Рішення № 83700056, 07.08.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2019 рокум. Ужгород№ 260/174/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - Резуненко О.А.,

відповідача: Закарпатська митниця ДФС, представник - Пензов С.В., Струк Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 19 серпня 2019 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, яким просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA305000/2019/000009/2 від 23.01.2019 року

Позовна заява мотивована тим, що 13.12.2018 року на митну територію України, з метою митного оформлення було ввезено та доставлено в зону митного контролю транспортний засіб Skoda Octavia 2014 року належний позивачу, ОСОБА_1

14.12.2019 року у зв`язку з безпідставною - усною відмовою в митному оформленні вказаного транспортного засобу, позивач звернувся з заявою про необхідність митного оформлення вказаного транспортного засобу , на що отримав 05.02.2019 року відповідь №93/29/07-70-65 від 29.01.2019 року, де такі дії митниці щодо підвищення (корегування) митної вартості обґрунтовуються спрацюванням системи аналізу та управління ризиками та нібито декларант не подав додаткових документів підтвердження митної вартості автомобіля, у зв`язку з чим 23.01.2019 року Закарпатською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості № UA305000/2019/000009/2.

З вказаним рішення позивач не погоджується, про що неодноразово заявляв митному органу в тому числі 13.01.2019 року, було подано скаргу в якій зокрема скаржник скаржився, що з 13.12.2018 року не проводиться митне розмитнення автомобіля, вказував на належність документів та доказів які свідчать про митну вартість автомобіля в 6500 євро (відомості з інформаційного ресурсу "SCHWACKE", згідно з якого закупівельна ціна вказана в 6500 євро, платіжний документ №2018-470 від 11.12.2018 р., реальна вартість складає 6500 євро, відомості з Інтернет ресурсу, сайт - mobile.de, де вартість такого автомобіля починається від 5700 євро, а за ціною 6500 пропонується 30 аналогічних авто).

У судовому засіданні представник позивача підтримав висунуті ним судові вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із правомірністю оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару з огляду на те, що декларантом, ТОВ «Євро Континент», було подано до митного оформлення митну декларацію №UA305160/2019/005388 на товар - легковий автомобіль SKODA OCTAVIA 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 з метою випуску його у вільний обіг. У вказаній декларації була зазначена фактурна вартість у розмірі 6500 євро, а також заявлена за першим (основним) методом декларантом митна вартість товару з урахуванням транспортних витрат (100 євро) у розмірі 209584,29 грн.

Під час прийняття митної декларації до митного оформлення, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в програмному забезпеченні АСМО «Інспектор» для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_1 згенеровано числовий індикатор вартості на рівні 10300 євро.

В рамках виконання митних формальностей, генерованих АСАУР, посадовою особою, що здійснювала митне оформлення, 23.01.2019 направлено електронний запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару.

За результатами розгляду запиту, з урахуванням поданих документів, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари а також порівняння з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у митниці виник сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару, оскільки її рівень був значно нижчим за митну вартість ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

На підставі ст.53 МКУ, органом доходів і зборів здійснено запит додаткових документів для підтвердження митної вартості, однак додаткові документи на запит митниці декларантом надано не було у зв`язку з цим. 23.01.2019 митницею було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили щодо задоволенні позову та просили суд відмовити позивачу в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 грудня 2018 року, на митну територію України ,з метою митного оформлення було ввезено та доставлено в зону митного контролю транспортний засіб позивача, ОСОБА_1 , Skoda Octavia, 2014 р.в., ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1598 куб.см.

22 січня 2019 року представником декларанта, ТОВ «Євро Континент», ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію № UA305160/2019/003941, на вищезгаданий транспортний засіб з метою випуску його у вільний обіг (а.с.95).

Як вбачається із матеріалів справи, декларантом ТОВ "Євро Континент" ОСОБА_2 , для підтвердження митної вартості товару для митного оформлення надано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № 364/2018 від 11.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №А32312843 від 28.02.2014 року; калькуляція транспортних витрат від 13.12.2018 року; дані з сайту SCHEACKE від 17.12.2018 року; лист ДФСУ №31001/7/99-99-19-03 від 20.09.2016 року; копія митної декларації країни відправлення №MRN18AT520000EVXBSPG3 від 11.12.2018 року; сертифікат відповідальності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.009.64948-18 від 13.12.2018 року.

23 січня 2019 року Закарпатською митницею ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA305000/2019/000009/2, згідно якого заявлена декларантом за першим (основним) методом митна вартість транспортного засобу марки Skoda Octavia, 2014 р.в., ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 6600 євро не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю з ціновою інформацією, наявною у митного органу, а саме: автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом TMBLG7NE4E0140906 згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 10300 євро. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв`язку з наявністю у митного органу відповідної цінової інформації, а саме: згенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом TMBLG7NE4E0140906 згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 10300 євро. Таким чином, при визначенні числового значення митної вартості товару за основу взято цінову інформацію згенеровану автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_1 та калькуляції транспортних витрат б/н від 13.12.2018 року (100 євро). Отже, митна вартість товару "Легковий автомобіль Skoda Octavia, 2014 року виготовлення (VIN-код НОМЕР_1 )", визначена за шостим (резервним) методом, з урахуванням витрат на транспортування складає 10300 євро + 100 євро = 10400 євро (а.с.16-17).

Крім того, Закарпатською митницею ДФС сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00007 (а.с.12-13).

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України) та іншими законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. ст. 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В ст.53 МК України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 МК України).

Згідно із п.2 ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA305160/2019/003941 від 22.01.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що декларантом позивача були надані органу доходів і зборів всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) № 364/2018 від 11.12.2018 року та банківський платіжний документ, що стосується товару, відповідно до яких митна вартість становить 6500,00 євро (а.с. 18-19).

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу із витребуванням перед цим документів, які слід подати для підтвердження митної вартості товару (а саме: за наявності, платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару, інші документи, за бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість товару) суд не може розцінювати як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржених рішень.

Оскільки рахунок та платіжну квитанцію про здійснену оплату за придбаний автомобіль декларантом, було надано митному органу разом з митною декларацією для митного оформлення, інших документів, які б підтверджували заявлену митну вартість авто, не було.

Як уже зазначено, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст. 52 МК України).

Відповідно до ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч. 3 ст.54 МК України).

При цьому в ч. 6 ст.54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, судом встановлено, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, натомість відповідач не мав законних підстав для витребування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд звертає увагу, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вимоги частин 3, 4 ст. 53 та частини 2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, відповідач, обмежившись у спірному рішенні лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначив при цьому які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності наявні в поданих декларантом документах.

Разом із тим декларантом позивача під час здійснення митного оформлення подано всі необхідні та достатні документи для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого Закарпатською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів.

Зазначені висновки узгоджуються із викладеними у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року справа № 809/278/17.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіривши оскаржені рішення відповідача з урахуванням та відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, з урахуванням доводів позовної заяви, встановив що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 10300,00 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні від 31.07.2008 року по справі "Дружстевні Заложна Пріа та інші проти Чеської Республіки", висновки адміністративних органів, викладені у прийнятих ними рішеннях, не повинні бути довільними, нераціональними та непідтвердженими доказами.

Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, суду не надано докази законності та обґрунтованості оскаржених рішень, у той час як встановлені та досліджені судом у даній справі докази вказують на їх необґрунтованість та незаконність.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги документи, що містяться в матеріалах справи та з огляду на те, що позивач оскаржує рішення про коригування митної вартості і навів належні та допустимі докази неправомірності такого суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищенаведеного, в силу ст. 139 КАС України, слід стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 134 КАС України, встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що представник позивача повинен був подати детальний опис наданих ним робіт (послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, однак представником позивача, не було подано жодного документу, для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, відтак у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 23 січня 2019 року №UA305000/2019/000009/2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС (вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39515893) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок)

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Микуляк