Ухвала суду № 83670204, 15.08.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" серпня 2019 р. Справа № 906/189/15.

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Давидюка В.К.,

розгляднувши скаргу на дії органу ДВС у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Путиловецьке"

про стягнення 20742065,75 грн,

за участю представника стягувача: Михиніч Н.В. - дов. №729 від 18.12.2018;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.04.2015 стягнуто з ТОВ "Путиловицьке" на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 12690000,00 грн основного боргу, 2284200,00 грн пені, 3807000,00 грн штрафу, 1960865,75 грн 24% річних, 73080,00 грн витрат по сплаті судового збору.

На примусове виконання рішення видано наказ №906/189/15 від 14.05.2015.

05.08.2019 від ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" поштою надійшла скарга на рішення (дії) органу ДВС, в якій просить суд:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.06.2018 у ВП №47910219.

- визнати незаконною та скасувати постанову від 20.06.2018 у ВП №47910219 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу (судового наказу №906/189/15).

Ухвалою від 05.08.2019 суд прийняв до розгляду скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №47910219 та призначив розгляд скарги на 15.08.2019 о 15:00.

12.08.2019 до суду повернулася копія ухвали від 05.08.2019, яка направлялася за адресою ТОВ "Путиловецьке" з відміткою поштового зв`язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

15.08.2019 від Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для можливості надання копій матеріалів виконавчого провадження та підготовки заперечень.

Представник ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в засіданні суду скаргу на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МУЮ підтримала. Зазначила, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.06.2018 разом з оригіналом наказу надіслана лише 17.07.2019. Зміст підстав, викладених у вказаній постанові, не відповідає фактичним обставинам справи в частині обов`язку стягувача брати на відповідальне зберігання майно боржника. Водночас органом ДВС не вжито всіх законодавчо передбачених заходів для пошуку активів боржника з метою забезпечення виконання рішення суду. За час перебування виконавчого документа на виконанні в органі ДВС, сума заборгованості за рішенням суду не змінилася. Щодо заявленого клопотання про відкладення розгляду скарги заперечувала з підстав необґрунтованості.

Частиною 1 ст. 342 ГПК України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

В обґрунтування клопотання представника органу ДВС зазначено про перебування основного працівника у відпустці, короткий термін для виготовлення копій матеріалів виконавчого провадження та підготовки заперечень. Однак до клопотання не додано докази на підтвердження перебування основного працівника у відпустці, оскільки заява підписана старшим державним виконавцем Башіловим В.О., дії якого є предметом розгляду зазначеної скарги.

За інформацією з офіційного сайту "Укрпошта"- https://ukrposhta.ua/ vidslidkuvati-forma-poshuku - щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером 1000231027339 (штрихкодовий ідентифікатор) адресоване судом рекомендованим листом, вручене Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 08.08.2019.

Частина 1 ст. 43 ГПК України передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, підстави, викладені у клопотанні представника органу ДВС, не підтверджені документально, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви про відкладення розгляду скарги.

Скарга розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника стягувача, господарський суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Як встановлено ч.1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, унормовано Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

За інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження, 18.06.2015 на підставі наказу №906/189/15 відкрито виконавче провадження №47910219.

Одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, з метою забезпечення виконання рішення суду, постановою від 18.06.2015 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Путиловецьке".

Постановою від 10.08.2015 накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках фінансових установ: ПАТ "Промінвестбанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль, ПАТ "Банк "Україн. Капітал" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику.

05.11.2015 державний виконавець наклав арешт на транспортні засоби згідно з переліку, які зареєстровані за боржником відповідно до відповіді УДАІ УМВС України в Житомирській області.

Постановою від 05.11.2015 оголошено у розшук транспорті засоби ТОВ "Путиловецьке".

26.06.2017 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунку(ах) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

За результатами примусового виконання рішення, на підставі пункту п. 4,7 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" 26.06.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, посилаючись на перешкоджання проведення виконавчих дій стягувачем. Під час проведення виконавчих дій у ТОВ "Путиловицьке" виявлено зареєстроване нерухоме майно – нежилі приміщення корівника. З метою опису та арешту майна здійснено виїзд за місцем знаходження майна боржника за участю представників Лугинського районного відділу ДВС та представника ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (15.09.2014, 24.02.2016, акта від 13.09.2017) та встановлено, що підприємство не функціонує, господарську діяльність не здійснює, відсутнє керівництво та інші особи боржника. Відповідно до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" описане майно підлягає передачі на зберігання, але представники стягувача відмовилися брати його на зберігання, а інших осіб немає. 11.01.2018 державний виконавець надіслав вимогу до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", якою зобов`язано керівника вирішити питання про взяття на зберігання майна боржника. Станом на 20.06.2018 відповіді на вимогу не надходило. Крім того, згідно з листа МВС у Житомирській області за боржником транспортні засоби, які постановою від 05.11.2015 оголошено в розшук, не знайдено.

Не погоджуючись з підставами, викладеними у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулася з відповідною скаргою до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа (пункт 4); транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку (пункт 7).

Серед підстав повернення виконавчого документа стягувачу зазначено, що представники ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не вирішили питання взяття на зберігання майна боржника, що перешкоджає проведенню виконавчих дій.

В скарзі стягувач вказує, що у вимозі виконавця не міститься детального опису майна боржника, яке необхідно взяти на зберігання. Зі сторони ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не вчинено жодної дії, яка б перешкоджала здійсненню виконавчих дій чи пошуку органом ДВС відповідального зберігача. А стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження" не покладає обов`язку на стягувача брати на відповідальне зберігання майно боржника.

В матеріалах скарги наявна вимога державного виконавця, адресована ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", про вирішення питання щодо взяття на зберігання майна боржника за адресою: Житомирська область АДРЕСА_1 Лугинський АДРЕСА_2 с АДРЕСА_3 (а.с. 140).

Вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії (п. 9 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень).

У відповідь на вимогу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надіслало відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МУЮ лист про необхідність надати інформацію про майно за адресою: Житомирська область, Лугинський район, с. Путиловичі (№130-2-21/515 від 26.01.2018), що підтверджується копіями опису вкладення та фіскального чеку від 26.01.2018 (а.с. 141-144).

05.10.2016 набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016.

За ст. 58 Закону майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем. Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому розділом VII Закону України "Про виконавче провадження".

За приписами ч. 2 ст. 56 Закону, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до пункту 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень, постановою від 18.06.2015 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Путиловецьке" без його опису. Згодом накладено арешт на транспортні засоби боржника. Однак постанови про арешт та опис нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 немає.

Аналізуючи ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", суд зазначає, що державний виконавець має право передавати майно на зберігання та самостійно визначити зберігача майна у випадку відсутності боржника. При цьому вказана норма не забороняє призначити стягувача зберігачем майна.

Відсутність відповіді на вимогу державного виконавця про вирішення питання з взяття на зберігання майна боржника не є тими діями, якими стягувач

перешкоджає проведенню виконавчих дій в розумінні ч. 4 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", адже зберігач майна, якому передається майно боржника, визначається постановою державного виконавця, а передача майна на зберігання здійснюється за наявності опису майна, який наведений у постанові про арешт та опис майна або в акті опису майна.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.06.2018 та оригінал наказу №906/189/15 згідно з листа відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ надіслані ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 15.07.2019, після звернення стягувача з повторною заявою щодо надання інформації про хід виконавчого провадження від 13.05.2019 (а.с. 152-157).

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (абзац 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зазначає, що державний виконавець неправомірно повернув виконавчий документ, не здійснивши усіх дій, необхідних для виконання рішення суду.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України мають формальний характер та не забезпечують реального виконання судового рішення, починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження, а саме з 18.06.2015.

Частиною 8 ст. 48 Закону регламентовано періодичність перевірки виконавцем майнового стану боржника, за якою виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не рідше ніж 1 раз на 2 тижні щодо виявлення рахунків боржника; не рідше ніж 1 раз на 3 місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, дійшов передчасного висновку про повернення виконавчого документа стягувачу, а тому такі дії державного виконавця є неправомірними, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.06.2018 підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Варто зазначити, що суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на те, що суд встановив неправомірність дій державного виконавця та скасував постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.06.2018, виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області №906/189/15 від 14.05.2015 підлягає відновленню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 18, 234, 235, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.06.2018 у виконавчому провадженні №47910219.

3. Визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.06.2018 у виконавчому провадженні №47910219.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції або згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до апеляційного суду через відповідний місцевий суд.

Повний текст ухвали складено: 16.08.2019

Суддя Давидюк В.К.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам

4 - Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)

Відправити рек.