Рішення № 8367462, 10.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/41110.12.09

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Юнілівер Україна”, м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю „О”Кей Україна”, м. Київ

простягнення 177508,35 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Кузнєцов В.В., предст., дов. №21/33 від 01.09.2009 року

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „О”Кей Україна” про стягнення 177508,35 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань щодо оплати поставленого товару за договором №705/12/07-ЛТ-1940 від 04.12.2007 року, укладеного між ТОВ „Крона” та відповідачем, та порушення умов договору про відступлення права вимоги №05-14/08/09 від 14.08.2009, укладеного між позивачем та ТОВ „Крона”, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 173782,63 грн. Також, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути інфляційні нарахування в розмірі 2780,52 грн. та три проценти річних в розмірі 945,20 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10.12.2009 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час та місце засідання по справі представник відповідача в судове засідання 10.12.2009 року не зявився, причини неявки невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 10.12.2009 року від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомленого про дату та час судового засідання представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.12.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

04.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Крона” (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „О”кей Україна” (покупець, далі за текстом відповідач) було укладено Договір поставки №705/12/07-ЛТ-1940, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених договором, та відповідно до замовлень покупця, поставляти товар, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених договором, приймати товар і оплачувати його вартість за цінами, вказаними в специфікації.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що товари приймаються за кількістю та якістю у місці, куди поставляються товари на підставі ТТН/ТН та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту Товарів. Приймання товарів фіксується підписом уповноваженої особи Покупця в ТТН/ТН.

Відповідно до п.8.1 Договору оплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Додатковою угодою до договору поставки №705/12/07-ЛТ-1940 було встановлено, що покупець здійснює оплату товару в залежності від його виду в такому порядку:

-протягом 21 дня з моменту поставки товару Unilever

-протягом 30 днів з моменту поставки товару L, Garnier.

Відповідно до пояснень позивача та матеріалів справи, на виконання умов договору №705/12/07-ЛТ-1940 від 04.12.2007 року постачальник протягом дії договору здійснював відповідачеві поставку продукції.

Відповідач, в порушення умов договору, в установлені строки за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався.

Між постачальником та відповідачем по справі було підписано акт звірки стану розрахунків, відповідно до якого за період з 01.04.09 по 30.04.09 відповідач має заборгованість перед постачальником в розмірі 386752,35 грн.

Постачальник неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості, зокрема Листом №408 від 28.04.2009 року постачальник (ТОВ „Крона”) звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав погасити заборгованість в розмірі 386752,35 грн., яка виникла за договором поставки №705/12/07-ЛТ-1940 від 04.12.2007 року.

Листом №727/09 від 18.05.2009 року відповідач повідомив, що заборгованість визнає, та пояснив, що вона виникла внаслідок кризи, що сталась на українському ринку і погасити на даний час існуючу заборгованість немає можливості.

14.07.2009 року постачальник звернувся до відповідача з вимогою в семиденний строк погасити існуючу заборгованість, однак відповідач на вимогу не відповів, коштів не перерахував.

14.08.2009 року між постачальником (ТОВ „Крона”) та товариством з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна»(далі за текстом позивач) було укладено договір №05-14/08/09 про уступку права вимоги, відповідно до п.1.1 якого, ТОВ „Крона” уступає позивачу право вимоги до відповідача ТОВ „О”Кей Україна” за зобовязанням останнього щодо здійснення оплати за договором №705/12/07-ЛТ-1940 від 04.12.2007 року в сумі 173782,63 грн.

Пунктом 2.2 Договору №05-14/08/09 про уступку права вимоги встановлено, що право вимоги виникло за договором №705/12/07-ЛТ-1940 від 04.12.2007 року та документів, які підтверджують поставку товару, а саме:

-накладна №У-00071887 від 17.02.09 на суму 18670,68 грн.

-накладна №У-00070457 від 10.02.09 на суму 39557,78 грн.

-накладна №У-00074640 від 27.02.09 на суму 38068,87 грн.

-накладна №У-00073432 від 25.02.09 на суму 25776,29 грн.

-накладна №У-00071844 від 17.02.09 на суму 16825,49 грн.

-накладна №У-00070443 від 10.02.09 на суму 34883,52 грн.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що за відступлене право вимоги позивач виплачує ТОВ „Крона” винагороду в розмірі 173782,62 грн. та встановлений відповідний порядок виплати такої винагороди.

09.10.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист №09/10-юр) в 7-денний строк погасити заборгованість в розмірі 173782,63 грн.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження погашення відповідачем заборгованості перед позивачем станом на день розгляду справи.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 173782,62 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом головного бухгалтера та генерального директора, скріпленого печаткою та не спростовується матеріалами справи.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобовязання є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між ТОВ „Крона” та відповідачем договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки ТОВ „Крона” відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару ТОВ „Крона” та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобовязався оплатити поставлену продукцію відповідно до умов договору, однак в установлені строки в повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор в зобовязанні може бути замінений іншою особою, зокрема, в результаті передачі своїх прав іншій особі (уступка права вимоги).

Відповідно до ст.513 Цивільного кодексу України, правочин щодо уступки права вимоги вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Судом встановлено факт укладання договору про уступку права вимоги між ТОВ „Крона” та позивачем по справі, відповідно до якого позивач по справі стає новим кредитором відповідача за договором №705/12/07-ЛТ-1940 від 04.12.2007 року на суму 173782,63 грн.

09.10.2009 року позивач направив відповідачу листа з вимогою погасити заборгованість в розмірі 173782,63 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач заборгованість не погасив і на день прийняття рішення вона становить 173782,63 грн.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 173782,63 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та інфляційних нарахувань є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судове засідання не зявився, наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ОКей Україна” (01032, м. Київ, б-р Т.Шевченка, 33, пов. 13, 04050, м. Київ, вул. Довнар - Запольського,9/10, р/р 26007201309185 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 34356884, ІПН 343568826593 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Юнілівер Україна” (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4, р/р 26000200001001 в АКБ „Сітібанк” МФО 300584. код ЄДРПОУ 25641220) 173782,63 грн. (сто сімдесят три тисячі сімсот вісімдесят дві гривні) основного боргу, 2780,52 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят гривень пятдесят дві копійки) інфляційних нарахувань, 945,20 грн. (девятсот сорок пять гривень двадцять копійок) відсотків річних, а також 1775,08 грн. ( одну тисячу сімсот сімдесят пять гривень вісім копійок) державне мито та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяО. С. Копитова