Рішення № 8367658, 11.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/54511.12.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрал-Сервіс»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про                    зобов’язання виконати обов’язок в натурі та стягнення за прострочення виконання 579,40 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –не з’явились;

від відповідача –Гутник А.Ж. представник за дов. № 126-ГО/09 від 19.05.2009. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цифрал-Сервіс»(далі –позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі –відповідач, або Банк) про зобов’язання виконати обов’язок в натурі по списанню коштів, у сумі 28970 грн. з поточного гривневого рахунку позивача та зарахувати їх до Державного бюджету України та стягнення за прострочення виконання 579,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором банківського рахунку №30931/01 від 02.10.2006 та договору на розрахункове обслуговування з використанням системи «Клієнт-Банк»№ 30931/01, в частині своєчасного списання коштів з рахунку позивача згідно поданого платіжного доручення.

Відповідач проти позову заперечив,з тих підстав, що керуючись ст.ст.73, 75, 76, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»05.08.2009 Правління НБУ своє постановою №447 постановило продовжити мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк». До 21.07.2009 діяв мораторій, що був встановлений постановою Правління НБУ №19/БТ від 20.01.2009.

Відтак, відповідач посилаючись на ст.ст.58, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Про поважні причини неявки в судове засідання 11.12.2009 представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2006 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) укладено договір банківського рахунку № 30931/01, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 260070130931 (далі - Рахунок), в національній валюті, і здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку Клієнта у відповідності з чинним законодавством України у т.ч. нормативно-правовими актами Національного банку України та умовами цього Договору.

Згідно з п. 3.2.1 Договору Клієнт має право безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням чинного законодавства, за винятком випадків примусового списання (стягнення).

Відповідно до п.2.1.3 Договору Банк зобов’язаний своєчасно виконувати розпорядження Клієнта на списання коштів з рахунку Клієнта на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення.

Аналогічні зобов’язання відповідача передбачені договором на розрахункове обслуговування з використанням системи «Клієнт-Банк» № 30931/01 від 06.10.2006.

Позивач, 29 січня 2009 року направив відповідачу платіжне доручення № 215 для списання коштів у розмірі 28970 грн. з поточного рахунку позивача для зарахування їх до Державного бюджету України.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору платіжне доручення не виконав, кошти з поточного рахунку позивача не списав, відповіді на лист позивача не надав.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи –члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено договірні зобов’язання щодо своєчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування, перед позивачем, суд визнає вимогу про зобов’язання списати з поточного рахунку позивача грошові кошти в сумі 28970 грн. та зарахувати їх до Державного бюджету України обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення переказу коштів в сумі 579,40 грн., нараховану за період з 31.01.2009 до 31.07.2009.

Пунктом 3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»передбачено, що уразі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Постановою Національного банку України «Про призначення в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»тимчасової адміністрації 319/БТ з 21.01.2009 призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 до 21.07.2009, відповідно до постанови Правління національного Банку України від 05.08.2009 №447 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 до 21.01.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Частиною 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути пеню, яка нараховувалась під час дії мораторію, що суперечить вищевказаному положенню п.3 ст. 85 Закону.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для стягнення 579,40 грн. пені за несвоєчасний переказ коштів.

Що ж стосується введеного у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов’язань відповідача перед позивачем за Договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширювались.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Проте, як зазначалось вище, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.02.2009 № 447, мораторій на спірні правовідносини, які виникли за договором банківського рахунку не поширюється.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 5, ідентифікаційний код 26386936) виконати обов’язок в натурі списавши з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»№ 260070130931 (04074, м. Київ, вул. Новозабарзька, 2/6, ідентифікаційний код 33835218) до Державного бюджету України 28970 (двадцять вісім тисяч дев’ятсот сімдесят) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 5, ідентифікаційний код 26386936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс»(04074, м. Київ, вул. Новозабарзька, 2/6, ідентифікаційний код 33835218) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 22.01.2010