Рішення № 83669126, 05.08.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 серпня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/342/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Державного підприємства "Науково-технічний центр" "Дорожній контроль якості", м.Київ

до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль

про стягнення заборгованості у розмірі 40 251,16 грн.

За участю учасників справи:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

Судові процедури

У судовому засіданні 27.06.2019 представнику позивача роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Сторони, за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

Суть справи.

Державне підприємство "Науково-технічний центр" "Дорожній контроль якості", м. Київ звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 40 251,16 грн заборгованості, з яких: 29 250,00 грн. борг; 8 845,16 грн - інфляційних втрат, 2 156,00 грн – 3% річних.

Відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.06.2019 відкрито провадження у справі №921/342/19 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 27.06.2019.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 27.06.2019 розгляд справи відкладався на 05.08.2019 з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошові зобов`язання, що виникли на підставі договору №339/16 на надання науково-технічних послуг від 12.07.2016, в частині оплати надання послуг.

Представник позивача в судове засідання – 05.08.2019 не з"явився, причин неявки суду не повідомив.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився, однак щодо позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов ( вх. № 12114 від 10.07.2019. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Також, в поданому відзиві на позовну заяву, просить суд застосувати позовну давність до нарахування пені та зменшити її розмір до 1,00 грн, на підставі статті 257 Цивільного кодексу України,

Відповідь позивача на відзив.

24.07.2019 позивач долучив до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №12961).

Фактичні обставини, встановлені судом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 липня 2016 року між Державним підприємством "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" ДП "Дорцентр" (Виконавець/позивач), з однієї сторони та ДП "Тернопільський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Замовник/відповідач), з іншої сторони укладено договір №339/16 на надання науково-технічних послуг, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання науково-технічної послуги, направлення на підвищення рівня якості продукції: "Провести обстеження машин для проведення ямкового ремонту струменевим методом на відповідність вимогам нормативної документації" (п.1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору сторони домовились, що зміст і строки виконання науково-технічних послуг визначаються календарним планом, який міститься в Додатку №1 до цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що приймання результатів наданих послуг за цим Договором здійснюється відповідно акту здачі – приймання.

Вартість послуг за цим Договором становить 29 250,00 грн у відповідності із Протоколом про договірну ціну (Додаток №2 до цього Договору). Остаточний розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі акту здачі - приймання протягом 5-ти банківських днів з дати його підписання. Проведення розрахунків між сторонами здійснюються у встановленому відповідним чинним законодавством порядку та цим Договором (п.п. 2.1, 2.3, 2.4 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 Договору, після надання послуг за цим Договором Виконавець передає Замовнику Акт здачі – приймання та комплект документів, зазначених у календарному плані ( Додаток 1 до Договору). Замовник зобов"язаний в строк до 5-ти календарних днів від дня одержання Акту здачі - приймання підписати та оплатити його протягом 5 днів після підписання або мотивувати відмову від прийняття наданих послуг. У випадку неаргументованої відмови Замовника від прийняття наданих послуг він вказує про це в Акті здачі – приймання і Акт підписується тільки Виконавцем. У цьому випадку Акт здачі - приймання вважається підписаним обома сторонами, а надані послуги – прийняті Замовником.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та закінчується 31.12.2016, а в частині оплати - до повного розрахунку ( п. 6.1 Договору).

Також, між сторонами підписано Додатки до Договору №339/16, а саме: Додаток №1 "Календарний план робіт на надання науково-технічних послуг", Додаток №2 "Протокол про договірну ціну на надання науково-технічних послуг", яким сторонами досягнуто згоди та визначено ціну на виконання послуг у розмірі 29 250,00 грн.

Вказані Договір та додатки до Договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору позивачем виконано, а відповідачем отримано послуги на загальну суму 29 250,00 грн, про що свідчить Акт від 30.11.2016.

Однак, відповідач договірних зобов"язань щодо оплати не виконав, вартість отриманих послуг не оплатив.

04.05.2018 та 26.02.2019 позивач звертався до відповідача з листами-претензіями відповідно за №24/19294 та №24/19-112 щодо оплати вартості наданих послуг за договором № 339/16 від 12.07.2016 на суму 29 250,00 грн.

Однак, зазначені претензії залишені відповідачем без задоволення.

Отже, як стверджує позивач та зазначене не спростовано відповідачем, останнім на момент звернення з позовом до суду не оплачено заборгованість у розмірі 29 250,00 грн.

Також, відповідно до вимог статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 8 845,16 грн нарахувань від інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 2156,00 грн за період з 06 грудня 2016 року по 22 травня 2019 року

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, подані ним докази судом встановлено наступне.

Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору №339/16 на надання науково-технічних послуг від 12.07.2016, який за правовою природою є договором про надання послуг.

Норми права, які застосував суд.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до стаття 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарське зобов`язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено що, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вищенаведена правова норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов`язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного договору про надання послуг, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати положенням глави 63 Цивільного кодексу України.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються взаємні права та обов`язки сторін зобов`язання.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (П.п. 3.1., 3.2.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (чинна на даний час)).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (чинна на даний час) сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За приписами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

В силу приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Згідно пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Положення визначено відповідно, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасниками справи.

Аргументи та докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору № 339/16 на надання науково-технічних послуг від 12.07.2016, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання науково-технічної послуги, направлення на підвищення рівня якості продукції: "Провести обстеження машин для проведення ямкового ремонту струменевим методом на відповідність вимогам нормативної документації" (п.1.1 Договору).

Як вбачається з укладеного між сторонами договору №339/16 від 12.07.2016, зокрема п.п.2.1, 2.3 та Додаток №2 "Протокол про договірну ціну на надання науково-технічних послуг, сторонами погоджено та визначено вартість робіт на загальну суму 29 250,00 грн.

В силу приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Судом встановлено, що за умовами договору надання науково-технічних послуг здійснюється за Актом здачі - приймання, який передаються відповідачу (Замовнику за договором), представник якого до п`яти календарних днів від дня одержання Акту здачі - приймання зобов`язаний підписати та оплатити його протягом 5 днів після підписання або мотивувати відмову від прийняття наданих послуг. У випадку неаргументованої відмови Замовника від прийняття наданих послуг він вказує про це в Акті здачі – приймання і Акт підписується тільки Виконавцем. У цьому випадку Акт здачі - приймання вважається підписаним обома сторонами, а надані послуги – прийняті Замовником (п.п. 3.2. Договору).

Документальним підтвердженням виконання сторонами умов договору є належним чином оформлені первинні документи.

Вказані документи, в силу вимог законодавства, повинні містити інформацію про вартість наданих послуг, зданих замовнику, а також про витрати, пов`язані з наданням цих послуг.

Таким чином, надання послуг оформлюється сторонами шляхом підписання документів, які підтверджують факт їх надання, прийняття та котрі слугують в подальшому підставою для проведення оплати.

Тобто, визначальними обставинами для настання обов`язку у Замовника оплатити надані Виконавцем послуги в даному випадку є надання Виконавцем Акту здачі – приймання для прийняття Замовником, відсутність будь-яких зауважень зі сторони останнього та, відповідно, прийняття наданих послуг шляхом підписання Акту з боку Замовника.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Факт надання науково-технічних послуг позивачем та отримання відповідачем на суму 29 250,00 грн, підтверджується Актом від 30.11.2016, в якому зазначено, що будь яких претензій щодо об`єму, обсягу, якості та строкам наданих послуг претензій до Виконавця немає.

Вказаний акт відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містить дату складання, а саме – 30.11.2016, про що зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Отже, даний Акт підписаний – 30.11.2016 та скріплений печатками юридичних осіб.

Відповідачем не подано, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем (Замовником) будь-яких заперечень до вказаного акту здачі-прийняття послуг.

Отже, роботи, визначені у Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до умов договору №339/16 від 12.07.2016 вважаються безумовно прийнятими відповідачем у повному обсязі зі строком оплати - протягом п`яти банківських днів після підписання акту.

Так, умовами договору визначено, що остаточний розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі акту здачі - приймання протягом 5-ти банківських днів з дати його підписання. Проведення розрахунків між сторонами здійснюються у встановленому відповідним чинним законодавством порядку та цим Договором (п.п. 2.3, 2.4 Договору).

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язань щодо оплати наданих послуг у розумінні норм чинного законодавства України, не спростовано належними доказами вимог позивача.

Враховуючи правило розподілу тягаря доказування між сторонами, позивач для покладення на відповідача обов`язку з оплати повинен довести, що відповідач недобросовісно ухиляється від виконання обов`язку по здійсненню розрахунків за наданні послуги у визначені договором та законом строки, оскільки Цивільний кодекс України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право, якщо інше не встановлено судом (частина 5 стаття 12 Цивільний кодекс України).

Встановлені обставини справи щодо вчинення Виконавцем дій, обумовлених договором щодо оформлення Акту здачі приймання за договором та їх передачі Замовнику, відсутність претензій, зауважень щодо об`єму, обсягу, якості та строкам наданих послуг дають підстави констатувати, що після його підписання у Замовника (відповідача) виник обов`язок оплатити послуги, надані позивачем за договором №339/16 від 12.07.2016.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також, 04.05.2018 та 26.02.2019 позивач звертався до відповідача з листами-претензіями відповідно за №24/19294 та №24/19-112 щодо оплати вартості наданих послуг за договором № 339/16 від 12.07.2016 на суму 29 250,00 грн.

Однак, зазначені претензії залишені відповідачем без задоволення.

Отже, враховуючи умови договору №339/16 від 12.07.2016, кінцевим строком погашення боргу відповідачем є 06.12.2016 включно. Даний строк відповідачем порушено, а розрахунки не проведено.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, відповідачем, всупереч умов укладеного договору та чинного законодавства, не виконано своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг за договором №339/16 від 12.07.2016.

Враховуючи викладене, суд позовні вимоги визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 156,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 8 845,16 грн, то суд зазначає наступне:

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (П.п. 3.1., 3.2.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом, перевірено розрахунок, за допомогою програми ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ, 3% річних за період з 06.12.2016 по 22.05.2019 та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 2 156,00 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявленими.

Судом, також, перевірено розрахунок за допомогою програми ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ інфляційних втрат та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 845,16 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявленими та визнані відповідачем (відзив на позовну заяву (вх. №12382 від 12.06.2018).

Щодо тверджень відповідача, які викладені у відзиві №06-2/861 від 10.07.2019 (вх. №12114), які зводяться до того, що не настав строк щодо здійснення розрахунку за надані послуги, оскільки в Акті здачі - приймання від 30.11.2016 відсутня дата підписання останнього, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договору №339/16 від 12.07.2016 щодо порядку здійснення оплати (розділ 2 Договору) по своєму змістовому навантаженні не є такими, що позбавляють можливості сторін їх виконувати. Більше того, їх послідовність свідчить про те, що сторони у такий спосіб узгодили порядок виконання грошових зобов`язань. При цьому, п. 2.3. зазначеного договору цілком конкретно та однозначно визначає спосіб та порядок кінцевого розрахунку – 5 банківських днів після підписання акту здачі – приймання.

Також, відповідачем у відзиві №06-2/861 від 10.07.2019 (вх. №12114) зазначено щодо застосування строку позовної давності до нарахування пені (вх. № 22862 від 13.12.2018), на підставі статті 257 Цивільного кодексу України.

Позивач в заперечення на відзив (вх. №12961 від 24.07.2019) заперечив проти застосування строку позовної давності та зазначає, що в позовній заяві не заявлено вимоги щодо стягнення пені.

Так, як вбачається із прохальної частини позовної заяви Державне підприємство "Науково-технічний центр" "Дорожній контроль якості" просить суд стягнути з відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 40 251,16 грн заборгованості, з яких: 29 250,00 грн. борг; 8 845,16 грн - інфляційних втрат, 2 156,00 грн – 3% річних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у клопотанні відповідача щодо застосування строку позовної давності, слід відмовити.

Висновок суду.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Щодо судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає за необхідне, скористатись своїм правом визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір повністю на відповідача так як вважає, що спір у справі виник внаслідок невиконання ним зобов`язань.

А тому, відповідно до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1 921,00 грн суд покладає на відповідача та підлягає стягненню в користь позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 1 921,00 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 31995099) на користь Державного підприємства "Науково-технічний центр" "Дорожній контроль якості" (вул. Антоновича, 51 м. Київ, код ЄДРПОУ 21476215) - 29 250,00 грн. боргу; 8 845,16 грн - інфляційних втрат, 2 156,00 грн – 3% річних та 1 921,00 грн судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "14" серпня 2019 року.

Суддя Я.Я. Боровець