Рішення № 83687021, 16.08.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2740/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Теплоенерго", м. Дніпро

до Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 308 983 грн. 60 коп. за договором про закупівлю теплової енергії бюджетними організаціями та госпрозрахунковими підприємствами від 31.01.2019 № 19 у редакції додаткових угод

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан Теплоенерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради" заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 308 983 грн. 60 коп., відповідно до умов договору про закупівлю теплової енергії бюджетними організаціями та госпрозрахунковими підприємствами від 31.01.2019 № 19 у редакції додаткових угод.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині повної і своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач витребувані судом документи не надав.

Згідно із поштовим повідомленням № 4930009065310 ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі від 02.07.2019 отримана відповідачем 12.07.2019.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан Теплоенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством "Нікопольська міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради" (споживач) укладено договір про закупівлю теплової енергії бюджетними організаціями та госпрозрахунковими підприємствами № 19 (далі – договір).

Предметом договору є постачання теплової енергії (далі - теплова енергія): 093200000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергій) (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.3. договору місце надання послуг: Дніпропетровська область м. Нікополь вул. 50 років НЗФ, 2а.

Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 31.12.2019 (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору постачальник зобов`язується у період дії цього договору виробляти та постачати теплову енергію, а споживач - прийняти і оплатити спожиту енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили ціну договору.

За п. 3.1. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 3.4. договору розрахунковий період для визначення обсягу спожитої теплової енергії становить один місяць, а саме: з 20 (двадцятого) числа попереднього місяця до такого ж розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту теплову енергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважати прирівняними.

Витрати тепла визначаються по показникам приладів обліку. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно, разом з представником постачальника складають акт споживання теплової енергії. Акт складається не пізніше 20 числа поточного місяця.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що щомісяця сторони проводять звірку постачання пари та гарячої води (теплової енергії) і розрахунків за неї.

Згідно з пп. 3.7.1. п. 3.7. договору споживач розраховується за фактично наданий обсяг теплової енергії у період п`яти робочих днів з дня пред”явлення постачальником платіжних документів споживачу.

Споживач повинен протягом трьох календарних днів з дати отримання акта розглянути та направити постачальнику підписаний акт (пп. 3.7.2. п. 3.7. договору).

Споживач зобов”язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за спожиту теплову енергію (пп. 5.1.2. п. 5.1. договору).

У свою чергу, постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлену теплову енергію (пп. 5.4.1. п. 5.4. договору).

Додатковими угодами № 2 від 14.02.2019, № 3 від 15.02.2019 сторони внесли зміни до п. 2.1. договору.

Позивач поставив відповідачу теплову енергію у березні та квітні 2019 на загальну суму 308 983 грн. 60 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000048 на суму 244 949 грн. 40 коп., № ОУ-0000049 на суму 64 034 грн. 20 коп., підписаними сторонами без будь-яких зауважень і заперечень, а також виставив рахунки-фактури № СФ-0000037 від 03.06.2019, № СФ-0000048 від 03.06.2019, про що було вказано в актах (а.с. 20-23).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії не виконав, у зв”язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 308 983 грн. 60 коп.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про закупівлю теплової енергії бюджетними організаціями та госпрозрахунковими підприємствами, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлену позивачем теплову енергію у березні та квітні 2019 становить 308 983 грн. 60 коп.

З урахуванням положень пп. 3.7.1. п. 3.7. договору, строк оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав 10.06.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 1" Дніпропетровської обласної ради" (53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. 50 років НЗФ, 2А, код ЄДРПОУ 26238302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Теплоенерго" (49094, м. Дніпро, вул. Грушевського, 15А, кв. 21, код ЄДРПОУ 41340951) 308 983 грн. 60 коп. (триста вісім тисяч дев”ятсот вісімдесят три грн. 60 коп.) основного боргу, 4 634 грн. 75 коп. (чотири тисячі шістсот тридцять чотири грн. 75 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 16.08.2019

Суддя І.А. Рудь