Ухвала суду № 83662830, 12.08.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4408/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Яровенко Н. О. розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18 червня 2015 року по справі №74/15, -

в с т а н о в и в:

10 березня 2016 року ОСОБА_1 , звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 червня 2015 року, ухвалене по справі № 74/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви зазначила, зокрема, що про існування оскаржуваного рішення третейського суду не знала і у судовому розгляді участі не брала; вперше про стягнення із неї заборгованості дізналася після надходження за місцем роботи виконавчого листа у лютому 2016 року. За таких обставин вважає, що є особою, яка не брала участі у справі, тому відповідно до статті 389-1 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви, має право оскаржити рішення третейського суду протягом трьох місяців з дня, коли вона дізналася про його існування, тобто строк на подання цієї заяви нею не пропущений.

18 квітня 2015 року, Дніпровським районним судом міста Києва, постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 червня 2015 року у по справі № 74/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 74/15 від 18.06.2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

10 січня 2017 року ухвалою Апеляційного суду міста Києва, Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилено. Ухвалу дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року залишено без змін.

27 березня 2019 року постановою Верховного Суду, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено частково, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 216 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08/.2019 року, справу передано в провадження судді Яровенко Н. О..

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 11 Розділу ХІІІ Перехідним положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції ЗУ №2147-VIII від 03.10.2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При цьому за вимог п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що Цивільний процесуальним кодексом України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, не передбачена можливість передачі справи за інстанційною підсудністю, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду заяви Дніпровським районним судом.

Як встановлено судом, за результатами перегляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», постановою Верховного Суду, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 216 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з викладеними вказівками щодо допущених порушень судом першої інстанції, що у відповідності до ст. 417 Цивільного процесуального кодексу України, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

ОСОБА_5 під час звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду 10 березня 2016 року не зверталася із заявою щодо поновлення строку на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 червня 2015 року, так як вважала, що цей строк нею не пропущений.

Згідно ч.1, 2 ст. 389-1 ЦПК України, в редакції чинній на момент подання заяви та призначення її до розгляду, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 389-1 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви, сторони третейського розгляду і треті особи можуть звернутися із заявою про скасування рішення третейського суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення зазначених строків, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином, суд вирішує питання щодо поновлення строку на подання заяви про оскарження рішення третейського суду виключно за заявою особи, яка звернулася щодо скасування цього рішення.

Цивільне процесуальне законодавство не визначає перелік підстав для поновлення вказаного процесуального строку, тому причини його пропущення і їх поважність повинні оцінюватися судами з урахуванням конкретних обставин справи у кожному окремому випадку.

Причинами, що свідчать про поважність пропущення тримісячного строку на оскарження рішення третейського суду, можуть бути, зокрема, розгляд справи у третейському суді за відсутності сторони і неотримання нею рішення третейського суду, направлення кореспонденції від суду не за місцем проживання чи реєстрації тощо.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, суди повинні також враховувати, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню як джерела права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Устименко проти України» вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін про прийняті рішення у їхній справі.

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що повноваження судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Таким чином, вирішуючи питання щодо поновлення процесуального строку, суди повинні оцінити зазначені заявником доводи щодо поважності причин його пропуску, а також з`ясувати, чи має перегляд справи на меті виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не здійснення нового судового розгляду.

Відповідні висновки висловлені Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-1422цс17.

Згідно ч. 3, 4 ст. 4 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч. 3 ст. 389-1 ЦПК України, в редакції чинній на момент подання заяви, заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 7 ст. 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається.

Враховуючи, що Цивільний процесуальний кодекс України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року не встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання під час розгляду заяв про скасування рішення третейського суду, які подано після закінчення строку для їх оскарження, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18 червня 2015 року по справі №74/15 підлягає поверненню, оскільки, заявник ОСОБА_1 при зверненні з даною заявою не звернулась з заявою про поновлення пропущеного строку.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 51 Закону України «Про третейські суди», ст. 1 Закону країни «Про захист прав споживачів», ст.ст. 454-458, 460 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18 червня 2015 року по справі №74/15 - повернути.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст ухвали складено 12 серпня 2019 року.

Суддя Н.О. Яровенко