Рішення № 83666548, 06.08.2019, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1202/17

Провадження по справі № 2/367/1203/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Стародубець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Університету державної фіскальної служби України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Університету державної фіскальної служби України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі. В обґрунтування позову зазначив, що був прийнятий на роботу з 17 травня 2001 року наказом по Академії державної податкової служби України від 17.05.01 року № 74-к. Зокрема, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу детінізації торговельно-посередницької, зовнішньоекономічної діяльності, сфери послуг, діяльності установ банківської та міжбанківської системи НДЦ ПО (науково-дослідного центру з проблем оподаткування) на контрактних умовах. За час своєї роботи мав чудові професійні здобутки, а саме: отримав науковий ступінь доктора економічних наук, наукове звання професора (атестат серії ПР АР № 000578), члена-кореспондента Інженерної академії України. Нагороджений грамотою та цінним подарунком (годинником) Київського міського голови ОСОБА_2 , грамотою Міністерства освіти та науки України, нагрудним знаком Державної податкової служби України «Почесний працівник державної податкової служби України» за багаторічну сумлінну працю та особистий внесок у підготовку наукових кадрів (наказ Державної податкової служби України від 02 березня 2012 року № 549-о), почесною грамотою Національного університету державної податкової служби України (наказ НУДПСУ від 07 березня 2012 року № 78-к), медаллю «За вірність традиціям» (2012 р.) Заробітну плату отримував згідно зі штатним розписом. Правовідносини щодо трудової діяльності між позивачем та відповідачем виходили також з Контракту від 17 травня 2001 року. Наказом від 09 грудня 2016 року № 636-к його було незаконно звільнено із займаної посади фахівця 1 категорії відділу методичного забезпечення освітнього процесу Навчально-наукового центру організації освітнього процесу. Повний текст наказу був отриманий лише 01 лютого 2017 року. Підставою звільнення Університетом державної фіскальної служби України вважаються прогули, тобто відсутність на робочому місці в період часу з 01 листопада 2016 року по 08 грудня 2016 року. Позивач заперечує дану обставину і зазначає, що знаходився в даний період часу на робочому місці. В обґрунтування позову зазначає, що робочий кабінет, виділений при зарахуванні на роботу, є одночасно і місцем проживання та знаходиться в головному учбовому корпусі відповідача. За 15 років не було випадків, коли він відлучався на 3 години зі свого робочого кабінету без поважних причин, крім відряджень, участі у наукових конференціях, захистах дисертацій (кандидатських, докторських) та засідань вченої ради. У робочому кабінеті написав 16 підручників та монографій, а також понад 150 наукових статей. Працював головним науковим співробітником відділу дослідження проблем фінансової безпеки НДЦ ПО, 12 років пропрацював на кафедрі Аудиту та економічного аналізу на посаді професора за сумісництвом. З 12 травня 2015 року працював на посаді фахівця 1 категорії (лаборанта) відділу методичного забезпечення освітнього процесу Науково-методичного центру організації освітнього процесу (наказ Національного університету державної податкової служби України від 12 травня 2015 року № 248-к) до звільнення 09 грудня 2016 року. До призначення на посаду фахівця 1 категорії ніяких стягнень не мав. Щомісяця за високі показники у роботі одержував преміальні. Вважає, що його навмисно звільнили з роботи саме за прогули, керуючись власними, неприязними та не професійними відносинами до нього. Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 0820100885406 до конверта, відправленого 21 січня 2017 року Університетом державної фіскальної служби України № 112 з поштового відділення Ірпінь-1, наказ про звільнення отриманий лише 01 лютого 2017 року. Текст наказу не відповідає дійсним обставинам справи, складений з грубим порушенням вимог чинного законодавства України. Так, у відповідача є профспілковий комітет, членом якого є позивач. Дане питання на розгляд профспілкового комітету не виносилося, крім того, вказані дні як прогули не відповідають дійсності, оскільки він з самого ранку до пізнього вечора завжди знаходився на робочому місці. На початку листопада 2016 року виконуючою обов`язки ректора була новопризначена перший проректор Університету з перспективного розвитку та інновацій, доктор економічних наук, професор, ОСОБА_3 , яка, не з`ясувавши всіх обставин, піддавшись на умовляння ОСОБА_4 , своїм підписом у наказі по Університету ДФС України від 02 листопада 2016 року № 548-к поклала початок незаконному звільненню позивача. Ректор ОСОБА_5 у цей час перебував у відпустці і наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не підписував. Керівництво відповідача чудово знає, де він проживає, номер телефону, навіть номер телефону дружини. В ці дні ніхто не телефонував з приводу відсутності на робочому місці, оскільки був саме на своєму постійному робочому місці та виконував роботу. У цей час його бачили колеги і знайомі. Вважає, що наказ про звільнення штучно вигаданий для того, аби звільнити. Проте відповідач не подумав, що він працює за контрактом і не врахував, що профспілковий комітет не дав би згоди на його звільнення, тому видав наказ, який підлягає скасуванню як такий, що прийнятий з порушеннями. Просив визнати незаконним та скасувати наказ від 09 грудня 2016 року № 636-к відносно ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді фахівця 1 категорії відділу методичного забезпечення освітнього процесу Навчально-наукового центру організації освітнього процесу Університету державної фіскальної служби України від 09 грудня 2016 року.

10.04.2017 року представником Університету державної фіскальної служби України - Будуленком Є.В. було подано заяву про застосування позовної давності в якій зазначив, що громадянин ОСОБА_1 14.12.2016 року отримав із супровідним листом копію наказу про звільнення від 09.12.2016 року № 636-к та повідомлення проте, що йому потрібно з`явитися у відділ кадрів для отримання трудової книжки. Отже строк позовної давності повинен відраховуватися з 15.12.2016 року і завершується 16.01.2017 року. Позовна заява позивачем була подана 27.02.2017 року, таким чином строк позовної давності позивачем пропущений.

20.03.2018 року до суду позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог в якій він просив стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 гривень; стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи із 10 грудня 2016 р.; судові витрати покласти на відповідача - Університет державної фіскальної служби України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги та доводи зазначені в позові.

В судовому засіданні представник відповідача Університету державної фіскальної служби України - Будуленко Є.В. просив повністю відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до контракту 17.05.2001 року Академія державної податкової служби України в особі в.о. ректора ОСОБА_7 з одного боку і громадянин ОСОБА_1 з другого боку уклали контракт про наступне: працівник ОСОБА_1 призначається на посаду начальника відділу науково-дослідного центру з проблем оподаткування.

Відповідно до витягу з наказу від 16.02.2016 року № 5-к ОСОБА_1 з 17.02.2016 року прийнято на посаду фахівця І категорії відділу методичного забезпечення освітнього процесу Навчально-наукового центру організації освітнього процесу у порядку переведення з Національного університету державної податкової служби України.

Відповідно до наказу ректора Університету державної фіскальної служби України ОСОБА_5 від 09.12.2016 року № 636-К за систематичне порушення трудової дисципліни та враховуючи наявність дисциплінарного стягнення за аналогічне порушення ОСОБА_1 , фахівця 1 категорії відділу методичного забезпечення освітнього процесу Навчально-наукового центру організації освітнього процесу 09.12.2016 року звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

Копія вказаного наказу була отримана Дедекаєвим 14.12.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення.

Відповідно до листа від 20.01.2017 року вих. № 112/01-23 ОСОБА_1 повторно було надіслано копію наказу від 09.12.2016 року № 636-к: «Про звільнення» для ознайомлення та запрошено з`явитися у відділ кадрів (кабінет № 125) для отримання трудової книжки.

Копія вказаного листа була отримана Дедекаєвим 01.02.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В свою чергу, у ч. 1 ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що ним не пропущено строк звернення до суду, так як в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення, яке підтверджує, що копія наказу від 09.12.2016 року № 636-к «Про звільнення» була отримана ним 14.12.2016 року.

Згідно штампу позовна заява ОСОБА_1 до Університету державної фіскальної служби України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі надійшла до Ірпінського міського суду Київської області 27.02.2017 року вх. № 4612 та підписана позивачем 27.02.2017 року.

Тому з врахуванням того, що позивачем пропущено, передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк звернення до суду за вирішенням питання про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 233 КЗпП України, ст. ст. 256, 267 ЦК України, ст. ст. 89, 259, 263-264 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Університету державної фіскальної служби України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя Н.Ф. Карабаза