Рішення № 83694879, 16.08.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35268/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.

справа № 757/35268/17-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

представник відповідача ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на його користь матеріальної та моральної шкоди. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 29 липня 2015 р. відповідач, керуючи автомобілем марки Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись заднім ходом по вул. Ак. Богомольця в м. Києві допустив зіткнення з припаркованим з лівої сторони проїзної частини автомобілем марки Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень останнього. На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , перебував у користуванні позивача. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 445/15 від 10.08.2015 р. розмір матеріального збитку, заподіяного автомобілю марки Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 11 271,34 грн. Вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 р. Позивач зазначає, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «СК «Україна» відповідно до страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4446975. Оскільки відповідач в порушення положень ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомив страховика про настання страхового випадку, відповідальність з відшкодування позивачеві матеріального збитку в розмірі 11 271,34 грн. має бути покладена на відповідача. Окрім того, позивач просив стягнути на його користь сплачену ним вартість автотоварознавчого дослідження в сумі 900 грн. Також зазначає, що протиправними діями відповідача йому заподіяно моральної шкоди, що полягає у нервовому стресі через дорожньо-транспортну пригоду, втраті душевного спокою та вимушеними змінами нормального способу свого життя через ремонт пошкодженого автомобіля. Спроби мирного врегулювання з відповідачем ситуації не знайшли свого позитивного результату та проблемна ситуація була невирішеною понад два роки. Заподіяну відповідачем моральну шкоду позивач оцінює ув 5 000 грн. та просить стягнути на його користь.

Ухвалою суду (суддя Цокол Л.І.) від 13 серпня 2018 р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - необхідності доплатити судовий збір.

Після усунення недоліків позову ухвалою суду (суддя Батрин О.В.) від 01 лютого 2019 р. справу прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження.

12.03.2019 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду, у задоволенні якої ухвалою суду від 16.08.2019 року відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновку.

Судом встановлено, 29 липня 2015 р. відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись заднім ходом по вул. Ак. Богомольця в м. Києві допустив зіткнення з припаркованим з лівої сторони проїзної частини автомобілем марки Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , та що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 р. у справі № 757/44507/17-п відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП та звільнено від відповідальності у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вказує позивач на час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , перебував у його користуванні.

Проте, належних доказів цього суду не надав.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, від 10.08.2015 р. № 445/15 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю марки Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 29.07.2015 р., становить 11 271,34 грн.

За проведення вказаного експертного дослідження позивачем відповідно до квитанції № 886981 від 11.08.2015 р. сплачено 900 грн.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Зокрема, відповідно до п.п. 2 Правил власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Разом з тим, ОСОБА_1 до позову додано лише копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_4 .

Даних належного користування пошкодженим автомобілем на час дорожньо-транспортної пригоди, того, що на час дорожньо-транспортної пригоди позивач мав оригінал реєстрацію транспортного засобу, а також посвідчення водія, що надає йому право користування транспортним засобом, суду не надано.

Тому, суд не погоджується з доводами позивача ОСОБА_1 , що він правомірно володів цим майном, та як наслідок має право на відшкодування завданої шкоди.

Вказане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вказана правова позиціє висловлена і постанові Верховного Суду від 7.11.2018 року у справі № 200/21325/15-ц.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вказує позивач у позовній заяві згідно з даних інтернет сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України йому відомо, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «СК «Україна» відповідно до страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4446975.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У п. 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), положеннями п. 33.1.4. ст. 33.1 Закону на водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, покладено обов`язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

При цьому, відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.

Згідно зі ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження з ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 р. у справі № 755/18006/15-ц відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 р. Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, вимоги позову про відшкодування позивачеві відповідачем, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована, матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу марки Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , та як наслідок витрат на проведення дослідження відповідно до п. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суперечать чинному законодавству та судовій практиці, а тому, задоволенню не підлягають.

При цьому, позивач як потерпілий у встановлені законом строки (ст. 33, 35, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») для отримання страхового відшкодування мав подати страховику - ПрАТ «СК «Україна», яким відповідно до страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4446975 була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, заяву про страхове відшкодування встановленого зразка.

Однак, матеріали справи не містять доказів як такого звернення, так і прийнятого на підставі нього рішення страховика про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування.

Доводи позивача про невиконання відповідачем обов`язку, передбаченого п. 33.1.4. ст. 33.1 Закону щодо невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду правового значення для вирішення даної справи не мають, оскільки це є підставою для звернення страховика після виплати страхового відшкодування з регресним позовом до завдавача шкоди відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, враховуючи відсутність доказів щодо правомірності перебування у позивача на час дорожньо-транспортної пригоди пошкодженого автомобіля, та як наслідок спричинення йому моральної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цих вимог.

Зазначення у постанові суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності пояснень ОСОБА_5 не підтверджує правомірне користування останнім пошкодженим автомобілем ОСОБА_4 та факт спричинення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. 23, 1167, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3

Відповідач: ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2

Суддя О.В.Батрин