Рішення № 83668975, 07.08.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1657/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Дідух С.П.,

від відповідача - Синько О.А.,

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства оборони України до фізичної особи-підприємця Борисенка Сергія Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", про усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Борисенка Сергія Михайловича про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 3760 від розміщення на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, посилаючись на наступне.

21.02.2000 р. між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" укладено договір №181/9-83р, відповідно до п. 5.1 якого Міністерство має право протягом 99 років з дня підписання цього договору безкоштовно користуватися на власний розсуд 50-ма торговельними місцями під 20-футові контейнери по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок", що також підтверджується листом ТОВ «Промтоварний ринок» від 14.03.2017 р. № 240.

14.06.2016 р. між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1 якого Концерн "Військторгсервіс" уповноважений діяти від імені Міністерства, а саме: вчиняти юридичні дії пов`язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вулиці Рожевій, у тому числі з правом звернення до суду з позовами з питань пов`язаних з виконанням умов цього договору.

В подальшому, 06.03.2018 р. до вказаного договору доручення укладено додаткову угоду № 1, якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, який становить 16925,40 грн. (з ПДВ) в місяць, визначено типові умови договору про надання права платного користування, та внесено ряд інших змін.

Пунктом 2.8 додаткової угоди від 06.03.2018 р. визначено, що підвищення розміру плати за надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів застосовується з дати проведення оцінки, за виключенням 2018 року, в якому підвищений розмір плати застосовується з дати підписання договорів.

Пунктом 2.3 договору доручення передбачено, що за виконання доручення за цим договором Концерн з коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб на виконання умов укладених угод щомісячно отримує винагороду, яка складає 8% (з ПДВ) від загальної суми коштів, отриманих Концерном від фізичних та/або юридичних осіб у відповідному місяці.

В свою чергу Міністерство оброни України уповноважило Соловйову О.Є . начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" довіреністю від 23.03.2018 р. № 220/254/д на виконання умов договору доручення. Крім цього, довіреністю від 26.04.2018 р. № 220/337/д начальнику філії "ОУВТ" надано повноваження на представництво інтересів Міністерства оборони України в судових установах та інших юрисдикційних органах із питань пов`язаних з виконанням умов договору доручення.

Так, позивач вказує, що у зв`язку з наданням у 2016 році зазначених повноважень Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "ОУВТ", 01.08.2016 р. між Міністерством оборони України, від імені якого діє Концерн "Військторгсервіс", та фізичною особою-підприємцем Борисенко Сергієм Михайловичем було укладено договір № ВКС-1245 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, терміном дії до 31.05.2019 р.

Згідно п. 1.1 договору, відповідачу надавалось право платного користування місцем № 3760 на виділеній відкритій території, за адресою: Одеська обл. , Овідіопольський р -н , смт. Авангард, територія ТОВ "Промтоварний ринок", згідно з планом розташування.

Позивач зазначає, що з урахуванням внесених змін до договору доручення № 1 від 14.06.2016 р. шляхом укладення додаткової угоди до нього та збільшення вартості за користування торговельним місцем, листом від 29.03.2018 р. № 406/11 відповідача повідомлено про зміну суттєвих умов та про необхідність приведення договірних відносин у відповідності до вимог, для чого йому необхідно було прибути до філії "ОУВТ" у визначений термін з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин та умов співпраці з Міністерством оборони України. Крім того, як вказує позивач, цим же листом відповідачу повідомлено, що у разі не прибуття до філії "ОУВТ" в установлений термін та не приведення договірних відносин у відповідності до вимог, дію договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. буде припинено в порядку виконання п. 7.3 договору за ініціативою сторони.

02.04.2018 р. ФОП Борисенко С.М. отримано повідомлення про підвищення вартості за надання права платного користування торговельним місцем, однак відповідач до цього часу не прибув до філії "ОУВТ" з метою приведення договірних відносин у відповідності до запропонованих умов, що свідчить про відсутність бажання у відповідача співпрацювати з Міністерством оборони на запропонованих умовах.

При цьому позивач зазначає, що умови договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р., його зміст та мета вказують на те, що даний договір є договором найму.

Пунктом 7.3 договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. передбачено, що його дія припиняється, зокрема, за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

Так, позивач вказує, що у зв`язку з відсутністю у відповідача бажання співпрацювати з Міністерством оборони на запропонованих умовах, листом від 04.06.2018 р. № 747/9 ФОП Борисенко С.М. повідомлено про припинення з 06.08.2018 р. дії договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. в порядку п. 7.3 договору за ініціативою Міністерства оборони України.

При цьому відповідачу повідомлялось, що у разі наявності у нього бажання користуватися торговельним місцем, яке перебуває у розпорядженні Міністерства оборони України, він може звернутися до філії "ОУВТ" у термін до 06.08.2018 р. із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість за користування торговельним місцем становитиме 16925,40 грн. (з ПДВ) в місяць, чого останнім зроблено не було у зв`язку з відсутністю такого бажання.

Позивач зазначає, що за зверненням останнього в газеті "Одеські вісті" (випуск від 09.06.2018 р. №44 (5068)) на сторінці 11 розміщено оголошення наступного змісту: «За ініціативою Міністерства оборони України (МОУ) з 06.08.2018 року припиняється дія договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, а саме: припиняється дія договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 року укладеного з МОУ та ФОП Борисенко С.М. на користування торговельним місцем № 3760, на підставі повідомлення від 04.06.2018 р. № 747/9". Позивач вказує, що аналогічного змісту повідомлення про припинення дії № ВКС-1245 від 01.08.2016 було розміщено і на веб-сайті ТОВ "Промтоварний ринок".

Так, враховуючи те, що п. 7.3 договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. передбачає повідомлення про припинення договору, позивач вважає, що сторони у договорі передбачили саме можливість односторонньої відмови від договору та встановили строк, протягом якого вони у разі незгоди із таким припиненням мають право врегулювати розбіжності, тобто на протязі двох місяців.

Як вказує позивач, після повідомлення про припинення дії вказаного договору відповідач жодного разу не звертався із запереченнями стосовно непогодження про припинення договірних відносин з Міноборони, проте і надалі після припинення дії договору безпідставно продовжує користуватися торговельним місцем, чим порушує права Міністерства та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "ОУВТ". Натомість, як зазначає позивач, відповідачу надавалось право врегулювати договірні відносини з Міністерством оборони України шляхом укладання договору (у новій редакції) з Міноборони, від імені якого діє Концерн в особі Філії, проте він таким правом не скористався.

Також позивач вказує, що на підставі розпорядження начальника філії "ОУВТ" від 03.08.2018 р. № 10 комісією із представників філії "ОУВТ" проведено огляд 50 торговельних місць по вул. Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок", у тому числі проведено огляд торговельного місця № 3760, в результаті проведення якого встановлено, що станом на 07.08.2018 р. на вказаному торговельному місці розміщено два 20-футові контейнери та здійснюється підприємницька діяльність ОСОБА_4 , який зазначив, що здійснює торговельну діяльність від імені та в інтересах Борисенко С.М. та відмовляється звільнити торговельне місце у добровільному порядку, що зафіксовано у складеному акті огляду від 07.08.2018 р.

Однак, як стверджує позивач, станом на 07.08.2018 р. зазначені контейнери не могли розміщуватися на вказаному торговельному місці у зв`язку з відсутністю на те правових підстав, а саме договірних відносин між відповідачем та Міністерством оборони на розміщення 20-футових контейнерів на торговельному місці.

Так, позивач зазначає, що відповідач безпідставно займає торговельне місце та не зважаючи на те, що не перебуває у договірних відносинах з Міністерством оборони України, надалі продовжує користується ним та здійснювати торговельну діяльність.

При цьому позивач вказує, що враховуючи те, що саме Міністерство оборони України є особою, яка до 2099 року є володільцем, розпорядником та користувачем 50-ма торговельними місцями (у томі числі № 3760), Міноборони надало повноваження та свою згоду Концерну "Військторгсервіс" в особі начальника філії укладати договори про надання права платного користування торговельними місцями задля отримання відповідного прибутку у визначеному в договорі розмірі, а саме не менше ніж 16925,40 грн. (з ПДВ) в місяць.

Однак, як стверджує позивач, Міноборони не може належним чином самостійно реалізувати належне йому право, а також не має можливості передати вказане торговельне місце в користування ФОП Борисенко С.М. , так як він не виявив бажання на подальшу співпрацю з Міністерством оборони, а ні іншій особі з метою отримання прибутку, так як відповідач та треті особи чинять перешкоди у користуванні торговельним місцем та відмовляються його звільнити, що призводить до завдання збитків у вигляді упущеної вигоди Міністерству оборони України щомісячно у розмірі 16925,40 грн.

Так, позивач зазначає, що вчинення неправомірних дій у перешкоджанні Міністерству оборони України в особі Концерну "Військторгсервіс" у здійсненні господарської діяльності призводить до нанесення збитків господарській діяльності державного господарського об`єднання та державі в цілому.

Наразі позивач зазначає, що в результаті неправомірних дій ФОП Борисенко С.М. та чинення перешкод Міністерству оборони України в особі його уповноважених осіб у користуванні торговельним місцем № 3760, Міноборони в особі філії "ОУВТ" недоотримує кошти за користування торговельним місцем у розмірі 16925,40 грн. в місяць, що, у свою чергу, призводить до порушень чинного законодавства та наносить значну шкоду державним інтересам, адже відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671, Міністерство оборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2018 р. (суддя Д`яченко Т.Г.) позовну заяву Міністерства оборони України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1657/18, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 17.09.2018 р. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі залучено Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

12.09.2018 р. третьою особою надані до суду пояснення по справі, згідно яких третя особа підтримує позовні вимоги. Так, третя особа зазначає, що у зв`язку з укладенням 14.06.2016 р. договору доручення № 1 між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс", Концерн взяв на себе зобов`язання діяти від імені та в інтересах Міністерства оборони, а саме вчиняти юридичні дії, пов`язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вулиці Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов`язаних з виконанням умов цього договору. У зв`язку з цим та враховуючи наявність договірних зобов`язань перед Міністерством оборони України, які визначені у договорі доручення № 1, Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "ОУВТ" було укладено ряд договорів з контрагентами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів. Також 06.03.2018 р. до договору доручення № 1 укладено додаткову угоду № 1, якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, який становить 16925,40 грн. Пунктом 2.3 договору доручення передбачено, що за виконання доручення за цим договором Концерн з коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб на виконання умов укладених угод, щомісячно отримує винагороду, яка складає 8% (з ПДВ) від загальної суми коштів, отриманих Концерном від фізичних та або юридичних осіб у відповідному місяці. Крім цього, відповідно до п. 2.4 договору доручення, у термін до 10-го числа наступного за звітним, Концерн зобов`язаний щомісячно перераховувати кошти на рахунок Міністерства, які надходять від контрагентів за надання права платного користування торговельними місцями. Як зазначає третя особа, у зв`язку з підвищенням вартості за користування торговельним місцем філія "ОУВТ", яка діє від імені та в інтересах Міністерства оборони України, інформувала відповідача про необхідність приведення договірних відносин у відповідності до вимог, що підтверджується направленим листом від 29.03.2018 р. № 406/11. Також третя особа вказує, що у зв`язку з відсутністю у відповідача бажання співпрацювати з Міністерством оборони на запропонованих умовах, листом від 04.06.2018 р. № 747-9 ФОП Борисенко С.М. було повідомлено про припинення з 06.08.2018 р. дії договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. в порядку п. 7.3 за ініціативою Міністерства оборони України. Однак, як стверджує третя особа, на даний час Концерн "Військторгсервіс" не може належним чином виконувати договірні зобов`язання у зв`язку з вчиненням відповідачем перешкод у користуванні торговельним місцем № 3760. Так, третя особа зазначає, що у зв`язку із вчинення перешкод у користуванні торговельним місцем відповідачем та іншими третіми особами та з метою захисту порушених прав, філія "ОУВТ", яка діє від імені та в інтересах Міністерства оборони, зверталась до Авангардівського ВП Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області із заявою від 07.08.2018 р. про вчинення відповідачем кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 206, ч. 2 ст. 2062 КК України, а також із заявою про вчинення кримінального правопорушення до військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України. Водночас, як вказує третя особа, враховуючи те, що саме Міністерство оборони України є особою, яка до 2099 р. є володільцем, розпорядником та користувачем 50 торговельних місць (у томі числі і за № 3761), з метою належної реалізації наявного права Міноборони надало повноваження та свою згоду Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "ОУВГ" укладати договори про надання права платного користування торговельними місцями у визначеній редакції (додаток № 6 до договору доручення в редакції додаткової угоди від 06.03.2018 р.) задля отримання відповідного прибутку у розмірі, визначеному у договорі, а саме не менше ніж 16925,40 грн. в місяць, однак Міністерство оборони України не може належним чином реалізувати належне йому право, а також не має можливості передати вказане торговельне місце в користування іншій особі з метою отримання прибутку, так як відповідач та інші треті особи, які діють від їх імені, чинять перешкоди у користуванні, чим систематично завдаються збитки у вигляді упущеної вигоди Міністерству оборони України щомісячно у розмірі 16925,40 грн.

19.09.2018 р. позивачем подана до господарського суду заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд зобов`язати ФОП Борисенка Сергія Михайловича усунути перешкоди у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 3760 від розміщення на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20.

17.10.2018 р. відповідачем надано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує про незаконність та необґрунтованість позовних вимог, тому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що в п. 7.3 договору визначається механізм припинення договору за ініціативою сторони, але жодним чином ця умова не передбачає, що на це не повинно бути законодавчо визначених для дострокового припинення договору підстав, а навпаки така ініціатива повинна мати законодавче обґрунтування та підстави. Як вказує відповідач, згідно позиції позивача вказаний договір припинив свою дію за ініціативою позивача, проте припинення договору за ініціативою однієї із сторін без будь-яких на це законодавчо визначених підстав, його умовами та законодавством не передбачено. Разом з тим, на думку відповідача, аналіз змісту договору, а також положень закону, вказує, що жодної з визначених сторонами договору і законом підстав для дострокового припинення договору шляхом відмови від нього або його розірвання немає. При цьому відповідач зазначає, що Верховний суд України у своїй постанові від 13.02.2018 р. по справі № 916/849/17, предметом спору якої був договір, умови відносно припинення якого є аналогічними за змістом договору, укладеного з ФОП Разумним А.В. , зазначив, що з аналізу статей 651 ЦК України, статті 188 ГК України вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, в тому числі спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права орендаря, який належним чином виконував прийняті на себе зобов`язання. Наразі відповідач зауважив, що порядок дострокового розірвання договору стороною встановлено частинами 2 та 3 ст. 188 ГК України, але Міністерство оборони України не дотрималось вимог ст. 188 ГК України, частиною 3 якої передбачено, що сторона договору вважається повідомленою про дострокове розірвання договору з моменту отримання пропозиції про розірвання договору, оскільки жодних повідомлень про розірвання договору відповідач не отримував, а докази про зворотнє відсутні, тому ФОП Борисенко С.М. не може вважатися повідомленим належним чином про дострокове розірвання договору. Таким чином, як зазначає відповідач, з огляду на вищевикладене відсутність підстав, які б свідчили про припинення договору, виключає можливість задоволення позову, бо відповідач правомірно користується торговим місцем. Водночас, як вказує відповідач, відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999 р., заява № 311107/96, п. 54). Крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов`язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність, тощо), власність в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції є оренда майна. Так, у справі "Меллахер та Інші проти Австрії (1989 року)", Європейський суд з прав людини вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування), і тому дане право є одним із аспектів права власності. Власність у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції є "законні сподіванням" на отримання на підставі закону майна для забезпечення своєї діяльності (справа "Компанії ПайнВеллідевелопментс ЛТД проти Ірландії (1991 року). А згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" (2003 року), майном у зазначенні статті 1 Першого протоколу Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Окремої уваги заслуговує питання "правомірних очікувань" особи щодо отримання права на оренду. З огляду на викладене, відповідач стверджує, що виконуючи всі істотні умови договору про надання права платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок", він має "правомірні очікування" та "законні сподівання" на продовження дії вказаного договору та користування торговим місцем № 3760.

31.10.2018 р. третьою особою надані до суду пояснення по справі щодо відзиву на позовну заяву, в яких третя особа підтримує позовні вимоги та заперечує проти доводів відповідача.

У зв`язку зі перебуванням судді Д`яченко Т.Г. на тривалому лікарняному з 05.11.2018 р. на підставі розпорядження керівника апарату суду № 653 від 06.11.2018 р. було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/1657/18, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2018 р. справу № 916/1657/18 за позовом Міністерства оборони України до фізичної особи-підприємця Борисенка Сергія Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" прийнято до провадження судді Петрова В.С., при цьому підготовче засідання призначено на 22 листопада 2018 р.

27.11.2018 р. відповідачем надано до господарського суду заперечення на відповідь на відзив, в якому останній підтримує свої доводи, викладенні у відзиві на позовну заяву, крім того додатково зазначає, що з травня 2018 року по сьогоднішній день жодних проектів договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-ти футовими контейнерами оформлених відповідно до ст. 181 ГК України від Міністерства оборони України, Концерну «Військторгсервіс» або філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» до Борисенка С.М. не надходило. При цьому відповідач вказує, що позивач зазначає, що з урахуванням внесення змін до договору доручення № 1 від 14.06.2016 р. шляхом укладення відповідної додаткової угоди до нього та збільшення вартості за користування торговельним місцем, листом від 29.03.2018 р. відповідача повідомлено про зміну суттєвих умов та про необхідність приведення договірних відносин із зазначеними змінами та цим листом відповідача було повідомлено про те, що у разі не приведення договірних відносин у відповідності до вимог, дію договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. буде припинено в порядку п. 7.3 за ініціативою сторони. Всупереч цьому відповідач зазначає, що відповідно до п. 6.1 договору всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути оформленні письмово в двосторонньому порядку. А тому, як зазначає відповідач, після отримання з філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» листа від 29.03.2018 р. відповідач направив відповідь на нього, згідно якої для вирішення питання про укладення додаткової угоди до договору просив надіслати на його адресу відповідну пропозицію, а саме примірники підписаної додаткової угоди, як це вимагає ст. 188 Господарського кодексу України, що регулює порядок зміни та розірвання господарських договорів. У своїй відповіді Борисенко С.М. вказав, що дає згоду на підписання додаткової угоди для внесення змін до договору. Проте, як зазначає відповідач, примірники додаткових угод та пропозиції внести зміни до договору Борисенко С.М. надіслані не були, лише в усному порядку його було повідомлено, що ніяких додаткових угод до діючого договору з ним укладати не будуть.

10.12.2018 р. позивачем надано до господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування заявленого клопотання позивач вказує, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2018 року справу № 914/2649/17 разом з касаційною скаргою ПП "Міська оренда" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Підставами для передачі справи до Великої Палати є те, що суд касаційної інстанції, що переглядає справу, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому судовому рішенні Верховного суду України. Так, позивач зазначає, що мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про необхідність відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року № 3-53гс12 (справа № 28/505/640/2012) щодо застосування положень статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), де зазначено, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє права звернутися до суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору. Таким чином, як зазначає позивач, з урахуванням вищезазначеного, та з неоднозначним застосуванням норм права (ст. 188 ГК України) господарськими судами у подібних правовідносинах та необхідністю отримання правової позиції Верховного суду, позивач просив суд задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі №916/1657/18, до отримання правової позиції Великої палати Верховного суду у справі № 914/2649/17.

11.12.2018 р. відповідачем надано до господарського суду відзив на клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач вказує про те, що висновок позивача про необхідність зупинення провадження у справі № 916/1657/18 до отримання правової позиції Великої палати Верховного суду у справі № 914/2649/17 є помилковим.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2018 р. провадження у справі № 916/1657/18 зупинено до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 914/2649/17 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2019 р. провадження у справі № 916/1657/18 поновлено, при цьому підготовче засідання призначено на 18 червня 2019 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2019 р. строк підготовчого провадження у справі № 916/1657/18 продовжено на тридцять днів, при цьому підготовче засідання відкладено на 05 липня 2019 р.

05.07.2019 р. позивачем подано до господарського суду заяву про зміну підстав позову (а.с. 146-147 т. 2). Зокрема, у вказаній заяві позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно п. 7.1 договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. термін його дії закінчився 31 травня 2019 р., а відповідач не звільнив торгове місце № 3760 і продовжує здійснювати на ньому підприємницьку діяльність. При цьому позивач зазначає, що умови договору не передбачають будь-якої пролонгації його дії та будь-які додаткові угоди між сторонами договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. щодо зміни (продовження) терміну його дії не укладалися. Таким чином, як стверджує позивач, на теперішній час виникла додаткова підстава для задоволення заявлених позовних вимог, а саме закінчення терміну дії договору, на який він був укладений. Так, позивач вказує, що станом на 01.06.2019 р. договір № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів згідно пункту 7.3 є припинений.

Вказана заява судом прийнята до розгляду.

В підготовчому засіданні 05.07.2019 р. представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про оголошення перерви у підготовчому засіданні з метою надання часу для ознайомлення з вказаною заявою позивача та висловлення своєї правової позиції з цього приводу.

У підготовчому засіданні господарського суду 05 липня 2019 року по справі № 916/1657/18 було протокольно оголошено перерву до 15 липня 2019 року згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників позивача та відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2019 р. у справі № 916/1657/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 31 липня 2019 р.

В судовому засіданні 31.07.2019 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, при цьому звернувся до суду з усним клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку для подання додаткових письмових пояснень, оскільки представник відповідача не був присутній у підготовчому засіданні 15.07.2019 р. через стан здоров`я та не отримав копію ухвали суду від 15.07.2019 р., якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 31.07.2019 р.

Так, у судовому засіданні господарського суду 31.07.2019 р. по справі № 916/1657/18 протокольною ухвалою було відмовлено представнику відповідача у задоволенні усного клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву, оскільки вищезазначені причини пропущення процесуального строку не є поважними.

У судовому засіданні господарського суду 31 липня 2019 року по справі № 916/1657/18 було протокольно оголошено перерву до 07 серпня 2019 року.

07.08.2019 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 07.08.2019 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про залучення доказів до матеріалів справи, а саме листа про неналежне виконання умов договору та про відмову у продовженні дії договору з доказами відправлення від 22 лютого 2019 р. № 228/1, при цьому в зазначеній заяві позивач просив визнати причини пропуску процесуального строку для подання додаткових доказів поважними та поновити його, оскільки даний доказ не міг бути поданий у встановлений строк, так як вказаний лист направляла третя особа, яка не приймає участь у справі № 916/1657/18 з 01.01.2019 р. через неможливість здійснювати представництво в судах через представника.

Так, у судовому засіданні господарського суду 07.08.2019 р. по справі № 916/1657/18 протокольною ухвалою було відмовлено представникам позивача та відповідача у задоволенні клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву та додаткових доказів, оскільки вищезазначені причини пропущення процесуального строку не є поважними.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

21.02.2000 р. між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" укладено договір № 181/9-83р, відповідно до п. п. 1.1., 1.2 якого Міністерство дає згоду на вилучення земельної ділянки площею 4,33 га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га, вартість понесених затрат по його обладнанню становить 264661 грн., що розташована на території військового містечка № 7, Одеського гарнізону, військова частина А-4139, та передає вказану земельну ділянку (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га) Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області. Рада приймає земельну ділянку площею 4,33 га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га), що розташована на території військового містечка № 7, Одеського гарнізону, військова частина А-4139, для передачі у встановленому законодавством порядку у постійне користування ринку.

В п. 2.1 договору від 21.02.2000 р. передбачено, що представники сторін після підписання даного договору здійснюють прийом-передачу земельної ділянки площею 4,33 га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га), що розташована на території військового містечка № 7, Одеського гарнізону, військова частина А-4139, про що складається відповідний акт (додаток № 2).

Згідно п. 3.1 договору від 21.02.2000 р. Міністерство має право протягом 99 років з дня підписання даного договору безкоштовного користування на власний розсуд 50 місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території ринку по вулиці Рожевій та розташованих на даних місцях вказаних контейнерів, а ринок визнає вказане право та зобов`язується безкоштовно здійснювати охорону, загальне освітлення, прибирання території, забезпечувати вільний доступ до вказаних контейнерів.

25.04.2000 р. Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" підписано акт прийому-передачі земельної ділянки з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком, розташованої на території військової частини А-4139 в Одеському гарнізоні на сьомому кілометрі Овідіопольської дороги.

14.06.2016 р. між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1. якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов`язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов`язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов`язаних з виконанням цього договору. Схема розташування 20-футових контейнерів на земельній ділянці на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вулиці Рожевій наведена у додатку № 1 до цього договору.

Згідно п. 5.1. договору доручення № 1 від 14.06.2016 р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2019 р. Договір вважається автоматично продовженим на таких самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.

01 серпня 2016 року між Міністерством оборони України, від імені якого діє Концерн "Військторгсервіс" (сторона-1), відповідно до договору доручення від 14.06.2016 року, та фізичною особою-підприємцем Якубенко Оленою Іванівною (сторона-2) укладено договір № ВКС-1248 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно п.п. 1.1, 1.2 якого сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнера, надалі - майна, на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього договору. Для встановлення майна сторона-1 виділяє відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ “Промтоварний ринок”, вул. Рожева, торгове місце № 3760 , згідно з планом розташування, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1).

В п. п. 2.2.1., 2.2.2. договору від 01.08.2016 р. передбачено, що сторона-1 зобов`язується виділити та надати стороні-2 відкриту територію для встановлення майна, а саме торгове місце № 3759; не вчиняти дій, які б перешкоджали стороні-2 використовувати виділену територію на умовах даного договору.

Відповідно до п. п. 2.4.2., 2.4.5. договору від 01.08.2016 р. сторона-2 зобов`язується здійснювати оплату за користування місцем для встановлення майна та інші платежі, передбачені умовами даного договору вчасно і в повному обсязі. В термін 2-х робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт (наданих послуг), що вказані в п. 3.1. цього договору направити стороні-1 підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі не повернення оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийняті стороною-2 та підлягають оплаті в повному обсязі.

Пунктом 3.1 договору від 01.08.2016 р. встановлено, що сторона-2 щомісяця сплачує платіж шляхом перерахування відповідної суми, вказаної в п. 3.2 цього договору на розрахунковий рахунок сторони-1 на підставі рахунків сторони-1 у період з 10-го по 20-те число поточного місяця. У разі якщо сторона-2 здійснює оплату наданих послуг шляхом внесення коштів у касу сторони-1, то сума, яку він повинен сплатити стороні-1 збільшується на 1% (один відсоток). Сторона-2 зобов`язана самостійно отримувати рахунок та акт виконаних робіт.

Умовами п. 3.2 договору від 01.08.2016 р. сторони передбачили, що загальна вартість наданих послуг по розміщенню 1 (одного) 20-тифутового контейнеру на виділеній території за цим договором в місяць складає з урахуванням ПДВ - 2680,00 грн.

Положеннями п. 3.3 договору від 01.08.2016 р. зазначено, що вартість послуг по цьому договору може бути переглянута у випадках, передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати сторона-1 повинна попередити про це сторону-2 в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру оплати оформлюється додатковою угодою сторін.

Пунктом 7.1 договору від 01.08.2016 р. встановлено, що договір набуває чинності з 01.08.2016 року та діє до 31.05.2019 року включно.

Умовами п. 7.2 договору від 01.08.2016 р. сторони передбачили, що договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше ніж 2 місяці.

Згідно п. 7.3 договору від 01.08.2016 р. дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

06.03.2018 р. між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено додаткову угоду № 1 до договору доручення № 1 від 14.06.2016 р., на підставі якої якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, який становить 16925,40 грн. (з ПДВ) в місяць, визначено типові умови договору про надання права платного користування, та внесено інші зміни.

Міністерство оброни України уповноважило Соловйову О. Є. начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" довіреністю від 23.03.2018 р. № 220/254/д на виконання умов договору доручення. Крім цього, довіреністю від 26.04.2018 р. № 220/337/д начальнику філії "ОУВТ" надано повноваження на представництво інтересів Міністерства оборони України в судових установах та інших юрисдикційних органах із питань пов`язаних з виконанням умов договору доручення.

З урахуванням внесених змін до договору доручення № 1 від 14.06.2016 р. шляхом укладення додаткової угоди до нього та збільшення вартості за користування торговельним місцем, листом від 29.03.2018 р. № 406/11 третьою особою повідомлено відповідача про зміну суттєвих умов та про необхідність приведення договірних відносин у відповідності до вимог, для чого йому необхідно було прибути до філії "ОУВТ" у визначений термін з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин та умов співпраці з Міністерством оборони України. Цим же листом відповідачу повідомлено, що у разі не прибуття до філії "ОУВТ" у п`ятнадцятиденний термін з дня отримання цього повідомлення, філією буде припинено дію договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. в порядку виконання п. 7.3 договору.

04.06.2018 р. листом № 747/9 третьою особою повідомлено ФОП Борисенко С.М. про припинення з 06.08.2018 р. дії договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. в порядку п. 7.3 договору - за ініціативою Міністерства оборони України.

Також у газеті "Одеські вісті" (випуск від 09.06.2018 р. №44 (5068)) на сторінці 11 розміщено оголошення наступного змісту: «За ініціативою Міністерства оборони України (МОУ) з 06.08.2018 року припиняється дія договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, а саме: припиняється дія договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 року укладеного з МОУ та ФОП Борисенко С.М. на користування торговельним місцем № 3760, на підставі повідомлення від 04.06.2018 р. № 747/9". Позивач вказує, що аналогічного змісту повідомлення про припинення дії № ВКС-1245 від 01.08.2016 було розміщено і на веб-сайті ТОВ "Промтоварний ринок".

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, вищевказаний договір оренди від 26.03.2009 р. є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Наразі, за ствердженнями позивача, дію договору № ВКС-1245 про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій від 01.08.2016 р. припинено, про що відповідач був неодноразово повідомлений, однак не звільнив торговельне місце № 3760 та вчиняє перешкоди у користуванні ним, зважаючи на що Міністерство оборони України не може належним чином самостійно реалізувати належне йому право, а також не має можливості передати вказане торговельне місце в користування іншій особі з метою отримання прибутку.

Так, п. 7.1 договору від 01.08.2016 р. встановлено, що договір набуває чинності з 01.08.2016 року та діє до 31.05.2019 року включно.

Згідно п. 7.3 договору від 01.08.2016 р. дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відтак, враховуючи викладене та закінчення терміну дії договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій 31.05.2019 р., вказаний договір є припиненим. Доказів укладання нового договору чи внесення змін про продовження терміну дії даного договору у відповідності до п. 7.4 договору № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним прав користування суд зазначає наступне.

Завдяки негаторному позову, яким у даному випадку є заявлений позивачем позов, захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов`язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27 травня 2015 р. у справі N 6-92цс15, де зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 918/317/17.

Таким чином, право на негаторний позов має лише власник або титульний володілець речі, права та законні інтереси якого можуть бути порушені або не визнаються іншою особою (особами), які перешкоджають у здійсненні власником або титульним володільцем законного права власності в контексті розпорядження та користування річчю. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 922/3408/15.

Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеним у постанові від 23.10.2018 р. у справі № 914/2728/17 положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного із позивачем договору.

Водночас як вище встановлено господарським судом позивачу на підставі договору № 148/19 від 21.02.2000 р., який укладений між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ Промтоварний ринок", належить право безкоштовного користування торговельним місцем 3760, тобто титульним володільцем спірного майна є саме позивач.

При цьому згідно з усними поясненнями представника позивача у судовому засіданні ФОП Борисенко С.М. на даний час користується спірним торговим місцем.

Отже, враховуючи, що договір № ВКС-1245 від 01.08.2016 р. припинив свою дію у зв`язку з закінченням терміну, на який він був укладений, а інших доказів наявності правових підстав використання спірного майна відповідачем до суду не надано, господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що відповідачем вказане майно використовується за відсутності будь-яких правових підстав, що в свою чергу є підставою для застосування правової конструкції, передбаченої ст.391 ЦК України.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Міністерства оборони України до фізичної особи-підприємця Борисенка Сергія Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.

2. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Борисенка Сергія Михайловича ( АДРЕСА_5 ; ідент. код НОМЕР_2 ) усунути перешкоди Міністерству оборони України 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) у користуванні торговельним місцем № 3760 шляхом його звільнення від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2019 р.

Суддя В.С. Петров