Рішення № 83663795, 19.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50034/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Остапчук Т.В.,

при секретарі - Журавель Я.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Кобзар Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, посилаючись на те що, 15.10.2013 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір № SAMDNWFD0070008719100 банківського вкладу «Депозит Плюс», згідно якого сума вкладу складає 100 000,00 гривень, день повернення вкладу - 15.10.2014 року; виплата процентів, нарахованих на вклад за ставкою 17 % річних, здійснюється згідно з умовами Договору. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 23.06.2015р. стягнуто з відповідача заборгованість за договором SAMDNWFD0070008719100 (вклад «Депозит Плюс») від 15 жовтня 2013 року, яка складається з 100 000,00 грн. депозитного вкладу, 27 665,75 грн. відсотків за депозитним вкладом та 33 200,00 грн. інфляційних втрат. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13.10.2015р. рішення залишено без змін. Тільки 7.11.2017р. отримала частину коштів 117 431, 99 грн. , а 30.01.2018р. отримала залишок заборгованості в розмірі 43 433,76 грн. Відповідно до ст..625 ЦК України просить стягнути за період з 13.10.2015р. по 6.11.2017р. 3% річних в розмірі 6205,48 грн., індекс інфляції в розмірі 28198грн.76 коп., пеню за період з 6.11.2016р. по 6.11.2017р. в розмірі 100 000грн. В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Представник відповідача надала письмовий відзив , вказувала на те що виконавче провадження було зупинено з 28.01.2016р. по 7.10.2016р., тому 3% річних повинно здійснюватись за 501 день та становить 4117,80 грн.Пеня розраховується за період з 7.11.2017р. по 11.10.2018р. за 338днів . 3% вартості послуги становить 0,2778грн. Індекс інфляції за період з 13.10.2015р. з дати набрання чинності рішення суду по 6.11.2017р. становить 27 055,26 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 23.10.2018р.відкрито провадження по справі в порядку загального провадження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін,дослідивши письмові докази , приходить до слідуючого.

Встановлено , що Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 23.06.2015р. стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором SAMDNWFD0070008719100 (вклад «Депозит Плюс») від 15 жовтня 2013 року, яка складається з 100 000,00 грн. депозитного вкладу, 27 665,75 грн. відсотків за депозитним вкладом та 33 200,00 грн. інфляційних втрат. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13.10.2015р. рішення залишено без змін. Позивачка 7.11.2017р. отримала частину коштів 117 431, 99 грн. , а 30.01.2018р. отримала залишок заборгованості в розмірі 43 433,76 грн.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов`язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов`язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Спір виник внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем стягнутих на підставі рішення суду грошових коштів за депозитним договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами ЦК України, що передбачають як відповідальність за порушення грошового зобов`язання (частина друга статті 625 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на зупинення виконання рішення суду, оскільки позивачка не повинна нести збитків від знецінення грошових коштів, які стягнуті на її користь на захист порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 червня 2019 року (справа № 646/14523/15-ц )зазначає, що зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Встановлено , що рішення Святошинського районного суду м.Києва від 23.06.2015р. набрало законної сили 13.10.2015р , і з того часу відповідач повинен сплатити кошти відшкодувати шкоду стало конкретизоване і визначене. І з указаного часу воно мало бути виконане.

Оскільки рішення суду фактично виконано лише 6.11.2017р. суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивачки інфляційних втрат у сумі 27055,26 грн і трьох процентів річних у сумі 6205,48 грн за період: з 13.10. 2015 року до 6.11.2017р..

Щодо стягнення пені згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»: за період з 7.11.2017р. по 11.10.2018 р. за 338 днів.

З урахуванням позиції Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №759/13827/15-ц (касаційне провадження №61-5543св18) суд виходить з наступної формули - 3% вартості послуги за 338 дні за договором банківського вкладу становить 0,2778 грн.( 0,000000274%х3%х100000грн.х338 дн.). При таких обставинах позов підлягає задоволенню частково. Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 332,61 грн., сплачений позивачем при подачі позову до суду(1% від задоволених позовних вимог)

Керуючись ст. 625,1048,1050,1070 ЦК України, 12,13,77,79, 81,263,264,141ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів за депозитним вкладом задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» (Код ЄДРПОУ - 14360570) на користь ОСОБА_1 за договором №SAMDNWFD0070008719100 (вклад «Депозит Плюс») від 15 жовтня 2013 року інфляційні втрати у сумі 27055,26 грн. 3% річних у сумі 6205,48 грн за період: з 13.10. 2015 року до 6.11.2017р., пеню в розмірі 0,2778 грн. судовий збір в розмірі 332,61 грн

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 2.08.2019 року.

Суддя Остапчук Т.В.