Рішення № 83660392, 29.07.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1237/18

провадження № 2/631/462/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 липня 2019 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Пархоменко І. О.,

при секретарі - Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Нововодолазька селищна рада Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Нововодолазька селищна рада Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги обґрунтувала наступним. На підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.04.2013 року позивачу належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 . На даний час у вказаній квартирі зареєстровані позивач, її чоловік - ОСОБА_3 , та відповідач, який є колишнім власником квартири - ОСОБА_2 . З дня купівлі квартири та по теперішній час відповідач не проживає за місцем своєї реєстрації, що підтверджуються актом депутата. Відповідач створює для ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй житлом та оформленні субсидії. Вважає, що відповідач втратив право користування житлом на підставі його відсутності більш ніж один ріку даному житловому приміщенні. Фактом реєстрації відповідача змушують позивача нести додаткові витрати на утримання житла, в зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . та примусово зняти його з реєстраційного обліку.

Позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги, кінцево просила визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала заяву за вх.4514/19-вх від 27.06.2019 року, відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд проводити судові засідання без її участі. Також у заяві зазначила, що проти заочного рішення не заперечує.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву за вх. 3428/19-вх від 16.05.2019 року, відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд проводити судові засідання без його участі та без участі позивача. Також у заяві зазначив, що проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа не направила свого представника для участі у судовому засіданні, через канцелярію суду надала заяву за вх.5917/18-вх від 21.11.2018 року, відповідно до якої просить суд проводити судові засідання без участі представника.

Зі згоди позивача, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

З договору купівлі-продажу квартири, посвідченому 08 квітня 2013 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. , зареєстрованому в реєстрі за № 606, вбачається, що ОСОБА_5 , яка діє на підставі довіреності № 292 від імені ОСОБА_2 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 10 - 11).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 2112942 від 08.04.2013 року ОСОБА_1 є власником двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 606, зареєстрованим 08.04.2013 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. (а. с. 11).

Згідно з довідкою № 04-99/2549 від 24.10.2018 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловік, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та колишній власник, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 12).

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , але фактично не проживає. Зазначене підтверджується актом депутата Нововодолазької селищної ради від 24 жовтня 2018 року № 1266, складеним у присутності свідків (а. с. 13).

Згідно з листом ВІДДІЛУ (ЦЕНТР НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ) НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ від 07.02.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20).

Статтею 41 Коституции України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приписами ст. 150 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі ст. 316 ЦК України передбачено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України визначила, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено право власника житлового будинку, квартири на використання помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Приписами ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Разом з тим, згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 і договору найму з позивачем не укладав.

Позивач, навпаки, є власником спірного житлового приміщення і реєстрація відповідача обмежує її у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право (ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі змістом ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, зібрані по справі докази та їх належна оцінка свідчать про наявність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки відповідач, який не є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 обмежує позивача у здійсненні права користування та розпорядження власністю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Нововодолазька селищна рада Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.150 ЖК України, 316, 317, ч.1 ст. 383, ст. 391, ст.405 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 95, 263 - 265, 280 - 282, 289, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Нововодолазька селищна рада Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втратившим право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду учасниками справи через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення буде складено 5 серпня 2019 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 .

Третя особа: Нововодолазька селищна рада Харківської області, місцезнаходження: 63202, Харківська область, Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вул. Донця Григорія, 14, код ЄДРПОУ 04397997.

Суддя І. О. Пархоменко