Рішення № 83670108, 07.08.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2019 р. Справа №903/462/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРО ПРОДУКТ”

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Вознесенський сиркомбінат”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП”

про стягнення 1500000 грн.

суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Супрун С. Ф. - керівник

від відповідача: Бондарук Ю.А., адвокат посвідчення №305 від 18.01.2006, довіреність від 16.07.2019

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: н/з

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ПРОДУКТ» звернулися в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП» про стягнення 1500000 грн..

В обґрунтування позовних вимог посилається на договори №1 від 16.11.2015 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні (укладено між ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД та ТОВ «Фінансова компанія «МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП»), №201512/2 від 16.12.2015 про відступлення права вимоги(укладено між ТОВ «Фінансова компанія «МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП» та ТОВ «ЄВРО ПРОДУКТ»), угоду №б/н від 12.01.2016 про погашення заборгованості (укладено між ТОВ «ЄВРО ПРОДУКТ» та ПАТ «Вознесенський сиркомбінат»). Позивач вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань щодо повернення частини боргу по якій настав строк сплати та просить стягнути суму заборгованості у розмірі 1500000 грн..

Ухвалою суду від 25.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.07.2019. Також залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП».

16.07.2019 від відповідача надійшов відзив, в якому позовні вимоги визнають.

Ухвалою суду від 17.07.2019 постановлено підготовче засідання відкласти на 07.08.2019.

19.07.2019 від позивача із супровідним листом надійшли додаткові докази по справі на 187 арк., зазначають про наявність серед останніх договорів на підставі яких виник борг відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання не прибули, уповноваженого представника не направили, вимог ухвал суду від 25.06.2019 та від 17.07.2019 не виконали, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113330578318.

В судовому засіданні позивач із супровідним листом подав суду: копії акту звірки взаєморозрахунків станом на 29.12.2015; листа вих.№3/2015 від 12.01.2016; акта прийому-передачі від 29.12.2019 до договору №201512/2 про відступлення права вимоги від 16.12.2015. Позов підтримав, вимоги просив задовольнити.

Адвокат відповідача зазначив про визнання позову відповідачем(подане до суду 16.07.2019), наявність заборгованості пояснював відсутністю грошових коштів в товариства.

Суд, в порядку ст.191 ГПК України, постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову, як таке, що суперечить Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з обґрунтуванням наведеним у мотивувальній частині рішення.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд заслухавши представників сторін та визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами,

встановив:

16.11.2015 між ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД та ТОВ «Фінансова компанія «МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП» було укладено договір №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні(далі – Договір 1).

Згідно п.2.1 Договору 1, предметом останнього є передача продавцем у власність покупця майна(об`єкта аукціону) у порядку та на умовах, передбачених договором. Продавець зобов`язується передати у власність покупцю майно банкрута дебіторську заборгованість, в тому числі, але не виключно, заборгованість ПАТ «Вознесенський сиркомбінат» у розмірі 44223053,63 грн.(рядок 6), а покупець зобов`язується прийняти об`єкт аукціону, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Згідно п.2.2 Договору 1, право власності на об`єкт аукціону переходить до покупця з моменту сплати його повної вартості на розрахунковий рахунок Товарної біржі «Кардинал» та підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту аукціону.

Згідно п.4.1-4.2 Договору 1, передача об`єкта аукціону покупцю здійснюється продавцем протягом 30 днів, наступним за днем оплати покупцем повної вартості об`єкта аукціону. Передача об`єкта аукціону Продавцем і прийняття його Покупцем засвідчується актом приймання-передачі об`єкта аукціону, який підписується сторонами.

Відповідно до п.3.2 Договору 1, за цим договором оплаті підлягають грошові кошти в сумі 108859,52 грн. без врахування ПДВ.

16.12.2015 між ТОВ «Фінансова компанія «МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП»(первісний кредитор) та ТОВ «ЄВРО ПРОДУКТ»(новий кредитор) укладено договір №201512/2 про відступлення права вимоги(далі – Договір відступлення).

Відповідно до п.1.1 Договору відступлення, первісний кредитор відступає новому кредитору своє право вимоги дебіторської заборгованості за договорами до дебіторів, в тому числі, але не виключно, заборгованість в сумі 44223053,63 грн. ПАТ «Вознесенський сиркомбінат»(рядок 6), набуте первісним кредитором відповідно до договору №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 16.11.2015.

Згідно п.1.2 Договору відступлення, право вимоги за основними договорами відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1.3 Договору відступлення, новий кредитор одержує право вимоги (замість первісного кредитора) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за основними договорами. При цьому, новий кредитор набуває статусу кредитора за Основним договором.

Згідно п.3.1 Договору відступлення, права вимоги за основними договорами вважаються переданими з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору, який підписується відповідно до вимог п.3.3 даного договору.

Відповідно п.3.3 Договору відступлення, акт прийому-передачі первісний кредитор і новий кредитор складають та підписують протягом 5 днів з моменту надходження грошових коштів в повному обсязі первісному кредитору відповідно до розділу 4 даного договору.

Згідно п.4.1 Договору відступлення, ціна відступлення права вимоги становить 75445,03 грн. без ПДВ, яка сплачується новим кредитором, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок первісного кредитора в строк до 30.12.2015. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування коштів на рахунок первісного кредитора.

Згідно п.5.1 Договору відступлення, первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за дійсність переданого за цим договором права вимоги, але не відповідає за невиконання боржниками своїх обов`язків за основними договорами.

Платіжним дорученням №1 від 25.12.2015 стверджується сплата ТОВ «ЄВРО ПРОДУКТ» 75445,03 грн. на користь ТОВ «Фінансова компанія «МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП».

Згідно акта прийому-передачі від 29.12.2019 до договору №201512/2 про відступлення права вимоги від 16.12.2015, ТОВ «Фінансова компанія «МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП» передали ТОВ «ЄВРО ПРОДУКТ» документи щодо ПАТ “Вознесенський сиркомбінат”, а саме: договір позики на зворотній основі(3 екз.), договір поставки(12 екз.), додатковий договір до договору поставки(3 екз.), додаткова угода про внесення змін до договору поставки(2 екз.), відповідь на претензію(1 екз.), повідомлення про заміну кредитора(1 екз.).

Листом вих.№3/2015 від 12.01.2016р. позивач повідомив відповідача про заміну кредитора.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відступлення права вимоги є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора, новому кредиторові, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб`єктами, на підставі якого до нового кредитора переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Об`єктом відступлення права вимоги є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов`язання. Новий кредитор набуває усе, що мав первісний кредитор. При цьому, предметом уступки права вимоги є зобов`язальна вимога, яка повинна бути дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною.

Тобто, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

12.01.2016 між ТОВ «ЄВРО ПРОДУКТ» та ПАТ «Вознесенський сиркомбінат» укладено угоду про погашення заборгованості(далі - Угода), відповідно до п.1 та п.2 якої, боржник (ПАТ «Вознесенський сиркомбінат») визнає, що Кредитор (ТОВ «ЄВРО ПРОДУКТ») є належним кредитором боржника, право вимоги якого підтверджено договором №201512/2 про відступлення права вимоги від 16.12.2015. Боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором в сумі 44223053,63 грн., що є основним зобов`язанням боржника перед кредитором.

Відповідно до п.3 Угоди, вказана у п.2 цієї Угоди сума заборгованості сплачується боржником на користь кредитора наступними платежами в наступні терміни:

1500000 грн. до 31 грудня 2018 року;

5000000 грн. до 31 травня 2019 року;

5389007,66 грн. до 30 червня 2019 року;

5389007,66 грн. до 31 липня 2019 року;

5389007,66 грн. до 31 серпня 2019 року;

5389007,66 грн. до 30 вересня 2019 року;

5389007,66 грн. до 31 жовтня 2019 року;

5389007,66 грн. до 30 листопада 2019 року;

5389007,66 грн. до 31 грудня 2019 року.

Позивач вважає, що 31.12.2018 настав термін сплати першого платежу у сумі 1500000 грн., однак, відповідач не здійснив погашення належної суми, що і стало підставою звернення до суду.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України(далі – УК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та в строк, встановлений для його виконання.

Статтею 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту укладеної між сторонами справи Угоди від 12.01.2016 слідує, що сплата визначеної в ній суми грошових коштів є обов`язком відповідача(підтвердження наміру сплати визнаної/відступленої заборгованості в сумі 44223053,63), що не кореспондується з будь-яким обов`язком позивача. Відтак, можливість їх стягнення в примусовому порядку має розглядатись з урахуванням загальних положень про зобов`язання та дійсної правової природи відповідної суми.

Чинне законодавство не містить приписів, які б дозволили ідентифікувати правову природу цього зобов`язання відповідача.

Згідно зі ст.4 ГПК України, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, захисту підлягають не будь-які права та інтереси, а лише ті, які відповідають приписам чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження заборгованості в сумі 1500000 грн., дана вимога не індивідуалізована, тому суд позбавлений можливості встановити, на яку суму була здійснена поставка товару за договорами поставки чи позика на зворотній основі.

Суд неодноразово пропоновув сторонам подати первинні документи про господарські операції на суму 1500000 грн.(ухвали від 25.06.2019 та від 17.07.2019), проте таких документів подано не було.

Судом відхиляються доводи позивача щодо підтвердження заборгованості відповідача, договорами(поставки з додатками та угодами про внесення змін/позики на зворотній основі) поданими суду(а.с.111-157), оскільки з огляду на усталену практику Верховного Суду, яка запроваджена Верховним Судом України в постанові від 15.12.2015 у справі №21-4266а15, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Тож господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.

Правова позиція наведена у постанові від 19.03.2019 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №809/1718/15.

Слід зазначити, що позивачем також подано договори укладені між товариством з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями “Євролакт” та ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД(а.с.158-199), які не мають відношення до предмету спору та доказування, тому до уваги судом не беруться.

Суд зазначає, що акт звірки(в даному випадку взаєморозрахунків між сторонами станом на 29.12.2015) не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом у справі, не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг/позики тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Щодо заяви відповідача про визнання позову, суд зазначає таке.

Згідно ч.3, 4 чт.185 Господарського процесуального кодексу України(далі – ГПК України), за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно ч.6 ст.236 ГПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст.191 цього Кодексу.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а саме положень статей 1, яка утримує в собі визначення зокрема первинного документа та господарської операції, частини першої, частини другої статті 9 цього Закону, якими встановлені первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій та вимоги до цих документів, а саме склад обов`язкових реквізитів.

Згідно абз.3, 5, 6, 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1 та 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1-3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Визнання позову відповідачем(заборгованості в сумі 1500000 грн.) не підтверджене жодними належними доказами, а саме первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не може бути прийняте судом, оскільки останнє суперечить вказаному Закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги відсутність в матеріалах справи первинних документів, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази(в тому числі визнання позову відповідачем) за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через необґрунтованість та безпідставність.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРО ПРОДУКТ” до Публічного акціонерного товариства “Вознесенський сиркомбінат”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП” про стягнення 1500000 грн. – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

16.08.2019

Суддя А. С. Вороняк