Вирок № 83683095, 08.07.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/5455/18

Провадження № 1-кп/490/670/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2019 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Окмінській Т.В.

за участі прокурорів Гармашової І.В., Міхель Н.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника Канівця Р.В.

потерпілого ОСОБА_2

його законного представника ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, виконує роботи на авто мийці, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджувався:

- 13 червня 2012 року - Жовтневим районним судом Миколаївської області - за частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України - із застосуванням статті 69 Кримінального Кодексу України - до 4 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна, був звільнений 23 січня 2014 року в зв`язку із заміною призначеного покарання більш м`яким - виправними роботами - на строк 1 рік 11 місяців 12 днів;

- 13 листопада 2014 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 289 Кримінального Кодексу України - до 5 років позбавлення волі, а також за сукупністю цього та попереднього вироків остаточно - до 5 років 6 місяців позбавлення волі; був звільнений 17 жовтня 2017 року умовно-достроково, невідбута частина покарання становила 1 рік 6 місяців 7 днів;

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1. ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за вчинення розбійного нападу, знов вчинив розбійний напад за таких обставин.

27 квітня 2018 року близько 15:00 години він, перебуваючи в тролейбусі, який рухався маршрутом № 6 по проспекту Героїв України в місті Миколаєві в напрямку мікрорайону "Північний", помітив ОСОБА_2 , який тримав в руках мобільний телефон "MeizuM3 Note" (імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 ) вартістю 1.200 грн. /надалі - телефон "MeizuM3 Note"/, та вирішив заволодіти цим телефоном.

Реалізуючи свій злочинний умисел, він слідом за ОСОБА_2 вийшов з тролейбусу на зупинці "Ательє" та попрямував за ним. Коли ОСОБА_2 проходив біля гаражів, які знаходяться на пустирі між мікрорайонами "Соляні" і "Північний", ОСОБА_1 підійшов до нього ззаду, схопив його за рюкзак та підвів до гаражу.

Там ОСОБА_1 , створив в потерпілого враження, що у разі протидії застосує ножа, та в ОСОБА_2 дійсно таке враження склалось.

Тоді ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2 , щоб той не кричав і віддав мобільний телефон.

ОСОБА_2 , будучи переконаним, що ОСОБА_1 може застосувати до нього ніж, дістав з кишені телефон "MeizuM3 Note" та за вимогою ОСОБА_1 показав, як телефон розблоковується. Після цього ОСОБА_1 забрав телефон "MeizuM3 Note" з рук ОСОБА_2 ..

Далі з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, вилученим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду у загальному розмірі 1.200 грн.

2. Окрім того ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за вчинення розбійного нападу, відкрито заволодів чужим майном за таких обставин.

05 червня 2018 року близько 10 години 15 хвилин він, проходячи повз будинок АДРЕСА_2 Миколаєві помітив ОСОБА_4 , яка тримала в руках мобільний телефон "Samsung" моделі G-350 (імеі: НОМЕР_3 ) вартістю 1.500 грн. /надалі - телефон "Samsung"/, та вирішив заволодіти цим телефоном.

Реалізуючи свій злочинний умисел, він підійшов до ОСОБА_4 та шляхом ривку вирвав в неї з рук телефон "Samsung"

Далі з місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, вилученим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_4 майнову шкоду у загальному розмірі 1.500 грн.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені

3. Дії обвинуваченого слід кваліфікувати:

-по епізоду від 27 квітня 2018 року - за частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України - як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій;

-по епізоду від 05 червня 2018 року - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

І. Щодо історії правопорушень.

4. З залучених до матеріалів кримінального провадження копії вироку Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 червня 2012 року, копії вироку Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 листопада 2014 року, копії ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2017 року та довідки № 2-03052018/48001 вбачається, що ОСОБА_1 раніше засуджувався за вчинення розбійного нападу, наразі судимість за вчинення цього злочину не знята та не погашена у встановленому законом порядку.

ІІ. По епізоду від 27 квітня 2018 року.

5. З показів обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_2 , які в цій частині повністю узгоджуються поміж собою, вбачається, що 27 квітня 2018 року близько 15:00 години обвинувачений та потерпілий одночасно перебували у тролейбусі, що рухався за маршрутом № 6 по проспекту Героїв України в напрямку мікрорайону "Північний" далі - на зупинці "Ательє", далі - одночасно рухались біля гаражів, які знаходяться на пустирі між мікрорайонами "Соляні" і "Північний".

З показів обвинуваченого та потерпілого, які в цій частині також повністю узгоджуються поміж собою, вбачається й те, що під час, коли вони находились на пустирі, обвинувачений протиправно заволодів належним потерпілому мобільним телефоном "MeizuM3 Note"; при цьому цей телефон потерпілий обвинуваченому віддав.

Далі обвинувачений засвідчив, що вилучений у такий спосіб телефон "MeizuM3 Note" віддав до ломбарду.

Ці покази обвинуваченого та потерпілого, окрім, як поміж собою, узгоджуються також із відомостями, що містяться у залучених до матеріалів кримінального провадження документах, а саме - з відомостями, що містяться у:

-протоколі огляду місця події від 27 квітня 2018 року;

-протоколі пред`явлення особи для впізнання від 05 травня 2018 року;

-довідки ломбарду "Гроші тут".

6. Про обставини заволодіння цим майном потерпілий повідомив, що після того, як він вийшов з тролейбусу, його на пустирі наздогнав незнайомий чоловік /згодом він дізнався, що цим чоловіком був ОСОБА_1 /, який спитав в нього про те, яка це зупинка громадського транспорту.

Він /потерпілий/ відповів, що не знає.

Тоді ОСОБА_1 схопив його ззаду за рюкзак та відвів до гаражів, де дістав з правої кишені та показав йому, як вказував потерпілий, "ніж", та пред`явив вимогу віддати телефон.

Далі потерпілий вказував, що злякавшись, що ОСОБА_1 застосує до нього ніж, він віддав йому телефон та показав, як його можна розблокувати.

Після цього, згідно показів потерпілого, ОСОБА_1 вихопив в нього телефон, сховав його до правої кишені та з місця вчинення злочину втік.

Такі ж покази потерпілий надав й під час слідчого експерименту, що був проведений за його участі 03 травня 2018 року.

Ці покази потерпілого суд вважає достовірними з огляду на таке.

По-перше, вони були надані у встановленому законом порядку, а саме - безпосередньо під час судового засідання, за участі законного представника потерпілого, перед наданням цих показів потерпілий склав присягу та був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. До того ж, під час допиту потерпілого захист мав можливість його перехресного допиту, а також - можливість прокоментувати його покази або ж заперечити проти них.

По-друге, ці покази потерпілого узгоджуються із сутністю взаємних відносин між обвинуваченим та потерпілим /а саме - відсутністю між ними попереднього знайомства/ та іншими обставинами, які визнаються обвинуваченим.

Узгоджуються вони й результатами слідчого експерименту, внаслідок якого була відтворена обстановка в момент вчинення злочину.

По-третє, ці покази не містять внутрішніх протиріч.

По-четверте, вони є послідовними.

По-п`яте, наявність в потерпілого підстав давати неправдиві покази, зокрема - оговорювати обвинуваченого, під час судового розгляду кримінального провадження не встановлено; захист на наявність таких підстав, які можливо було б перевірити під час судового розгляду кримінального провадження, не посилається.

7. Належність телефону "MeizuM3 Note" потерпілому сторонами кримінального провадження не оспорюється та підтверджується тією обставиною, що саме потерпілий під час досудового розслідування пред`явив коробку та інші документи на цей телефон.

8. Вартість телефону "MeizuM3 Note" сторонами кримінального провадження також не оспорюється.

Наведені докази у їх сукупності узгоджуються поміж собою та дають повну уяву про цілісну картину подій, що розвивались 27 квітня 2018 року за участі обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_2 .

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні 27 квітня 2018 року злочину за встановлених судом обставин доведеною поза розумним сумнівом.

ІІІ. По епізоду від 05 червня 2018 року.

9. Обвинувачений за наслідками судового розгляду цього кримінального провадження свою вину у відкритому викраденні телефон "Samsung" в ОСОБА_4 визнав.

При цьому він засвідчив, що дійсно 05 червня 2018 року близько 10 години 15 хвилин він, проходячи повз будинок АДРЕСА_2 проспекту Героїв АДРЕСА_2 в місті Миколаєві помітив ОСОБА_4 , яка йшла йому на зустріч та розмовляла по мобільному телефону.

Тоді він вирішив заволодіти її мобільним телефоном, в зв`язку із чим вирвав телефон в неї з рук.

Після цього він вирішив повернути цей телефон за винагороду, через що домовився про зустріч з доньками ОСОБА_4 .

Але під час обумовленої зустрічі отримати гроші йому не вдалось, через що він просто повернув телефон та з місця зустрічі зник.

Ці покази обвинуваченим були надані добровільно, в умовах, коли його версія про протилежне реально перевірялась судом, та були відсутні будь-які перешкоди для отримання інформації про переміщення телефону "Samsung", що була цілком здатна за наявності до того фактичних підстав підтвердити інакшу версію обвинуваченого.

10. До того ж, ці покази обвинуваченого узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

10.1. Так, будучи допитаною під час судового розгляду кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_4 засвідчила, що 05 червня 2018 року близько 10 години поверталась до дому з пошти. Під час цього вона розмовляла по телефону "Samsung" з однією з своїх доньок, йдучи, бачила, що на зустріч їй йде молодий хлопець.

Зненацька хлопець, що йшов до неї назустріч, вихопив в неї з руки мобільний телефон, розмову по якому вона не закінчила, та побіг від неї.

Після цього у той же день мобільний телефон їй повернули її доньки.

10.2. З показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - доньок потерпілої - відомо, що їм подзвонила їх сестра з-за кордону та повідомила, що з їх мамою щось трапилось, адже вона розмовляла з нею, та розмова раптом обірвалась, після чого мати не відповідає на дзвінки.

Тоді вони почали дзвонити мамі, та довго їм не відповідала.

В цей час до них подзвонив невідомий чоловік /наразі вони знають, що то був ОСОБА_1 /, який запропонував їм повернути телефон за винагороду, для чого - зустрітись.

На цю зустріч вони погодились.

ОСОБА_1 приїхав на зустріч на таксі та привіз телефон, але грошей за нього не отримав, кинув телефон та з місця зустрічі зник.

10.3. З протоколів пред`явлення до впізнання від 13 червня 2018 року та від 21 червня 2018 року вбачається, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - кожна окремо - впізнали ОСОБА_8 , як особу, яка пропонувала їм повернути телефон "Samsung" за винагороду.

11. Суд також окремо відзначає, що з показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що вони запропонували ОСОБА_9 проїхати "до мами" /тобто - до ОСОБА_4 /, щоб переконатись, що все гаразд, але від такого він відмовився, кинув телефон та уїхав.

Будь-яких логічних пояснень такому вчинку обвинувачений у суді не надавав.

В той же час така поведінка обвинуваченого природно пояснюється тим, що саме він вихопив телефон "Samsung" в потерпілої, адже в такому випадку з остраху бути викритим він природно уникав зустрічі із ОСОБА_4

12. Належність телефон "Samsung" потерпілій та його вартість сторонами кримінального провадження не оспорюється.

Наведені докази у їх сукупності узгоджуються поміж собою та дають повну уяву про цілісну картину подій, що розвивались 27 квітня 2018 року за участі обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_4 .

За такого обсяг досліджених судом доказів щодо обставин злочину 27 квітня 2018 року суд вважає достатнім для прийняття рішення по суті справи.

В зв`язку із цим, з урахуванням думки сторін про необхідність такого, суд ухвалив закінчувати дослідження обставин справи та перевірку їх доказами без отримання документів, тимчасовий доступ до яких був наданий ухвалою суду від 02 травня 2019 року.

Оцінюючи досліджені судом докази, що наведені вище, у їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні 05 червня 2018 року злочину за встановлених судом обставин доведеною поза розумним сумнівом.

Мотиви неврахування окремих доказів.

13. Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений вказував, ніби ніяких погроз потерпілому ОСОБА_2 не висловлював.

Щодо обставин отримання телефону "MeizuM3 обвинувачений зазначав, ніби, бажаючи привласнити цей телефон, обманюючи ОСОБА_2 , під приводом подзвонити дівчині попросив телефон в потерпілого. Потерпілий же, сподіваючись, що телефон обвинуваченим буле повернутий, телефон йому передав. Але він /обвинувачений/, відійшовши за гараж під приводом таємності розмови, з місця подій зник.

При цьому обвинувачений не заперечував тої обставини, що у той день бачив потерпілого в перший та в останній раз у своєму житті.

Але ці покази обвинуваченого суд вважає недостовірними з огляду на таке.

По-перше, вони не підтверджуються жодним з досліджених судом доказів; про наявність доказів на їх підтвердження обвинувачений не посилається. В той же час, вони спростовуються наведеними вище показами потерпілого.

По-друге, на відміну від потерпілого, обвинувачений, надаючи покази в цій частині, має підстави викладати обставини неправдиво, адже визнання судом обґрунтованості його версії матиме наслідком суттєве зменшення покарання, що йому загрожує.

По-третє, ці покази обвинуваченого, на відміну від наведених вище показів потерпілого про протилежне, не узгоджуються із характером взаємних відносин між обвинуваченим та потерпілим. Так, з їх показів, які в цій частині відповідають одні одним, вбачається, що 27 квітня 2018 року вони бачились вперше. Таке виключає наявність в них відносин довіри, яка могла б спонукати потерпілого передати телефон обвинуваченому та якою обвинувачений за його / ОСОБА_1 / показами зловживав.

З огляду на таке покази обвинуваченого в частині того, що той не висловлював погроз потерпілому, суд не може покласти їх у підґрунтя судового рішення.

14. На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину 05 червня 2018 року органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням наданий протокол проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_1 .

Але цей показ суд вважає недопустимим з огляду на таке.

14.1. Матеріали справи свідчать, та сторони не заперечують того, що кримінальне провадження в зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 злочину 05 червня 2018 року було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 червня 2018 року під номером 12018150020002188 та розслідувалось слідчим відділом Центрального ВП ГУ НП України в Миколаївської області під процесуальним керівництвом прокурорів Миколаївської місцевої прокуратури № 1.

При цьому з 27 квітня 2018 року цим же органом досудового розслідування під процесуальним керівництвом тієї ж прокуратури здійснювалось кримінальне провадження № 12918150020001666 в зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 злочину 27 квітня 2018 року; в межах якого ОСОБА_1 був призначений захисник.

14.2. При цьому станом на 24 липня 2018 року ОСОБА_1 вже утримувався під вартою та мав захисника.

З огляд на таке відповідно до частини 4 статті 45, пункту 9 частини 3 статті 42 Кримінального Процесуального Кодексу України станом на 24 липня 2018 року захисник мав право борати участь у проведенні всіх без винятку процесуальних дій за участі ОСОБА_1 , зокрема - слідчого експерименту, через що мав бути принаймні повідомлений про їх проведення.

Проте, про проведення вказаного слідчого експерименту захисник повідомленим не був.

14.3. Прокурор стверджувала, що внаслідок такого право на захист порушене не було, адже захисник був залучений для захисту ОСОБА_1 в межах іншого кримінального провадження відносно нього.

Але з обґрунтованістю таких тверджень погодитись неможливо з огляду на таке.

По-перше, наведені вище норми частини 4 статті 45, пункту 9 частини 2 статті 42 Кримінального Процесуального Кодексу України не обмежують право захисника брати участь у процесуальних діях відносно його підзахисного рамками певного кримінального провадження. В той же час стаття 45 Кримінального Процесуального Кодексу України передбачає визначення повноважень захисника, виходячи з особи, яку він захищає, але не з певного кримінального провадження.

Отже, твердження прокурора не мають під собою законодавчого підґрунтя.

По-друге, відповідно до частини 1 статті 217 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальні провадження щодо однієї особи можуть бути об`єднані в одне у разі необхідності. При цьому "необхідність" в цьому випадку являє собою об`єктивний закономірний зв`язок між кримінальними провадженнями, а за допомогою терміну "можливість" законодавець окреслив випадки об`єднання матеріалів кримінальних проваджень.

Якщо ж припустити, що в цьому випадку законодавець мав на увазі "необхідність" для організації досудового розслідування та "можливість" як право прокурора на прийняття відповідного рішення, то за такого підходу органи досудового розслідування отримують повноваження щодо організації розслідування таким чином, що це може призвести до неповноти досудового розслідування та судового розгляду, що прямо суперечить приписам частини 4 статті 217 цього Кодексу. Отже, такий підхід видається суперечливим.

В цьому ж випадку наявний є об`єктивний закономірний зв`язок між злочинами, вчиненими ОСОБА_1 27 квітня та 05 червня 2018 року, адже ці злочини є вчиненими не тільки однією особою, але - за тотожних передумов, відносно тотожного майна та схожими способами, через що окремий розгляд цих кримінальних проваджень призводить до неповноти предмету дослідження, зокрема, обставин, що характеризують особу обвинуваченого.

Необхідність об`єднання матеріалів вказаних кримінальних проваджень підтверджується й відповідною ухвалою суду про їх об`єднання.

З огляду на наведене сам по собі розгляд цих двох епізодів злочинної діяльності в межах двох різних кримінальних проваджень не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

За такого обґрунтування проведення певної слідчої дії (в цьому випадку - слідчого експерименту) без участі захисника незаконним та штучним відокремленням матеріалів кримінальних проваджень не може вважатись таким, що ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Наведене у сукупності доводить, що 24 липня 2018 року слідчий експеримент за участі ОСОБА_1 був проведений з порушенням його права на захист, що відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 87 Кримінального Процесуального Кодексу України тягне за собою недопустимість отриманих внаслідок його проведення відомостей, як доказів у кримінальному провадженні.

15. На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину 05 червня 2018 року органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням наданий протокол пред`явлення його фотокартки для впізнання потерпілій.

Проте, матеріали кримінального провадження свідчать, що потерпіла отримала його фотокартку від своїх доньок після їх зустрічі із ним.

За такого цей доказ, як такий, що не походить безпосередньо від злочину, не може бути покладеним у підґрунтя судового рішення.

16. На початку судового розгляду обвинувачений свою вину у відкритому заволодінні майном ОСОБА_4 не визнавав та вказував, що телефон "Samsung" знайшов та дійсно бажав віддати його за винагороду.

Але ці покази суд також вважає недостовірними з огляду на таке.

По-перше, сам обвинувачений від їх достовірності добровільно відмовився.

По-друге, доказів на їх підтвердження обвинувачений не надав. При цьому суд відзначає, що саме з метою перевірки версії обвинуваченого про випадкове знаходження ним телефону судом наданий тимчасовий доступ до відомостей щодо його /телефону/ переміщення, які, за наявності до того підстав, були цілком здатні версію обвинуваченого підтвердити. До того ж, під час судового розгляду кримінального провадження судом зверталась увага на те, що протокол пред`явлення фотографії обвинуваченого для впізнання потерпілій в цьому випадку не є цілком достовірним доказом, а низка доказів під час досудового розслідування була зібрана з порушенням встановленого законом порядку. Більше того, на момент зміни показів обвинуваченого володільцем інформації необхідна інформація була відібрана, але не надана через сплив визначеного в ухвалі строку; жодних перешкод для її отримання у найкоротші терміни під час винесення повторної ухвали не існувало. Проте, можливістю отримання доказів на підтвердження цієї версії обвинувачений скористатись не побажав, під час обговорення питання про повторне надання тимчасового доступу до відповідної інформації проти такого заперечував та дав покази, у яких свою провину визнав.

По-третє, покази обвинуваченого про знайдення ним телефон "Samsung", на відміну від його показів, що покладені у підґрунтя судового рішення, не узгоджуються з його поведінкою під час зустрічі зі свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зокрема - із тією обставиною, що він від подальшої зустрічі з потерпілою навіть задля отримання відповідної винагороди, відмовився.

З огляду на таке покази обвинуваченого в частині, що аналізується, не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

Мотиви зміни обвинувачення.

17. Ухвалюючи вирок у справі, суд, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 374 Кримінального Процесуального Кодексу України виклав формулювання обвинувачення, яке є доведеним наданими суду та дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження доказами.

17.1.При цьому встановлюючи обставини справи на підставі наведених вище доказів, суд керувався стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:

-частина 2 - "ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…"

-частина 4 - "усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".

Як розтлумачив Верховний Суд у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

/пункти 22 - 26/

17.2. При цьому суд враховує приписи частини 3 статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України, відповідно до якої суд не має право вийти за межі висунутого обвинувачення в частині викладення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на ці приписи суд відзначає наступне.

18. Автор обвинувального акт вказує, що під час вчинення злочину 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 використовував саме ніж.

Але належних та допустимих доказів того, що саме ніж в цьому випадку був знаряддям злочину, матеріали справи не містять.

19. Так, про "ніж" вказує лише потерпілий. Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження показів потерпілого в цій частині матеріали справи не містять.

19.1. Так, слідів застосування ножа в цьому випадку виявлено не було, сам цей ніж також не був виявлений під час досудового розслідування.

19.2. До того ж, факт використання ножа під час вчинення злочину обвинувачений категорично заперечував.

19.3. В той же час, зміст показів потерпілого поза розумним сумнівом свідчить про те, що фактично вчинені ОСОБА_1 дії були сприйняті потерпілим, як демонстрація ножа.

Та таке сприйняття в цьому випадку було адекватним обстановці подій за участі потерпілого /сукупності безлюдного місця, вимоги незнайомого чоловіка про передачу мобільного телефону, попередніх агресивних дій ОСОБА_1 щодо потерпілого та інших обставин справи/.

З огляду на таке покази потерпілого в частині, що аналізуються, можуть бути інтерпретованими таким чином, що вони вказують про те, що обвинувачений продемонстрував предмет, який сприймався потерпілим, як ніж.

20. Така інтерпретація, до речі, певною мірою узгоджується із позицією обвинуваченого про те, що задля заволодіння телефоном "MeizuM3 Note" він /обвинувачений/ вдався до обману.

У сукупності покази потерпілого та обвинуваченого у цій частині дають підстави стверджувати, що обвинувачений вводив потерпілого в оману з тим, щоб створити в нього враження, що якщо він протидіятиме ОСОБА_1 , той застосує ножа, та у потерпілого дійсно таке враження склалось.

21. Оскільки твердження про такий розвиток подій є більш сприятливим для обвинуваченого, а фактів на його спростування, які підтверджені належними та допустимими доказами, під час судового розгляду кримінального провадження не встановлено, вказане твердження суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, через що ухвалює вирок відповідно до нього.

22. При цьому враховуючи, що внаслідок такого протиправні дії ОСОБА_1 , про які йдеться у цій частині обвинувачення, носили менш інтенсивний характер, встановлюючи їх, за межі висунутого обвинувачення суд не виходе.

З огляду на таке суд вважає за можливе ухвалити вирок відповідно до встановлених судом обставин, адже таке відповідає дійсності, через що є справедливим та має наслідком захист прав людини та її основоположних свобод.

Спростування позиції захисту.

23. Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений, спираючись про те, що в дійсності ніж не застосовував, але вдався до обману, вважав кваліфікацію його дій за відповідною частиною статті 187 Кримінального Кодексу України невірною та просив перекваліфікувати його дії щодо заволодіння телефоном "MeizuM3 Note" на іншу статтю, що передбачає менш тяжке покарання.

Але ця позиція обвинуваченого не повною мірою ґрунтується на дійсних фактичних обставинах справи, а також - суперечить вимогам діючого законодавства.

23.1 Так, в цьому випадку зміст обману, до якого вдався ОСОБА_1 , полягав ні у чому іншому, як у створенні в потерпілого хибної уяви про можливість застосування до нього насильства та характер насильства, що може бути до нього застосоване.

В той же час, наслідком такого обману стала погроза застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, яку потерпілий, маючи до того підстави, сприймав реально.

23.2. Та обставина ж, що обвинувачений, відповідно до його показів та встановлених судом обставин, не мав можливості та фактично не збирався застосовувати відносно ОСОБА_2 ніж, юридичного значення не має, оскільки потерпілий сприймав висловлену на його адресу погрозу реально, та саме внаслідок такого віддав майно ОСОБА_1 .

23.3. У сукупності ж встановлені судом обставини свідчать, що в цьому випадку застосована погроза носила інструментальний характер та виступала засобом заволодіння майном ОСОБА_2 , через що її застосування й створює об`єктивну сторону злочину, передбаченого статтею 187 Кримінального Кодексу України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого

24. Як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого в зв`язку із вчиненням ним злочину 05 червня 2018 року, суд враховує часткове сприяння ним у встановленні дійсних обставин кримінального провадження, адже він, хоча й не послідовно, але визнавав обставини вчинення ним цього злочину та надавав стосовно них правдиві покази.

25. Захист пропонує визнати за обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття.

Проте щире каяття характеризується щирим осудом своєї поведінки, визнанням своєї провини, висловлюванням жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності.

В цьому ж випадку обвинувачений дійсні обставини справи повідомляє не повністю та не послідовно, зміст його позиції у суді полягає у вжитті заходів щодо зменшення покарання, що належить застосувати до нього.

Отже, така обставина, як щире каяття, в цьому випадку є відсутньою.

26. Інших обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, під час судового розгляду кримінального провадження встановлено не було.

27. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, через що суд вважає, що ці обставини є відсутніми.

Мотиви призначення покарання.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_1 , суд, керуючись статтею 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 2 статті 185 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставину, що пом`якшує його покарання.

28. Оцінюючи характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 27 квітня 2018 року злочину, суд враховує, що цей злочин є тяжким.

Разом із цим суд враховує, що під час вчинення цього злочину небезпечне для життя та здоров`я потерпілого насильство в дійсності не застосовувалось та й не могло бути застосованим, а погроза такого насильства була застосована не шляхом вчинення реальних дій, але - шляхом введення потерпілого в оману щодо можливості їх вчинення.

Таке певною мірою зменшує суспільну небезпеку цього злочину порівняно з іншими злочинами цієї категорії.

Оцінюючи характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 05 червня 2018 року злочину, суд враховує, що цей злочин також є тяжким.

Разом із цим суд враховує, що під час вчинення цього злочину насильство застосоване не було.

29. Вивченням даних про особу винного встановлено, що він має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вживає заходів для свого працевлаштування.

Оцінюючи наведені вище відомості у їх сукупності, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкцій відповідних частин відповідних статей Кримінального Кодексу України, а саме:

-за частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців із конфіскацією майна;

-за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Призначення остаточного покарання.

30. Призначаючи покарання за сукупністю вказаних злочинів, суд керується правилами, визначеними у частині 1 статті 70 Кримінального Кодексу України.

Частина 1 статті 70 Кримінального Кодексу України передбачає призначення покарання з застосуванням принципів поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини.

При вирішенні питання про те, який з цих принципів необхідно застосувати при призначення покарання ОСОБА_1 , суд відповідно до приписів пункту 21 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує данні про його особу, обставину, що пом`якшує покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

В зв`язку із цим суд враховує, що усі вчинені ОСОБА_1 злочини є пов`язаними із створенням в потерпілих уяви про необхідність передачі йому майна.

Проте з метою створення такої уяви ним у випадку вчинення злочину 05 червня 2018 року воля власника майна ігнорувалась, а у випадку вчинення злочину 27 квітня 2018 року - придушувалась.

За такого суд вважає, що при призначенні йому покарання відповідно до приписів частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України необхідно застосувати принцип часткового складання призначених покарань.

За такого за сукупністю злочинів суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією належного йому майна.

31. До того ж, в цьому випадку ОСОБА_1 вчинив злочини протягом невідбутої частини покарання, призначеного йому вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 листопада 2014 року.

За такого відповідно до частини 4 статті 81, частини 1 статті 71 Кримінального Кодексу України до визначеного вище покарання йому слід частково приєднати невідбуту частину покарання у вигляді 1 року 6 місяців 7 днів позбавлення волі за попереднім вироком, та остаточно призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців з конфіскацією майна.

32. Строк відбування покарання обвинуваченому слід обраховувати з моменту набрання чинності цим вироком.

При цьому на підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України у цей строк слід зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_9 /з 07 червня 2018 року до моменту набрання чинності цим вироком/ з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

33. Обвинувачений просить про призначення йому покарання у меншому розмірі. Але з огляду на те, що він вчиняє злочини систематично та застосування до нього заходів кримінально-правового характеру, що пов`язані із його звільненням від відбування покарання у вигляді позбавлення волі має наслідком лише вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити йому покарання саме у визначеному вище розмірі.

Вирішення питання про запобіжний захід.

34. Під час досудового розслідування та судового розгляду відносно ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому судом був визначений розмір застави, у разі внесення якої обвинувачений міг бути звільненим з-під варти.

Наразі судом відносно обвинуваченого обирається покарання у вигляді позбавлення волі на значний строк, що свідчить про підвищений ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення покарання.

За такого суд вважає за необхідне до набрання вироком чинності змінити обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід на тримання під вартою без права внесення застави.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

Цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України.

Призначити ОСОБА_1 покарання:

-за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 5 місяців.

-за частиною 2 статті 187 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців із конфіскацією майна.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України за сукупністю цих злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією належного йому майна.

На підставі частини 1 статті 71 Кримінального Кодексу України часткового приєднати до цього покарання невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 листопада 2014 року та остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 /дев`ять/ років 6 /шість/ місяців з конфіскацією усього належного йому майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання період його попереднього ув`язнення /з 07 червня 2018 року до моменту набрання чинності цим вироком/ з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

До набрання вироком чинності змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на тримання під вартою без права внесення застави.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

08.07.2019