Ухвала суду № 83690572, 16.08.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5139/19

Провадження № 2/645/1862/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року м. Харків

Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Федорова О.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Регіональної філії ПрАТ «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» у м. Харкові; ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», третя особа АТ «СК «Мега Гарант» про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

До Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Регіональної філії ПрАТ «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» у м. Харкові; ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», третя особа АТ «СК «Мега Гарант» про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Разом з тим, за змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 4 ст. 10 ЦПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови та гарантії реалізації процесуальних прав і обов`язків усіма суб`єктами цивільно-процесуальних правовідносин.

Так, суддя відкриває провадження за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

Проаналізувавши подану позивачем заяву, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху у зв`язку з тим, що подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, загальні вимоги до позовної заяви встановлені статтею 175 ЦПК України.

Позовна заява є процесуальним документом, який, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повинен містити в собі: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Як роз`яснено пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

За змістом п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України диспозитивність є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та грунтується на законі.

Так, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до Регіональної філії ПрАТ «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» у м. Харкові; ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», третя особа АТ «СК «Мега Гарант» про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилається на те, що 04.06.2019 року о 08:30 год. по проспекту Тракторобудівників, 1-б, м. Харкова в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участі мікроавтобуса Рута, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, перевізник ОСОБА_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , страховий поліс укладений з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», який порушивши п. 14.2 в) ПДР України, не переконавшись, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на зустрічну смугу і спричинив зіткнення та фізично знищив їхній сімейний автомобіль Renault Master спеціальний фургон ізотермічний –В, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2014 року випуску, страховий поліс № АО/0749383, укладений з АТ «СК «Мега-Гарант», власником якого є батько позивача ОСОБА_4 , яким керував їхній знайомий ОСОБА_5 .

Позивач наголосила, що в результаті ДТП було заподіяно шкоду її здоров`ю та здоров`ю її матері.

Також, позивач вказала, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» була повідомлена особисто нею і її матір`ю, а також співробітниками поліції в рамках розслідування кримінального провадження № 120190000000847, про настання дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого транспортного засобу, однак страхова компанія до цього часу не відшкодувала шкоду.

Разом з тим, позивачем не зазначено доказів, на підтвердження наведених в позові обставин, а саме: не надано доказів, які б свідчили про встановлення винної в ДТП від 04.06.2019 року особи, а також доказів, які б свідчили, що саме внаслідок неправомірних дій цієї особи позивач зазнала шкоди, завданої її здоров`ю. Крім того, у позовній заяві у викладі обставин не вказано про те, чи укладав позивач та винна у настанні ДТП від 04.06.2019 року особа з відповідними страховими компаніями, договори про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також, позивачем у позовній заяві не зазначено поштовий індекс, ідентифікаційний код відповідачів в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Крім того, позивачем не обґрунтовано порядок стягнення матеріальних збитків в сумі 230000 грн., завданих в результаті ДТП від 04.06.2019 року, які позивач просить стягнути саме з відповідачів.

Розмір матеріальної шкоди визначається судом з урахуванням фактично завданих збитків позивачам, які мають бути підтверджені лише письмовими доказами, а моральна шкода, хоча і має грошовий вираз, однак має немайнове походження, не залежить від розміру завданих матеріальних збитків, відрізняється засобами доказування.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачене ст. 23 ЦК України.

Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду в позовній заяві пред`явлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди носять загальний характер та неконкретизовані в частині форми та розміру стягуваного відшкодування, які фактично становлять зміст матеріально-правової зацікавленості позивача, відтак, не визначено межі позовних вимог, в яких має здійснюватись судовий розгляд вказаної справи та визначення яких є виключним правом позивача.

Окрім того, як встановлено приписами частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Перелік підстав звільнення від сплати судового збору визначений в статті 5 Закону України «Про судовий збір» та є вичерпним.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу звільнення його від сплати судового збору посилається на положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Натомість, предметом даного позову, виходячи зі змісту позову, є відшкодування шкоди, завданої здоров`ю внаслідок ДТП, втім, як було зазначено вище не надано доказів встановлення винної в ДТП особи, а також моральної шкоди, в обґрунтування якої позивач, зокрема, посилається на пошкодження (фізичне знищення) їхнього сімейного транспортного засобу, і вона, яка разом з батьками могла їздити до м. Харкова і м. Зміїв, не має змоги пересуватися на власному транспорті, а відтак, предмет позову в цій частині, відмінний від визначеного в п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Будь-яких інших доказів або обґрунтувань на підтвердження наявності обставин, визначених в ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачем надано не було.

За таких обставин, суд не вбачає встановлених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у зазначеному вище рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (пункт 59).

Так, суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).

Як визначено приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до пп. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", станом на 01.01.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921,00 грн. та 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 768,40 грн.

За змістом статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, сплата позивачем судового збору у встановленому законом порядку та розмірах за пред`явлені позовні вимоги є передумовою відкриття провадження у справі.

Відтак, позивач має усунути вказані недоліки позовної заяви, а саме: зазначити поштовий індекс, ідентифікаційний код відповідачів в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти; зазначити та надати докази встановлення винної в ДТП від 04.06.2019 року особи, а також докази того, що саме внаслідок неправомірних дій цієї особи позивач зазнала шкоди, завданої її здоров`ю; надати докази на підтвердження зазначених позивачем в позові обставин щодо існування між винною у ДТП від 04.06.2019 року особою та відповідачами відносин обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; конкретизувати пред`явлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та долучити до позовної заяви документ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у відповідному визначеному за правилами ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмірі за звернення з позовною вимогою про стягнення моральної шкоди в сумі 768 грн. 40 коп.

Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 174, 175, 177, 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Регіональної філії ПрАТ «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» у м. Харкові; ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», третя особа АТ «СК «Мега Гарант» про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - злишити без руху.

Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- зазначити поштовий індекс, ідентифікаційний код відповідачів в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти; зазначити та надати докази встановлення винної в ДТП від 04.06.2019 року особи, а також докази того, що саме внаслідок неправомірних дій цієї особи позивач зазнала шкоди, завданої її здоров`ю; надати докази на підтвердження зазначених позивачем в позові обставин щодо існування між винною у ДТП від 04.06.2019 року особою та відповідачами відносин обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; конкретизувати пред`явлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та долучити до позовної заяви документ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у відповідному визначеному за правилами ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмірі за звернення з позовною вимогою про стягнення моральної шкоди в сумі 768 грн. 40 коп.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку лише щодо розміру судових витрат. В іншій частині заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її після її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Федорова