Рішення № 83699681, 14.08.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2019 р. Справа№200/6763/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В.,за участю секретаря Котова С.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвуглесервіс" (ЄДРПОУ 40949247, адреса: вул. Італійська, 35, Маріуполь, Донецька область, 87515) до Головного управління Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39406028, адреса: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, Маріуполь, Донецька область, 87526) про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-3865-17 від 05.03.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 28.02.2019 року,

За участю сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Коваленко Г.О. за довіреністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвуглесервіс" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-3865-17 від 05.03.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 28.02.2019 року на загальну суму 3487743 грн. 83 коп.

Ухвалою суду від 31 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

На виконання зазначеної ухвали суду, позивачем усунені недоліки в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/6763/19-а та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16 липня 2019 року.

04.07.2019 року, на адресу суду засобами електронного зв`язку відповідач надав відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 серпня 2019 року.

У судове засідання, призначене на 14 серпня 2019 року позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд позовної заяви без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення та заперечення, аналогічно викладеним у відзиві.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив, що 02 квітня 2019 року отримав від ГУ ДФС у Донецькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3865-17 від 05.03.2019 р. зі сплати єдиного внеску станом на 28 лютого 2019 року на загальну суму 3487743 грн. 83 коп.

Позивач категорично не погоджується з оскаржуваною вимогою, вважає її такою, що винесена всупереч вимогам чинного законодавства України, є протиправною, а тому підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на норми пункту 9-4 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позову в повному обсязі.

Так, у наданому відзиві на адміністративний позов, відповідач зазначив, що оскільки згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 28.02.2019 становила 3 487 743 грн. 83 коп. На підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3865-17 від 05.03.2019 р., враховуючи вимоги чинного законодавства.

Стосовно посилання позивача на звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску у відповідності до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 2464-VI до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 року по теперішній час, відповідач заперечив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р» діяло з 05.11.2014 по 18.12.2015 років, тобто у цьому періоді затвердженого переліку населених пунктів, на яких здійснювалася антитерористична операція не було. За таких обставин, відповідач вважає, що п.9-3 (п. 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовувати як підставу звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування неможливо.

Окрім того, відповідач зазначив, що підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464- VI було доповнено пунктом 9-3. Проте, пунктом 1 Закону України від 02 березня 2015 року №219-VIII до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI внесено зміни, зокрема пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4. Пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669- VII. Таким чином, вищевказані зміни до Закону №2464-УІ внесені Законом №1669-VII. втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII, з 01.01.2016 року.

Відповідач зазначив, що борг з єдиного внеску, визначений до сплати у вимозі від 06.02.2019 № Ю-3865-17 виник у 2018-2019 роках.

На підтвердження правомірності прийнятої Вимоги, відповідач зауважив, що підставою для звільнення платника єдиного внеску є відповідна заява, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Одночасно, відповідач відзначає, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов`язані виконувати всі функції встановлені Законом.

Зазначену позицію підтримав представник відповідача під час здійснення підготовчого провадження та у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Укрвуглесервіс" зареєстровано в якості юридичної особи 09 листопада 2016 року за № 12741020000012871, включено до ЄДРПОУ за № 40949247 та перебуває на обліку в Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Відповідач - Головне управлінні державної фіскальної служби у Донецькій області - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Контролюючим органом 05 березня 2019 року сформовано вимогу № Ю-3865-17 про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 3 487 743 грн. 83 коп., яка виникла станом на 28 лютого 2019 року /арк. справи 11/.

Не погодившись з винесеною вимогою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби (ДФС) /арк. справи 12-17/.

За результатами розгляду скарги позивача ДФС прийнято Рішення про результати розгляду скарги № 21208/6/99-99-11-05-02-25 від 08.05.2019 р., відповідно до якого вимогу № Ю-3865-17 про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску залишено без змін, а скаргу ТОВ «Укрвуглесервіс» - без задоволення /арк. справи 20-22/.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач скористався правом на судове оскарження спірної вимоги.

Відповідно до відомостей, наявних в програмному забезпеченні «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиному державному реєстрі судових рішень України, судом встановлено, що Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 р. по справі №200/12022/18-а задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвуглесервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-3865-17 від 05.09.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.08.2018 року. Визнано незаконною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 05.09.2018 року № Ю-3865-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31 серпня 2018 року на загальну суму 2 280 773,67 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 р. у справі № №200/12022/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглесервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-3865-17 від 05.09.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.08.2018 року - повернуто апелянту.

Також, позивачем, разом з позовною заявою надані звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за період січень 2018 року - січень 2019 року з квитанціями № 2 про їх прийняття /арк. справи 43-89/.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та наданого відповідачем відзиву, спірним питанням у справі є правомірність винесення відповідачем вимоги Ю-3865-17 від 05.03.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 3487743,83 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абзацу 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Таким чином, позивач в розумінні зазначених норм законодавства є страхувальником та на нього покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Нормами статті 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Положеннями частини восьмої статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок, згідно вимог пункту 12 статті 9 Закону № 2464 підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Суд зазначає, що згідно з нормами пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до норм статті 1 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Маріуполь, де зареєстрована юридична особа позивача і де здійснює свої повноваження відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечиним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Окрім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Маріуполь.

За таких обставин, суд доходить висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття оскаржуваної вимоги факт знаходження у спірний період населеного пункту м. Маріуполь, на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Статтею 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 вказаного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Таким чином, законодавець визначив спосіб звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків, що передбачені статтею 6 Закону № 2464, зокрема, подання платником єдиного внеску заяви, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

З аналізу чинного законодавства суд доходить висновку, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 6 Закону № 2464 пов`язується виключно з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви.

Разом з тим, матеріали справи містять листи позивача від 09.02.2018 №4, 16.02.2018 №5 щодо звільнення позивача від виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, направлені на ім`я начальника…Центрального відділення Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області та відповідь Головного управління ДФС у Донецькій області, відповідно до якої зазначено, що з 01.01.2016 законодавством про єдиний внесок не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО. /арк. справи 26-30/.

Суд вважає за доцільне зазначити, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначений період, протягом якого така заява подається, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на день розгляду справи антитерористична операція не закінчена.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені у його письмових запереченнях щодо неможливості застосування положень пункту 94 розділу VIII Закону №2464-VІ, оскільки він є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Водночас суд зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду було сплачено судовий збір на загальну суму 19 210,00 грн. /арк. справи 96/.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 19 210,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвуглесервіс" (ЄДРПОУ 40949247, адреса: вул. Італійська, 35, Маріуполь, Донецька область, 87515) до Головного управління Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39406028, адреса: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, Маріуполь, Донецька область, 87526) про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-3865-17 від 05.03.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 28.02.2019 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ю-3865-17 від 05.03.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 28 лютого 2019 року на загальну суму 3 487 743,83 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-й Таганрозької дивізії, буд. 114 , код ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвуглесервіс" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 35) судовий збір у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 14 серпня 2019 року. Повний текст рішення складено та підписано 19 серпня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень ста тті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова