Рішення № 83693999, 13.08.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4763/19

Справа №754/2950/19

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.

за участі секретарів судового засідання Гайворонського В.М., Вакулюк Д.С.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 01.03.2019 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

15.03.2019 р. від позивача до суду надійшла позовна заява в новій редакції, у відповідності до якої просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11 344, 16 грн.

Вимоги позову обґрунтовує тим, що 09.01.2019 р. її було звільнено з посади провідного бухгалтера Відділу бухгалтерського обліку та звітності за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення, відповідач не повідомив її про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив їх виплату. Частковий розрахунок при звільненні був здійснений лише 18.01.2019 р., а остаточний 31.01.2019 р. Враховуючи вказане, позивач звертається до суду з вимогами до відповідача виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

19.03.2019 р. ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А. відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

07.05.2019 р. від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

07.05.2019 р. від представника ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого вимоги позову не визнає, вважає доводи позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства. Вказує на те, що розрахунок при звільненні з позивачем було здійснено 18.01.2019 р. в розмірі 4 154, 07 грн. При цьому, ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» є бюджетною установою, фінансування його діяльності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості здійснення будь-яких виплат до моменту затвердження кошторису. У зв`язку з зазначеним, невиплата належних позивачу сум в день звільнення, сталась не з вини відповідача. Зокрема, в відзиві зазначається про те, що позивачем не вірно розраховано розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки затримка в розрахунку тривала 7 робочих днів, при цьому середньоденний заробіток позивача становить 709, 01 грн., у зв`язку з чим сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 5 672, 08 грн. Вказує на те, що позивачем помилково визначено період затримки розрахунку при звільненні, а саме з 09.01.2019 р. по 31.01.2019 р., оскільки грошові кошти в розмірі 335, 03 грн., які надійшли на рахунок позивача 31.01.2019 р. були сплачені останній без належної правової підстави та не повинні бути враховані до належних позивачу нарахувань, оскільки наказом установи від 29.12.2018 р. позивачу була скасована доплата за збільшення обсягу робіт з 02.01.2019 р. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні вимог позову.

06.05.2019 р. до суду позивачем подано відповідь на відзив, у відповідності до якої зазначає про те, що відповідачем не надано до суду доказів відсутності своєї провини в затримці розрахунку при звільненні, а саме доказів неможливості здійснення ним видатків на підставі проекту кошторису або здійснення дій, спрямованих на своєчасне складання і подання проекту кошторису на затвердження Уповноваженого органу. Зокрема, при звільненні відповідач не повідомив позивача про неможливість проведення розрахунку. При цьому, відсутність бюджетних асигнувань не може вважатись відсутністю вини роботодавця у проведенні з працівником розрахунку при звільненні. Посилалась, крім викладеного, на те, що грошові кошти в розмірі 335, 03 грн. відносяться до остаточного розрахунку позивача при звільненні, що підтверджується розрахунковим листом за січень 2019 р., який було надано позивачу після 31.01.2019 р. головним бухгалтером ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України», підписаним та скріпленим печаткою установи. У відповідності до вказаного документу, остаточна виплата позивачу при звільненні становить 4 489, 1 грн., при цьому, у відповідності до довідок банку, позивачу на рахунок надійшли кошти в розмірі: 18.01.2019 р. - 4 154, 07 грн., 31.01.2019 р. - 335, 03 грн., що в сумі складає 4 489, 1 грн. Відповідачем не надано до суду доказів існування службової записки головного бухгалтера про скасування позивачу доплат та надбавок на 2019 рік, при цьому з наказом про скасування доплат, на який посилається відповідач в поданому відзиві, позивач не ознайомлена. На підставі викладеного просить задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

08.05.2019 р. ухвалою судді постановлено здійснювати розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судовому засіданні.

23.05.2019 р. до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у відповідності до яких, зазначає про те, що розрахунок з позивачем, відповідно до Бюджетного кодексу України, міг бути проведений лише на підставі затвердженого кошторису, який був затверджений лише 17.01.2019 р. Отже, існували об`єктивні обставини, які зумовили проведення розрахунку після затвердження кошторису, як основного фінансового документу бюджетної установи. Посилається також на те, що безпідставно отримана позивача доплата 31.01.2019 р. не може розглядатись як несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні. Вказана доплата є безпідставною, оскільки у відділі бухгалтерського обліку та звітності за січень 2019 р. відсутні вакантні посади, у зв`язку з чим позивачем не могла виконуватись додаткова робота, а відповідно встановлена та отримана доплата за збільшення обсягу виконуваних робіт. На підставі зазначеного, просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

29.05.2019 р. від позивача до суду надійшла відповідь на заперечення, у відповідності до якої, посилається на те, що на момент звільнення позивача за згодою сторін, відповідач мав знати про те, що не може розрахуватись з позивачем, проте свідомо пішов на порушення законодавства. Щодо кількості днів затримки при здійсненні розрахунку при звільнення зазначила про те, що не була ознайомлена з Наказом установи про скасування їй доплат, що порушує її права. При цьому, сума надбавки, яка нарахована та виплачена позивачу, відображена в розрахункових листах, наданих установою. У зв`язку з викладеним просить задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що Наказом ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» від 08.01.2019 р. №05-ос, ОСОБА_1 09.01.2019 р. звільнено з посади провідного бухгалтера Відділу бухгалтерського обліку та звітності за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Разом з тим, встановлено та не спростовувалось сторонами по справі, що 09.01.2019 р. з позивачем не було здійснено розрахунку при звільненні.

У відповідності до розрахункового листа за січень 2019 р., підписаного головним бухгалтером ОСОБА_4 та скріпленого печатною ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» (а.с. 83), позивачу нарахована сума при звільненні в розмірі 5 576, 52 грн, з яких: 832, 38 грн. - оплата по окладу, 416, 19 грн. - надбавка за складність та напруженість у роботі; 3 740, 52 грн. - компенсація відпустки; 171,24 грн. - індексація зарплати; 416, 19 грн. - доплата за розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт. Сума до виплати, з вирахуванням налогів та зборів, становить 4 489, 1 грн.

Згідно з виписок АТ КБ «Приват Банк» по надходженням по картці ОСОБА_1 , останній було зараховано заробітну плату: 18.01.2019 р. - 4 154, 07 грн., 31.01.2019 р. - 335, 03 грн., що в сумі складає 4 489, 1 грн. (а.с. 25,28).

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, обґрунтовуючи відзив, сторона відповідача посилається на те, що Наказом ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» від 29.12.2018 р. №302-ос, скасовано ОСОБА_1 надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі 50 % її посадового окладу та доплату за збільшення обсягу робіт у розмірі 50 % посадового окладу провідного бухгалтера (а.с. 66).

До матеріалів справи не додано доказів ознайомлення позивача з вказаним наказом, що суд розцінює, як порушення прав останньої.

Разом з тим, вбачається, що позивачу при звільненні нараховані надбавка за складність та напруженість у роботі в розмірі 416, 19 грн. та доплата за розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт в розмірі 416, 19 грн., про що свідчать належні та допустимі докази, наявні в матеріалах справи та видані безпосередньо відповідачем.

При цьому, відповідачем було надано суду копії матеріалів перевірки правомірності підстав нарахування доплати в розмірі 416, 19 грн., згідно з якими головному бухгалтеру Відділу бехгалтерського обліку та звітності ОСОБА_4 було оголошено догану та наказано відшкодувати збитки, завдані безпідставною виплатою бюджетних коштів у порядку встановленому законодавством, що підтверджується копією Наказу №41-од від 02.08.2019.

Разом з тим, належних доказів на підтвердження пояснень позивача ОСОБА_1 щодо того, що Наказ ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» від 29.12.2018 р. №302-ос, про скасування встановленої раніше надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі 50 % її посадового окладу та доплату за збільшення обсягу робіт у розмірі 50 % посадового окладу провідного бухгалтера був виданій заднім числом, а не в день його видання, суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» було проведено саме 18.01.2019 р., тобто з порушенням вимог ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Положеннями ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачений прямий обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Отже, не проведення розрахунку з працівником у зазначені строки в свою чергу є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В поданому відзиві відповідач вказував на відсутність однієї із складової частини ст.117 КЗпП України - вини відповідача в затримці розрахунку при звільненні, у зв`язку з тим, що фінансування відповідача, як бюджетної установи здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які надаються на основі затвердженого кошторису, який було затверджено лише 17.01.2019 р. У зв`язку з вказаним відповідач вважає, що він був позбавлений можливості здійснення будь-яких виплат до затвердження

Вказані посилання сторони відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно з ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовано відносини з приводу підстав звільнення від відповідальності за незаконність дій відносно працівника, на ці правовідносини поширюються положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії,оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина 2 статті 14-1 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Вказаних обставин відповідачем не наведено, доказів їх існування в продовж судового розгляду не надано.

Так, положення статті 98 КЗпП України визначають, зокрема, співвідношення правового регулювання оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, та впливу на відносини між власником та працівниками таких установ та організацій щодо оплати праці показників, що встановлюють розміри бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Правило про оплату праці у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів не регулює трудові відносини. Воно стосується розробки кошторисів бюджетних установ та організацій. З його урахуванням п.20 Порядку складання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228, приписує головним розпорядникам бюджетних коштів під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, а також в першу чергу забезпечувати бюджетними коштами видатки на оплату праці. Що стосується права працівників установ, організацій та підприємств на оплату праці відповідно до трудового законодавства, то воно не залежить від розміру бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відсутність бюджетних асигнувань, а також затвердженого кошторису, не може вважатися відсутністю вини відповідача у невиплаті позивачу заробітної плати та не проведенні з ним розрахунку при звільненні.

Так, Європейський Суд з прав людини в пункті 26 рішення по справі «Кечко проти України» зазначав, що Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, відповідачем не надано до суду доказів відсутності своєї провини в затримці розрахунку при звільненні, а саме доказів неможливості здійснення ним видатків на підставі проекту кошторису або здійснення дій, спрямованих на своєчасне складання і подання проекту кошторису на затвердження Уповноваженого органу.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 21 Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), далі - Порядок. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на зазначені вище обставини, вбачається, що період затримки розрахунку при звільненні позивача складає: з 09.01.2019 р. по 18.01.2019 р. включно, 7 робочих днів.

У відповідності до Докладного розрахунку нарахувань (а.с. 24) за останні два місяці роботи позивача, а саме листопад 2018 р. та грудень 2018 р. заробітна плата останньої становила 13 487,64 грн. та 16 290,84 грн. відповідно.

Вбачається, що кількість робочих днів у листопаді 2018 р. - грудні 2018 р. (два місяці перед звільненням) становила 42 день. Заробітна плата за два останні місяці роботи, що передували звільненню в загальній сумі становить 29 778,48 грн. Виходячи з наведеного середньоденна заробітна плата позивача складала: 29 778,48 грн. / 42 дні = 709, 01 грн.

Період затримки розрахунку при звільненні з 09.01.2019 року по 18.01.2019 року складає 7 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.01.2019 р. по 18.01.2019 р. складає: (709,01 (середньоденна заробітна плата) * 7 (робочих днів затримки розрахунку) 4 963, 07 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження відсутності своєї вини в затримці розрахунку при звільненні позивача.

Разом з тим, позивачем не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що Наказ ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» від 29.12.2018 р. №302-ос, про скасування встановленої раніше їй надбавки за складність та напруженість у роботі в розмірі 50 % її посадового окладу та доплату за збільшення обсягу робіт у розмірі 50 % посадового окладу провідного бухгалтера був виданій заднім числом, а не в день його видання та щодо правомірності нарахування та виплати вказаної надбавки 31.01.2019.

Враховуючи вказане суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4 963, 07 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 38, 44, 47, 97, 116, 117, 235 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 76-81, 83, 89, 113, 141, 178, 191, 209, 223, 235, 258-259, 263-265, 273-284, 352, 354- 355 Розділом

ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» - задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославська, 41, Код ЄДРПОУ: 40524109) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.01.2019 р. по 18.01.2019 р. в загальному розмірі 4 963, 07 грн..

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Стягнути з Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн..

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду складений 16.08.2019.

Суддя: