Рішення № 83683561, 17.08.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7164/17

Провадження № 2/591/122/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Майбороди А.О.

позивача-відповідача - ОСОБА_1

представника позивача - відповідача - Шудренко Т.О.

представника відповідача - позивача - ОСОБА_10

третьої особи -відповідача - ОСОБА_5

третьої особи - відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради», Служба у справах дітей Сумської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, виконком Сумської міської ради про визначення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шудренко Т.О. звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачка ОСОБА_1 є головним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . На даний час в квартирі зареєстровано п`ятеро осіб, а саме: позивачка, син позивачки ОСОБА_6 , донька позивачки ОСОБА_7 , відповідачка - донька позивачки ОСОБА_3 та відповідач-внук позивачки ОСОБА_4 . Вже тривалий час відповідачі не проживають у зазначеній квартирі, своїх особистих речей та належного їм майна в квартирі не мають, обов`язки наймача та членів його сім`і, які виплавають з договору найму квартири, не виконують. Відповідачка ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі з січня 2007 року, коли вона придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , та переїхала на постійне місце проживання за вищевказаною адресою. На теперішній час відповідачі ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_4 проживають в належній відповідачці квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідачка не сплачує комунальних послуг за себе та свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , та не бере участі в утриманні квартири. Позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідачки з вимогою знятися з реєстрації в спірній квартирі, відповідачка постійно обіцяла знятися з реєстрації, але до теперішнього часу це зроблено не було. Відповідачі не проживають з позивачкою ОСОБА_1 , яка є пенсіонеркою-інвалідом III групи, отримує мінімальну пенсію, та не допомагають їй вести господарство, а реєстрація відповідачів за зазначеною адресою не дозволяє позивачці розпоряджатись квартирою на власний розсуд, оформити субсидію на оплату комунальних платежів та значно обмежує її законні права. В даний час позивачка ОСОБА_1 зі своєї пенсії змушена оплачувати за відповідачів комунальні платежі, що ставить її в скрутне матеріальне становище. Зазначає, що оскільки відповідачі у спірній квартири не проживають більше шести місяців, не сплачують рахунки за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню спірної квартири та не приймають участь у спільному побуті, не є членом сім`ї позивачки, вони вважаються такими, що втратили право користування даною квартирою.

Посилаючись на зазначені обставини, просить визнати ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття їх з реєстрації за вказаною адресою.

Ухвалами Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2017 року та 18 січня 2018 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 лютого 2018 року відкрите загальне позовне провадження у зазначеній справі та призначено дату проведення підготовчого судового засідання 16 березня 2018 року о 13 год. 30 хв.

28 лютого 2018 року від ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, виконком Сумської міської ради, в якій вона просить визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , яким виділити в її та сина ОСОБА_4 користування житлову кімнату №4, площею 17,0 кв.м., відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 виділити в користування кімнати №№1,2,3 із лоджіями площею відповідно 7,8 кв.м., 12,1 кв.м., 14,0 кв.м.; підсобні приміщення, а саме коридор, ванну кімнату, туалет та кухню, загальною площею 22,30 кв.м. залишити у спільному користуванні сторін у справі.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що спірна квартира АДРЕСА_1 була отримана батьком ОСОБА_8 в 1986 році на склад сім`ї із 5-ти осіб, а саме, батька, матері ОСОБА_1 , її, сестри ОСОБА_9 і брата ОСОБА_6 , які були зареєстровані в даній квартирі та набули право користування нею. Після народження її син ОСОБА_4 також був зареєстрований в даній квартирі. Квартира до цього часу не приватизована, оскільки ОСОБА_1 не дає згоди на її приватизацію, та перешкоджає в проживанні в даній квартирі. На цей час в квартирі проживають тільки відповідачки ОСОБА_1 і ОСОБА_7 . Всім іншим з боку ОСОБА_1 були створені такі умови, які змусили їх піти з квартири, щоб запобігти сварок із матір`ю. Але вона не втратила зв`язку із квартирою, так як надає матері кошти на оплату комунальних платежів, двічі за минулий час зробила ремонт в квартирі, замінила вікна на пластикові, замінила вхідні і міжкімнатні двері, облицювала стіни плиткою та провела інші ремонтні роботи. Нею був придбаний в квартиру холодильник, два дивани, 2 телевізори, ліжко, килими, люстри, штори та інші речі. Тобто в квартирі майже всі речі належні особисто їй. Відповідачка ОСОБА_1 не проживала в квартирі тривалий час, а саме з 1995 р. по 2002 р., після чого повернулась в квартиру і ніхто з її дітей не намагався визнати її втратившою право користування квартирою. Навпаки, вона піклується за нею, оплатила вартість двох операцій, які їй були проведені в 2013 і 2016 роках та післяопераційний період, підтримує її матеріально зважаючи на те, що мати отримую невелику соціальну пенсію. З огляду на викладене, вважає, що в позові ОСОБА_1 зазначені обставини, які не відповідають дійсності і заявлений нею позов про те, що вона із сином втратили право на користування квартирою, є безпідставним. Вважає, що позов ОСОБА_1 направлений на те, щоб позбавити її та її сина права на безоплатну приватизацію квартири, яке належить їм згідно вимог діючого законодавства, а саме ст. 65-1 ЖК України.

Вважає, що право її сина порушується бабусею, так як відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» неповнолітній, будучи зареєстрованим у спірному житловому приміщенні незалежно від того, чи проживає він у цьому жилому приміщенні зберігає за собою право на користування цим приміщенням. Квартира складається із 4-х кімнат, загальною площею 77,12 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., всі кімнати ізольовані. В квартирі мається 3 лоджії. Кухня має площу 7,2 кв.м. ванна кімната і туалет ізольовані. Тобто в квартирі маються всі умови для того, щоб визначити всім зареєстрованим особам порядок користування квартирою. Вона бажає отримати із сином в користування кімнату № 4 площею 17,0 кв.м., яка відповідає за своїм розміром проживанню в ній двох осіб. Три інші кімнати №№ 1,2,3, площею відповідно 14,0 кв.м., 7.8 кв.м. і 12,1 кв.м. із лоджіями - залишити в користуванні відповідачів у справі. Підсобні приміщення, а саме коридор, туалет, ванну кімнату і кухню залишити у спільному користуванні позивачів і відповідачів у справі. Встановлення порядку користування квартирою надасть їй змогу скористатись її правом і правом її сина на безоплатну приватизацію квартири та укладання окремого договору найму з обслуговуючими установами для сплати комунальних платежів.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 01 березня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_3 було залишено без руху та позивачу запропоновано у строк протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали усунути вказані недоліки.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16 березня 2018 року задоволено заяву судді Бурди Б.В. про самовідвід у зазначеній справі та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана в провадження судді Сидоренко А.П.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21 березня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , Управління «Центр надання адміністративних послуг у місті Суми» Сумської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання 17 квітня 2018 року. Зустрічний позов ОСОБА_3 зазначеною ухвалою суду залишено без руху.

25 квітня ОСОБА_3 на виконання ухвали суду про залишення зустрічного позову без руху надала суду копії документів.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 травня 2018 року зустрічна позовна заява ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, виконком Сумської міської ради про визначення порядку користування квартирою об`єднана в одне провадження з первісним позовом.

17 травня 2018 року від представника ОСОБА_1 Шудренко Т.О. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначає, що в зустрічній позовній заяві викладені відомості, що не відповідають дійсності. Позивачка по зустрічному позову ОСОБА_3 стверджує, що ОСОБА_1 не дає згоди на приватизацію квартири, перешкоджає в проживанні в даній квартирі, що нею були створені такі умови, які змусили всіх дітей, окрім ОСОБА_7 , піти з квартири, щоб запобігти сварок з матір`ю. Це твердження не відповідає дійсності. ОСОБА_1 та інші зареєстровані в квартирі діти ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ніколи не мали намір приватизувати квартиру, ніколи не перешкоджали в проживанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в спірній квартирі, та не створювали умов для неможливості проживання ОСОБА_3 та її сина. ОСОБА_3 добровільно перестала проживати в спірній квартирі з січня 2007 року, коли вона придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та переїхала на постійне місце проживання за вищевказаною адресою. В теперішній час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_3 , в двокімнатній квартирі, площею 51,45 кв.м., яка була придбана 16 квітня 2013 року та належить на праві власності ОСОБА_3 Це підтверджує той факт, що права неповнолітнього ОСОБА_4 нічим не порушуються, він фактично ніколи не проживав в спірній квартирі, він забезпечений житлом, і саме ОСОБА_3 порушує права свого сина, не зареєструвавши його до належної їй на праві власності квартири.

ОСОБА_3 в зустрічній позовній заяві стверджує, що вона не втратила зв`язку з квартирою: надає кошти на оплату комунальних платежів, зробила ремонт в квартирі, замінила вікна на пластикові тощо, крім того, нею був придбаний в квартиру холодильник, дивани та інше майно, майже всі речі в квартирі належать особисто їй. Це твердження не відповідає дійсності. Зокрема, заміна вікон в квартирі була проведена в 2005 році, вона була оплачена ОСОБА_1 , що підтверджується договором №141 від 14 вересня 2005 року та квитанціями до прибуткового касового ордера №215 та №237. Холодильник був придбаний ОСОБА_1 в січні 2008 році, що підтверджується копією касового чеку від 26 січня 2008 року. Також ОСОБА_1 було придбано інше майно (кухонний комбайн, пилосос, праска). Комунальні платежі сплачувалися лише відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 , що підтверджуються доданими до відзиву квитанціями та касовими чеками. Твердження ОСОБА_3 про те, що вона нібито надавала гроші своїй матері на оплату комунальних платежів, піклувалась про неї, оплатила вартість двох операцій, не відповідають дійсності. Це підтверджується витягом з карткового рахунку ОСОБА_1 , з якого вбачається, що допомогу матері надавала інша дочка ОСОБА_11 . На підставі викладеного, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

06 липня 2018 року від представника Служби у справах дітей Сумської міської ради надійшов висновок щодо розв`язання спору за позовом ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. У висновку вказано, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу, не є об`єктом спільного сумісної власності. У вищезазначеній квартирі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані в установленому законом порядку як син ОСОБА_3 . Згідно інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_4 . Непроживання дитини у спірній квартирі зумовлено об`єктивними причинами, а саме тим, що він через свій малолітній вік проживає разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , але залишається зареєстрованим у спірній квартирі. Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 визначено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Реєстрація ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем фактичного проживання не порушить майнового права дитини, а тому вважає, що позов підлягає задоволенню.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 вересня 2018 року закрито підготовче судове засідання, призначено дану справу для розгляду по суті на 14 листопада 2018 року о 13 год. 30 хв.

08 листопада 2019 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, за яким вона не погоджується з обставинами, викладеними в позові ОСОБА_1 , а також додатково повідомляє про те, що після повернення ОСОБА_1 в квартиру в 2002 році між ними виникла конфліктна ситуація, замки на вхідних дверях були змінені і вона могла зайти в квартиру тільки у присутності матері. Зазначає, що відповідачі перешкоджали їй та сину приватизувати належні їм частки в квартирі. Починаючи з 2003 року по теперішній час вона періодично була відсутня в квартирі в зв`язку із працевлаштуванням за кордоном, тому вважає, що вона відсутня в квартирі з поважних причин.

14 листопада 2018 року судове засідання відкладене до 23 січня 2019 року о 10 год. 30 хв. в зв`язку з клопотанням позивача-відповідача.

23 січня 2019 року в зв`язку з закінченням процесуального часу в судовому засіданні оголошено перерву до 25 березня 2019 року о 14 год. 00 хв.

25 березня 2019 року в зв`язку з необхідністю виклику свідків в справі оголошено перерву до 22 травня 2019 року о 15 год. 00 хв.

22 травня 2019 року в зв`язку з необхідністю викликати свідка у справі оголошено перерву до 09 серпня 2019 року о 13 год. 30 хв.

В зазначене судове засідання з`явилися позивач-відповідач ОСОБА_1 та її представник Шудренко Т.О. , які підтримали заявлений позов та заперечували проти задоволення зустрічного позову, представник відповідача-позивача ОСОБА_10, яка заперечувала проти задоволення первісного позову та просила задовольнити зустрічний позов, треті особи - відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтримали первісний позов та заперечували проти задоволення зустрічного позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник Служби у справах дітей Сумської міської ради надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, висновок щодо розв`язання спору надано суду 06 липня 2018 року.

Вислухавши думку осіб, які з`явилися в судове засідання, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно довідки міського єдиного інформаційно-розрахункового центру №348/28112017-30121899, вбачається що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 . Разом з нею зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (донька), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (онук) (т, І а.с. 10).

З свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_7 внаслідок укладення шлюбу 11 травня 2019 року змінила прізвище на ОСОБА_5 (т. ІІ а.с. 59).

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_6 вбачається, що вона складається із 4 житлових кімнат, із них 1-а кімната- 17,0 кв.м., 2-а кімната -7,8 кв.м., 3-я кімната - 12,1 кв.м., 4-та кімната - 14,0 кв.м. Житлова площа квартири складає 50, 9 кв.м. кухня окрема - площею 7,2 кв.м., туалет -1,0 кв.м., коридор 10,7 кв.м., кладовка 1,0 кв.м. Загальна площа квартири складає 77,12 кв.м.(т. І а.с. 86-87).

З свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що його матір`ю є ОСОБА_3 (т. І а.с. 153).

З договору купівлі-продажу від 11 січня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арєшиною О.М., вбачається, що ОСОБА_3 придбано квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (т. І а.с. 12, 13).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 (т. І а.с. 163).

З копії довідки Швейцарської страхової компанії із страхування старості та на випадок втрати годувальника від 15 серпня 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала компенсацію за 12 місяців 2003 року, 4 місяці 2006 року, 1 місяць 2008 року, 4 місяці 2011 року, 7 місяців 2012 року, 3 місяці 2013 року, 6 місяців 2014 року, 3 місяці 2015 року (т.ІІ а.с. 5).

Також з довідки Муніципальнох асоціації регіональної соціальної служби від 15 жовтня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 з 2015 року тимчасово працювала у домогосподарствах, займалася прибиранням і доглядом дітей, і допомогала у виконанні професійних робіт (т. ІІ а.с. 6).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що є сусідкою позивача за первісним позовом, з якою знайома з 1987 року, коли їх сім`я заселялася в будинок. Їхні діти товаришували. ОСОБА_3 не бачила років 10-12, як вона поїхала за кордон, а також їй відомо, що вона купила на проспекті Шевченка . Зі слів ОСОБА_1 ремонт робити допомагав син і дочка ОСОБА_12 . Також свідок бачила, що ОСОБА_6 раствор купляв, тягав матеріали, меблі. Відповідача ОСОБА_3 не бачила в квартирі, в дворі також, років 10-12 не бачила її. Про конфлікт з приводу квартири їй відомо, бо ОСОБА_1 скаржилась, що не може оформити субсидію.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що є сусідкою позивачки-відповідачки, проживає в будинку з 1987 року, знайома з усією родиною 12 років. З 2007 року ОСОБА_1 з дітьми була відсутня. Потім у 2007 році приїхали, ОСОБА_5 пішла у школу. Поїхали за кордон ОСОБА_11 і ОСОБА_3 , коли саме не пам`ятає. Там ОСОБА_11 вийшла заміж, а ОСОБА_3 купила квартиру, і була відсутня у під`їзді. В спірній квартирі ОСОБА_3 давно не бачила, також як і її дитину. В спірній квартирі проживає ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з сім`єю. Вона не бачила, щоб ОСОБА_3 намагалася потрапити в квартиру.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що з ОСОБА_3 є подругами, кумами. Знає ОСОБА_3 з 1988 року, разом пішли в 1-й клас, жили в одному дворі. Коли ОСОБА_3 було 14 років, вони поїхали у Полтавську область. В 1997 році повернулися жити до батька. ОСОБА_3 жила з ними до 2000 року, і потім приїхала сестра ОСОБА_11 , потім мама з сім`єю. Через пару місяців помер батько ОСОБА_3 . Свідок пояснила, що не може сказати, що у ОСОБА_3 були добрі стосунки з матір`ю. ОСОБА_3 знімала квартири, а потім поверталася. У 2010 чи 2011 році народився ОСОБА_4 . Пам`ятає, що у 2013 році вони гуляли на дитячій площадці, і ОСОБА_4 захотів у туалет, але ОСОБА_3 не могла зайти в квартиру, оскільки не мала ключів від спірної квартири, бо їх у неї забрали. Що забрали ключі від квартири їй відомо зі слів ОСОБА_3 . Вони дзвонили в двері, але ніхто не відчинив двері, і вона не могла потрапити в квартиру. Коли ОСОБА_3 купила квартиру на Новомістенській, вона робила там ремонт, і поки що мешкала у мами. Мама її постійно виганяла. Їй відомо, що ОСОБА_3 купляла і холодильник, і телевізор. Коли вона пішла з квартири, то забрала лише диван, інші речі залишила. Їй також відомо, що ОСОБА_3 платила комунальні послуги за квартиру, бо крім неї ніхто не працював. ОСОБА_3 забезпечувала сім`ю, їздила за кордон, де працювала за контрактом. Вона не мала освіти, а тому, щоб заробити, вона поїхала за кордон. Відносини ОСОБА_3 з матір`ю недобрі, чому вона так до ОСОБА_3 відносяться їй не відомо. Спірну квартиру вона не добровільно залишила, бо у неї забирали гроші, виганяли її. Зі слів ОСОБА_3 мама забирала гроші. ОСОБА_3 сказала, що мама забрала ключі від квартири, в той період у них були погані відносини. І до від`їзду і після виїзду у 2009 році вона приходила до квартири, але їй ніхто не відчиняв двері. Це їй відомо зі слів ОСОБА_3 . ОСОБА_3 придбала квартиру у 2006 році, гроші вона сама заробила, тоді в квартиру і переїхала. До покупки квартири її виганяли, забирали ключі, речі. Вона йшла з квартири, бо умови для життя складалися неможливі. У 2004, 2005 роках ОСОБА_3 винаймала квартиру, тоді вона жила у цивільному шлюбі. Після народження дитини, ОСОБА_1 впустила ОСОБА_3 у них періодично налагоджувались відносини. ОСОБА_4 проживав з матір`ю по АДРЕСА_10 . У дитини є своя кімната. У позивачки з ОСОБА_3 були нормальні відносини, а зіпсувалися через те, що ОСОБА_3 перестала давати гроші, це десь у 2002 році.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що з позивачем за первісним позовом знайома, з відповідачем за первісним позовом - подруги. Знайома з ОСОБА_3 , коли їй було років 16. Її мама та батько ОСОБА_3 зустрічались. Через деякий час вона жила у ОСОБА_3 , десь у 1997-1998 рр. за адресою АДРЕСА_9 . Вони жили з батьком і ОСОБА_3. ОСОБА_1 та її діти там не проживали. Вона прожила там до 2000-2001 року. Батько пив, і ОСОБА_3 пішла працювати. Потім вона вирішила забрати маму в Суми. Десь у 2001 році, коли вона вже пішла звідти, ОСОБА_3 була змушена їздити на заробітки за кордон, бо мати була без грошей, і троє дітей. Молодша сестра ОСОБА_11 , яка також з ними проживала, була на утриманні ОСОБА_3 . Коли мама приїхала, то вона почала вимагати, щоб ОСОБА_3 йшла з квартири. В якому році не пам`ятає, але це було після смерті батька, Зі слів ОСОБА_3 , вони її постійно виживають, змушують виписатися. ОСОБА_3 у спірну квартиру купувала меблі, робила ремонт. Купувала холодильник, диван. Вона бачила, що ОСОБА_3 робила ремонт, це було десь у 2003-2004 році, точно не пам`ятає. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що вона платила за комунальні послуги. ОСОБА_3 пішла з квартири, бо мати її виганяла. Чому виганяла, їй не відомо. Свідок пояснила, що вона як сестри з ОСОБА_3 , коли ОСОБА_3 жила у спірній квартирі - у неї були ключі, а коли виїхала - то не було. Зі спірної квартири ОСОБА_3 забрала лише диван, інші речі залишила. ОСОБА_3 купила квартиру у 2006 році, вона купила туди нові речі, коли - не пам`ятає. Зі слів ОСОБА_3 , вона виїхала з спірної квартири, бо її виганяла мати. Вона постійно про це говорила. Очевидцем того, що ОСОБА_3 не може потрапити у спірну квартиру вона не була. ОСОБА_3 казала, що ключі у неї забрали, хто - не казала.

Статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які мешкають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (частина друга статті 64 ЖК України).

За змістом статей 71, 72 ЖК України, наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.

Під час вирішення питання про втрату права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін відсутності та поважність причин такої відсутності.

У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Під час судового розгляду ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин її відсутності в спірному житловому приміщенні.

Так, посилання відповідачки-позивачки на те, що вона не втрачала інтересу до квартири, про що свідчить те, що вона зробила в квартирі ремонт, замінила вікна, двері, не підтверджені жодними доказами, та спростовуються наданими позивачкою за первісним позовом документами на підтвердження оплати віконних систем (т. І а.с. 164, 165-166, 167. 168), а також придбання побутової техніки (т. І а.с. 170-171). З цих же підстав суд не приймає доводи ОСОБА_3 про прийняття нею участі в оплаті комунальних послуг, оскільки вони спростовані надані позивачкою за первісним позовом квитанціями про таку оплату (т. І а.с. 178-196). Доказів на підтвердження придбання відповідачкою-позивачкою холодильника, двох дивані, 2 телевізорів, ліжка, килимів, люстри, штор та інших речей суду не надано.

Суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо того, що позивачка за первісним позовом перешкоджала відповідачці-позивачці в проживанні в квартирі, оскільки очевидцями таких подій вони не були, а про це їм відомо зі слів ОСОБА_3 .

Оцінюючи відомості про перебування ОСОБА_3 за кордоном, суд приходить до висновку, що таке перебування носило періодичний характер, та доказів на підтвердження обставин того, що відповідачка-позивачка поверталася проживати в спірну квартиру не здобуто.

Також під час судового розгляду не було встановлено обставин з підтвердженням відповідними доказами спроб відповідачки-позивачки вселитися до спірної квартири, що свідчить про втрату нею інтересу до вказаної вище квартири у сукупності з встановленими обставинами придбання нею власного житла.

Доказів, які б свідчили про наявність домовленості між сторонами про тимчасове проживання відповідачки-позивачки ОСОБА_3 за іншою адресою та збереження у цей час за нею права користування житлом, суду не надано.

Що стосується заперечень відповідачки-позивачки щодо обставин втрати право користування житловим приміщенням неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходить з такого.

Як зазначено у статті 7 Конвенції дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 16 Конвенції жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом (частина третя статті 27 Конвенції).

Як зазначено у статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Як зазначено у частині першій статті 15 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» до груп ризику щодо втрати житла або права на його використання, серед інших, належать особи, які не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, у знайомих, родичів, друзів тощо.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

В процесі судового розгляду встановлено, що неповнолітній син ОСОБА_3 ОСОБА_4 , за виключенням нетривалого періоду після свого народження, в спірній квартирі не проживав, що не спростовано ОСОБА_3 . Враховуючи наявність у ОСОБА_3 на праві власності житла, в якому проживає її неповнолітній син, та вимоги ст. 29 ЦК України, постановлення судового рішення про визнання неповнолітньої дитини втратившою право користування не порушить її прав.

Таким чином під час судового розгляду встановлено, що відповідачка за первісним позовом ОСОБА_3 понад встановлений законодавством 6-місячний строк не мешкає у спірній квартирі без поважних причин, відсутні переконливі докази, які б підтвердили поважність причин не проживання і були б підставою для продовження 6-ти місячного строку непроживання в спірному житлі, тому її та її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід визнати такими, що втратили право на користування спірним жилим приміщенням.

Оскільки суд приходить до висновку про необхідність задоволення первісного позову про визнання ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_4 втратившими право користування квартирою, в задоволенні позовних вимог зустрічного позову про встановлення порядку користування квартирою необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку із задоволенням позову ОСОБА_1 необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь позиваки-відповідачки судові витрати у виді судового збору у розмірі 1280 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284 ЦПК, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_5 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1280 грн. 00 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визначення порядку користування квартирою відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Відповідач-позивач, законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 : ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Третя особа-відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

Третя особа-відповідач: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

Третя особа: Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради», місцезнаходження: м. Суми, вул. Горького, 21,

Третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, 35, код ЄДРПОУ 34743343,

Третя особа: Виконавчий комітет Сумської міської ради, місцезнаходження: м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 04057942.

Повне рішення суду виготовлене 17 серпня 2019 року.

Суддя А.П.Сидоренко