Рішення № 83668760, 08.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2019Справа № 910/7443/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа І.Франка, буд. 5, м. Київ, 01001) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт» (вул. Воздвиженська, буд. 14, м. Київ, 04071) про стягнення заборгованості у розмірі 1248946,72 грн.,

Представники сторін:

представник позивача: Качкурова Світлана Володимирівна (довіреність № 30/01/19-03 від 30.01.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КВ № 000362 від 19.11.2018);

від відповідача: не прибув;

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт», в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт» на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» суму заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 1100439,66 грн., пеню у розмірі 116302,56 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 25653,48 грн., 3% річних у розмірі 6551,02 грн. та судовий збір у розмірі 18734,20 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 12.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт» укладено договір № 1640122 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до якого позивач зобов`язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі. Позивачем належним чином поставлялась відповідачу теплова енергія у гарячій воді за договором № 1640122 від 12.09.2018. Порушуючи умови договору, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2019 складає 1100439,66 грн. Пеня за прострочення виконання зобов`язання становить 116302,56 грн., інфляційна складова боргу - 25653,48 грн., 3% річних з простроченої суми - 6551,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.2019. Надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу надано строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 13.06.2019, відповідачем - 14.06.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 67, 68).

Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 11.07.2019 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2019.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

В судове засідання 08.08.2019 з`явився представник позивача Качкурова С.В. , яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив.

Копію ухвали суду від 11.07.2019 направлено відповідачу за зареєстрованим місцезнаходженням (вул. Воздвиженська, буд. 14, м. Київ, 04071). Копію ухвали суду від 11.07.2019 відповідачем не отримано, конверт разом з копією ухвали суду повернувся до суду із відміткою поштового відділення «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 6 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 7 статті 120 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і не вручена підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Тобто неотримання відповідачем поштової кореспонденції, надісланої судом за належною адресою, залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що неотримання листів з копією ухвали суду відповідачем та повернення її до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд справи у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

12.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт» (споживач) укладено договір № 1640122 (тимчасовий) на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держеенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п.п. 2.1. розділу 2 договору).

Згідно із п.п. 4.1., 4.2. розділу 4 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.06.2019. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

Відповідно до п.п. 2.2.1. п. 2.2. розділу 2 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

У відповідності до п.п. 2.3.1. п. 2.3. розділу 2 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.

Згідно Додатку № 1 до договору № 1640122 від 12.09.2018 сторонами договору погоджено, зокрема, що орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 3556054,02 грн., ПДВ - 711210,80 грн., всього - 4267264,83 грн. (а.с. 20).

Сторонами погоджено тарифи та порядок розрахунків (Додаток 2 до договору № 1640122 від 12.09.2018), визначено, що розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 № 1294, за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн..) без урахування ПДВ: житловими організаціями 1097,94 грн./Гкал. (а.с. 21).

Крім того, сторонами погоджено температурний графік роботи теплових мереж КП «Київтеплоенерго», адекватний реальній потребі споживачів, на 2018/2019 р.р. (Додаток № 2А до договору № 1640122 від 12.09.2018), Умови припинення подачі теплової енергії (Додаток № 5 до договору № 1640122 від 12.09.2018) (а.с. 22-23).

Згідно відомостей облікових карток за жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, складених позивачем як постачальником, відповідачем у жовтні 2018 спожито 7,29 Гкал. на суму 8003,98 грн., у листопаді 2018 - 110,18 Гкал. на суму 120971,03 грн., у грудні 2018 - 137,34 Гкал. на суму 150791,08 грн., у січні 2019 - 67,576 Гкал., 111,744 Гкал. на суму 224264,35 грн., у лютому 2019 - 158,622 Гкал. на суму 213026,17 грн., у березні 2019 - 105,223 Гкал. на суму 141312,38 грн., у квітні 2019 - 43,682 Гкал. на суму 58664,05 грн. (а.с. 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48).

За умовами п. 3.1. розділу 3 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору, невиконання Правил, нормативних чи галузевих актів щодо взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідачем несвоєчасно здійснювалася плата за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2019 складає 1100439,66 грн. Пеня за прострочення виконання зобов`язання становить складає 116302,56 грн. Також в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано до сплати відповідачу інфляційну складову боргу у розмірі 25653,48 грн., розмір 3% річних - 6551,02 грн.

Розрахунок вказаних нарахувань наведений у довідці про стан розрахунків, розрахунках пені, інфляційною складової та 3% річних (а.с. 11-17).

08.05.2019 позивачем на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт» (вул. Воздвиженська, буд. 14, м. Київ, 04071) направлено претензію щодо сплати заборгованості у сумі 1100439,66 грн., яка отримана відповідачем 14.05.2019, проте залишена поза увагою (а.с. 88).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та

здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки на користь відповідача теплової енергії у гарячій воді з боку позивача за умовами укладеного договору. Спір між сторонами щодо кількості та якості наданих послуг відсутній. При цьому відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого за період з жовтня 2018 по квітень 2019 виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 1100439,66 грн., що підтверджується обліковими картками та довідкою про стан розрахунків за спожиту теплоенергію (а.с. 11, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48).

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 1100439,66 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 116302,56 грн., 3 % річних в розмірі 6551,02 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 25653,48 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 3.3. розділу 3 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повернення не тільки основного боргу, а й сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, які є фактично платою за користування боржником грошовими коштами кредитора за весь період прострочки виконання грошового зобов`язання, а також пені. Зазначені норми не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача пені, 3% річних за період прострочення оплати заборгованості, а також інфляційних нарахувань є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Заперечень щодо вказаних нарахувань відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача у справі 18734,20 грн. судових витрат зі сплати судового збору на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 176, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт» (вул. Воздвиженська, буд. 14, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 32853435) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа І.Франка, буд. 5, м. Київ, 01001, ТВБВ № 10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, ідентифікаційний код 40538421, р/р НОМЕР_1 ) суму заборгованості у розмірі 1100439 (один мільйон сто тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн. 66 (шістдесят шість) коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт» (вул. Воздвиженська, буд. 14, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 32853435) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа І.Франка, буд. 5, м. Київ, 01001, ТВБВ № 10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, ідентифікаційний код 40538421, р/р НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 116302 грн. 56 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 25653 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 6551 грн. 02 коп., а всього 148507 (сто сорок вісім тисяч п`ятсот сім) грн. 06 (шість) коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомфорт» (вул. Воздвиженська, буд. 14, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 32853435) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа І.Франка, буд. 5, м. Київ, 01001, ТВБВ № 10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, ідентифікаційний код 40538421, р/р НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18734 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 20 (двадцять) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2019.

Суддя В.О.Демидов