Рішення № 83678432, 15.08.2019, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 2/325/185/2019

Справа 325/535/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Пантилус О.П., за участю секретаря Орманджи Ф.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Приазовське Запорізької області, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що згідно укладеного між позивачем і відповідачем договору б/н від 16.08.2011 року відповідач отримав у позивача платіжну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 7000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту та відсотків не виконав, внаслідок чого станом на 31.01.2019 року у нього утворилась заборгованість в сумі 210493,31 грн., яка складається з: 6421,06 грн. - заборгованість за кредитом; 200172,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3900,00 грн. - заборгованість за пенею. Із зазначеної суми позивач просить стягнути 124810,33 грн., з якої: 6421,06 грн. - заборгованість за кредитом; 118389,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 16.08.2011 року по 29.06.2018 року, а також судові витрати - суму судового збору 1921,00 грн.

Ухвалою судді від 16.04.2019 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи не подав, в матеріалах справи міститься заява, в якій представник банку просить розглядати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від його представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача, підтримує позицію, викладену у відзиві.

В поданому відзиві, представник відповідача заперечив проти позову, просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог, а також відмовити у нарахуванні відсотків поза межами строку дії кредитного договору. Також, банком збільшено суму заборгованості за тілом кредиту після 31.01.2018 року, а тому до суми основного боргу також слід застосувати позовну давність.

У відповіді на відзив, представник банку зазначив, що строк позовної давності збільшений сторонами відповідно до п. 1.1.7.31 Умов і правил і становить 50 років. Крім того, позивач зазначив, що звернувшись до суду з позовом в березні 2019 року він не пропустив строк позовної давності, оскільки відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-14цс14 від 19.03.2014 року, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього місяця дня дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 16.08.2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір, шляхом ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг і підписанням відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно з яким відповідач отримав у позивача кредитну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 7000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, обумовивши пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг, право банку на зміну (збільшення або зменшення) кредитного ліміту в будь-який момент.

Відповідно до п. 2.1.1.1 Умов і правил надання банківських послуг, банк видає клієнту картку на підставі заяви, належно заповненої і підписаної клієнтом.

Як передбачено Довідкою про умови кредитування, підписаною відповідачем, він мав погашати кредит щомісячно до 25 числа кожного місяця в сумі 7 % від розміру заборгованості, але не менше 50 грн.

Відповідно до копії кредитної картки, наданої відповідачем, остання картка № НОМЕР_1 , термін дії до 09/16.

Згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідачем зобов`язання по сплаті кредиту не виконувались належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, починаючи з серпня 2014 року у відповідача почала виникати безперервна прострочена заборгованість за кредитом, у зв`язку з чим банком нарахована позичальнику сума заборгованості станом на 31.01.2019 року в сумі 210493,31 грн., яка складається з: 6421,06 грн. - заборгованість за кредитом; 200172,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3900,00 грн. - заборгованість за пенею. Останній платіж здійснено відповідачем 23.11.2015 року на суму 498,00 грн. Із зазначеної суми позивач просить стягнути лише 124810,33 грн., з якої: 6421,06 грн. - заборгованість за кредитом; 118389,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 16.08.2011 року по 29.06.2018 року.

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525-527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо зміни банком суми заборгованості за кредитом, оскільки згідно із наданим розрахунком, сума заборгованості складається з поточної в розмірі 6263 грн. 92 коп. та простроченої в розмірі 157 грн. 14 коп., а всього 6421 грн. 06 коп. Таким чином, загальна сума основного боргу банком не змінювалась, а лише була переведена з поточної в прострочену, що не має правового значення для даної справи.

Стосовно доводів відповідача про сплив строків позовної давності, то суд вважає їх частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов та правил карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти включно.

Згідно з вищенаведеним пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки. Наведений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 07.02.2018 року № 751/5977/17, від 30.05.2018 року № 181/467/17.

Враховуючи, що банком заявлено вимоги про повернення кредиту в повному обсязі, то строк позовної давності щодо суми кредиту в розмірі 6421,06 грн. не можна вважати таким, що сплив, оскільки він розпочав перебіг з 01.10.2016 року, а з позовом до суду банк звернувся 17.03.2019 року, тобто у межах трирічного строку з дня закінчення дії картки.

В той же час, суд частково погоджується з доводами відповідача про сплив позовної давності стосовно суми нарахованих відсотків, до яких так само встановлено трирічний строк позовної давності. Враховуючи, що відсотки за користування кредитним лімітом нараховуються і сплачуються щомісячно, то банк мав право звернутись з позовом про стягнення прострочених відсотків у межах трьох років з дня вчинення порушення по кожному факту несплати. Будь-яких пояснень з приводу того, чому банк не скористався своїм правом на стягнення заборгованості по відсоткам у межах строку позовної давності, суду не надано.

Доводи банку про продовження строку позовної давності до 50 років суд вважає необґрунтованими, оскільки такі умови позичальником не підписувались і окрема угода з цього приводу не укладалась. Відповідно, позивачем не доведено надання позичальником добровільної і свідомої згоди на збільшення строку позовної давності.

Тому, суд вбачає підстави для застосування позовної давності до тієї суми відсотків, які нараховані і прострочені за період до 17.03.2016 року в розмірі 12665,61 грн. (згідно розрахунку).

Сума відсотків, нарахована після 17.03.2016 року і по 30.09.2016 року складає 11587 грн. 26 коп., яка підлягає стягненню.

Крім того, на переконання суду, нарахування відсотків за кредитом може бути здійснено банком тільки в межах строку дії договору, який відповідає строку дії картки, тобто до 30.09.2016 року.

Наведена позиція відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року справа № 444/9519/12 (пункти 48-54), та Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року справа № 345/118/17.

Саме тому, відсотки, нараховані банком після 30.09.2016 року стягненню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 18008 грн. 32 коп., з яких: сума кредиту - 6421,06 грн., сума відсотків - 11587,26 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог суму судового збору в розмірі 277 грн. 17 коп. (18008,32 грн. х 1921 грн. : 124810,33 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, буд.1Д) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 16.08.2011 року в розмірі 18008 (вісімнадцять тисяч вісім) грн. 32 коп., з яких: 6421,06 грн. - заборгованість за кредитом; 11 587,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» суму судового збору в розмірі 277 (двісті сімдесят сім) грн. 17 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 15 серпня 2019 року.

Суддя О.П. Пантилус