Ухвала суду № 83670328, 15.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення заяви про відвід судді

без розгляду

м. Київ

15.08.2019Справа № 910/5084/16Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О. дослідивши у відкритому судовому засіданні заяву директора тов «Юрок Плюс» Кустрина А.Б. про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи

№910/5084/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, і Національний банк України, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківський м`ясокомбінат», м. Івано-Франківськ, товариство з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс», м. Львів, товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», м. Київ,

про визнання правочину недійсним,

за позовом третьої особи, яка заявляє самосійні вимоги щодо предмета спору - Національного банку України, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс»,м. Київ, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ,

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014

за участю представників учасників справи,

пат «Дельта Банк» - Ковалик В.В.(адвокат, довіреність 25.06.2019)

тов «Фінансова компанія «Інвестфінанс» - Зеленковський О.О. (адвокат, довіреність )

ФГВФО -Гуленка Ю.М. (адвокат, довіреність 24-10493/19 від 20.06.2019)

НБУ- Софіна О.В. (довіреність №18-0014/23699 від 03.05.2019 )

ват «Івано-Франківський м`ясокомбінат» - не з`явились,

тов «Юрок плюс» - не з`явились,

тов «Станіславська торгова компанія» - не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/5084/16 за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» (далі - Компанія), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні: позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Національного банку України (далі - НБУ); відповідача - відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківський м`ясокомбінат» (далі - Комбінат), товариство з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс», товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (далі - Торгова компанія), про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 та зобов`язання відповідача повернути позивачу оригінали договорів переданих на виконання вказаного правочину; за позовом третьої особи, яка заявляє самосійні вимоги щодо предмета спору - НБУ до Компанії та Банку про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014.

Судовий розгляд справи по суті призначений на 15.08.19.

15.08.2019 до початку судового засідання директор ТОВ «Юрок Плюс» Кустрин А.Б. через канцелярію суду подав заяву про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи 910/5084/16.

Представники пат «Дельта Банк» та НБУ висловились про безпідставність заявленого відводу, тов «Фінансова компанія «Інвестфінанс» про розгляд заяви про відвід судді в порядку статті 39 ГПК України, а представник ФГВФО висловився про залишення заяви про відвід судді без розгляду.

Вивчивши заяву про відвід судді та заслухавши позиції представників учасників справи, які з`явились у судове засідання, суд дійшов висновку про залишення заяви про відвід судді без розгляду з огляду на таке.

Згідно з приписом частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з частиною першою завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому суд враховує пріоритети визначені частиною третьої статті 2 згідно до якої основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; ... 4) змагальність сторін; ... 7) обов`язковість судового рішення; … 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами...

Положення частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України регламентують права учасників справи, зокрема, право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках (пункт 5) та користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами (пункт 6), в тому числі заявляти відводи судді (частина друга статті 38 цього Кодексу) .

Приписи частини другої статі 42 встановлюють обов`язки учасників справи, а саме: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1); сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2); виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6); виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункт 7).

Норма частини третьої цієї статті визначає, що у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Слід зазначити, що правовий примус - це конкретні засоби впливу, які пов`язані з обмеженням в тій чи іншій формі свободи особи. Господарський процесуальний примус має бути спрямований на обмеження в певній формі свободи осіб - учасників судового процесу. При цьому примус у судочинстві має місце не тільки в тих випадках, коли певний засіб впливу спрямований на обмеження передбачених законом прав і свобод, а й тоді, коли самим законом обмежується можливість вибору поведінки.

Господарський процесуальний примус - не сукупність передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів примусового впливу, які покликані забезпечити виконання обов`язків учасниками процесу та належне виконання завдань цивільного судочинства. Процесуальний примус включає різні за ступенем правові обмеження. Крім того, він повинен мати певні межі ефективності в механізмі правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин, тобто бути оптимальним за результатами свого правового впливу.

При цьому загальна спрямованість примусу повинна визначатися завданнями судочинства як справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Заходи процесуального примусу застосовуються у разі порушення певних правил цивільного судочинства. Однак їх не можна розглядати як вид відповідальності, а тим більше покарання, оскільки заходи процесуального примусу покликані забезпечити виконання правил судочинства, а не покарати особу. Тобто заходи процесуального примусу є по суті превентивними заходами, які застосовуються для припинення протиправних дій або для запобігання їх негативним наслідкам.

Норма частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Вказана заява обґрунтована тим, що заявнику в період з 02.08.19 не було надано можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Також заявник вказує, що для нього очевидно , що суддя Курдельчук І.Д. буде стриманим у відношенні до тов «Юрок плюс» .

Крім того, факт впливу Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтверджується не надання фактичної можливості товариству скористатись правами наданими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

В цілому, автор визначився, що вказані дії суду сприймаються як упередження по відношенню до товариства , вбачається порушення права на захист та доказування, рівність , змагальність в судовому процесі , які задекларовані національним законодавством та міжнародними нормами.

Підсумовуючи викладене, директор тов «Юрок плюс» Кустрин А .Б. вказав, що склалась ситуація за якої у судової колегії вже склались певні суб`єктивні внутрішні переконання щодо сторін спору, що може зашкодити всебічному , повному, неупередженому та об`єктивному розгляду справи.

Слід зазначити, що заява про відвід судді від 15.08.19, подана директором тов "Юрок Плюс" та заява про відвід судді, подана представником відповідача у засіданні 23.04.2019 є майже ідентичними за змістом, різняться лише доводами про ненадання можливості ознайомитись зі справою (третя особа) і незгодою з процесуальними рішеннями суду (відповідач).

Цитування всього масиву законодавства та актів міжнародної спільноті, що регламентують і регулюють питання неупередженого здійснення правосуддя не співвідноситься з мотивом заяви - неможливість самостійно ознайомитись з матеріалами справи та безпідставним твердженням про вплив на суд.

Посилання автора відводу на вплив позивачів на суд з метою перешкодити заявнику скористатись правами наданими статтею 42 ГПК України є сумнівним і не підтвердженим, оскільки не вказано і не надано жодного доказу на підтвердження такого впливу (що само по собі є незаконним), а також не вказано коли про такі обставини стало відомо заявнику.

Вбачається, що підстави для відводу судді є надуманими і непідтвердженими.

Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення відводу без розгляду, виходячи з такого.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Втім, суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрок Плюс", що, як вказано вище, частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною третьою цієї статті якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Припис частини четвертої статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов`язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом… (ст. 6 Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод)

Незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. (висновок No 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів) .

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Господарським судом забезпечено дотримання прав всіх учасників справи бути представленими у суді в умовах, які не ставлять їх в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З матеріалів справи вбачається, що керівник тов «Юрок Плюс» не забезпечував належну явку повноважного представника товариства в жодне засідання, в т.ч. подавши 15.08.2019 заяву про відвід, не забезпечив явку представника і в судове засідання 15.08.2019.

Отже, є явним намір автора вжити заходів для того, щоб розгляд справи в будь-якому випадку був перенесений на іншу календарну дату.

Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v.), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III) (див. пункт 31 Справа "Газета "Україна-центр" проти України", заява N 16695/04, від 15.07.2010).

Оскільки зміст поданої заяви фактично зводиться до непідтвердженої документально не можливості ознайомитись з матеріалами справи та не доведеності фактів впливу учасників судового процесу на суддю, суд вважає її завідомо безпідставною.

В своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", пункт 24, № 26976/06, від 20.01.2011).

З урахуванням наведених положень та приписів частин третьої та четвертої статті 43Господарського процесуального кодексу України у даному випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу, третьою особою, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Оскільки подання директором товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс» Кустрина А.Б. заяви про відвід судді у цій справі є зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, господарський суд дійшов висновку про залишення такої заяви без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Визнати подання заяви директором товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс» Кустрина А. Б. про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/5084/16 зловживанням процесуальним правом на подання відводу.

2. Заяву директора товариства з обмеженою відповідальністю«Юрок Плюс» Кустрина А.Б. про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/5084/16 залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 15.08.2019.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.08.2019.

Суддя І.Д. Курдельчук