Рішення № 83687070, 12.08.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2019 р. м. Київ Справа № 911/934/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НФМ АГРО”

до Фермерського господарства “Ніна”

про визнання незаконними дії та стягнення 6200,74грн

за зустрічним позовом Фермерського господарства “Ніна”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “НФМ АГРО”

про стягнення 578 400,00грн

Суддя Чонгова С.І.

За участю секретаря судового засідання Стародуб М.Ф.

За участю представників сторін:

представник позивача за первісним позовим (відповідача за зустрічним): Тютюнник В.А. (довіреність №16/04-2019);

представник відповідача за первісним позовим (позивача за зустрічним): Мішакіна Л.О. (ордер ХС №130550 від 13.06.2019), Дергачов І.В. (директор).

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “НФМ АГРО” (далі – ТОВ “НФМ АГРО”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства “Ніна” (далі – ФГ “Ніна”) про визнання незаконними дії та стягнення 6200,74грн штрафу за зберігання майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором зберігання №Н-015 ОП-17 від 20.06.2017 в частині неналежного дотримання умов договору зберігання, а саме використання зберігачем майна, та в частині своєчасного повернення майна зі зберігання за вимогою поклажодавця.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

14.05.2019 ФГ “Ніна” звернулося до господарського суду Київської області із заявою про перехід спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2019 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.06.2019

14.05.2019 відповідачем - Фермерським господарством “Ніна” подано зустрічну позовну заяву, якою просить суд стягнути 200грн заборгованості згідно договору зберігання №Н-015 ОП-17 від 20.06.2017 та 578 200,00грн у якості компенсації надзвичайних витрат позивача за зустрічним позовом понесених на виконання договору зберігання №Н-017 ОП-17 від 20.06.2017.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що сторонами 21.06.2017 було підписано договір поставки №Н-043 Т-17 на майно, що раніше було передано на зберігання позивачу за зустрічним позовом відповідно до договору зберігання №Н-015 ОП-17. За період зберігання майна з 20.06.2017 по 24.02.2019 відповідачем за зустрічним позовом не виконано умови договору зберігання №Н-015 ОП-17 від 20.06.2017 в частині внесення щомісячного платежу у розмірі 10грн. Також позивач за зустрічним позовом просить компенсувати витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням договору зберігання, що становлять 578 200,00грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2019 прийнято зустрічний позов Фермерського господарства “Ніна” до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/934/19 та відкрито за ним провадження, 04.06.2019 відповідачем за первісним позовом подано відзив щодо позовної заяви ТОВ “НФМ АГРО” з урахуванням зміни предмету позову, яким зазначає, що серед наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як визнання незаконними дії суб`єкту господарювання. Щодо інших позовних вимог зазначає, що позивачем неналежним чином виконувалися умови договору зберігання, а запропонований позивачем текст акту повернення майна не відповідає дійсним обставинам.

12.06.2019 ТОВ “НФМ АГРО” подано відзив на зустрічну позовну заяву, яким той факт, що майно, передане ФГ “Ніна” на зберігання за договором №Н-015 ОП-17 від 20.06.2017 є тим самим майном, що продавалося ФГ “Ніна” за договором поставки №Н-043 Т-17 від 21.06.2017, проте зазначає, що до покупця ФГ “Ніна” не перейшло право власності, оскільки таке право виникає з моменту передання майна. Крім того зазначає, що посилання ФГ “Ніна” на припинення його зобов`язання з повернення майна зі зберігання безпідставним, адже ФР “Ніна” свої зобов`язання за договором зберігання не виконало та не повернуло майно, чим прямо порушує права ТОВ “НФМ АГРО” як теперішнього власника майна. Майно ТОВ “НФМ АГРО” незаконно використовувалося ФГ “Ніна”, що не передбачено договором зберігання та спричинило до пошкодження майна. Що стосується зустрічних вимог в частині оплати понесених витрат за договором зберігання відповідач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до умов договору зберігання майна здійснюється не на безоплатній основі, а усі додаткові витрати понесені з виконанням договору та передбачені ним лежать на зберігачу.

12.06.2019 ТОВ “НФМ АГРО” подано відповідь на відзив яким той факт, що майно, передане ФГ “Ніна” на зберігання за договором №Н-015 ОП-17 від 20.06.2017 є тим самим майном, що продавалося ФГ “Ніна” за договором поставки №Н-043 Т-17 від 21.06.2017, проте зазначає, що до покупця ФГ “Ніна” не перейшло право власності, оскільки таке право виникає з моменту передання майна. Крім того зазначає, що посилання ФГ “Ніна” на припинення його зобов`язання з повернення майна зі зберігання безпідставним, адже ФГ “Ніна” свої зобов`язання за договором зберігання не виконало та не повернуло майно, чим прямо порушує права ТОВ “НФМ АГРО” як теперішнього власника майна. Майно ТОВ “НФМ АГРО” незаконно використовувалося ФГ “Ніна”, що не передбачено договором зберігання та спричинило до пошкодження майна.

01.07.2019 ФГ “Ніна” подано відповідь на відзив ТОВ “НФМ АГРО”, поданий на зустрічний позов. У свої відповіді на відзив ФГ “Ніна” зазначає, що у своєму відзиві ТОВ “НФМ АГРО” наводить аргументи, що не стосуються обставин зустрічних позовних вимог. Обставини викладені у відзиві стосовно необізнаності ТОВ “НФМ АГРО” щодо використання майна не відповідають дійсності, оскільки позивачем за зустрічним позовом надсилалися листи на адресу відповідача за зустрічним позовом щодо проблем з експлуатацією техніки та її сервісними поломками, отже, відповідач за зустрічним позовом був обізнаний про факт використання майна та не заперечував щодо цього. Також “НФМ АГРО” зазначає, що посилання ТОВ “НФМ АГРО” щодо невиконання вимог про повернення майна зі зберігання для подальшої передачі зберігачу за договором поставки направлене на створення умов для отримання подвійної власної вигоди за рахунок невиконання умов двох різних договорів. Разом з тим, плата за зберігання у розмірі 10грн в місяць не відповідає понесеним витратам зберігача, що були понесені у зв`язку з виконанням умов договору.

01.07.2019 ФГ “Ніна” подано заперечення на відповідь ТОВ “НФМ АГРО”, подану на відзив ФГ “Ніна”, яким зазначає, що обставини стосовно необізнаності ТОВ “НФМ АГРО” щодо використання майна не відповідають дійсності, оскільки позивачем за зустрічним позовом надсилалися листи на адресу відповідача за зустрічним позовом щодо проблем з експлуатацією техніки та її сервісними поломками, отже, відповідач за зустрічним позовом був обізнаний про факт використання майна та не заперечував щодо цього. Також “НФМ АГРО” зазначає, що посилання ТОВ “НФМ АГРО” щодо невиконання вимог про повернення майна зі зберігання для подальшої передачі зберігачу за договором поставки направлене на створення умов для отримання подвійної власної вигоди за рахунок невиконання умов двох різних договорів.

У підготовчому судовому засіданні 13.06.2019 оголошено перерву до 11.07.2019.

11.07.2019 ФГ “Ніна” заявило клопотання, яким просить суд викликати у якості свідка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), яким з 23.08.2010 працює на посаді бухгалтера ФГ “Ніна” для надання пояснень стосовно обставин справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2019 продовжено строки підготовчого судового засідання до 14.08.2019; ОСОБА_1 викликано у судове засідання в якості свідка; підготовче судове засідання відкладено та призначено 18.07.2019.

У підготовче судове засідання 18.07.2019 представники сторін з`явилися.

18.07.2019 представником позивача подано клопотання, яким заперечує проти свідчень ОСОБА_1 , оскільки заява свідка не відповідає нормам ГПК України. Разом з тим зазначає, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

У судовому засіданні представник відповідача відмовився від клопотання про виклик ОСОБА_1 в якості свідка.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи та докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “НФМ АГРО” (поклажодавець) та Фермерським господарством “Ніна” (зберігач) було укладено договір зберігання №Н-015 ОП-17 (далі - договір зберігання).

Згідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п.1.1 договору зберігання, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання вказане у специфікації майно, а саме:

- комбайн Case ІН 6140, новий, кількістю -1 шт., оціночна вартість – 5273243,19грн, початок зберігання 07.07.2017, закінчення зберігання 15.12.2017, умови передачі майна на зберігання – EXW – склад поклажодавця (м. Бориспіль, Київська область);

- жниварка зернова Case ІН 3020, fiex, 25ft., нова, кількість – 1 шт., оціночна вартість 927 496,88грн, початок зберігання 20.06.2017, закінчення зберігання 15.12.2017, умови передачі майна на зберігання СРТ- склад зберігача (с. Верем`я, Обухівський район, Київська область).

Зберігач при прийманні майна на зберігання зобов`язаний перевірити його технічний стан та комплектність, що зазначається в акті прийому-передачі, який оформлюється сторонами при передачі майна на зберігання. Акт прийому – передачі майна на зберігання підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (п.2.2 договору зберігання).

20.06.2017 сторони склали та підписали акт №1 приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, за яким зберігач прийняв на відповідальне зберігання жниварку зернову.

07.07.2017 сторонами було підписано акт №2 приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, згідно якого на відповідальне зберігання було прийнято комбайн.

Згідно з п.п. 3.1.1 п.3.1 договору зберігання, зберігач зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.

Пунктом 3.1.3 п.3.1 договору зберігання передбачено обов`язок зберігача нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності з цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажедавцеві.

Відповідно до п. 5.1 договору зберігання, оплата за зберігання складає 10,00грн з ПДВ за кожен місяць зберігання майна.

У відповідності до п. 6.4 договору зберігання, за невиконання умов договору, які не пов`язані з грошовими розрахунками, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 0,1% вартість майна, зданого на зберігання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 15.12.2017 (п.9.1 договору зберігання).

Пунктом 9.3 договору зберігання передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В силу ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

За приписами ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

21.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “НФМ АГРО” (постачальник) та Фермерським господарством “Ніна” (покупець) було укладено договір № Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки (далі – договір поставки).

За умовами якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (далі по тексту товар) згідно з умовами оплати, які викладені в п.2.3 та графіку внесення платежів, зазначеному в Додатку № 2 (п.1.1. договору поставки).

Сторони підтвердили, що у договорі поставки зазначена техніка, яка передана на зберігання за спірним договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частиною 6 ст. 265 ГК України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2.3. договору поставки передбачено, що сторони встановлюють, що протягом терміну дії договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях, згідно графіку внесення платежів, зазначеному в додатку №2, що є невід`ємною частиною даного договору.

Фермерським господарством «Ніна» було здійснено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями №802 від 06.07.2017 на суму 1631400,00грн; №891 від 24.07.2017 на суму 2200650,00грн; №15 від 22.02.2019 на суму 1 000 000,00грн; №16 від 25.002.2019 на суму 1 668 625,01грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи копії постанови Північного апеляційного господарського суд від 11.12.2018 та копію постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 19.02.2019 по справі №911/212/18 за позовом ТОВ «НФМ Агро» до ФГ «Ніна» про стягнення грошових коштів за договором поставки та за зустрічним позовом ФГ «Ніна» до ТОВ «НФГ Агро» про розірвання договору поставки та стягнення збитків. Вказаними судовими рішеннями первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Позивачем підтверджено отримання повної оплати вартості техніки, зазначеної у договорі.

04.03.2019 ТОВ «НФМ Агро» надіслано на адресу ФГ «Ніна» лист за вих. №005, в якому просило виконати обов`язок з повернення техніки зі зберігання та прийняти товар по договору поставки.

05.03.2019, за твердженням позивача, уповноважені представники ТОВ «НФМ Агро» разом з експертом Дніпровської торгово-промислової палати з`явилися за місцезнаходженням ФГ «Ніна» для здійснення огляду техніки для подальшого приймання її зі зберігання та фіксування її стану, проте доступ до техніки надано не було.

Відповідач вказує, що представники не підтвердили свої повноваження та не надали належним чином оформлених документів.

У подальшому, 15.03.2019 та 29.03.2019 ТОВ «НФМ Агро» зверталося до відповідача з вимогами повернути техніку зі зберігання та прийняти її за договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 8.2 договору поставки, покупець несе ризики випадкової загибелі, знищення, втрати, пошкодження, викрадення товару на протязі всього часу знаходження товару у нього. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту зарахування 100% вартості товару на поточний рахунок постачальника та підписання акту приймання передачі.

Тобто, сторонами визначено дві складові переходу права власності до покупця – отримання постачальником 100% оплати, яка здійснена покупцем і отримана постачальником, і підписання акту приймання-передачі. Проте, договором не визначено за ініціативою якої із сторін має бути підписаний акт. У даному випадку акт розцінюється як оформлення підтвердження прийому-передачі техніки від постачальника до покупця.

В силу ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

На день подання позовної заяви вказана сільськогосподарська техніка фактично знаходилася у покупця, що не заперечується самим покупцем, а отже за здійснення повної оплати її вартості за договором покупець отримав право власності на зазначене майно.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частино. 1 ст. 606 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Приймаючи до уваги, що з переходом права власності на майно до зберігача від поклажедавця, договір зберігання припинив свою дію поєднанням в одній особі кредитора і боржника, а отже наслідки невиконання такого договору, у тому числі нарахування штрафних санкцій боржнику, є припиненими.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Позовні вимоги мають бути направлені на захист прав або законних інтересів особи. Вимоги позивача не визначають ефективного способу захисту порушеного права.

За нормами чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як визнання незаконними дії суб`єкта господарювання.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача за первісним позовом щодо визнання незаконними дії відповідача та стягнення 6200,74грн штрафу за зберігання майна задоволенню не підлягають.

За зустрічною позовною заявою ФГ “Ніна” до ТОВ «НФМ Агро» щодо стягнення 200грн заборгованості згідно договору зберігання №Н-015 ОП-17 від 20.06.2017 та 578 200,00грн у якості компенсації надзвичайних витрат позивача за зустрічним позовом понесених на виконання договору зберігання №Н-017 ОП-17 від 20.06.2017, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 20.06.2017 між ТОВ «НФМ Агро» (поклажодавець) та ФГ «Ніна» (зберігач), укладено договір зберігання № Н-015 ОП-17. На виконання умов даного договору сторони склали та підписали акти приймання-передачі майна (сільськогосподарської техніки) на відповідне зберігання, а саме: - комбайн Case ІН 6140; - жниварка зернова Case ІН 3020, fiex, 25ft. Оціночна вартість майна за одиницю згідно п.п.1.1. становила – 6200740,07грн.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 договору зберігання, зберігач зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.

Пунктом 3.1.3 п.3.1 договору зберігання передбачено обов`язок зберігача нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності з цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажедавцеві.

Відповідно до п. 5.1 договору зберігання, оплата за зберігання складає 10,00грн з ПДВ за кожен місяць зберігання майна.

Відповідно до п. 5.2. договору зберігання, оплата за зберігання здійснюється щомісячно, не пізніше 5 числа місяця після поточного місяця зберігання.

Позивач за зустрічним позовом - ФГ «Ніна», просить суд стягнути вартість зберігання за 20 місяців у розмірі 200,00грн.

Платіжним дорученням від 07.06.2019 відповідачем за зустрічним позовом було сплачено вартість зберігання у розмірі 220,00грн, а тому провадження щодо розгляду даної позовної вимоги підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2ч. 1 ст. 213 ГПК України.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача за зустрічним позовом про сплату 75,34грн згідно платіжного доручення №218 від 06.02.2018, оскільки дані грошові кошти було повернуто ФГ «Ніна», що підтверджується платіжним дорученням №184 від 16.02.2018.

Позивач за зустрічним позовом ФГ «Ніна» також просить суд стягнути з ТОВ «НФМ Агро» грошові кошти у розмір 578200,00грн в якості надзвичайних витрат, які позивач за зустрічним позовом поніс у зв`язку з виконанням договору зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 947 ЦК України витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що ФГ «Ніна», як зберігач за договором, не могло передбачити витрат на зберігання, оскільки сподівалось на відшкодування витрат поклажедавцем – відповідачем за зустрічним позовом ТОВ «НФГ Агро».

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, 01.02.2011 між Приватним підприємством «Сапсан» (виконавець) та ФГ «Ніна» (замовник) було укладено договір №2-02/11 про надання послуг по охороні об`єкта (договір охорони) та додаткові угоди №15/1 від 21.06.2017, №15/2 від 07.07.2017, №16/1 від 30.04.2018 та №17/1 від 30.09.2018 до договору №2-02/11 про надання послуг по охороні об`єкта.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №15/1 від 21.06.2017 виконавець прийняв на охорону жниварку зернову Case ІН 3020, fiex, 25ft, нову, вартістю 35 625 доларів США, що зберігається у приміщенні гаражу за адресою: АДРЕСА_2 .

Загальна вартість витрат, які здійснив позивач – ФГ «Ніна`за період з червня 2018 року по лютий 2019 року на охорону вказаної сільськогосподарської техніки становить 578 000,00грн, що підтверджується актами та платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 207-239 т.1)

В силу ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 та ч. 4 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, укладаючи спірний договір, сторони, що є суб`єктами підприємницької діяльності, діяли на власний розсуд і ризик, і мали при укладенні договору передбачити витрати і ризики з його виконання, та у разі істотної зміни обставин мали право відповідно до ст. 652 ЦК України змінити або розірвати спірний договір. Проте, вказаний договір не був змінений або розірваний, не визнавався недійсним.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача за зустрічним позовом – ФГ «Ніна» щодо відмови відповідача за зустрічним позовом - ТОВ «НФМ Агро» відшкодувати витрати у процесі зберігання майна оскільки зазначене не передбачено договором.

В силу ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з ст. 943 ЦК України зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов`язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 947 ЦК України витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

Проте, як витікає з договору зберігання, зберігач був обізнаний щодо ціни майна, місця його зберігання та своїх можливостей і зобов`язань зі зберігання вказаного майна.

Виходячи з викладеного вимоги шодо стягнення витрат 578200,00грн задоволенню не підлягають.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, підлягають покладенню на позивача за первісним позовом та на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Закрити провадження за зустрічним позовом в частині стягнення вартість зберігання у розмірі 200,00грн.

3. У задоволенні зустрічного позову в частині позовних вимог про стягнення 578200,00грн у якості компенсації надзвичайних витрат Фермерського господарства «Ніна» понесених на виконання договору зберігання №Н-017 ОП-17 від 20.06.2017 відмовити.

Повний текст рішення складено 15.08.2019

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова