Рішення № 83668489, 09.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2019 Справа № 910/7129/19

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГОГОЛІВСЬКА, будинок 43-А, квартира 2) до проДержавного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (01021, м.Київ, ВУЛ. ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 5) стягнення заборгованості у розмірі 106 953 грн. 01 коп.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» про стягнення заборгованості у розмірі 106 953 грн. 01 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №АБУ-0501/1 від 05.01.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» до Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» про стягнення заборгованості у розмірі 106 953 грн. 01 коп. залишено без руху.

11.06.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.06.2019 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 24.06.2019 року та 26.06.2019 року уповноваженим особам Сторін.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» (Постачальник) та Державним підприємством «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (Покупець) було укладено Договір поставки №АБУ-0501/1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцю, а Покупець приймати та оплачувати будівельні матеріали (Товар), вид, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки яких визначені Сторонами у Специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. (а.с.19-21)

Згідно з п. 3.1, 3.2. Договору Поставка товару здійснюється на підставі письмових замовлень Покупця. Поставка товару здійснюється Постачальником окремими партіями, автомобільним транспортом за адресою, вказаною в Заявці на умовах DDP Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, якщо інше сторони не погодили додатково.

За умовами п. 4.3 Договору на кожну партію товару Постачальник повинен надати Покупцю разом з Товаром рахунок-фактуру (оригінал), видаткову накладну (оригінал), сертифікат якості (за вимогою Покупця - завірену Постачальником копію), товарно-транспортну накладну.

У п.п. 5.1, 5.2. Договору зазначено, що ціна товару встановлюється в національній валюті України. Ціна товару вказується в специфікаціях та видаткових накладних. Сума Договору визначається загальною вартістю поставленого Товару, відповідно до видаткових накладних, що додаються до Договору і є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що один раз на місяць, але не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним, надається та підписується обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків.

Згідно з п. 6.2 Договору поставка товару здійснюється за умови 100 відсоткової передоплати, якщо інший порядок оплати Сторони не погодили додатково. Факт приймання-передачі Товару підтверджується підписами представників Сторін на товарно-транспортних накладних.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання Покупцем п. 6.2. Договору, Постачальник має право призупинити поставку Товару, до моменту повного розрахунку (зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника), крім цього, у випадку якщо Постачальник все-таки (за домовленістю між сторонами) передав Товар Покупцеві, а Покупець не оплатив поставлений товар протягом п`ятнадцяти банківських днів від дати поставки Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов`язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 9.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань згідно з умовами даного Договору. Договір продовжується автоматично на наступний рік, у випадку якщо жодна із сторін не пред`явить вимогу про його розірвання за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №АБУ-0501/1 від 05.01.2016 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими № 11084 від 01.11.2018 р. на суму 20 100 грн. 00 коп., №11085 від 06.11.2018 р. на суму 22 706 грн. 25 коп., № 11087 від 07.11.2018 р. на суму 43 807 грн. 50 коп., та товарно-транспортними накладними №575119 від 01.11.2018 р., № 002447 від 01.11.2018 року, № 001285 від 01.11.2018 року, № 001258 від 06.11.2018 року, № 860868 від 06.11.2018 року, № 830083 від 06.11.2018 року, № 375796 від 07.11.2018 року, № 20432 від 07.11.2018 року, № 20466 від 07.11.2018 року, а загалом на суму в розмірі 86 613 грн. 75 коп. (а.с.22-41)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» в розмірі 86 593грн. 75 коп. Крім того, з огляду на неналежне виконання Відповідачем умов договору щодо строків оплати вартості поставленого товару, просить суд стягнути з Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» 3% річних у розмірі 1 281 грн. 00 коп., пеню у розмірі 15 380 грн. 47 коп. та інфляційні у розмірі 3 697 грн. 79 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №АБУ-0501/1 від 05.01.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №АБУ-0501/1 від 05.01.2016 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими № 11084 від 01.11.2018 р. на суму 20 100 грн. 00 коп., №11085 від 06.11.2018 р. на суму 22 706 грн. 25 коп., № 11087 від 07.11.2018 р. на суму 43 807 грн. 50 коп., та товарно-транспортними накладними №575119 від 01.11.2018 р., № 002447 від 01.11.2018 року, № 001285 від 01.11.2018 року, № 001258 від 06.11.2018 року, № 860868 від 06.11.2018 року, № 830083 від 06.11.2018 року, № 375796 від 07.11.2018 року, № 20432 від 07.11.2018 року, № 20466 від 07.11.2018 року, а загалом на суму в розмірі 86 613 грн. 75 коп. (а.с.22-41)

Згідно з п. 6.2 Договору поставка товару здійснюється за умови 100 відсоткової передоплати, якщо інший порядок оплати Сторони не погодили додатково. Факт приймання-передачі Товару підтверджується підписами представників Сторін на товарно-транспортних накладних.

Суд зазначає, що Відповідачем прийнято Товар в добровільному порядку без зауважень, про що свідчать оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками відповідача і скріплені штампом підприємства товарно-транспортні накладні.

В той же час, Суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не здійснено 100 відсоткову передплату Товару, однак Товар прийнятий без зауважень, з врахуванням п. 7.2 Договору поставка Товару здійснена за погодженням Сторін та узгоджена оплата протягом п`ятнадцяти банківських днів від дати поставки Товару, тобто до 22.11.2018 року, 27.11.2018 року та 28.11.2018 року. Тому строк для здійснення оплати за отриманий товар у Відповідача на момент вирішення спору настав.

Між Позивачем та Відповідачем підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2018 року - 31.10.2018 , згідно з яким станом на 31.10.2018 року заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» складає 69 455 грн. 00 коп. (а.с. 25)

Судом встановлено, що 09.11.2018 року Державним підприємством «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» 69 475 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за період з 01.01.2018 року по 21.05.2019 року. (а.с. 22-23)

Таким чином, заборгованість Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» становить 86 593грн. 75 коп. (69 455,00-69 475,00+86 613,75)

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» в розмірі 86 593грн. 75 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 86 593грн. 75 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 29.11.2018 р. по 28.05.2019 р. у розмірі 1 281 грн. 00 коп. та інфляційні за січень 2019 року - квітень 2019 року у розмірі 3 697 грн. 79 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором за загальний період прострочки з 29.11.2018 р. по 28.05.2019 р. у розмірі 1 281 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки січень 2019 року - квітень 2019 року у розмірі 3 697 грн. 79 коп. вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню оскільки розрахунок є арифметично вірним.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 29.11.2018 р. по 28.05.2019 р. у розмірі 15 380 грн. 47 коп.

Згідно з приписами ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання Покупцем п. 6.2. Договору, Постачальник має право призупинити поставку Товару, до моменту повного розрахунку (зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника), крім цього, у випадку якщо Постачальник все-таки (за домовленістю між сторонами) передав Товар Покупцеві, а Покупець не оплатив поставлений товар протягом п`ятнадцяти банківських днів від дати поставки Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов`язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Суд, враховуючи, що Відповідач не оплатив Товар протягом 15 банківських днів від дати поставки, перевіривши розрахунок пені за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 29.11.2018 р. по 28.05.2019 р. у розмірі 15 380грн. 47 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у зв`язку з вірним розрахунком Позивача.

Таким чином, з Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» підлягає стягненню основний борг у розмірі 86 593 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 1 281 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 3 697 грн. 79 коп. та пеня у розмірі 15 380 грн. 47 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» - задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (01021, м.Київ, ВУЛ. ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 21586524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Будівельників України» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГОГОЛІВСЬКА, будинок 43-А, квартира 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 37354345) основний борг у розмірі 86 593 (вісімдесят шість) грн. 75 (сімдесят п`ять) коп., 3% річних у розмірі 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 3 697 (три тисячі шістсот дев`яносто сім) грн. 79 (сімдесят дев`ять) коп., пеню у розмірі 15 380 (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 47 (сорок сім) коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна ) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 серпня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин