Рішення № 83699458, 19.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Справа № 215/3350/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність відповідача протиправною, яка виявилась у порушенні правового режиму розгляду заяви від 05.03.2019 року за вх. №С-203 від 06.03.2019 року згідно порядку ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», ч. 1, 2, 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» і принципів ст. 34 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилась у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви (запиту) від 05.03.2019 року вх. №С-203 від 06.03.2019 року;

- зобов`язати відповідача надати зазначені документи згідно заяви від 05.03.2019 року вх. №С-203 від 06.03.2019 року;

- захистити права на інформацію, зазначивши окремим пунктом рішення, що без винесення за результатами розгляду звернення нормативно-правового акту відповідачем, заява від 05.03.2019 року вх. №С-203 від 06.03.2019 року вважається належно не розглянутою, зазначивши закон чи інший нормативно-правовий акт вимоги яких порушено відповідачем згідно ст. 249 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.03.2019 року звернувся до відповідача із заявою (запитом) за вх. №С-203, в якій просив надати рішення, розпорядження, накази, акти з приводу заяви-скарги від 02.06.2015 року по справі №215/3692/15-а. Проте, будь-яких нормативно-правових актів за результатами розгляду заяви отримано не було, що на думку позивача, порушує його право на інформацію, передбачене ст.ст. 3, 34 Конституції України, а також не було повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви (запиту).

14.06.2019 року ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Камбул М.О. адміністративний позов передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с. 5-7).

12.07.2019 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. відкрито провадження у справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 07.08.2019 року відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів надати відзиви на позов (а.с. 2).

07.08.2019 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. було відкладено розгляд справи на 19.08.2019 року у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи доказів отримання відповідачем копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.07.2019 року.

08.08.2019 року відповідачем було подано письмовий відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що, 21.03.2019 року за вих. №С-203 позивачу звичайним поштовим повідомленням було направлено письмову відповідь на звернення. Представник відповідача зазначає, що заяву (запит) позивача було розглянуто у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», при цьому до розгляду вказаної заяви було залучено управління праці та соціального захисту населення виконкому районної у місті ради, відділи виконкому районної у місті ради: загальний, з питань служби в органах місцевого самоврядування і кадрової роботи. Під час розгляду заяви не було встановлено порушень у діях працівників, які б стали підставами для проведення службового розслідування.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Голови Тернівської районної у місті ради із заявою (запитом) за вх. №С-203, в якій просив:

1) індивідуальним актом розпочати службове розслідування стосовно керівника загального відділу Олени Міщук копію якого надати заявнику;

2) індивідуальним актом зобов`язати керівника загального відділу Олену Міщук направити вхідні номери, як доказ отримання відповіді на відзив по справі №215/3692/15-а судді Лиходєдову А.В Тернівського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;

3) індивідуальним актом зобов`язати керівника загального відділу Олену Міщук вивчити Постанову КМУ від 14.04.1997 року №348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за звернення ми громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування ...»;

4) надати номери наказів, якими зобов`язали при реєстрації заяв керівника відділу ставити вхідні їх номера відповідно до заяви від 18.01.2019 року;

5) надати рішення, розпорядження, накази, акти з приводу заяви-скарги від 02.06.2015 року для справи №215/3692/15-а та поштове повідомлення чи інший документ, який підтвердить, що копії рішення, розпорядження, наказів, актів з приводу заяви від 02.06.2015 року були надіслані і отримані заявником, вихідний номер і дату відправки повідомлення про день, час і місце розгляду заяви від 02.06.2015 року та поштове повідомлення, що таке повідомлення було отримано;

6) надати запрошення до виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради, з реєстраційним номером, датою ознайомлення з ним з приводу розгляду заяви від 02 06.2015 року, вихідний номер і дату відправки звернення Голови Тернівської районної у місті ради до вищого органу для конкретизації підстав не призначення соціальної допомоги згідно ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ч. 1 ст. 11 Міжнародному пакту про економічні, соціальні і культурні права держави, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.ст. 1, 22, 48, 55, 68 Конституції України;

7) надати, документ, де зазначено осіб, час, день, місце, де розглядалася заява від 02.06.2015 року для справи №215/3692/15-а (а.с. 3).

Листом Голови Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради від 20.03.2019 року за вих. №С-203 було надано відповіді та роз`яснення за кожним пунктом звернення позивача, зокрема:

- за п. 1 було повідомлено, що підстав для проведення службового розслідування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» за змістом скарги відсутні;

- за п. 2 з приводу звернення із заявою, адресованою Тернівському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, було надано роз`яснення і прийнято заяву після усунення відповідних недоліків;

- за п. 3, 4 було зазначено, що посилання на Постанову КМУ від 14.04.1997 року №348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування ...» є безпідставними, оскільки на час звернення вона втратила чинність;

- за п. 5, 6, 7 було надано відповідь, що у скарзі від 02.06.2015 року не було зазначено про бажання бути присутнім при розгляді скарги, при цьому було зазначено, що відповідь необхідно надіслати на адресу: АДРЕСА_1 .

Також було роз`яснено, що до повноважень голови Тернівської районної у місті ради не входить обов`язок своїм розпорядженням гарантувати право на одержання допомоги та забезпечувати Вам рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Повноваження по призначенню державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям покладене на управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради, яке здійснює призначення відповідно до Закону України від 01.06.2000 №1768-111 «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та з урахуванням вимог Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів всіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 № 345.

Проте, позивач вважає, що відповідач допустив бездіяльність, яка полягає у не дотриманні законної мети правового режиму при розгляді заяви, відмовився використовувати свої владні виконавчі функції та не прийняв рішення, яке відповідає положенням закону.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності дій відповідача щодо розгляду заяви (запиту) позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Аналіз зазначених норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов`язків.

Судом встановлено, що відповідачем було дотримано вищезазначених вимог щодо розгляду заяви позивача від 05.03.2019 року у строк, передбачений законодавством, та з урахуванням наданої компетенції.

У зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виявилась у порушенні правового режиму розгляду заяви від 05.03.2019 року за вх. №С-203 від 06.03.2019 року не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судом не встановлено факт бездіяльності відповідача, то не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача надати зазначені документи згідно заяви від 05.03.2019 року вх. №С-203 від 06.03.2019 року.

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилась у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви (запиту) від 05.03.2019 року вх. №С-203 від 06.03.2019 року, оскільки позивач самостійно розпоряджається своїми правами, шляхом подання відповідних заяв (запитів).

Щодо позовних вимог про захист права на інформацію, зазначивши окремим пунктом рішення, що без винесення за результатами розгляду звернення нормативно-правового акту відповідачем, заява від 05.03.2019 року вх. №С-203 від 06.03.2019 року вважається належно не розглянутою, зазначивши закон чи інший нормативно-правовий акт вимоги яких порушено відповідачем згідно ст. 249 КАС України, суд зазначає наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що засіб юридичного захисту порушеного права повинен бути ефективним та ґрунтуватися на конкретних підставах.

Так, позивач просить зобов`язати відповідача вчинити певні дії, що на його думку є ефективним заходом захисту порушеного права, без наявних на те конкретних підстав, в даному випадку - за відсутності встановленого факту бездіяльності відповідача в ході розгляду заяви від 05.03.2019 року вх. №С-203.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець