Рішення № 8369654, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/4925.01.10 За позовомАкціонерної енергетичної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

доВідкритого акціонерного товариства “Технічно-торгівельний дім “Електроніка”

простягнення 35 708,33 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

Від позивачаІваненко І.П. —представник за довіреністю від 10.07.2009 р. № Д07/2009/07/10-7

Від відповідача не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергетична компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася до Відкритого акціонерного товариства “Технічно-торгівельний дім “Електроніка” з позовом від 27.11.2009 р. № 048-71-13866 про стягнення 29 884,73 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 28.01.2000 р. № 1030021, 1 775,07 грн. інфляційної складової боргу, 598,48 грн. 3 % річних та 3 450,05 грн. пені за час прострочення грошового зобов’язання.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/49 від 09.12.2009 р., яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.12.2009 р.

28.12.2009 р. у судове засідання з’явився представник позивача, який надав для залучення до матеріалів справи документи, що вимагалися ухвалою від 09.12.2009 р. та гарантійний лист відповідача про погашення боргу у строк до 21.12.2009 р., а також повідомив суд про сплату боргу відповідачем.

Ухвалою від 28.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 25.01.2010 р. зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, неподання витребуваних судом документів та необхідність подання доказів погашення відповідачем боргу перед позивачем.

30.12.2009 р. від відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення по справі, в яких зазначалося про відсутність у Відкритого акціонерного товариства “Технічно-торгівельний дім “Електроніка” заборгованості перед позивачем станом на 17.12.2009 р. та містилася вимога до суду не розглядати справу за відсутності представника відповідача. До вказаних пояснень відповідачем приєднано копію платіжного доручення про перерахування на користь позивача 36000,00 грн. боргу за угодою від 28.01.2000 р. № 1030021.

У судове засідання, призначене на 25.01.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Враховуючи обмеженість процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до положень ст. 75 цього кодексу суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

25.01.2010 р. представник позивача надав для залучення до матеріалів справи додаткові докази, доповів обставини справи, підтвердив факт погашення відповідачем основного боргу та підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Акціонерної енергетичної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставленої на його користь теплової енергії у гарячій воді. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір від 28.01.2000 р. № 1030021 з додатками, розрахунок ціни позову, розрахунок основного боргу, облікові картки (табуляграми) фактичного споживання теплової енергії відповідачем, акт звірки розрахунків, гарантійні листи відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2000 р. Акціонерною енергетичною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” та Відкритим акціонерним товариством “Технічно-торгівельний дім “Електроніка” укладено договір № 1030021, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобов’язався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов’язався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до звертання-доручення до зазначеної угоди сторін та п. 5.1 даного договору визначення кількості спожитої енергії протягом розрахункового періоду здійснюється розрахунковим способом згідно з договірним навантаженнями.

Виходячи з додатку № 3 до договору розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться на підставі тарифів, встановлених і затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Згідно з п. 5 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду, один примірник якого, після його оформлення, повертається до районного відділу теплозбуту.

Вартість фактично отриманої від постачальника та використаної теплової енергії оплачується споживачем самостійно до 15 числа поточного місяця (п. 4 додатку № 4 до договору).

За твердженнями позивача станом на 01.11.2009 р. заборгованість відповідача за договором від 28.01.2000 р. становила 29 884,73 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з січня 2009 року по листопад 2009 року, розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 69385,67 грн. та її часткової оплати в розмірі 25565,23 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи (платіжне доручення від 14.12.2009 р. № 155 на суму 36000,00 грн. та акт звірки розрахунків за підписом позивача) відповідач погасив заявлену до стягнення суму основного боргу після порушення провадження у справі № 46/49.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в разі відсутності предмету спору.

Зважаючи на подання суду доказів погашення заборгованості з оплати вартості поставленої позивачем відповідачеві теплової енергії за договором від 28.01.2000 р., провадження у справі в частині стягнення 29 884,73 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 1 775,07 грн. інфляційної складової боргу, 598,48 грн. 3 % річних та 3 450,05 грн. пені.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору від 28.01.2000 р. сторони погодили, що у випадку наявності у споживача енергії боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), йому нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргу, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.

Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Розглядаючи даний спір, суд враховує, що перерахована відповідачем сума коштів платіжним дорученням від 14.12.2009 р. № 155 перевищує заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості, включаючи нараховані позивачем суми пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних, але не вважає такий факт підставою для відмови позивачеві у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки в указаному платіжному дорученні, призначенням платежу коштів в розмірі 36000,00 грн. є сплата боргу за договором, а таке призначення грошових сум, як пеня за порушення строків оплати за договором, 3 % річних чи інфляційні нарахування, платником вказані не були. За таких обставин, позивач правомірно не врахував дані кошти в рахунок погашення відповідачем пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, суд звертає увагу на те, що розгляд справи № 46/49 відкладався і відповідач не був позбавлений можливості звернутися до банківської установи з вимогою про зміну призначення платежу за коштами, сплаченими позивачу за переліченими вище платіжними дорученнями.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а проведений позивачем розрахунок —здійснено правильно. Разом з тим, зважаючи на повне погашення відповідачем заборгованості, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Тому, враховуючи відсутність відомостей від позивача про негативні для підприємства наслідки неналежного виконання відповідачем обов’язку з оплати спожитої електричної енергії, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 1000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 775,07 грн. інфляційної складової боргу, 598,48 грн. 3 % річних та 1000,00 грн. пені,

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки звернення позивача до суду було обумовлене порушенням відповідачем зобов’язань за договором, а заборгованість була погашена після звернення позивача до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині вимог про стягнення 29 884,73 грн. боргу припинити.

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Технічно-торгівельний дім “Електроніка” (04108, м. Київ, проспект Правди, 12 в, ідентифікаційний код 24723884) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 1 775 (одну тисячу сімсот сімдесят п'ять) грн. 07 коп. інфляційної складової боргу, 598 (п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 48 коп. 3 % річних, 1 000 (одну тисячу) грн. пені, 357 (триста п’ятдесят сім) грн. 08 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко