Рішення № 83668476, 08.08.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/256/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз ЗБУТ"

про стягнення заборгованості в сумі 21951309 грн 63 коп., з яких: 16848747 грн 34 коп. пені, 1290597 грн 01 коп. 3% річних, 3811965 грн 28 коп. інфляційних втрат

за участю:

від позивача: Орел С.С.

від відповідача: Сенів О.В.

ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Івано-Франківськгаз ЗБУТ" про стягнення заборгованості в сумі 21951309 грн 63 коп., з яких: 16848747 грн 34 коп. пені, 1290597 грн 01 коп. 3% річних, 3811965 грн 28 коп. інфляційних втрат.

Рішенням суду від 25.07.18 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 вищезазначене рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.19 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.18 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №909/256/18 передано на розгляд судді Матуляку П.Я.

Ухвалою суду від 23.05.19 прийнято справу до розгляду та призначено підготовче засідання на 20.06.19, за наслідками якого підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.19.

В судовому засіданні 09.07.19 оголошувалася перерва до 08.08.19.

Позиція позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив вх.№8709/18 від 04.06.18 та письмових поясненнях вх.№11754/19. Зокрема, вказав на те, що на виконання зобов"язань за договором купівлі-продажу природного газу, укладеним між сторонами у справі, продавець передав, а покупець отримав природний газ на загальну суму 1481881295,57грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак в порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань відповідач здійснював оплату вартості газу несвоєчасно, чим порушив умови договору. Відтак, на думку позивача, відповідач в контексті ст.216, 231, 232 Господарського кодексу України та ст.530, 549, 611, 612 Цивільного кодексу України повинен сплатити позивачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Спростовуючи доводи відповідача, вказав на те, що сторони прямо передбачили в договорі обов"язок відповідача за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача у будь-який законний спосіб забезпечити оплату природного газу в необхідний строк, в тому числі шляхом сплати власними коштами. Зауважив, що згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості всі розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат нараховано виключно на заборгованість, яка була сплачена відповідачем власними коштами з порушенням строків розрахунків. Зазначив, що відповідач не обмежений при здійсненні розрахунків з позивачем лише застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання та не обмежений у способах виконання своїх обов`язків з оплати придбаного природного газу, а кошти, що поступали на рахунок зі спеціальним режимом використання, по суті є власними коштами відповідача. При цьому представник позивача звернув увагу на постанову Верховного Суду від 20.06.18 у справі №921/574/17-г/5.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на :

-договір № 16-121-Н купівлі-продажу природного газу від 30.12.15 з додатковими угодами (т.1, а.с41-51);

-акти приймання -передачі природного газу (т.1, а.с.52-60);

-сальдо(операції) по рахунку (т.1, а.с. 28-40);

-розрахунок боргу (т.1, а.с.21-27);

-акт звіряння розрахунків за спірним договором(посилання на який міститься на арк.4 відповіді на відзив вх.№8709/18 від 04.06.18(т.1, а.с.168), та банківські виписки, посилання на який міститься на арк.2 письмових пояснень вх.№11754/19 від 08.07.19.

Позиція відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№6237/18 від 18.04.18, запереченні на відповідь на відзив вх.№8424/18 від 29.05.18 та письмових поясненнях вх.№10432/19 від 14.06.19. Зокрема, вказав на те, що у ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ. Таким чином, відповідач може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, при цьому сам відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які надходили на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно із затвердженим постановами НКРЕКП алгоритму та перераховуються на рахунок позивача. При цьому, наголосив на відсутності правових підстав для застосування до нього юридичної відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Враховуючи, що оплата за природний газ проводилася відповідачем в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 792, відповідними постановами НКРЕ з дотриманням умов договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, представник відповідача вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". При цьому представник відповідача звернув увагу на судову практику з розгляду аналогічних спорів, у тому числі на постанови Верховного Суду від 18.09.18 у справі №906/1075/17, від 06.03.19 у справі №918/181/18 від 02.08.18 у справі №922/3873/17 та контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснений відповідачем.

В обгрунтування позовних вимог відповідач посилався на :

-спільні протокольні рішення (т.1, а.с. 71-100);

-платіжні доручення (т.1, а.с.101-107);

-контррозрахунок боргу(т.1, а.с. 108-113);

-реєстри оплат (т.1, а.с. 114-122);

-листи ТОВ "Івано-Франківськгаз ЗБУТ" щодо підписання спільних протокольних рішень) (т.1, а.с.123-134);

-довідки щодо заборгованості по пільгах та субсидіях(т.1, а.с.135-144);

-оборотно-сальдову відомість (т.1, а.с.159).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

30.12.15 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (по справі - позивач, за договором -продавець) та ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" (по справі - відповідач, за договором -покупець) укладено договір № 16-121-Н купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця у 2016 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до 31.03.16 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Згідно з п.6.1 договору оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання — передачі газу за розрахунковий місяць.

Додатковою угодою № 3 від 31.03.16 сторони виклали п.6.1 договору у наступній редакції: "6.1. Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу."

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (п.6.2 договору).

Згідно п.6.4 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

В п.7.2 договору зазначено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми основної заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Додатковими угодами № 3 від 31.03.16 та № 4 від 30.04.16 сторони продовжили строк дії договору до 30.09.16.

За період з січня по вересень 2016 року ПАТ “НАК “Нафтогаз України” передав, а ТОВ “Івано-Франківськгаз збут” прийняв природний газ на загальну суму 1 481 881 295 грн 57 коп, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу за: січень 2016 на суму 352 020 057 грн 35 коп, лютий 2016 на суму 287 024 001 грн 97 коп, березень 2016 на суму 321 133 791 грн 20 коп, квітень 2016 на суму 183 084 651 грн 40 коп, травень 2016 на суму 102 251 860 грн 18 коп, червень 2016 на суму 62 775 955 грн 18 коп, липень 2016 на суму 60 616 367 грн 70 коп, серпень 2016 на суму 62 728 538 грн 74 коп, вересень 2016 на суму 50 246 071 грн 85 коп.

Відповідач за отриманий від позивача газ розрахувався частково, перерахувавши з поточного рахунку із спеціальним режимом використання грошові кошти в наступному розмірі та за наступні періоди: з січня 2016 по 24.02.16 - 101 292 608 грн 50 коп, з 25.02.16 по 24.03.16 - 81 319 023 грн 06 коп, з 25.03.16 по 25 (включно, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою) 04.16 - 75 272 836 грн 69 коп, з 26.04.16 по 25.05.16 - 57 107 970 грн 18 коп, з 26.05.16 по 25.06.16 - 14 135 048 грн 02 коп, з 26.06.16 по 25.07.16 - 64 332 045 грн 35 коп, з 26.07.16 по 25.08.16 - 17 201 246 грн 74 коп, з 26.08.16 по 25.09.16 - 7 906 178 грн 40 коп, з 26.09.16 по 25.10.16 - 3 729 888 грн 81 коп, 28.10.16 - 15 грн 73 коп.

Всього відповідачем перераховано позивачу 422 296 861 грн 48 коп. з поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідними постановами НКРЕКП, що підтверджується реєстрами оплат за період січень-вересень 2016р.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області та Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА було підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, зокрема:

-спільне протокольне рішення № 594 від 18.02.16 на суму 250 000 000 грн,

- спільне протокольне рішення № 1972 від 22.07.16 на суму 200 000 000 грн,

- спільне протокольне рішення № 1973 від 22.07.16 на суму 26 507 300 грн,

- спільне протокольне рішення № 1974 від 22.07.16 на суму 297 879 477 грн,

-спільне протокольне рішення № 2000 від 22.07.16 на суму 46 303 398 грн,

-спільне протокольне рішення № 2003 від 22.07.16 на суму 78 492 700 грн,

-спільне протокольне рішення № 2031 від 22.07.16 на суму 17 204 000 грн,

-спільне протокольне рішення № 2176 від 18.08.16 на суму 3 000 000 грн,

-спільне протокольне рішення № 2177 від 18.08.16 на суму 40 000 000 грн,

-спільне протокольне рішення № 2380 від 20.09.16 на суму 43 051 858 грн 13 коп,

-спільне протокольне рішення № 2427 від 21.09.16 на суму 11 000 000 грн,

-спільне протокольне рішення № 2428 від 21.09.16 на суму 300 000 грн.

-спільне протокольне рішення № 2429 від 21.09.16 на суму 100 000 грн,

-спільне протокольне рішення № 2585 від 20.10.16 на суму 45 745 701 грн.

Всього підписано спільних протокольних рішень на суму 1 059 584 434 грн 13 коп.

За змістом розділу 1 зазначених спільних протокольних рішень, їх предметом є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

При цьому, в підписаних протокольних рішеннях зазначено, що отримані з державного бюджету кошти призначені для перерахування відповідачем позивачу за природний газ за 2016 рік згідно договору № 16-121-Н від 30.12.15.

На виконання зазначених спільних протокольних рішень відповідач перерахував позивачу кошти в рахунок оплати вартості придбаного для пільгових категорій споживачів природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ в межах укладеного між сторонами договору за спірний період відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу нарахування позивачем 16848747 грн 34 коп. пені, 1290597 грн 01 коп. 3% річних, 3811965 грн 28 коп. інфляційних втрат на заборгованість, яка була сплачена відповідачем власними коштами з порушенням строків розрахунків.

Норми права, які застосував суд, та мотивив їх застосування

Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору та ст. 655 ЦК України, згідно якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, та ст.875 ЦК України, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору сторони визначили порядок та строки оплати за природний газ, а згідно з п.6.2 договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу №16-121-Н від 30.12.15 (далі за текстом - Договір), природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), яка була чинною на момент укладення між сторонами Договору, згідно з додатком 1 на відповідача як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з п. 14 вищезазначеної постанови постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30 вересня 2015 р. "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами) затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі за текстом - постанова КМУ №792, Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків та Порядок проведення розрахунків ).

За правилами Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком України. Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів. Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог. Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв`язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП. Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов`язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє НКРЕКП.

Механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), і оптовими продавцями природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з продажу природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (далі - оптові продавці), визначається Порядком проведення розрахунків. Так, згідно з цим Порядком споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день.

Таким чином, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

За змістом частин 1 - 3 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (втратила чинність з 08.11.2017р.) "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок).

Цим Порядком передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в цьому випадку - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (позивачу).

Таким чином, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат(постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі 906/278/18).

Аналогічні положення закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, Держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Таке застосування норм матеріального права узгоджується з позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постановах від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та від 24.07.2019 у справі № 918/553/18.

З огляду на наведене, суд констатує, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 14.03.2018 у справі №910/9806/16, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, від 02.08.2018 у справі №922/3873/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18.При цьому суд констатує необгрунтованість посилань позивача на постанову Верховного Суду від 20.06.18 у справі №921/574/17-г/5, оскільки ці посилання не спростовують вищенаведеного.

Судом встановлено, що оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 792, відповідними постановами НКРЕКП, з дотриманням умов п. 6.1 та абзацу 1 п. 6.2 Договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень. Тобто розрахунки між сторонами за поставлений природний газ здійснювались двома способами: на підставі спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання відповідно до п. 6.2 Договору. При цьому суд приймає до уваги, що кошти, які перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання є коштами, які надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів (ч. 6 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та автоматично перераховуються на рахунки позивача за визначеними нормативами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки". Таким чином, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.2ст.625 Цивільного кодексу України).

Із зазначених положень законодавства вбачається, що наслідки у вигляді застосування ст.546,549 та ст.625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню у випадку прострочення виконання зобов`язання.

Нарахування позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат судом оцінюються не як прострочення, а як оплата в порядку Алгоритму та на підставі спільних протокольних рішень.

З огляду на вимоги частини 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо розрахунку заборгованості (т.1, а.с.21-27) слід зазначити, що цей розрахунок не є належним, достовірним, допустимим та достатнім доказом в розумінні ст. 76-79 ГПК України, оскільки, зокрема, із сальдо(операції) по рахунку (т.1, а.с. 28-40) та платіжного доручення №27 від 29.03.16 вбачається, що відповідно до Постанови КМУ №20 від 11.01.05 та спільного протокольного рішення №594 від 18.02.16 відповідачем сплачено позивачу 250000000,00грн. вартості природного газу згідно Договору за період січень 2016 року, проте у рядку 31 розрахунку пені та 3% річних, нарахованих за зобов"язаннями січня 2016 року (т.1, а.с.21) позивачем відображена сума фактичної оплати 154417456,85грн.; решту суми - 95582543,15 відповідачем відображено у рядку 1 розрахунку пені та 3% річних, нарахованих за зобов"язаннями лютого 2016 року (т.1, а.с.22); зазначені у рядках 10,11 розрахунку заборгованості (т.1, а.с.21) суми фактичної оплати за 27.01.18 та 28.01.18 суперечать даним реєстру оплат за січень 2016р.(т.1, а.с.114) тощо.

Акти звіряння розрахунків за спірним договором, посилання на який міститься на арк.4 відповіді на відзив вх.№8709/18 від 04.06.18(т.1, а.с.168), та банківські виписки, посилання на який міститься на арк.2 письмових пояснень вх.№11754/19 від 08.07.19, в матеріалах справи відсутні.

В контексті вищенаведеного, враховуючи, що позивачем в контексті ст.73, 74, 76, 77 ГПК України не доведено суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд констатує відсутність підстав для задоволення позову, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому суд виходить з того, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати за правилами ст. 129 ГПК України, з огляду на відмову в позові, суд покладає на позивача.

Керуючись ст.124, ст.129, 129-1 Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 546, 549, 625, 626, 627, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. 7, 12, 173 Господарського кодексу України, ст. 74, 75, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз ЗБУТ" про стягнення заборгованості в сумі 21951309 грн 63 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2019.

Суддя Матуляк П. Я.