Рішення № 83668706, 09.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2019Справа № 910/4034/19

За позовом до третя особа,Фізичної особи-підприємця Кудинова Юрія Юрійовича Фізичної особи-підприємця Скороходової Олени Аркадіївни яка не заявляє самостійні вимоги сто воно предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Флорінг Компані»про захист прав споживача (ціна позову 79 580, 00 грн).

Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Цвєтінський С.А. - представник за довіреністю; Кудинов Ю.Ю. Комлик І.С. - представник за довіреністю; не з`явився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Кудинов Юрій Юрійович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Скороходової Олени Аркадіївни (надалі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу паркетної дошки та стягнення коштів в сумі 79 580, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що права позивача як споживача порушені, оскільки відповідач передав товар неналежної якості, у зв`язку з чим позивач відмовляється від договору про купівлю даного товару та просить стягнути вартість даного товару в сумі 79 580, 00 грн. з відповідача.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4034/19, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.05.2019 року через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) відповідачем надано клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Флорінг Компані" та клопотання про продовження розгляду справи на 30 днів.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 вирішено Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: «Прайм Флорінг Компані» (надалі - третя особа).

19.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) третьою особою надано письмові пояснення стосовно заявленого позову, в прохальній частині яких також міститься клопотання про продовження строку на подання пояснень, яке задоволено судом, про що відображено у відповідній ухвалі суду від 19.07.2019.

19.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) відповідачем надано заяву про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.08.2019.

Разом із тим, в судове засідання, що відбулось 09.08.2019, представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою третьої особи, яка містяться у позовній заяві та у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, оскільки третю особу було належним чином повідомлено про судове засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу Сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а третьою особою, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

У судовому засіданні 09.08.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

За змістом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як випливає зі змісту ст. 205 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами, ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно положень ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми вимагати заміни товару.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що згідно із замовленням від 11.06.2015 за № 98 та видатковою накладною від 12.06.2015 за № 6, позивач придбав у відповідача товар - дошку паркетну, 3-х шарову, розміром 240195/14, венге, Люкс, 3-полосну, UV- масло, браш, losk, тм Serifoglu (Туреччина) у кількості 98,28 м2 вартістю 79 580,00 грн. (надалі - Товар), який він залишив на складі відповідача для подальшої реалізації. Згодом, 11.06.2015, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено замовлення № 1, відповідно до умов якого позивач продав даний Товар ОСОБА_3 відповідно до видаткової накладної № 2 та разом із тим, в подальшому було встановлено, що Товар виявився не якісним, що підтверджується рішенням суду, у зв`язку із чим позивач на підставі ст. ст. 651, 653 Цивільного кодексу України просить суд розірвати укладений між Сторонами договір та на підставі ст. ст. 4, 6 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. ст. 675, 678, 679 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача вартість поставленого ОСОБА_3 товару в сумі 79 580,00 грн.

На підтвердження того факту, що поставлений відповідачем позивачеві та в подальшому переданий ОСОБА_3 є неякісним, позивач посилається на преюдиційні обставини, що були встановлені судом під час розгляду справи № 756/7572/16-ц за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця Кудинова Юрія Юрійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Флорінг Компані», третя особа - Скороходова Олена Аркадіївна , про захист прав споживача, розірвання договору, повернення вартості товару, стягнення збитків.

За приписом ч. 4. ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, як вбачається з рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.11.2018 у справі № 756/7572/16-ц, судом під час розгляду справи було призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої було вирішено доручити експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» та за результатом якої від вказаної установи надійшов висновок експерта №8971 від 24.01.2018 і за результатами даного дослідження встановлено, що паркетна дошка містить наступні істотні недоліки: значне поперечне викривлення (жолоблення) планок - ламелей верхнього шару паркетних дощок повздовж всієї довжини дошки, часткове відшарування планок - ламелей верхнього шару паркетних дощок по бічних краях ламелей та тріщин на поверхні ламелей. Стосовно причин втрати якості паркетної дошки експерт зазначає, що жолоблення (викривлення) деревини пов`язане з впливом на неї вологи. За характером пошкоджень ймовірні дві причини викривлення планок та псування продукції: фактичні технічні характеристики паркетної дошки є такими, що не відповідають вимогам до такої продукції або у приміщенні квартири після укладення паркетної дошки з 17.07.2015 року до жовтня 2015 року відносна вологість повітря деякий час була високою (понад 60 % - що є порушенням вимог до зберігання та експлуатації паркетної дошки за нормативними документами). При цьому, на час проведення дослідження встановити температурно-вологісний режим у квартирі позивача в період 17 липня до жовтня 2015 року не можливо. Так само, в рамках товарознавчої експертизи не можливо встановити фактичні технічні характеристики досліджуваної паркетної дошки, а тому визначити однозначну причину втрати її якості (виробничі недоліки, неналежні умови зберігання або неналежна технологія монтажу) не видається за можливе.

Так, за приписами ч. ч. 1, 2 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

При цьому, приписами ст. ст. 76-79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом із тим, статтею 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, надаючи оцінку посиланням позивача на означені вище преюдиційні обставини, які були встановлені за результатами проведення судової товарознавчої експертизи під час розгляду справи № 756/7572/16-ц, суд зазначає, що відповідно до вказаного у рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 05.11.2018 у справі № 756/7572/16-ц висновку експерта №8971 від 24.01.2018, ймовірні дві причини викривлення планок та псування продукції (товару вартість якого позивач просить стягнути із відповідача у справі № 910/4034/19, що розглядається), фактичні технічні характеристики паркетної дошки є такими, що не відповідають вимогам до такої продукції або у приміщенні квартири після укладення паркетної дошки з 17.07.2015 року до жовтня 2015 року та при цьому, експерт вказує на те, що на час проведення дослідження встановити температурно-вологісний режим у квартирі позивача в період 17 липня до жовтня 2015 року не можливо.

Тобто, зазначеним висновком експертизи достовірно не встановлено того факту, чи фактичні технічні характеристики паркетної дошки не є такими, що не відповідають вимогам до такої продукції, чи у приміщенні квартири після укладення паркетної дошки з 17.07.2015 року до жовтня 2015 року відносна вологість повітря була такою високою, що спричинила псування Товару.

При цьому, надаючи оцінку обраного позивачем способу захисту та наявності порушеного права позивача за захистом якого він звернувся до суду з позовом, суд враховує, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Зокрема, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Відтак, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, згідно приписів ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Разом із тим, статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Між тим, суду не надано доказів на підтвердження того факту, що між Сторонами укладався договір купівлі-продажу, а лише вбачається, що між Сторонами виникли відносини з приводу купівлі продажу Товару на підставі первинних документів - замовлення, розрахункових документів та видаткової накладної.

Тобто оскільки між Сторонами, з урахуванням ст. 205, 206 ЦК України укладено договір купівлі-продажу в усній формі та оформлено на підставі відповідних первинних документів, то виходячи із припису ст. 654 ЦК України випливає, що розірвання договору має бути вчинене в такій самій формі, що й договір.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що позивачем обрано невірний спосіб відновлення власного порушеного в частині вимог про розірвання договору купівлі-продажу паркетної дошки, що був укладений між позивачем та відповідачем, оскільки такий договір між Сторонами не укладався у письмовій формі, тобто не доведено того факту, що права позивача порушені відповідачем у зазначеній частині вимог, а відтак, у задоволенні позову в зазначеній частині вимог щодо розірвання договору купівлі-продажу паркетної дошки слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. ст. 74, 86 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивачем, не доведено належними, допустимими та достовірними доказами того факту що поставлений відповідачем позивачеві Товар вартістю 79 580,00 грн. є неякісним з огляду на істотні недоліки, які спричинені з вини відповідача, або третьої особи (яка у свою чергу є постачальником даного Товару відповідачеві), тобто не доведено того факту, що відповідачем порушено права позивача, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом в частині стягнення коштів в сумі 79 580, 00 грн., у зв`язку із чим у задоволенні вимог позивача у зазначеній частині вимог також слід відмовити.

Стосовно заяви відповідача, у якій він просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 260 ЦК країни визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

За приписом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поряд із тим, суд зауважує, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. А отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки, як зазначалося вище, позивачем не доведено факту порушення його прав з боку відповідача в частині обох вимог, що заявлені у даному позові, у задоволенні позовних вимог слід відмовити саме у зв`язку із відсутністю порушеного права позивача з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 75, 77, 86, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 3, 15, 16, 261, 267, 651, 654, 655, 673, 678, 712 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Кудинова Юрія Юрійовича відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.08.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко