Рішення № 83679539, 15.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 серпня 2019 р. Справа № 120/1690/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 1484,72 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач відповідно до наказу №119-КС від 10.09.2016 року був зарахований на перший курс навчання. Проте, 22.10.2016 року ним було подано рапорт про відрахування з числа курсантів у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та зобов`язання провести відшкодування вартості навчання. У зв`язку з цим, наказом №162-КС від 21.12.2016 року із відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗС України, відраховано з числа курсантів. Одночасно відповідача виключено зі списків особового складу позивача та знято з усіх видів забезпечення, а також вручено довідку-розрахунок №874 від 21.12.2016 року про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання в сумі 1484,72 грн. Відповідач, в свою чергу, з розрахунком був згідний та зобов`язувався відшкодувати вказані витрати. Проте, відповідач витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі так і не компенсував. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

29.05.2019 року на виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом надіслано запит до Адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.

06.06.2019 року за вх. № 30078 на адресу суду надійшла відповідь на вказаний запит, згідно з якою відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, дана адміністративна справа підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою від 10.06.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві 10-денний строк для усунення недоліків (надання до суду доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів).

01.07.2019 року на адресу суду надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якого додано службовий чек про надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою від 01.07.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачу надіслано на адресу, надану адресно-довідковим підрозділом ГУ ДМС України у Вінницькій області, однак до суду повернувся конверт із вкладенням із відміткою "повертається" "інші причини".

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі.

Своїм правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався. Про причини неподання відзиву на позовну заяву не повідомив.

Зважаючи на це, суд у відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Національної академії від 10.09.2016 року №119-КС відповідача було зараховано на перший курс.

Наказом (по стройовій частині) від 12.09.2016 року №217 відповідача зараховано до списків особового складу позивача та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення - зі сніданку 11.09.2016 року.

Між Міністерством оборони України в особі начальника позивача та молодшим сержантом відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України.

22.10.2016 року відповідачем подано рапорт про відрахування з числа курсантів позивача у зв`язку з небажанням продовжувати навчання. У рапорті відповідач зазначив, що він ознайомлений з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у ВНЗ» № 964 від 12.07.2006 року та зобов`язується відшкодувати витрати.

Наказом (по особовому складу) від 21.12.2016 року №162-КС відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» із відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби у запас.

Наказом (по стройовій частині) від 21.12.2016 року №304 відповідача виключено із списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Крім того, вказано відповідачеві відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в академії в сумі 1484,72 грн.

Згідно довідки-розрахунку від 21.12.2016 року №874 на навчання відповідача позивачем витрачено 1484,72 грн..

З довідкою-розрахунком від 21.12.2016 року відповідач ознайомлений 21.12.2016 року та згідний, про що свідчить відповідна відмітка та особистий підпис відповідача.

Оскільки відповідач добровільно вказану заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153) та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами втрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі» (далі - Порядок № 964).

В силу положень ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 6 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби, якими є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Ст. 25 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 1). Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (ч. 2). Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань (ч. 3).

Відповідно до ч. 5 ст. 25 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» з громадянами України-курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і п`ятим частини другої статті 23 цього Закону.

Згідно з п. 15, 16 Положення № 1153 з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, який є письмовою угодою, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання). Право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби надається: керівнику вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - з курсантами цих закладів про проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу, офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

В силу положень ч. 10 ст. 25 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

П. 3 Порядку № 964 передбачено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Відповідно до п.4 Порядку № 964 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Згідно з п. 6 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

В силу вимог п. 8 Порядку № 964 сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони.

Системний аналіз наведених норм доводить, що фінансування Збройних Сил України, зокрема, вищих навчальних закладів, які між іншим входять до їхньої структури, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Підготовка усіх бажаючих проходити військову службу на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів за рахунок коштів Державного бюджету. Водночас, з такими громадянами укладається контракт про проходження військової служби (навчання), згідно якого, у випадку його розірвання через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, такі особи зобов`язані відшкодувати Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклали, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, у п. 1 якого міститься зобов`язання відповідача відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

Відповідачем 21.10.2016 року подано рапорт про відрахування з числа курсантів позивача у зв`язку з небажанням продовжувати навчання. У рапорті відповідач зазначив, що він ознайомлений з Порядком № 964 та зобов`язується відшкодувати витрати.

За результатами розгляду вказаного рапорту наказом (по особовому складу) від 21.12.2016 року №162-КС із відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів. Крім того, наказом від 21.12.2016 року №304 відповідача зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в сумі 1484,72 грн.

В силу положень п. 1 Контракту та ч. 10 ст. 25 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у Національній академії.

Відповідно до п. 7 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється в судовому порядку.

Подані позивачем довідки-розрахунки витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Національній академії, відповідають Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах та Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

Відповідачем належних та допустимих доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у відповідача, в межах заявлених позовних вимог, до суду не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, в сумі 1484,72 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Приймаючи до уваги відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судовий збір на користь позивача із відповідача стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ) на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (ЄДРПОУ 08410370, вул. Героїв Майдану. б. 32, м. Львів, 79026) витрати, пов`язані з його утримання у вищому навчальному закладі, у сумі 1484, 72 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотори гривні 72 копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану. б. 32, м. Львів, 79026, ЄДРПОУ 08410370).

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення виготовлений 15.08.2019 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна