Рішення № 8367373, 18.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/34918.11.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Омега Логістік”, м. Запоріжжя

до Дочірнього підприємства „Регіон-Маркет”, м. Київ

про стягнення 16294,90 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Омега Логістік” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства „Регіон-Маркет” про стягнення 16294,90 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Дочірнім підприємством „Регіон-Маркет” його зобов’язань за договорами постачання №Л\93\134Б від 01.04.2008 року (Донецькій регіон), №Л\39\64 від 01.01.2008 року (Мелітопольська філія) та №Л\42.33 від 24.03.2008 року (Запорізька філія).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 05.11.2009 року.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2009 року розгляд справи відкладено на 18.11.2009 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, сторони в судове засідання не з’явились, причини неявки в судове засідання невідомі. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 18.11.2009 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.11.2009 року прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2008 року між відповідачем та позивачем укладено договори №Л\93\134Б від 01.04.2008 року (Донецькій регіон), №Л\39\64 від 01.01.2008 року (Мелітопольська філія) та №Л\42.33 від 24.03.2008 року (Запорізька філія). Положення цих договорів є типовими та ідентичними між собою.

Відповідно до п.1.1 вказаних договорів позивач (постачальник) зобов’язується у порядку та на умовах визначених договорами, та у відповідності з замовленням відповідача (покупець), поставляти товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладних.

Відповідно до п.7.1 договорів покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Пункт 7.4 договорів встановлює, що оплата за товар здійснюється в українській валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 21 день з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

На підставі договорів №Л\93\134Б від 01.04.2008 року (Донецькій регіон), №Л\39\64 від 01.01.2008 року (Мелітопольська філія) та №Л\42.33 від 24.03.2008 року (Запорізька філія) позивачем було поставлено відповідачеві товар. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними (копії у матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи, не зважаючи на умови договорів №Л\93\134Б від 01.04.2008 року (Донецькій регіон), №Л\39\64 від 01.01.2008 року (Мелітопольська філія) та №Л\42.33 від 24.03.2008 року (Запорізька філія) відповідачем було прострочено оплату вартості отриманого товару.

В позовній заяві позивач посилався на наявність у відповідача перед ним заборгованості за договором №Л\93\134Б від 01.04.2008 року (Донецькій регіон) в розмірі 1496,92 грн., за договором №Л\39\64 від 01.01.2008 року (Мелітопольська філія) в розмірі 1579,64 грн., за договором №Л\42.33 від 24.03.2008 року (Запорізька філія) в розмірі 13219,62 грн.

Під час судового розгляду справи позивач подав суду докази на підтвердження часткового погашення відповідачем заборгованості. Зокрема судом встановлено, що 06.04.2009 року, 30.04.2009 року та 07.05.2009 року відповідачем було здійснено повернення товару позивачу на загальну суму 6377 грн. Крім того, 26.03.2009 року, 21.04.2009 року, 05.05.2009 року відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 4700 грн. Також, позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача були зараховані надані останнім послуги послуги за березень 2009 року (Акти № БРМ6583, № БРМ6582 від 31.03.2009 року), квітень 2009 року (Акт № БРМ8783 від 30.04.2009 року), травень 2009 року (Акт БРМ10992 від 31.05.2009 року).

Однак, суд враховує, що позивачем на вимогу суду було направлено позовну заяву з додатками, в якій позивач станом на 01.09.2009 року вимагав стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16294,9 грн. тоді як заборгованість вже складала 4698,33 грн.

За таких обставин провадження по справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11596,57 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на позивача.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Факт отримання товару відповідачем матеріалами справи підтверджений, однак відповідач у встановлені договором строки не розрахувався.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п.7.4 договорів оплата за товар здійснюється через 21 день з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Відповідач в установлені строки в повному обсязі не розрахувався, в зв’язку з чим суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 4698,33 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

ВИРІШИВ:

Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 11596,57 грн. припинити.

Решту позовних вимог задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Регіон-Маркет” (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код 33239892 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Омега Логістік” (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 31, кв.96, рр. 26006315456701 в Запорізькій ОФ АКБ СР „Укрсоцбанк”, МФО 313010, код 35147992) 4698,33 грн. (чотири тисячі шістсот дев’яносто вісім гривень тридцять три копійки) боргу, 46,98 грн. (сорок шість гривень дев’яносто вісім копійок) державного мита, 68,05 грн. (сорок вісім гривень п’ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова