Рішення № 83689683, 08.08.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16618/16-ц

Провадження № 2/638/1045/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року Дзержинський райсуд м. Харкова в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретарів Романовій О.В., Підвисоцької А.М.,

Комлєва Д.В., Юрченко Д.С.,

Вакула І.В. Тягунової Р.Ю.

за участю :

представника позивача Пономаренко ОСОБА_1 І.

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016 року позивач - комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" завернулось до суду з дійсним позовом, який неодноразово уточнювали. В остаточній редакції позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.07.2011 по 30.06.2015 в сумі 13875,95 грн, три відсотки річних у сумі 448,98 грн, інфляційні витрати у сумі 4179,60 грнта судовий збір у розмірі 1378 грн.

Свої вимоги комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" обґрунтовує тим, що вони надають послуги централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідач ОСОБА_2 отримує ці послуги і за період з 01.07.2011 по 30.06.2015 відповідач не в повному обсязі сплачує вартість наданих послуг, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 13875,95 грн (т.1 а.с.6,125,258).

03.02.2017, 06.02.2017 відповідачами подано заяву про застосування строку позовної давності та заперечення (а.с. 31-32,33-36,51,52-55,86,97-98,162-164,196-201)

03.02.2017 ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов, який неодноразово уточнював, В обґрунтування зустрічного позову, з урахуванням остаточної редакції, ОСОБА_2 просить постановити, що КП «ХТМ» порушено його конституційне право, передбачене ст. 33 Конституції України. Зобов`язати КП «ХТМ» списати грошові кошти, які витребувані з нього та його сина, як безпідставну заборгованість. Постановити про протиправне відкриття КП «ХТМ» особового рахунку на ім`я ОСОБА_2 та зобов`язати закрити особовий рахунок. Стягнути з КП «ХТМ» суму шкоди у розмірі 23400 грн (т. 1 а.с. 46-50, 56-60,66-72, 151-155,273-277)

20.10.2017 КП «ХТМ» подало заперечення на зустрічну позовну заяву (а.с.182-183,243-246)

Представник позивача Пономаренко ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позов, просила задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням уточненої позовної заяви, зазначила, що позивач просить стягнути заборгованість з власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . У задоволені зістрінчого позову просила відмовити, за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову. Зустрічну позову заяву просив задовольнити, з підстав, викладеній у ній.

Третя особа, за зустрічним позовом, ОСОБА_3 , підтримав зустрічний позов, просив задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, приходить до наступного:

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . Особовий рахунок по оплаті за теплопостачання відкритий на ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно п.5ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги`споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк встановлений договором або законом.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім`ї також зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

З ухвали про відкриття наказного провадження №638/12659/15-ц за заявою КП «ХТМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вбачається, що у 31.07.2015 КП «ХТМ» зверталось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 07.12.2015 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова судовий наказ від 28.09.2015 – скасовано (т. 1 а.с.10).

Через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_2 подані заяви про застосування строку позовної давності. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За частинами першою, другою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України (в редакції, що діяла на час пред`явлення заяви про видачу судового наказу), перериває перебіг позовної давності.

З копії ухвали, яка залучена до матеріалів справи, вбачається, що 31.07.2015 КП «ХТМ» звернулась до суду з заявою, 07.12.2015 судовий наказ за заявою КП «ХТМ» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було скасовано.

Тобто, заборгованість підлягає стягненню з серпня 2015, в межах строку позовної давності, тобто, позовна вимога про стягнення заборгованість з 01.07.2011 по 31.07.2015 у сумі 2627,07 грн не підлягає задоволенню, так як пред`явлена поза межами позовної давності.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15.

Разом з тим, суд погоджується з розрахунком заборгованості позивача за період з серпня 2012 по 30.06.2015, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 8802,47 грн.

Окрім того, з відповідача підлягають стягненню три проценти річних та інфляційні витрати, що не суперечить вимогам ст. 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Відповідно до відомості нарахування інфляційних витрат та 3% річних позивач просить стягнути зазначені витрати у сумі 4179,60 грн та 448,98 грн відповідно.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд, встановивши наявність у відповідачів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, доходить до висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів виниклої суми заборгованості із урахуванням 3 % річних від простроченої суми та індексу інфляції.

Вирішуючи питання по зустрічному позову суд виходить з наступного:

Щодо вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання КП «ХТМ» списати грошові кошти які витребує КП «ХТМ» з нього. Суд зазначає, що судом при розгляді справи було перевірено розрахунки , надані КП «ХТМ» зазначені розрахунки відповідають вимогам закону і є дійсними, розрахунки відповідача ОСОБА_2 є хибними та спростовуються матеріалами справи.

Окрім того, відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13.

Доводи відповідача на те, що між ним та КП «ХТМ» не укладався договір про надання відповідних послуг з опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання не можуть бути прийняті судом, оскільки згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказаний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у цивільній справі № 6-59цс13.

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до заявлених вимог.

Отже, оскільки позов задоволено частково, тільки на 63,4%, судовий збір підлягає стягненню у розмірі 873,70 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст. 150, 156, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119, м. Харків, вул. Мефодіївська,11) заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.08.2012 по 31.07.2015 у розмірі 8802 (вісім тисяч вісімсот дві) грн 47 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119, м. Харків, вул. Мефодіївська,11) три відсотки річних у сумі 448 (чотириста сорок вісім) грн 98 коп, інфляційні витрати у сумі 4179 (чотири тисячі сто сімдесят дев`ять) грн 60 коп, судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 873 (вісімсот сімдесят три) грн 70 коп, а всього 5502 (п`ять тисяч п`ятсот дві) грн 28 коп.

В іншій частині позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання – відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди – відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.08.2019.

Суддя: І.В. Семіряд