Рішення № 83679596, 15.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року Справа № 160/5465/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , що діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по невиплаті пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), з дати її припинення;

- зобов`язати Відповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування і виплату пенсії мені - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та виплатити заборгованість за період, починаючи з дати її невиплати, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати;

- звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в кінці 2008 року ОСОБА_1 здобула право на отримання пенсії по втраті годувальника та перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Червоногвардійського району міста Макіївка Донецької області. Після початку проведення антитерористичної операції позивач та її син стали на облік в як внутрішньо переміщені особи за місцем перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками від 27.07.2017 року №0000158462 та №0000158537. Позивач на даний час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з липня 2017 року отримувала пенсійні виплати шляхом зарахування коштів на свій банківський рахунок, але відповідач припинив виплачувати пенсійне забезпечення з невідомих позивачу підстав. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки порушене її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненого позову із зазначенням адреси реєстрації та місця проживання разом із копіями відповідно до кількості учасників справи; доказів на підтвердження підстав, з якого періоду та у зв`язку з якими підставами ОСОБА_1 не виплачується пенсія або зазначити причини неможливості їх надання та подати клопотання про їх витребування.

21.06.2019 року до суду надійшло клопотання позивачки про відкриття провадженні у справі, в якому зазначено про те, що протягом розгляду справи вона має право надати додаткові докази по справі, а обов`язок доказування правомірності прийняття рішення покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою суду від 24.06.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

17 липня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З 01.06.2017 року виплата пенсії позивачу була призупинена по інформаційному обміну з Управлінням соціального захисту населення Межівської районної адміністрації. На підставі заяви позивача від 27.07.2017 року рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Межівської районної адміністрації (протокол № 57 від 07.08.2017 року) ОСОБА_1 відновлено соціальні виплати з моменту припинення її виплати. На підставі вищезазначеного рішення комісії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновлено позивачу нарахування та виплату пенсії з моменту їх припинення, тобто з 01.06.2017 року, а виплати були нараховані та виплачені по листопад 2017 року включно. З 01.12.2017 року виплата пенсії позивачу була знову призупинена по інформаційному обміну з Управлінням соціального захисту населення Межівської районної адміністрації. Оскільки, після призупинення з 01.12.2017 року виплати пенсії ОСОБА_1 не зверталася до пенсійного органу із заявою про її поновлення, то у відповідача були відсутні підстави для поновлення виплати пенсії.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо строків розгляду справи суд вважає за необхідне відзначити, що оскільки день строку ухвалення рішення - 24.07.2019 року припадає на день відпустки судді, першим робочим днем судді була дата 01.08.2019 року.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що обґрунтованість тривалості провадження завжди повинна оцінюватися в світлі обставин справи з посиланням на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади а також те, що було головним для заявника в спорі.

У рішенні у справі «Сомор`яй проти Угорщини» (заява № 60934/13) Європейський суд з прав людини відзначає, що пенсійні спори потребують особливої ретельності.

Суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не надала до суду будь-яких достовірних доказів, які б підтверджували обставини, про які зазначено у позові і суду, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, необхідно було за власною ініціативою витребувати від відповідача додаткові докази по справі, тривалість розгляду справи об`єктивною обумовлена. Крім того, дана справа є важливою для позивача та вимагала при її розгляді особливої ретельності.

Так, 01 серпня 2019 року у зв`язку з необхідністю отримання від відповідача додаткових документів, судом було направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області запит про надання довідки про нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2017 року по теперішній час; відомостей про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2017 року (рішення, протокол).

Вказані документи надійшли до суду 15.08.2019 року, що підтверджується штампом Дніпропетровського окружного адміністративного суду про отримання вхідної кореспонденції.

З урахуванням наведеного, рішення ухвалено 15 серпня 2019 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.04.2017 року.

Згідно з довідкою №0000158537 від 29.03.2017 року ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу із зазначенням відомостей про законного представника - ОСОБА_1 . Довідку про взяття на облік в пенсійному органі у березні 2017 року саме позивача - ОСОБА_1 ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано.

З 01.06.2017 року виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена по інформаційному обміну з Управлінням соціального захисту населення Межівської районної адміністрації. Доказів прийняття рішення про зупинення виплати пенсії позивачу пенсійним органом до суду не надано.

27 липня 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу в Управлінні соціального захисту населення Межівської районної адміністрації, що підтверджується довідками від 27.07.2017 року №0000158537 та №0000158462.

27 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Першотравенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про поновлення виплати пенсії згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.07.2017 року №0000158462.

Відповідно до рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Межівської районної адміністрації, що оформлено протоколом №57 від 07.08.2017 року, ОСОБА_1 відновлено соціальні виплати з моменту припинення її виплати.

На підставі вищезазначеного рішення комісії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновлено позивачу нарахування та виплату пенсії з 01.06.2017 року (з моменту припинення виплати).

Відповідно до довідки відділу з питань виплати пенсій №16 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.07.2019 року №1055/04-22/05 ОСОБА_1 отримує пенсію в разі втрати годувальника за період з січня 2017 року по листопад 2017 року у загальному розмірі 15 352,00 грн.

Згідно з протоколом засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Межівської районної адміністрації №69 від 08.11.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні соціальних виплат у зв`язку з не підтвердженням факту проживання на території Межівського району.

Як вказує відповідач у відзиві на позов, з 01.12.2017 року виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена по інформаційному обміну з Управлінням соціального захисту населення Межівської районної адміністрації. Доказів прийняття рішення про зупинення виплати пенсії позивачу пенсійним органом до суду не надано.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, виплату пенсії позивачці було призупинено з 01.12.2017 року і не поновлено у зв`язку із тим, що позивач не звернувся із заявою про поновлення виплат до пенсійного органу у відповідності до положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, згідно з довідкою відділу з питань виплати пенсії №6 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №1174/04-22/05 від 12.08.2019 року. ОСОБА_1 забезпечена пенсією в разі втрати годувальника по 30.11.2017 року. Борг з виплати пенсії станом на 12.08.2019 року - відсутній.

Вважаючи, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсійного забезпечення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В силу приписів частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Згідно зі статтею 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитись Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта») з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365 (чинного на момент виникнення спірних відносин), соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №365 від 08.06.2016 року (чинного на момент виникнення спірних відносин) також затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (надалі - Порядок № 365 у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 365, документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 рогу № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Пунктами 4-5 Порядку № 365 передбачено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 365, для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати (пункт 12).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З аналізу вищенаведених норм судом зроблено висновок, що особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають можливість одержання пенсійних виплат за умови переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, отримання довідки внутрішньо-переміщеної особи, особистого звернення або у встановлених законом випадках через законних представників до пенсійного органу за місцем реєстрації ВПО щодо поновлення пенсійних виплат.

При цьому, для прийняття рішення про поновлення виплати пенсії передує звернення особи до пенсійного фонду із відповідною заявою та додатково поданими до неї документами. Іншого механізму поновлення пенсійних прав осіб, які проживають на території, непідконтрольній українській владі, не встановлено.

Як свідчать матеріали справи, виплата пенсії позивачу була припинена пенсійним органом з 01.12.2017 року на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Межівської районної адміністрації, оформленого протоколом № 69 від 08.11.2017 року у зв`язку із не підтвердженням місця проживання позивача.

Доказів звернення до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії позивач не надала. При цьому, суд зазначає, що з наданої відповідачем копії пенсійної справи вбачається, що у зв`язку із припиненням виплати пенсії позивачка 27.07.2017 року зверталась до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії. На підставі звернення позивачки та рішення Межівської районної адміністрації, оформленого протоколом від 07.08.2017 року № 57, виплату пенсії було поновлено з 01.06.2017 року та виплачено заборгованість.

Тобто, позивачка була обізнана щодо порядку відновлення пенсійних виплат, однак доказів звернення до органів соціального захисту населення та пенсійного органу, не надала.

Між тим, суд зазначає, що аналіз норм статті 49 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» свідчить, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення та лише з підстав, визначених частиною 1 статті 49 Закону. При цьому, припинення виплати пенсії з інших підстав можливо лише у випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що Законом України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем так і не було надано до суду рішення про припинення виплат пенсії позивачці з 01.12.2017 року.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706-VII), відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (стаття 1 Закону № 1706-VII).

Частиною першої статті 4 Закону № 1706-VII закріплено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Відповідно статті 12 Закону № 1706-VII, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Доказів скасування відповідним рішенням довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідачем не надано. Факт того, що позивач не має рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк відповідачем не доведено.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Крім того, у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Суд зазначає, що відсутність заяви з боку позивача не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії. Натомість, право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини.

Будь-які мотиви прийняття пенсійним органом рішення про припинення виплати позивачу пенсії, а також посилання на встановлену законом підставу для припинення виплати пенсії, відповідачем не зазначено.

Також суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду в зразковій справі №Пз/9901/20/18 (805/402/18) від 03.05.2018 року, відповідно до тексту якого визначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач: 1) є громадянином України; 2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи; 3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV. Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем. Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

Отже, суд дійшов висновку, що на час припинення виплати пенсії позивачу не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для такого припинення, тому дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу є протиправними, доказів щодо правомірності своїх дій стосовно невиплати пенсії ОСОБА_1 останнім до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність припинення виплати пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача відновити з 01.12.2017 року нарахування і виплату пенсії.

В той же час, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії задоволенню не підлягають, оскільки, виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав чи інтересів. Проте, вимога позивача про зобов`язання відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії не є захистом порушеного права, а суд не може захистити права та обов`язки позивача на майбутнє. Відтак, розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявності неіснуючих порушень прав та інтересів позивача, суперечить вимогам закону, а тому в цій частині вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належними доказами правомірності припинення нарахування та виплати пенсії позивачу, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням уточнення періодів невиплати пенсії.

Приписами частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса згідно з довідкою від 27.07.2017 року №0000158462 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ), що діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2017 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева