Ухвала суду № 83666712, 15.08.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26781/17-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Смик С.І.,

при секретарі - Пузирі В.Р.,

за участю прокурора - Мойсеєнко О.І.,

захисника - адвоката - Оверчук Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України.

У відповідності до вимог ст.331 КПК України судом в судовому засіданні на обговорення поставлено питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 .

Прокурор вважає, що необхідно продовжити тримання обвинуваченого під вартою, враховуючи тяжкість висунутого обвинувачення та те, що обвинувачений може переховуватись від суду.

Захисник - адвокат Оверчук Ю.О. заперечувала проти продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки на даний час є можливість забезпечити обвинуваченого місцем постійного проживання та є орган, який відновить обвинуваченому втрачені документи, а тому, враховуючи термін перебування ОСОБА_1 під вартою та строк розгляду кримінального провадження, просила змінити запобіжний захід обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт надавши відповідні документи.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Суд, заслухавши думку сторін, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у п.1 ст. 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Незважаючи на тяжкість санкцій статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Разом з тим, стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі і у вигляді цілодобового домашнього арешту, не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 КПК України.

Суд вважає, що подальше перебування обвинуваченого під вартою буде суперечити п.п. «c» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Таким чином, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, тривалість знаходження обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, особу обвинуваченого, наявність на даний час постійного його місця проживання та можливість відновлення його втрачених документів, суд вважає недоцільним збереження застосованого запобіжного заходу та вважає за необхідне змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зобов`язавши останнього прибувати за кожною вимогою до суду, з покладенням обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 (будинок соціального піклування), зобов`язавши останнього прибувати за кожною вимогою до суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 передбачені ч.5 ст.194 КПК України обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу суду.

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

3) утриматися від спілкування із свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні;

4) при наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Ухвалу щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала підлягає виконанню після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.І. Смик