Ухвала суду № 83668630, 08.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.08.2019Справа № 910/15376/15

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши, при секретарі судового засідання Мазур В.М., у відкритому судовому засіданні

скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної

виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у

місті Києві Кузьмишина Едуарда Миколайовича

у справі № 910/15376/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт";

до 1) публічного акціонерного товариства "Укрнафта";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні

автоматизовані системи";

про стягнення 194 468,43 дол. США, що еквівалентно 4 093 560,45 грн.

За участю представників сторін:

від скаржника: Сєров Є.І., довіреність № 01/01/07-666/д від 06.11.2018р.;

від позивача: не з`явились;

від відповідача-2: не з`явились.

від ВДВС: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (надалі - позивач) з позовом до 1) публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі - відповідач-1); 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" (надалі - відповідач-2) про стягнення 194 468,43 доларів США, що еквівалентно 4 093 560,45 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2015р. позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 177 950 доларів США, що еквівалентно 3745847,50 грн. заборгованості. Стягнуто солідарно з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 10 000 доларів США, що еквівалентно 210 500,00 грн. заборгованості, 70 630,41 грн. витрат по сплаті судового збору та 15 000,00 грн. витрат на послуги адвоката. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року у справі №910/15376/15 залишено без змін.

13.11.2015р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015р. видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015р. та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015р. у справі № 910/15376/15 змінено в частині пункту другого.

Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 викладено в такій редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 2448369,31 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів - заборгованості".

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015р. та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015р. у справі №910/15376/15 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2016р. виправлено описку в постанові від 15.03.2016р. у справі № 910/15376/15, замінивши у резолютивній частині в абзаці п`ятому суму задоволеної до стягнення заборгованості, а саме: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 2453964,11 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів - заборгованості".

Додатковою постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2016р. з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" стягнуто судовий збір у розмірі 28 650,28 грн. за подання касаційної скарги у справі № 910/15376/15 .

20.10.2016р. Господарським судом міста Києва на виконання вказаної постанови Вищого господарського суду України від 29.09.2016р. видано відповідний наказ.

Додатковою постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2016р. з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" стягнуто судовий збір у розмірі 11937,62 грн. за подання касаційної скарги у справі № 910/15376/15 .

22.12.2016р. Господарським судом міста Києва на виконання вказаної постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2016р. видано відповідний наказ.

25.10.2018р. від публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій заявник просить звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 88 624,54 грн., які знаходяться на рахунках Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та підлягають переказу на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" на підставі ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018р. у справі № 910/15112/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2018р. (повний текст підписаний 07.11.2018р.) заяву публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про звернення стягнення на кошти боржника, що перебувають в інших осіб задоволено частково. Звернуто стягнення на кошти в розмірі 40 587,90 грн., які знаходяться на рахунках Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 37993783) та підлягають переказу на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд.47, код ЄДРПОУ 36185164) на підставі ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018р. у справі №910/15112/16 в рахунок погашення боргу за наказами Господарського суду міста Києва №910/15376/15 від 20.10.2016р. та від 22.12.2016р. про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд.47, код ЄДРПОУ 36185164) на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 40 587 грн. 90 коп. судового збору. В іншій частині заяви відмовити.

07.11.2018р. на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 02.11.2018р. видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2019р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015р. та постанову Вищого господарського суду України від 15.03.2016р. у справі №910/15376/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення грошових коштів. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" на користь публічного акціонерного товариства Укрнафта 36 540,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 87 696,00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, та 109 620,00 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2016р.

22.07.2019р. на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2019р. Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

26.07.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшла скарга представника публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьмишина Едуарда Миколайовича щодо неправомірно винесеної постанови № 53096452 від 25.06.2019р. про повернення виконавчого документа стягувачу на суму 28650,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019р. розгляд скарги призначено на 08.08.2019р.

08.08.2019р. через канцелярію Господарського суду міста Києва ВДВС надійшли заперечення на скаргу та документи виконавчого провадження на виконання ухвали суду.

Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Представники позивача, відповідача-2 та ВДВС у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подані матеріали скарги в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду скарги і вирішення скарги, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2016р. головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві Кузьмишин Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53096452 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/15376/15 від 20.10.2016р.

26.01.2017р. головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві Кузьмишин Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53290713 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/15376/15 від 22.12.2016р.

29.03.2017р. головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві Кузьмишин Е.М. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, а саме об`єднано виконавчі провадження №53096452 та №53290713 у зведене виконавче провадження №53671222.

В рамках зведеного виконавчого провадження проведено наступні дії:

- Встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відносно боржника відсутні.

12.12.2016р. державним виконавцем у відповідності до ст. 59 Закону винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до ПАТ «Діамантбанк», та ПАТ КБ «ПриватБанк» та того ж дня направлено платіжні вимоги про списання коштів.

- Встановлено, що згідно повідомлення фінансових установ коштів для задоволення вимог стягувача у повному об`ємі відсутні.

Боржник до відділу не з`являвся, жодних пояснень не надавав, декларацію не подав.

Згідно відповіді від 27.01.2017р. ДФС України у боржника є рахунки у фінансових установах.

31.01.2017р. державним виконавцем у відповідності до ст. 59 Закону винесено постанову про арешт всіх коштів боржника та направлено їх до банків.

10.02.2017р. державним виконавцем, у відповідності до ст. 56 Закону, винесено постанову про арешт майна боржника та направлено РСЦ МВС України та внесено обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна..

Крім того, того ж дня державним виконавцем, у відповідності до ст. 59 Закону, винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банків. Згідно відповідей з банків, постанови прийнятті до виконання, кошти відсутні.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС України, транспортні засоби за боржником не зареєстровано.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 22.01.2018р., боржник відкрив рахунок в ПАТ «Вернум БАНК».

01.03.2018р. в рамках зведеного виконавчого провадження, у відповідності до ст. 59 Закону, винесено постанову про арешт всіх коштів боржника та направлено її до установ банків.

16.05.2018р. направлено до правоохоронних органів подання про притягнення посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" до кримінальної відповідальності.

Згідно Витягу (довідки) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.08.2018р., у боржника нерухоме майно відсутнє.

Також, державним виконавцем 09.08.2019р. повторно направлялись запити до ДФС України, РСЦ МВС України в м. Києві, ГУ Держгеокадастру у Київській обл., ГУ Держгеокадастру у Києві.

03.10.2018р. боржнику та ГУ ДКС України у м. Києві направлено вимоги щодо надання інформації щодо повернення коштів з бюджету. Згідно відповіді ГУ ДКС України у м. Києві боржник для повернення коштів не звертався.

04.10.2018р. до Господарського суду міста Києва направлено заяву про звернення на належні боржникові кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах. Дана заява повернена без розгляду.

Згідно відповідей ДФС України, боржник нових рахунків не відкриває.

Періодично здійснювались запит до МВС України за допомогою автоматизованої системи виконавчих проваджень отримано відповіді про відсутність транспортних засобів, зареєстрованих за боржником.

26.11.2018р. до ГУ ДКС України у м. Києві направлено вимоги щодо перерахування коштів з бюджету на рахунок відділу на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 02.11.2018р. по справі № 910/15376/15.

10.01.2019р. до відділу надійшов лист ГУ ДКС України у м. Києві про неможливість виконання ухвали Господарського суду міста Києва № 910/5376/15 від 02.11.2018.

25.06.2019р. головним державним виконавця Кузьмишиним Едуардом Миколайовичем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП №53096452 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

З діями державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого листа скаржник не погоджується, та вважає, що постанова винесена незаконно та безпідставно, оскільки державним виконавцем не вчинено всіх виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення скарги з огляду на наступне.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів (п.1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Згідно з нормами частини 1 та пунктами 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

При цьому, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю надано широке коло прав для реалізації покладених на нього обов`язків. Серед прав виконавця зазначено, крім іншого, право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

Згідно з ч. 9 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Наведена норма передбачає три способи розшуку майна боржника - юридичної особи виконавцем: (1) подання запитів до відповідних органів, установ (2) проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах (3) перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до частин 1-2 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Враховуючи викладене та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов до висновку що державним виконавцем не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки здійснені державним виконавцем дії для виконання наказу суду не є вичерпними, виконавчою службою незважаючи на норми чинного законодавства України та численні звернення стягувача, не в повному обсязі реалізовано надані їй права та обов`язки та не застосовано усі можливі, передбачені законом, заходи для досягнення необхідного позитивного результату - виконання судового наказу.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 та пункт мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 по справі № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Як вбачається з матеріалів справи, у постанові вказано, що виконавчий документ повернуто на підставі п.2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, для того, щоб повернути виконавчий документ стягувачеві, державний виконавець повинен здійснити заходи щодо розшуку майна та переконатися у його відсутності.

Так, ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2018р. №910/15376/15 звернуто стягнення на кошти в розмірі 40 587,90 грн., які знаходяться на рахунках Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві та підлягають переказу на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" на підставі ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018р. у справі №910/15112/16 в рахунок погашення боргу за наказами Господарського суду міста Києва №910/15376/15 від 20.10.2016р. та від 22.12.2016р. про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 40 587 грн. 90 коп. судового збору.

26.11.2018 державний виконавець звернувся до ГУ ДКС України у м. Києві з вимогою щодо перерахування коштів з бюджету на рахунок відділу на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 02.11.2018р. по справі № 910/15376/15.

10.01.2019р. до відділу надійшов лист ГУ ДКС України у м. Києві про неможливість виконання ухвали Господарського суду м. Києва № 910/5376/15 від 02.11.2018.

Разом з тим, отримавши відмову від ГУ ДКС України у м. Києві державним виконавцем не вчинено дій, спрямованих на досягнення виконання ухвали Господарського суду м. Києва №910/15376/15 від 02.11.2018р..

Також, судом встановлено, що державний виконавець не здійснював розшуку майна ТОВ «Інтербізнесконсалт» іншими способами, зазначеними у ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», крім перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах.

З матеріалів скарги вбачається, що на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015р. у цій справі ТОВ «Інтербізнесконсалт» стягнуло з ПАТ «Укрнафта» майже чотири мільйони гривень, які були переказані на рахунок ТОВ «Інтербізнесконсалт» у ПАТ «Діамантбанк», на підтвердження чого скаржником долучено копії платіжних доручень.

Однак, державний виконавець не перевірив рух коштів на рахунку ТОВ «Інтербізнесконсалт» у ПАТ «Діамантбанк», відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Також з матеріалів скарги вбачається, що після відкриття виконавчого провадження №53290713 ТОВ «Інтербізнесконсалт» сплачувало судові збори у судових спорах проти ПАТ «Укрнафта», про що скаржником було повідомлено державного виконавця заявою №10/90 від 18.01.2017р., однак останнім не вчинено дій спрямованих на встановлення та розшук коштів, з яких ТОВ «Інтербізнесконсалт» їх сплачувало.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Крім того, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року гарантують кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. При цьому, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00): «для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду», а відповідно до рішення від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02): «на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці».

Відтак, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року право особи на судовий упродовж розумного строку без жодних невиправданих затримок розповсюджуються в тому числі на стадію виконання рішення як невід`ємну складову частину судового розгляду, забезпечення якого в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців.

Суд зазначає, що державним виконавцем виконавчі дії вчинялися неналежним чином, що потягло за собою передчасний висновок про необхідність винесення постанови про повернення виконавчо го документа стягувану.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем в порушення присів Закону України «Про виконавче провадження», безпідставно винесено постанову ВП №53096452 від 25.06.2019р. про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з чим спірну постанову слід визнати неправомірною.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання (ч. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження»)

З огляду на встановлені обставини неправомірності постанову ВП №53096452 від 25.06.2019р. про повернення виконавчого документу стягувачу та на підставі викладених положень, законодавства суд вважає за необхідне задовольнити скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в частині зобов`язання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві Кузьмишина Едуарда Миколайовича відновити виконавче провадження №53096452.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, за результатами розгляду скарги суд дійшов до висновку про обґрунтованість скарги, доводи скаржника визнаються судом правомірними, а тому скарга підлягає задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 234, 339, 343 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити.

2. Визнати неправомірною постанову ВП №53096452 від 25.06.2019р. про повернення виконавчого документу стягувачу.

3. Зобов`язати головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві Кузьмишина Едуарда Миколайовича відновити виконавче провадження №53096452.

4. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 13.08.2019р.

Суддя А.І. Привалов