Рішення № 83660958, 26.07.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/71/16-ц

Провадження № 2-о/645/1/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді - Шарка О.П

секретаря судових засідань - Христенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Харківське міське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про встановлення факту наявності професійного захворювання зі ступенем втрати працездатності 40%,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд встановити факт наявності професійного захворювання зі ступенем втрати працездатності 40% з 1 січня 1999 року безстроково.

В обґрунтування заяви зазначив, що він в період з 29.06.1981 року по 28.05.1999 рік працював на заводі «ХТЗ» (АТ «ХТЗ», код за ЄДРПОУ 05750295) в сталелітейному цеху, а саме 29.06.1981 року прийнятий на роботу в сталелітейний цех вибивальником лиття термообрубяої ділянки №1, 2 розряду; 01.11.1989 року надано йому 3 розряд вибивальника відливок термообрубної ділянки, 28.05.1999 року його було звільнено з займаної посади в АТ «ХТЗ» за власним бажанням. Внаслідок тривалої роботи на підприємстві в шкідливих та небезпечних для здоров`я умовах праці, у 1993 році Науково-дослідним інститутом гігієни праці та професійних захворювань встановлено діагноз: ангіоневроз верхніх кінцівок професійного генезу. На своєму робочому місці в сталелітейному цеху він стикався з такими шкідливими загально відомими факторами: пил дезінтеграції та конденсації; пари і гази; надмірна теплота; підвищений рівень шуму та вібрації: електромагнітні випромінювання; ультразвук. А відтак, на його думку, є безспірним причинний зв`язок наявних у нього захворювань з роботою в сталелітейному цеху, яка сприяла розвитку наявних у нього захворювань. Регулярно за постійним місцем роботи здійснювались медичні обстеження, результати яких фіксувались в його особистій медичній картці, де зазначено зниження слуху під час виконання робіт в шкідливих умовах, розвиток бронхіту, через вдихання промислового пилу та пошкодження серцевої діяльності. Під час медичного обстеження та встановлення йому ступеню втрати професійної працездатності у відсотках у 1993 році первинно встановлено 10% втрати працездатності по профзахворюванню. З 13.05.2009 року 10% втрати професійної працездатності встановлено безстроково та з 06.01.2009 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за роботу по списку №1, яка розташована при страховому стажі 25 років 10 місяців і два дні., в тому числі за роботу по списку №1 17 років 00 місяців 15 днів. З 1999 року він регулярно обстежується в клініці Наукового дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань та неодноразово вказував на необхідність поглибленого вивчення стану його медичних документів та аналізу стану його здоров`я з метою пов`язання зниження слуху та хронічний бронхіт із роботою на шкідливих умовах та, як наслідок, зміни ступеню втрати професійної працездатності, у відповідності до норм критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, з виконанням трудових обов`язків, та надати йому можливість отримати заслужені йому виплати, на що отримав відповідь, НДІ ГП та ПЗ клініка ХНМУ, від 09.04.2014 року №08-03/502, де було зазначено на відсутність зв`язку роботи в шкідливих умовах праці з втратою слуху та хронічним бронхітом. Суттєве погіршення слуху та хронічний бронхіт почали його турбувати з 1999 року, отже, на думку заявника, саме з цього періоду розмір ступеню втрати професійної працездатності має бути переглянутий та підвищений до 40%, у відповідності до критеріїв встановлення ступеня стійкої професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та затверджених наказом МОЗУ 02.11.1995 року №212, з урахуванням наступних захворювань - приглухуватість II ст.., хронічний пиловий бронхіт II ст.., ангіоневроз верхніх кінцівок професійного ґенезу. Втановлення даного факту необхідне ОСОБА_1 , для отримання виплат по йому захворюванню через фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання з втратою працездатності 40%.

У судовому засідання представник заявника заяву підтримала у повному обсязі, просила її задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у заяві.

Представник заінтересованої особи - Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» у ході судового розгляду вимоги заяви не визнали у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, просили у їх задоволенні відмовити, надали суду заперечення на заяву, в яких зазначили, що ОСОБА_1 , 1959 року народження, обстежувався клініці НДІ ГТ іПЗ 1993р., тоді йому було первинно встановлено професійне захворювання -Ангіоневроз іерхніх кінцівок професійного ґенезу, після чого в травні 2009р. був оглянутий КЗОЗ « Обласним центром МСЕК» та встановлено 10% втрати працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, безстроково. Заявник просить встановити професійне захворювання погіршення слуху та фонічного бронхіту саме з 1999р., з урахуванням захворювань - приглухуватість II ст.., фонічний пиловий бронхіт II ст.., ангіоневроз верхніх кінцівок професійного ґенезу та їстановити40% втрати професійної працездатності. Однак, при проходженні МСЕК у 2009році на підставі висновків клініки НДІ ГТ іПЗ ці професійні захворювання встановлені не були. В період з травня 2009р. по цей час не находили медичні документи з ЛПЗ до їх закладу з питань переогляду професійного захворювання зі ступенем втрати працездатності 40%. З наданих до суду медичних документів, видно , що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні і Кліниці науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ в період з 11.09.2012. по 08.10.2012р. та в період з 16.09.2013р. по 09.10.2013р. згідно виписки - «Трудоспособнисть ограничена. Противопоказана работа в условиях воздействия пыли, токсических, раздражающих, аллергических веществ, неблагоприятных метеофакторов, тяжелых физических нагрузок, в шуме, с вибрацией, на высоте, ночные смены. Продолжительность по пенсионирование по професіональному заболеванию. Рекомендовано диномическое наблюдение у терапевта, ЛОР-врача, неврапотолога, окулиста по месту жительства. Санаторно-курортное лечение. По настоянию больного рекомендовано обследование ГУ «Институт медицины труда АМН Украины, г. Киев.» Крім того, згідно відповіді ХНМУ Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань № 08-03/502 від 09.04.2014р. не має законних підстав щодо перегляду медичних висновків. Заявник в заяві послався на норму Закону Наказу МОЗ України № 212 від 22.11.1995р. «Про порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків» оскільки як Наказ втратив чинність на підставі Наказу МОЗ України № 420 від 05.06.2012р, Окрім того у відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998р. Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення - Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.

Представник заінтересованої особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у ході судового розгляду вимоги заяви не визнали у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, просили у їх задоволенні відмовити, надали суду заперечення на заяву, в яких зазначили, що звертаючись до відділення Фонду з письмовою заявою від 19.06.2009 року позивач надав пакет документів, а саме: Акт П-4 від 24.10.1993року професійного захворювання, та довідку МСЕК за № 000181 від 20.05.2009року. За висновком МСЕК від 20.05.2009 року ОСОБА_1 було встановлено 10% втрати професійної працездатності з 13.05.2009р.- безстроково. Право на відшкодування шкоди виникає з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Ступінь втрати працездатності потерпілим встановлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. Виплати Фондом призначаються і проводяться виключно з дати встановленої МСЕК і відповідно до відсотків зазначених у висновку. Порядок відшкодування шкоди завданої нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням визначено статтями 21, 35, 36 та 40 Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1099р.(далі Закон № 1105), саме з цього моменту у потерпілого ОСОБА_1 виникло право на отримання щомісячних страхових виплат. Постановою відділення Фонду у м. Харкові від 19.06.2009р. призначило та виплатило одноразову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 36598,10 грн. та щомісячні страхові виплати з 19.06.2009 р. у розмірі 365,98 грн., що відповідає 10% стійкої втрати професійної працездатності. Відповідно до п.4 ст. 29 Закону № 1105 відділення ВД ФССНВУ у м.Харкові щорічно проводить перерахунок щомісячних страхових виплат і станом на теперішній час розмір щомісячних грошових виплат ОСОБА_1 складає 606 грн. 91 коп. Позивач посилається на те, що йому не вірно встановлено відсоток втрати

працездатності з приводу суттєвого погіршення слуху та хронічного бронхіту, який

турбує його з 1999року, та вважає, що ступінь втрати професійного захворювання має бути підвищено до 40%. Відповідно до п.68 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232 «У спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу професійного захворювання

приймається центральною лікарсько-експертною комісією державної установи

"Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України" (м. Київ)...». Згідно листа НДІ ГП та ПЗ клініка м. Харкова від 09.04.2014р. який додав

позивач до позовної заяви, в якому вказано, "що у 2013 році ОСОБА_1 для

вирішення зв`язку захворювання з професією був направлений на обстеження в

Центральну лікарсько-експертну комісію (ЦЛЕК)ДУ "Інститут медицини праці

Національної академії медичних наук України" (м. Київ), медичним висновком ЦЛЕК від 21.01.2014р. Протокол № 3/94 встановлено діагноз: 1) хронічний бронхіт II стадії у фазі ремісії, прикореневій пневмосклероз, 2) хронічна двостороння

сенсоневральна приглухуватість Іст. (початковий прояв) - захворювання не пов`язує з умовами праці, враховуючи відсутність аудиограмм і динаміки зниження слуху за

період роботи в шкідливих умовах, 3) професійне захворювання ОСОБА_1

встановлено 08.09.1993р. Харківським Науково-дослідним інститутом гігієни праці

та професійних захворювань". На підставі вказаного вище, підстав для задоволення позовних вимог, а саме встановлення факту профзахворювання з втратою працездатності у розмірі 40% з 01.01.1999року заінтересована особа не вбачає.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, встановив, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За нормою ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пункт п`ятий частини другої ст. 293 ЦПК України, визначає, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою ст. 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, що викладені Постанові Пленуму Верховного суду України №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року із змінами та доповненнями (ч.2 п.2), не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків

військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати

працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про

закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти,

одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

Окрім того, у ході судового розгляду, за клопотанням заявника, експертами Обласного бюро судово - медичної експертизи Управління охорони здоров`я харківської обласної державної адміністрації у справі була проведена судово- медична експертиза (висновок експерта №299-КЕ/2017/пп), якою встановлено, що згідно медичної карти амбулаторного хворого № 032668 та виписок із медичної документації, що маються в матеріалах справи відомо, що гр. ОСОБА_1 , 1959р.н. страждає на вегетативно-сенсорну поліневропатію верхніх кінцівок з вираженими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях і ангіоспазмами пальців рук; міофіброзом м`язів надлопаткової області; двостороннім плече-лопаточним периартрозом; двостороннім деформуючим остеоартрозом ліктьових і промене-зап`ясткових суглобів із стійким больовим синдромом і порушенням функції верхніх кінцівок; ХОЗЛ II стадії у фазі загострення; емфіземою легенів II ст.; ЛН II ст.; хронічним легеневим серцем; ПК 1ст.; ІХС; стабільною стенокардією напруги ІІІф.к.; атеросклеротичним і постінфарктним (2009) кардіосклерозом; ГХ ІІст., СН II Аст.; поширеним остеохондрозом хребта; нейросенсорною приглухуватістю Іст.; хронічним кон`юнктивітом, анізометропією, складним гіперметропічним астигматизмом обох очей, пресбіопією, гіпертонічною ангіопатією сітківки.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, той факт, що заявник у своїй заяві просить встановить факт наявності професійного захворювання зі ступенем втрати працездатності 40% з 1 січня 1999 року безстроково , який не встановлються судовим рішенням, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 18, 19, 293, 315, 316, 317, 318, 319, 352, ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Харківське міське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про встановлення факту наявності професійного захворювання зі ступенем втрати працездатності 40% - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлено 05.08.2019 року.

Головуючий-суддя: