те, що такого способу поновлення чинне пенсійне законодавство не передбачає. Наголосив, що пенсія за віком вже призначалась позивачу, але у подальшому була припинена, тому можливе лише її поновлення, однак не призначення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Білоцерківському відділі Управління Пенсійного фонду України Київської області, та отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 25.12.2014 позивачу було призначено пенсію за вислугу років, а з 30.06.2016 її переведено на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

20 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про припинення виплати раніше призначеної пенсії.

Однак, 10 жовтня 2018 року відповідач листом № 753/К-01 відмовив у задоволенні заявлених вимог, оскільки підстави, зазначені позивачем для припинення виплати пенсії, не передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до Київського окружного адміністративного суду, який рішенням від 08.01.2019 у справі №320/5942/18 задовольнив позов ОСОБА_1 та зобов`язав Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області припинити виплату пенсії позивачу у зв`язку з відмовою від неї з моменту звернення, а саме 20.09.2018.

Надалі, 03.04.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви, рішенням від 12.04.2019 №1636 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, пояснюючи це тим, що пенсія даного виду їй вже призначалась, тому, для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутись до Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

На переконання позивача, така відмова пенсійного органу не ґрунтується на нормах чинного законодавства та порушує її законні інтереси та гарантії щодо соціального захисту, у зв`язку із чим, остання звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані статтею 49 Закону №1058-IV, частиною першою якої передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 35 Закону №1058-IV у разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю пропущено з поважних причин або в разі визнання її знову особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час повторного огляду особи з інвалідністю переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено у зв`язку з відновленням здоров`я або якщо вона не отримувала пенсії внаслідок нез`явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. Якщо минуло більше п`яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах (абзац другий ч.3 ст.35 Закону №1058-IV).

Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд (абзац третій ч.3 ст.35 Закону №№1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (ч.2 ст.46 Закону №1058-IV).

Аналізуючи обставини, з якими закон пов`язує настання умов для поновлення виплати пенсії, суд зазначає, що поновлення виплати пенсії здійснюється інвалідам в разі переривання ними інвалідності та громадянам, які виїжджали на постійне місце проживання за кордон.

Саме за таких обставин, відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу ПФУ протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

У даному випадку, попередньо відмовившись від пенсії, а в подальшому звернувшись із заявою про призначення пенсії, позивач реалізував своє право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не право на поновлення виплати вже призначеної пенсії.

У зв`язку з чим, підстави поновлювати виплату пенсії, призначеної за законодавством, яке діяло на момент призначення пенсії вперше до її припинення, у відповідача були відсутні.

За таких обставин, подана 03 квітня 2019 року позивачем заява про призначення пенсії, повинна була розглядатися відповідачем саме як заява про призначення пенсії, а не заява про поновлення її виплати, а відтак, при визначенні розміру пенсії позивача повинна була застосовуватися стаття 40 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 09.12.2014 у справі № 21-549а14, в якій, усуваючи розбіжності у правозастосуванні, зазначив, що оскільки особі було припинено виплату пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії, при поверненні до раніше призначеної пенсії фактично відбулося її нове призначення.

На думку суду, у спірних правовідносинах, суть яких зводиться до з`ясування питання про те, чи наявні підстави для поновлення виплати раніше призначеної пенсії у зв`язку із добровільною відмовою пенсіонера від пенсії та припиненням її виплати на підставі судового рішення, відповідач помилково поширює дію частини другої статті 49 Закону №1058-IV в частині можливості поновити виплату пенсію, яку було припинено у зв`язку із добровільною відмовою пенсіонера від пенсії.

Отже, суд погоджується із доводами позивача про те, що частиною другою статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок поновлення пенсії, припинення якої відбулось з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою від неї.

Суд зауважує, що позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з відмовою від неї, результатом чого має стати припинення нарахування і виплати пенсії та закриття пенсійної справи, а відтак поновлення виплати такої пенсії є неможливим у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав для цього.

Тому, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, яку раніше було припинено у зв`язку із добровільною відмовою від неї, має відбуватись нове призначення пенсії, а не поновлення раніше призначеної пенсії.

Вказаний висновок суд також пояснює відсутністю законодавчого врегулювання порядку поновлення припиненої пенсії у зв`язку з відмовою від неї.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довели правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 20.05.2019 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Визнати протиправною бездіяльність Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення за її призначенням, а саме 03.04.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.