Ухвала суду № 83670110, 15.08.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"15" серпня 2019 р. Справа № 903/380/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового зсідання Ведмедюка М.П., розглянувши справу № 903/380/18

за позовом Національного банку України, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватофис”, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників сторін:

від позивача: Булгаков Сергій Валерійович – довіреність №18-0014/47735 від 04.09.2018р.;

від відповідача: Трушев Олександр Петрович - довіреність № 03/01-3 від 03.01.2019р.;

від третьої особи: Форманчук Олег Ілліч - довіреність № 101 від 19.06.2019р.;

Встановив: Національний банк України звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Приватофис” про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 25.06.2018р. позивач просить суд:

1) в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” перед Національним банком України в сумі 2674478038,00грн. звернути стягнення на майно ТзОВ “Приватофис”, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором №134 від 09.06.2009р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрованим в реєстрі №1183, а саме:

- приміщення банку загальною площею 181,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 140189607255, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- адмінпримішення літ А-1 загальною площею 265,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:141638007000, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення літ. А-1 загальною площею 144,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111483207242, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , що належать йому на праві власності на користь Національного банку України.

2) Встановити спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”:

- приміщення банку загальною площею 181,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :140189607255, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ., за початковою ціною 1490572,80 грн. без ПДВ;

- адмінпримішення літ А-1 загальною площею 265,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:141638007000, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за початковою ціною 2178403,20 грн. без ПДВ;

- нежитлове приміщення літ. А-1 загальною площею 144,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111483207242, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 за початковою ціною 1183593,60 грн. без ПДВ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 72788,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору №19 від 03.03.2009р.

23.07.2019 повернуто матеріали справи №903/380/18 до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 25.07.2019 провадження у справі поновлено та призначено на 12.08.2019 на 10.30 год.

В судовому засіданні 12.08.2019 оголошено перерву до 15.08.2019 на 09:30 год. про що представники сторін повідомленні під розписку.

Представник ТзОВ «Приватофис» через відділ діловодства суду подав :

-клопотання про передачу справи за підсудністю за вх.№01-57/8745/19 від 12.08.2019, обґрунтовуючи тим, що спір у даній справі виник з приводу невиконання зобов`язань за кредитним договором №19 від 03.03.2009 та у зв`язку із чим позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення частини заборгованості за даним кредитним договором на забезпечення виконання зобов`язань за яким між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір, а тому відсутні підстави для розгляду справи №903/380/18 за місцем знаходження нерухомого майна (виключна підсудність), а спір слід розглядати за місцезнаходження відповідача, тобто в господарському суді Дніпропетровської області;

-клопотання про колегіальний розгляд справи за вх.№01-57/8746/19 від 12.08.2019 мотивуючи тим, що справа є складною, тому з метою вчинення всіх дій, необхідних для забезпечення правильного своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, просить суду призначити колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

-клопотання про проведення рецензування звіту про оцінку майна за вх.№ 01-57/8747/19 від 12.08.2019 та просить суд звернутися до регіонального відділення Фонду державного майна України за рецензування звіту про оцінку майна, а саме:

1)приміщення банку загальною площею 181,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 140189607255, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

2)адмінпримішення літ А-1 загальною площею 265,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 141638007000, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

3)нежитлове приміщення літ. А-1 загальною площею 144,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111483207242, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

-заперечення проти відповіді Національного банку України на відзив за вх.№01-57/8748/19 від 12.08.2019, в якому просить суд відмовити у позові в повному об`ємі;

-клопотання про зупинення провадження у справі за вх.№01-84/90/19 від 15.08.2019 у зв`язку із подачею апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.08.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні поданні клопотання підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити.

Представник позивача через відділ діловодства суду подав:

-заперечення проти клопотання про колегіальний розгляд справи за вх.№01-57/8844/19 від 13.08.2019, оскільки наявні у справі докази та пояснення дозволяють суду визначити суму боргу методом простих арифметичних дій (додавання та віднімання), при цьому позивач не ставить питання про стягнення нарахованих відсотків та пені, а тому просить відмовити у задоволенні даного клопотання.

-заперечення проти клопотання про передачу справи за підсудністю за вх.№01-57/8843/19 від 13.08.2019 в якому доводить, що відсутні правові підстави для передачі справи за підсудністю. Крім того, звертає увагу суду на те, що порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений в статтях 27-30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.

Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ та передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Доводить, що в постановах Верховного суду від 23.01.2018 у справі № 460/4286/16-ц1 та від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц2 визначено, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки отже, спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна.

Оскільки предметом позову є звернення стягнення на нерухоме майно, то цей позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, встановленими частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні поданні заперечення підтримали з підстав викладених у них.

Розглянувши вищезазначені клопотання суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення. При цьому виходив із такого.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ГПК України.

Разом з тим, позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки має розглядатися господарським судом за правилами виключної підсудності, оскільки між позивачем та відповідачем фактично виник спір з приводу нерухомого майна, яке є предметом іпотечного договору.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

При цьому, тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід ЄСПЛ до тлумачення правових норм, положення ст. 30 ГПК України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

В свою чергу, у позові, що розглядається в межах справи № 903/380/18, Національний банк України просить господарський суд звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, а саме нежитлові приміщення:

-приміщення банку загальною площею 181,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 140189607255, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за початковою ціною 1 490 572,80 грн. без ПДВ;

-адмінпримішення літ А-1 загальною площею 265,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 141638007000, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 за початковою ціною 2 178 403,20 грн. без ПДВ;

-нежитлове приміщення літ. А-1 загальною площею 144,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 111483207242, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 за початковою ціною 1 183 593,60 грн. без ПДВ.

Необхідно врахувати, що укладаючи іпотечний договір, відповідач шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик невиконання ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" як позичальником умов кредитного договору та передав Національному банку України в іпотеку нерухоме майно з метою забезпечення виконання зобов`язань ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", чим добровільно обмежив своє право власності на предмет іпотеки у встановлений чинним законодавством спосіб.

Зокрема, відповідно до п. 15.8.1. Іпотечного договору:

"15. Іпотекодержатель має право:

15.8.3 метою задоволення своїх вимог:

15.8.1. Звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов`язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані."

Детально порядок звернення стягнення і реалізації предмета іпотеки регулюється положеннями Закону України "Про іпотеку" та умовами іпотечного договору (п.п. 20-24 іпотечного договору).

З урахуванням умов іпотечного договору та чинного законодавства Національний банк України просить господарський суд звернути стягнення на предмет іпотеки та встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Тобто, предметом спору у даній справі фактично є звернення стягнення на нерухоме майно шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Водночас, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажі майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, фактичним наслідком задоволення позовних вимог Національного банку України буде перехід права власності на нерухоме майно іншій особі та припинення права власності відповідача на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги Національного банку України мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, що є предметом іпотеки, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Про обґрунтованість таких доводів свідчить правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме:

«До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна належать, зокрема, позови про право власності на таке майно, про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України), про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України), про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України), про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним), про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним, про звернення стягнення на предмет іпотеки чи застави, розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна, про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.»

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №460/4286/16-ц, від 16.05.2018 у справі №640/16548/16-ц.

Таким чином, оскільки предметом даного позову Національного банку України є вимоги щодо звернення стягнення на нерухоме майно, справа №903/380/18 повинна розглядатися за правилами виключної підсудності, встановленими ч. 3 ст. 30 ГПК України, тобто Господарським судом Волинської області.

Отже, в клопотанні ТзОВ «Приватофис» за вх.№01-57/8745/19 від 12.08.2019 про передачу справи за підсудністю, слід відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача за вх.№ 01-57/8746/19 від 12.08.2019 про колегіальний розгляд справи, суд також дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з наступних підстав.

У відповідності до п. 17 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про колегіальний розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 10 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

Так, суд звертає увагу, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду, а складність справи може визначатися залежно від складності спірних правовідносин, доказового наповнення матеріалів справи, неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини, тощо.

В обґрунтування клопотання, відповідач вважає, що є потреба у колегіальному розгляді справи, оскільки справа є складною.

Так, суд звертає увагу, що Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду призначити колегіальний розгляд справи лише з певним колом обставин, які, на думку відповідача свідчать про складність справи.

Тому, суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про призначення колегіального розгляду справи та зробити висновок щодо обґрунтованості таких доводів.

Поряд з цим, у поданому клопотанні відповідач не вказує жодних конкретних обставин, які б обґрунтовували складність справи № 903/380/18 та особливості спірних правовідносин.

Таким чином, доводи відповідача не є достатніми підставами для визначення категорії даної справи, як складної та призначення колегіального розгляду справи, у зв`язку з чим клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи № 903/380/18 задоволенню не підлягає.

Клопотання про проведення рецензування звіту про оцінку нерухомого майна за вх.№01-57/8747/19 від 12.08.2019 до задоволення не підлягає, оскільки згідно правового висновку викладеного у постанові від 21 березня 2018 Великої Палати Верховного Суду у справ № 235/3619/15-ц, досліджувалось питання обов`язковості зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні. За результатами розгляду, ВП ВС дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

При цьому, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передаючи справу на розгляд ВП ВС ухвалою від 25.01.2018 у справі № 235/3619/15-ц зазначив що згідно зі ст. ст. 19, 57 Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження можуть заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж про це буде зазначено в резолютивній частині рішення суду, якщо, наприклад, така вартість майна змінилася.

Отже, загальнообов`язкового значення визначення ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні у резолютивній частині рішення суд) самостійного значення немає.

Таким чином, відповідач не позбавлений права під час здійснення виконавчого провадження заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж така, що зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо, наприклад, така вартість майна змінилася.

Крім того, 22.07.2019 через відділ діловодства суду надійшла позовна заява від ТзОВ "Тайлон" з самостійними вимогами за вх. № 01-50/577/19 в якій просить:

- прийняти позовну заяву та залучити ТзОВ “Тайлон” до участі у справі №903/380/18 в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

-зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” виконати зобов`язання – погасити заборгованість за кредитним договором від 03.03.2009р. №19 шляхом перерахування на банківський рахунок Національного банку України грошових коштів у повній сумі заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 25.07.2019 позовну заяву залишено без руху; зобов`язано позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: визначити в прохальній частині позовної заяви суму позову в грошовому еквіваленті, та відповідно до позовної вимоги сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі згідно приписів Закону України “Про судовий збір”, про що докази подати Господарському суду Волинської області.

Натомість, станом на 13.08.2019 матеріали справи не містять доказів усунення позивачем недоліків позовної заяви та суду не надано докази оплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.08.2019 повернуто позовну заяву та додані до неї документи ТзОВ “Тайлон” (вх. № 01-50/577/19 від 22.07.2019р.) без розгляду.

15.08.2019 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла апеляційна скарга ТзОВ “Тайлон” за вх.№01-119/170/19 в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.08.2019.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої статті 79 ГПК ( в редакції від 06.11.2018р.), оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи.

Враховуючи наведене, провадження у справі №903/380/18 підлягає зупиненню до перегляду апеляційної скарги ТзОВ “Тайлон” на ухвалу господарського суду Волинської області від 13.08.2019 та повернення матеріалів справи до господарського суду Волинської області.

Керуючись п. 5 ч.1 ст. 227, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

у х в а л и в :

1. В клопотанні про колегіальний розгляд справи №903/380/18 за вх.№01-57/8746/19 від 12.08.2019 відмовити.

2. В клопотанні про передачу справи за підсудністю за вх.№01-57/8745/19 від 12.08.2019 відмовити.

3. В клопотанні про проведення рецензування звіту про оцінку майна за вх.№ 01-57/8747/19 від 12.08.2019 відмовити.

4. Зупинити провадження у справі №903/380/18 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Волинської області.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу підписано 15.08.2019р.

Суддя В. М. Дем`як