Ухвала суду № 83665424, 05.08.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/19144/19

Провадження №2/760/6353/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та виділення в особисту власність житлового будинку та земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 02.07.2019 р. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та виділення в особисту власність житлового будинку та земельної ділянки.

Відповідно до ухвали суду від 09.07.2019 р., позовна заява не відповідала вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не було зазначено обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Позивачем ОСОБА_1 не було визначено ціну позову, судовий збір було сплачено не в повному обсязі.

Так, предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є 2 вимоги майнового характеру, та 2 вимоги немайнового характеру, які оформлені в дві загальні вимоги. Відповідно, кожна з таких вимог є об`єктом справляння судового збору.

При цьому, позивачем надано до суду копії двох квитанцій про сплату судового збору за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 768,40 грн. за кожну вимогу.

Тому позивачу необхідно було визначити ціну позову для позовних вимог майнового характеру, подати докази на підтвердження дійсної вартості спірного нерухомого майна та сплатити судовий збір за дві вимоги майнового характеру, відповідно до ставок, визначених Законом України «Про судовий збір.

Ухвалою суду від 09.07.2019 р., позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та виділення в особисту власність житлового будинку та земельної ділянки - залишено без руху.

Надано позивачу строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, шляхом подання нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз`яснено, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Копію ухвали суду від 09.07.2019 р. позивач ОСОБА_1 отримав особисто під розписку 25.07.2019 р.

02.08.2019 р. позивачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано заяву про виправлення недоліків вказаних в ухвалі від 09.07.2019 р. (Вхід. № 66138), а також позовну заяву про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності в новій редакції, в якій позивач вказує на усунення недоліків, що були підставою для залишення позовної заяви без руху.

Разом з тим, вимоги суду відповідно до ухвали суду від 09.07.2019 р. позивачем не виконані.

Позивачем надано до суду копії двох квитанцій про сплату судового збору за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 768,40 грн. за кожну вимогу.

Тому позивачу необхідно було визначити ціну позову для позовних вимог майнового характеру, подати докази на підтвердження дійсної вартості спірного нерухомого майна та сплатити судовий збір за дві вимоги майнового характеру, відповідно до ставок, визначених Законом України «Про судовий збір.

У позовній заяві, поданій в новій редакції на виконання вимог ухвали суду від 09.07.2019 р., позивач зазначає, що оскільки право власності на об`єкт нерухомого майна (будинок та земельну ділянку) визначено за сторонами спору та не предметом спору, а предметом спору є виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, тому спір є немайновим. У позові заявлено дві немайнові вимоги, тому розмір судового збору визначений в сумі 1409,60 грн. та надано до суду оригінали квитанцій про сплату судового збору за дві немайнові вимоги.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.

Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Так, позивачем в поданій позовній заяві висунуто вимоги про виділ часток житлового будинку та земельної ділянки.

Отже, між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна, й зокрема стосовно виділення в натурі частини з цього майна.

Зазначене стосується здійснення права спільної часткової власності.

Спірні правовідносини регулюються ст. 364 ЦК України і складають зміст права спільної власності, як це регламентовано Книгою 3 Розділом 1 Главами 23, 26 ЦК України.

Отже, вказаний спір виник з приводу нерухомого майна, який за своїм правовим змістом є майновим.

Наслідком виділення частки з нерухомого майна в натурі є припинення права спільної часткової власності.

Відповідно до вимог п.п. 9, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості, у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду представником позивачів не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з`ясувати предмет спору та межі доказування.

Недотримання обов`язкових вимог до форми і змісту позовної заяви перешкоджає початку процесу, тому що суд не має необхідної інформації для відкриття провадження у справі.

Таким чином, вимоги суду відповідно до ухвали суду від 09.07.2019 р. позивачем не виконані, ціну позову для позовних вимог майнового характеру не визначено, доказів на підтвердження дійсної вартості спірного нерухомого майна до суду не подано та судовий збір за дві вимоги майнового характеру, відповідно до ставок, визначених Законом України «Про судовий збір, позивачем не сплачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач в зазначений строк не виконав вимог, визначених статтями 175-177 ЦПК України, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Керуючись статтями 175-177, 185, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та виділення в особисту власність житлового будинку та земельної ділянки - визнати неподаною та повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.І. Кушнір