Рішення № 8368721, 26.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/2126.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ» До           Комунального підприємства «ЖЕО-112»Голосіївської районної у

місті Києві ради

Про           стягнення 711363,77 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Кузуб С.П. –по дов. № б/н від 15.09.2009

Від відповідача Приходько Ю.О. –по дов. № 4 від 05.01.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського cуду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»про стягнення з Комунального підприємства «ЖЕО-112»Голосіївської районної у місті Києві ради 666219,51 грн. основного боргу, 4964,26 грн. пені, 27364,33 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 12815,67 грн. –3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 9462-ТПВ від 01.01.2009 про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів.

Позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.01.2010 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 530030,66 грн. основного боргу, 4964,26 грн. пені, 27364,33 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 12815,67 грн. –3% річних.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав. Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечу посилаючись на те, що за умовами договору у випадку,якщо сума, яка надійшла виконавцю (позивачу) через ГІОЦ КМДА не покриває вартості виконаних робіт, підтверджених актом прийняття наданих послуг, замовник сплачує суму, яка повністю відшкодовує вартість виконаних робіт, після отримання цільових коштів з бюджету району чи міста.

Відповідачем в судовому засіданні подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв‘язку з неможливістю виконати вимоги ухвали суду від 12.01.2010, так як позивач не надав до позовної заяви, надісланої відповідачу, обґрунтований розрахунок позову як цього вимагає ч. 5 ст. 54 ГПК України.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що згадана відповідачем обставина не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, позивачем в засіданні суду, поданий акт звірки взаєморозрахунків підписаний представниками сторін.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 26.01.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників позивача і відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.02.2008 між Управлінням житлово-комунального господарства Голосіївської райдержадміністрації м. Києва (замовник), Комунальним підприємством «ЖЕО-112»Голосіївської районної у місті Києві ради (платник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»(виконавець) було укладено договір № GА-2248 (далі - договір 1), згідно якого замовник доручає, а виконавець надає йому послуги зі збирання відходів, а саме послуги по вивезенню та знешкодженню накопичених твердих побутових відходів (ТПВ) з території платника, а платник зобов‘язався приймати та оплачувати надані послуги в порядку та в строки, визначені цим договором зі строком дії до 31.12.2008.

01.01.2009 між Комунальним підприємством «ЖЕО-112»Голосіївської районної у місті Києві ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»(виконавець) було укладено договір № 9462-ТПВ про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (далі –договір 2).

Відповідно до п. 1.1. договору 2 замовник доручає, а виконавець надає йому послуги по вивезенню та знешкодженню накопичених твердих побутових відходів (далі ТПВ) з прибудинкових територій будинків, які знаходяться на утриманні замовника, згідно з Довідкою-дислокацією, а замовник зобов‘язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та строки, визначені цим договором.

Пунктом 2.5. договору 2 визначено, що за результатами наданих послуг уповноваженими представниками сторін підраховується фактичний об‘єм вивезених та знешкоджених на умовах цього договору ТПВ. За результатами підрахувань підписується акт приймання наданих послуг, який підтверджує загальну кількість вивезених контейнерів та загальний об‘єм вивезеного сміття в куб. м.

Згідно п. 3.1 договору 2 встановлено, що оплата послуг по вивезенню ТПВ здійснюється виходячи із всього обсягу фактично вивезених виконавцем ТПВ, який визначається щомісячним актом прийняття наданих послуг.

Пунктом 2.6. договору 2 визначено, що акт прийняття наданих послуг підписується щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним уповноваженими представниками сторін і є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

У відповідності до п. 3.3. договору 2 оплата послуг виконавця здійснюється у відповідності до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 80 від 27.01.1997 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги», шляхом розчеплення комунальних платежів від мешканців з бюджету району чи міста.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі та визначені ними строки сплачено вартість наданих послуг з вивезення та знешкодження ТПВ, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 530030,66 грн. та нараховані пеня в розмірі 4964,26 грн., збитки від інфляції в розмірі 27364,33 грн. та 3% річних в сумі 12815,56 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з умов договорів № GА-2248 № 9462-ТПВ вони за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Матеріали справи свідчать, що послуги були надані виконавцем відповідачу згідно наступних актів наданих послуг № 5299 від 31.03.2009, на суму 95070,80 грн., № 6992 від 30.04.2009 на суму 94098,40 грн., № 11014 від 30.06.2009 на суму 93350,40 грн., № 13418 від 31.07.2009 на суму 94322,80 грн., № 15460 від 31.08.2009 на суму 10400,19 грн., № 15459 від 31.08.2009 на суму 87104,60 грн., № 17168 від 30.09.2009 на суму 83888,20 грн., № 17169 від 30.09.2009 на суму 11354,64 грн., № 21374 від 31.10.2009 на суму 88189,20 грн., № 21375 від 31.10.2009 на суму 9314,10 грн.

Згідно п. 5.2.1. договору відповідач зобов‘язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги згідно умов цього договору.

У випадку, якщо сума, яка надійшла виконавцю через ГІОЦ КМДА не покриває вартості виконаних робіт, підтверджених актом прийняття наданих послуг, замовник сплачує суму, яка повністю відшкодовує вартість виконаних робіт, після отримання цільових коштів з бюджету району чи міста (п. 3.4. договору 2).

Посилання відповідача в своїх усних запереченнях на згаданий пункт договору 2 не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем не подано доказів того, що він довів до відома відповідних органів про наявність заборгованості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг з вивезення та знешкодження ТПВ відповідачу, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 530030,66 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 5.4. договору 1 передбачено, що затримки надання послуг, ненадання або надання не в повному обсязі, виконавець сплачує платнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення від суми ненаданих послуг.

Пунктом 6.5. договору 2 також передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з вивезення ТПВ замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2% облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який нараховувалась пеня, від суми боргу за кожен день прострочення.

Отже, при укладанні договорів сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати наданих послуг.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.4. та п. 6.5. договорів, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 4964,26 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4964,26 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті за отримане майно, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 12815,67 грн. –3 % річних та 27364,33 грн. збитків від індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 12815,67 грн. –3 % річних та 27364,33 грн. збитків від індексу інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕО-112»Голосіївської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Горького, 170/172, код ЄДРПОУ 3550964502141207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»(м. Київ, бул. Лесі Українки, 7Б, оф. 47, код ЄДРПОУ 32982190) 530 030 (п‘ятсот тридцять тисяч тридцять) грн. 66 коп. основного боргу, 4964 (чотири тисячі дев‘ятсот шістдесят чотири) грн. 26 коп. пені, 27364 (двадцять сім тисяч триста шістдесят чотири) грн. 33 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 12815 (дванадцять тисяч вісімсот п‘ятнадцять) грн. 67 коп. –3% річних, 5751 (п‘ять тисяч сімсот п‘ятдесят одну) грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 01.02.2010