Ухвала суду № 83699265, 19.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

м. Вінниця

19 серпня 2019 р. Справа № 120/2655/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинський Олександр Ванадійович розглянувши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову у справі:

за позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

до: державного реєстратора Браїлівської селищної ради Ланового Володимира Васильовича; третя особа: приватне підприємство "Агро-Вілам"

про: визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 20109 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до державного реєстратора Браїлівської селищної ради Ланового Володимира Васильовича; третя особа: приватне підприємство "Агро-Вілам" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок. Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведені норми права узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідач як державний реєстратор речових прав на нерухоме майно за законодавством є суб`єктом владних повноважень. Наведене вбачається зі змісту пункту 1 частини першої статті 2 та статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Згідно із цими нормами державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому втручання будь-яких осіб, у тому числі державних органів, у діяльність державного реєстратора забороняється.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Позивачі обґрунтовують звернення до суду тим, що належні їм на праві власності земельні ділянки починаючи з березня 2011 року перебували в оренді у ПАТ "Браїлівське", на підставі основного та додаткових угод від 2016 року із строком дії до травня 2018 року. У червні 2019 року позивачам/власникам земельних ділянок стало відомо, що внаслідок ряду дій державного реєстратора Браїлівської селищної ради Ланового Володимира Васильовича була здійснена протиправна реєстрація 16-ти земельних ділянок на підставі угод про розірвання договорів оренди землі. Зазначають, що на підставі вказаних документів державним реєстратором Браїлівської селищної ради Лановим Володимиром Васильовичем були проведені реєстраційні дії по припиненню права оренди землі ПАТ "Браїлівське", що створило можливість безперешкодної реєстрації права оренди на земельні ділянки, орендовані ПАТ "Браїлівське", іншому суб`єкту господарювання - приватному підприємству "Агро-Вілам". Вказують, що зазначені реєстраційні дії були здійснені державним реєстратором Лановим В.В. , незважаючи на те, що їх договори були дійсними та чинними до травня 2018 року включно. Водночас додані до матеріалів справи докази (витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) містять лише інформацію про прийняті рішення відповідачем про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ПП "Агро-Вілам", інформація про реєстраційні дії по припиненню права оренди землі ПАТ "Браїлівське" у матеріалах позовної заяви відсутня.

Таким чином, позивачі порушення своїх прав особа вбачають у наслідках, спричинених рішеннями та діями відповідача, які вони вважають неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин. Позивачі, оскаржуючи реєстраційні дії щодо договорів оренди землі, фактично мають намір таким шляхом розірвати договори оренди земельних ділянок з ПП "Агро-Вілам".

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент реєстрації зазначених договорів) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Після укладення договорів оренди землі та їх державної реєстрації у третьої особи виникло речове право, а саме право оренди земельних ділянок.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави суду вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, а стосується захисту їх приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Такі висновки узгоджуються з позицією Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 821/409/17, Верховного суду у постановах від 28 лютого 2029 року у справі № 821/410/14, від 15 серпня 2019 року у справі № 821/493/17.

За змістом частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведену норму, а також встановлені судом обставини, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи наведене, доходжу висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Оскільки даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Крім того із позовною заявою позивачі подали заяву про забезпечення адміністративного позову.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Статтею 152 КАС України встановлено вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову.

За приписами частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 153 КАС України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

З аналізу вказаної норми вбачається, що заяву про забезпечення позову (до подання позовної заяви) має бути подано до суду із додержанням правил підсудності.

Однак Вінницький окружний адміністративний суд не є судом, повноважним розглядати заяву про забезпечення позову, а тому заяву про забезпечення позову подано не до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Приписами Кодексу адміністративного судочинства України не визначені наслідки подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, якщо таку заяву подано з порушенням правил підсудності.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З огляду на зазначені приписи суд застосовує:

- пункти 1, 3 частини 1 статті 152 КАС України, згідно з якими заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна найменування суду; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

- частину 7 статті 154 КАС України, згідно з якою суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

З огляду на наведене, оскільки заяву про забезпечення позову подано до Вінницького окружного адміністративного суду, який не є судом, повноважним розглядати таку заяву, вона підлягає поверненню заявникам без розгляду.

Керуючись статтями 152, 154, 170, 171, 243, 248 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до державного реєстратора Браїлівської селищної ради Ланового Володимира Васильовича; третя особа: приватне підприємство "Агро-Вілам" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

Роз`яснити позивачам, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Повернути заявникам без розгляду заяву про забезпечення позову разом з доданими до неї матеріалами.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович