Ухвала суду № 83667701, 12.08.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/5557/2019

Справа № 428/9075/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Комплєктова Т.О., за участю секретаря Кожем`яки А.В., слідчого 2-го відділення СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., прокурора відділу прокуратури Луганської області Трояна М.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Гавриленка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області Трояном М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР за № 22019130000000162 від 08.08.2019, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трьохізбенка Луганської області, громадянина України, який не одружений, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області Трояном М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 .

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22019130000000162 від 08.08.2019, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду. Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року за № 13 вказує, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю.

Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції 2001 року, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28 вересня 2001 року за № 1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України за №337-VIII від 21.04.2015 «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» Верховна Рада України, крім іншого, констатує, що контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Луганської народної республіки» (далі – «ЛНР»). Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України; під їх проводом учасниками «ДНР» та «ЛНР» вчинено захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України. За час діяльності «ДНР» і «ЛНР» їхніми членами і учасниками разом з контрольованими Російською Федерацією озброєними формуваннями і найманцями були вчинені, крім іншого, навмисні вбивства, тортури та нелюдське поводження; навмисні заподіяння сильних страждань та серйозних тілесних ушкоджень і шкоди здоров`ю громадян; незаконні, безглузді та великомасштабні знищення та привласнення майна; захоплення заручників; умисні напади на цивільне населення та окремих цивільних осіб; умисні напади на цивільні об`єкти.

Вказані дії у своїй сукупності підпадають під ознаки поняття тероризм, яким з огляду на положення ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (надалі Закон №638-IV) є суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров`я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Більш того, наведенні у вказаній Постанові події беззаперечно підпадають під ознаки терористичного акту, яким згідно Закону за №638-IV є злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 КК України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.

Зазначеною Постановою Верховної Ради України констатується факт утворення організацією «ЛНР» і діяльність у її складі незаконних збройних формувань, якими вчинялись зазначені терористичні акти.

Згідно із Законом за №638-IV організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації. Отже, оскільки у складі організації «ЛНР» діяли і продовжують діяти незаконні збройні формування, якими вчиняються вказані терористичні акти, - її діяльність є терористичною, а сама організація «ДНР» є терористичною організацією.

Указом Президента України від 14.04.2014 за № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Тому саме з цього часу офіційно розпочалась саме антитерористична операція, якою згідно із Законом № 638-IV є комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Отже, оскільки метою вказаної антитерористичної операції, крім іншого, було припинення терористичної діяльності незаконних збройних формувань, які були складовою частиною організації «ЛНР», є всі підстави вважати цю організацію терористичною.

Відповідно до конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, «терористичний злочин» означає будь-який із злочинів, викладений і визначений в конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, підписаної в Гаазі 16 грудня 1970 р., конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, укладеної в Монреалі 23 вересня 1971 р., конвенції про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів, прийнятої в Нью-Йорку 14 грудня 1973 р., міжнародної конвенції про боротьбу із захопленням заручників, прийнятої в Нью-Йорку 17 грудня 1979 р., конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, прийнятої у Відні 3 березня 1980 р., протоколу про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, які обслуговують міжнародну цивільну авіацію, укладеного у Монреалі 24 лютого 1988 р., конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, укладеної в Римі 10 березня 1988 р., протоколу про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі, укладеного у Римі 10 березня 1988 р., міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом, прийнятої в Нью-Йорку 15 грудня 1997 р., міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, прийнятої в Нью-Йорку 9 грудня 1999 р, метою яких є запобігання тероризму і його негативним наслідкам стосовно повного здійснення прав людини.

Рішенням Варшавської конвенції 2001 року, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 за №1373 по боротьбі з тероризмом терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою – здійснення терористичної діяльності.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у березні-квітні 2014 року у

м. Луганську групою озброєних осіб створено стійке ієрархічне об`єднання, так звану «ЛНР».

02.11.2014 в м. Луганську та частині Луганської області, підконтрольній представникам «ЛНР», всупереч вимогам діючого законодавства України, проведені вибори Голови та депутатів «Народної Ради «ЛНР», за результатами яких обрані Голова «ЛНР» – та депутати до складу «Народної Ради «ЛНР», які приступили до виконання повноважень 4 та 17 листопада 2014 року відповідно.

Відповідно до указу Голови так званої «ЛНР» від 25.11.2014 за №51/1/01/11/14, створена структура виконавчих органів державної влади «ЛНР». До складу вищевказаних органів також входять спеціальні служби із забезпечення інформаційної, військової та територіальної безпеки «ЛНР», а також із здійснення розвідувальної діяльності в умовах збройного протистояння з силами АТО.

При цьому на керівників та учасників силового блоку покладається забезпечення стійкості даної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу представники політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їхньої діяльності, чим також забезпечують існування вказаної терористичної організації.

«ЛНР» має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки:

- створення так званих органів державної влади «ЛНР» та організація їх діяльності;

- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ЛНР»;

- організація та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням «Донецька народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойового блоку «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

На учасників силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов`язки:

- систематична організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;

- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;

- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Луганської області;

- скоєння терористичних актів та диверсій на території України;

- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

- вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25.05.2014 позачергових виборів Президента України на території Луганської області;

- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.

Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 за №405/2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 за №33/6/9 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

До проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, а також інші правоохоронні органи.

Разом з цим, 17.03.2015 Верховна Рада України своєю постановою №254-VІІІ визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Також, Указом Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 07.02.2019№ 32/2019 затверджено межі та перелік міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.

Крім того, відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 за №129-VIII; Заяви Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 за №145-VIII; Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресій Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 за №337-VIII, «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями, референдум, проведений у травні 2014 року – фіктивним, проведеним у неконституційний спосіб.

З метою виконання вищезазначених функцій силового блоку терористичної організації «ЛНР», 07.10.2014 її самопроголошеним головою виданий указ за №15, згідно якому створено незаконне військове формування «Народна міліція «ЛНР», на яке покладено функції здійснення збройного опору силам АТО на території Луганської та Донецької областей та забезпечення захисту життєдіяльності зазначеної терористичної організації від зовнішніх загроз.

Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.

У серпні 2015 року у громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва терористичної організації «ЛНР», спрямованих на нанесення шкоди державній безпеці України та здійснення терористичної діяльності, виник злочинний умисел, направлений на участь на території України в діяльності силового блоку терористичної організації «ЛНР» та здійснення збройного опору силам АТО.

Реалізуючи вказаний умисел, в серпні 2015 року ОСОБА_1 , розділяючи проросійські ідеї «Антимайдану» та не сприймаючи «Євроінтеграційну» політку України, знаходячись у м. Луганську, вступив до лав збройних формувань, що здійснювали збройний опір українським підрозділам, які були задіяні в проведенні антитерористичної операції на території Луганської області, а саме до «3 МСБ 4 ОМСБр 2 АК НМ ЛНР під командуванням бойовика, який для прикриття своєї злочинної діяльності використовував позивний « ОСОБА_3 ».

У вказаному підрозділі ОСОБА_1 отримав військову форму, притаманну бойовикам НЗФ «ЛНР», автоматичну зброю «АК-74» та пройшов навчання з бойової підготовки, з періодичними виїздами на навчальні стрільби з автоматичної зброї на полігоні.

За проходження військової служби у «3 МСБ 4 ОМСБр 2 АК НМ ЛНР» ОСОБА_1 отримував грошову винагороду у розмірі 15 000 російських рублів на місяць.

У подальшому, з серпня по грудень 2015 року ОСОБА_1 перебуваючи у складі «3 МСБ 4 ОМСБр 2 АК НМ ЛНР», проходив військову службу на посаді стрільця, де виконував накази «Шумера» у здійсненні збройного супротиву силам та засобам, що задіяні в АТО.

09.08.2019 року слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Трьохізбенка Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258- 3 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень та обґрунтованість оголошеної йому підозри підтверджується зібраними доказами, а саме:

- протоколом огляду мережі Інтернет, а саме сайту «Миротворець» від 07.08.2019, згідно якого зафіксований ОСОБА_1 як «Член Союзу Добровольців Донбасу», посада: стрілок;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 08.08.2019, відповідно до якого останньому відомо про участь ОСОБА_1 у діяльності НЗФ «ЛНР»;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 08.08.2019, відповідно до якого останній відомо, що ОСОБА_1 проходив службу у військових формуваннях «ЛНР», мав відповідне посвідчення та отримував заробітну плату у розмірі 15000 російських рублів;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 08.08.2019 відповідно до якого, останньому зі слів ОСОБА_1 відомо, що влітку 2015 року він пішов на службу до «Народної міліції ЛНР»;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08.08.2019, відповідно до якого останній відомо про те, що її онук - ОСОБА_1 проходив службу у «Народній міліції «ЛНР»;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 09.08.2019;

- іншими доказами, що наявні в матеріалах кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна,а саме участі в діяльності терористичної організації. Вказане кримінальне правопорушення за своєю суттю створює загальну небезпеку для життя людей чи заподіяння істотної шкоди здоров`ю і/або власності, довкіллю, нормальній діяльності підприємств, установ та організацій; вчинено з ідеологічних мотивів. Таким чином ОСОБА_1 усвідомлює свої дії в участі діяльності терористичній організації та бажає настання наслідків у вигляді заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, які проживають на підконтрольній українській владі території. За вчинення вказаного злочину, що за ступенем тяжкості є особливо тяжким, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим в його скоєнні, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна.?

Крім того, місце постійного проживання підозрюваного знаходиться на території Луганської області яка є тимчасово окупованою території України, що не контролюється правоохоронними органами України, у зв`язку з чим існує ризик того, що ОСОБА_1 на час розслідування та судового розгляду вчинить спроби переховуватися від слідства та суду. Враховуючи викладене, періодична явка ОСОБА_1 до слідчого без застосування запобіжного заходу не може з впевненістю гарантувати виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Крім того, перебуваючи на свободі ОСОБА_1 , маючи можливість вільного пересування, контактів та доступу до мережі Інтернет, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення. Підозрюваний ОСОБА_1 протягом певного часу з ідеологічних переконань приймав участь в діяльності терористичної організації, метою якої є вчинення терористичних актів проти мирного населення, правоохоронних органів та ЗСУ, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення.

Таким чином, ОСОБА_1 , знаходячись на свободі, має можливість продовжити вчинювати вказаний злочин, вчинити інші подібні кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, а так само інші кримінальні правопорушення, так як підозрюваний своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

Викладене в сукупності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження по відношенню до ОСОБА_1 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного слідчий та прокурор звернулися до суду з даним клопотанням в якому просять застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання та доводи викладені в ньому, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник Гавриленко О.І. заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити у його задоволенні та пояснив, що заявлені стороною обвинувачення заявлені ризики необґрунтовані. Разом з тим, просив врахувати, що підозрюваний співпрацює зі слідством.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину та пояснив, що він брав участь у незаконних збройних формуваннях, проте не має наміру продовжувати злочинну діяльність. На даний час співпрацює зі слідством. Просив відмовити в задоволенні клопотання.

Дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими прокурори обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, а саме: протоколом огляду мережі Інтернет, а саме сайту «Миротворець» від 07.08.2019, згідно якого зафіксований ОСОБА_1 як «Член Союзу Добровольців Донбасу», посада: стрілок; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 08.08.2019, відповідно до якого останньому відомо про участь ОСОБА_1 у діяльності НЗФ «ЛНР»; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 08.08.2019, відповідно до якого останній відомо, що ОСОБА_1 проходив службу у військових формуваннях «ЛНР», мав відповідне посвідчення та отримував заробітну плату у розмірі 15000 російських рублів; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 08.08.2019 відповідно до якого, останньому зі слів ОСОБА_1 відомо, що влітку 2015 року він пішов на службу до «Народної міліції ЛНР»; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08.08.2019, відповідно до якого останній відомо про те, що її онук - ОСОБА_1 проходив службу у «Народній міліції «ЛНР»; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 09.08.2019, іншими доказами, що наявні в матеріалах кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України - участь у терористичній організації.

Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, що є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, або без такої.

Згідно практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі обвинуваченого настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, зазначено, що тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи, а у справі «Іліков проти Болгарії» судом зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик щодо можливості підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження у разі можливості вільного пересування та доступу до мережі Інтернет.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених п.п. 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного незаконно впливати на свідків та продовжити кримінальне правопорушення, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки будь яких доказів на підтвердження наявності зазначених ризиків не надано.

Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, особу підозрюваного та його репутацію, вік, стан здоров`я, а також те, що підозрюваний не одружений, не працює, має на утриманні неповнолітніх дітей.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_1 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам.

Крім того, рішенням Конституційного Суду №7-р/2019 від 25.06.2019 року, положення частини п`ятої статті 176 КПК України про те, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), що є підставою для суду застосування ст. 182 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається в таких межах щодо особи, обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за доцільне визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 150 (ста п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 288 150 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп., що є достатнім для гарантування виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст.110,131,132,176-178,183,186,193,194,196,197,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області Трояном М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, по 10 жовтня 2019 року включно.

Встановити ОСОБА_1 заставу в розмірі 150 (ста п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 288 150 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду – 05381484.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

- не відлучатися із м. Сєвєродонецька Луганської області без дозволу слідчого;

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти.

У разі невиконання вищеперелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: Т. О. Комплєктова