Рішення № 8367645, 28.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/1128.01.10 За позовом Приватної фірми «Азурит» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»

Про           стягнення 279166,91 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача Приходько Т.В. –по дов. № 2 від 05.01.2010

Від відповідача не з’явився

У засіданні брали участь

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватної фірми «Азурит» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»202158,72 грн. основного боргу, 42769,55 грн. пені, 6277,32 грн. - 3% річних та 27961,32 грн. збитків від індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору про надання послуг транспортними та механічними засобами № 6/012 від 30.06.2008.

Позивачем в судовому засіданні 28.01.2010 подано заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 202158,72 грн. основного боргу, 20603,95 грн. пені, 6277,32 грн. - 3% річних та 27961,32 грн. збитків від індексу інфляції.

Відповідач в судове засідання не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 24.12.2009 та ухвалі від 14.01.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Ухвали суду надсилались за адресами, що зазначена в позовній заяві : м. Київ, вул.. Причальна,1 та за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 12.01.2010 : м. Київ, вул.. Волинська, 60, і які були отримані відповідачем за вищезгаданими адресами, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень від 28.12.2009, від 1801.2010 та від 19.01.2010.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 28.01.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.06.2008 між Приватною фірмою «Азурит»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»(покупець) було укладено договір № 6/012 про надання послуг транспортними і механічними засобами (далі - договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець взяв на себе зобов‘язання надавати послуги замовнику транспортними засобами та механічними згідно (додаток № 1 –кран автомобільний КС-6472 в/п 40 тн) (далі техніка) мінімальний час замовлення складає 11 годин на добу, роботи проводяться вахтовим методом), а замовник зобов‘язався оплатити надані послуги згідно цін та в порядку, який передбачений договором та додатками до нього. Вартість доставки техніки до місця роботи визначеного замовником, замовник сплачує по окремому рахунку, виставленого виконавцем.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за період квітень - вересень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 24790,43 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна договору включає в себе вартість усіх наданих послуг згідно договірних розрахункових цін (додаток № 2), зокрема вартість роботи крану за 1 годину з заправкою виконавця становить 382 грн. з ПДВ.

За умовами п. 3.2. договору оплата здійснюється за фактично відпрацьовані години, згідно акту виконаних робіт або довідки про виконані роботи (послуги), товарно-транспортної накладної та інших документів, підтверджуючих надання послуг за ціною, узгодженою обома сторонами. Вартість послуг техніки (додаток № 2) є невід‘ємною частиною даного договору та підлягає коригуванню при зміні вартості його складових (пального). У разі використання виконавцем пального замовника, вартість послуг розраховується за вирахуванням вартості пального.

Пунктом 3.5. договору визначено, що плата вноситься замовником не пізніше 5 (п‘яти) банківських днів з моменту (дати) підписання документів, підтверджуючих надання послуг (актів виконаних робіт).

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано зобов’язання по договору та надано послуги автокрана на суму 854395 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2008 на суму 7258 грн., від 02.07.2008 на суму 8265 грн., від 31.07.2008 на суму 187562 грн., від 31.08.2008 на суму 218504 грн., від 30.09.2008 на суму 252120 грн., від 31.10.2008 на суму 124150 грн. та від 26.11.2008 на суму 56536 грн.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Однак, відповідно до актів припинення зобов‘язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за згодою обох сторін було припинено зобов‘язання заліком однорідних вимог на суму 93013,22 грн., що підтверджується копіями актів від 31.07.2008 на суму 23113,94 грн., від 31.08.2008 на суму 24220,80 грн., від 30.09.2008 на суму 26862 грн., від 31.10.2008 на суму 14176,80 грн., від 30.11.2008 на суму 4639,68 грн.

Крім того, як свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок позивачем частково було оплачено вартість наданих послуг на загальну суму 559223,06 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

З урахуванням надання належних доказів надання виконавцем послуг відповідачу, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 202158,72 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати наданих виконавцем по договору послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати наданих послуг.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.3. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 20603,95 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 20603,95 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті за отримане майно, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 6277,32 грн. –3 % річних та 27961,32 грн. збитків від індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6277,32 грн. –3 % річних та 27961,32 грн. збитків від індексу інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватної фірми «Азурит»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»(м. Київ, вул. Волинська, 60, код ЄДРПОУ 32846139) на користь Приватної фірми «Азурит» (м. Рівне, вул. Кн.Ольги, 8, код ЄДРПОУ 23305044) 202 158 (двісті дві тисячі сто п‘ятдесят вісім) грн. 72 коп. основного боргу, 20603 (двадцять тисяч шістсот три) грн. 95 коп. пені, 27961 (двадцять сім тисяч дев‘ятсот шістдесят одну) грн. 32 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 6 277 (шість тисяч двісті сімдесят сім) грн. 32 коп., 2570 (дві тисячі п‘ятсот сімдесят) грн. 01 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 29.01.2010