Рішення № 83689718, 13.08.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/94/19

Провадження № 2/638/18/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Тітової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

встановив:

Представник Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 66262,76 грн. та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.02.2016 року приблизно о 19.20 годині в м. Харкові на перехресті пр. Науки (Леніна) та вулиці Бакуліна сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті зіткнення трьох автомобілів: автомобіля швидкої та невідкладної допомоги Citroen Jumper д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 та Audi A4 YNY 530. Під час ДТП було пошкоджено автомобіль швидкої та невідкладної допомоги Citroen Jumper д.н.з. НОМЕР_1 . 18.02.2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова було винесено постанову про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, який керував автомобілем Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначає, що КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» не звертався до страхової компанії, користуючись своїм правом вимоги відшкодування майнової шкоди її заподіювачем.

Ухвалою суду від 11.01.2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків

Ухвалою суду від 11.03.2019 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 14.08.2019 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

08.02.2016 року приблизно о 19.20 годині м. Харкові на перехресті пр. Науки (Леніна) та вулиці Бакуліна сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті зіткнення трьох автомобілів: автомобіля швидкої та невідкладної допомоги Citroen Jumper д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 та Audi A4 YNY 530.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2016 року у справі №638/2143/16 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 гривень.

Зазначена постанова набрала законної сили 01.03.2016 року.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Власником пошкодженого транспортного засобу Citroen Jumper державний номерний знак НОМЕР_1 є КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

У відповідності до актів виконаних робіт №0-0012264 від 22.02.2016 р. до договору 6-ВТ-2015 від 20.07.15 та №0-0012736 від 09.03.2016 р. до двору 3-ВТ-2016 від 26.02.16 вартість виконаних робіт з гарантійного технічного обслуговування та поточного ремонту становить 66262,76 грн.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В розумінні ст.78 ЦПК України допустимі докази - це докази, отримані у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, надані позивачем акти є письмовими доказами, які відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності, що встановлені положеннями процесуального закону.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у ЦПК України, зібрані у відповідності з чинним цивільно - процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст.11 ЦК України).

Згідно приписів ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ту обставину, що позивач не звертався до страхової компанії та скористався своїм правом вимоги відшкодування майнової шкоди її заподіювачем, деліктне зобов`язання, що виникло між ним та особою, яка завдала такої шкоди, вважається не припиненим, зазначена шкода відповідачем добровільно не відшкодована, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.11, 12, 22, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76-82, 95, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» суму матеріального збитку у розмірі 66 262 (шістдесят шість тисяч двісті шістдесят дві) грн. 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» судовий збір у розмірі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони:

Позивач: Комунальний заклад охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13, р/р 31557293484620, МФО 851011, код ЄДРПОУ 38494108);

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 від 02.07.2016 року виданий Московським РВ в Харківській області, АДРЕСА_2 ;

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк