Рішення № 83657647, 15.08.2019, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/3420/19

Провадження № 2-а/462/179/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Постигач О.Б.

за участю секретаря Ящук К.В.

представника відповідача Бовш О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування з Управління безпеки міста Львівської міської ради, Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

встановив:

27 травня 2019 року позивачка звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову ЛВ №71352 від 07.05.2019 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07 травня 2019 року інспектором з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Павлик З.О. було винесено постанову ЛВ№71352 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 грн. Відповідно до змісту постанови, 07.05.2019 року, в м.Львові, пр. Свободи, 28, о 11.04 хв. водій автомобіля КІА CEE'D, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» і суттєво перешкоджає дорожньому руху, чим порушив п.8.4(в) і 33.3.3 та 15.10 (а) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.Вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою і винесена без повного та всебічного з`ясування обставин справи, так як 07.05.2019 року вона віддала свій автомобіль в користування ОСОБА_2 , про що повідомила відповідачів, а також їх повідомив особистою заявою водій ОСОБА_2 Незважаючи на це, посадові особи Управління безпеки міста Львівської міської ради не звільнили її від адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, вона була змушена звернутися до суду з вказаним позовом. З огляду на зазначене, вважає, що постанова серії ЛВ №71352 від 07.05.2019 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 28.05.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічно викладеним в адміністративному позові, доповненнях до адміністративного позову. Додатково пояснили, що постанова ЛВ №71352 від 07.05.2019 року складена невірно, кваліфікація порушення інспектором з паркування не відповідає чинному законодавству. За наведеного, просили скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ №71352 від 07.05.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП. та закрити адміністративне провадження по цьому факту.

Відповідач - інспектор з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Павлик З.О. - в судове засідання не з`явився, проте скерував до суду відзив та клопотання про розгляд справи без його участі. У відзиві повністю заперечує позовні вимоги позивача, вважає їх надуманими та необґрунтованими, зокрема зазначає, що оскільки позивачкою не було внесено відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, її як власника транспортного засобу було притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідачем подано клопотання, в якому просить відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки вважає їх надто завищеними, необґрунтованими та неспіврозмірними з розміром позовних вимог.

Представник відповідача - Управління безпеки міста Львівської міської ради - Бовш О.М. позовні вимоги заперечив повністю, вважає, що інспектором правомірно було винесено оскаржувану постанову відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема зазначив, що підстав для притягнення до відповідальності ОСОБА_2 не було, так як останній хоча і повідомив Управління безпеки міста Львівської міської ради про те, що 07.05.2019р. саме він керував транспортним засобом КІА CEED НОМЕР_1 , однак не визнав факту порушення вимог, а тому підстав для винесення щодо нього постанови не було.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд виходив з наступного.

Як встановлено судом, відносно позивачки07.05.2019р. винесено постановупро накладення адміністративного стягнення ЛВ№71352, за якою 07.05.2019 року, в м.Львові, пр. Свободи, 28, о 11.04 хв. водій автомобіля КІА CEE'D, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» і суттєво перешкоджає дорожньому руху, чим порушив п.8.4(в) і 33.3.3 та 15.10 (а) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП, чому ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу 510 грн. /а.с.6/, і копію вказаної постанови їй було надіслано поштовим відправленням.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 07.05.2019р. щодо ОСОБА_1 виніс інспектор з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Павлик З.О.

Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП, порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як передбачено с. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.

Відповідно до ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили, зокрема, особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Із наявних в матеріалах справи заяв від 24.05.2019р. та 27.05.2019р. вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звертались до Начальника відділу інспекторів з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради з повідомленнями про те, що ОСОБА_3 віддала свій автомобіль у користування ОСОБА_2 . Вказану обставину підтвердив і представник відповідача в судовому засіданні. Як вбачається із оскаржуваної постанови інспектором з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради Павлик З.О., при винесенні такої не враховано повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про те, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом.

За наведеного, суд приймає до уваги покликання позивачки та її представника, щоОСОБА_1 не порушувала вимоги п.8.4(в) і 33.3.3 та 15.10 (а) ПДР України, так як 07.05.2019 року о 11.04 год. на пр. Свободи, 28 у м. Львові не керувала автомобілем КІА CEE'D, номерний знак НОМЕР_1 .

Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом не здобуто, а представником відповідача не представлено належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.8.4(в) і 33.3.3 та 15.10 (а) ПДР України, а також те, що 07.05.2019 року, в м.Львові, пр. Свободи, 28, о 11.04 хв. саме вона керувала транспортним засобом КІА CEE'D, номерний знак НОМЕР_1 , та здійснила зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», суд вважає, що постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ№71352 від 07.05.2019 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП слід скасувати, так як при винесенні такої інспектором не було дотримано вимог ст. 280 КУпАП, не було взято до уваги заяву позивачки та її представника тане було з`ясовано чи винна позивачка у вчиненні адміністративного правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач прийняв необґрунтоване рішення, без урахування заяви позивачки та її представника та встановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності,

Відповідно до ч. 3. п.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8228,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)на професійну правничу допомогу;

2)сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5)пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз чинного адміністративного процесуального законодавства дає підстави стверджувати, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За наведеного, суд приходить до висновку, що розмір заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8228,00 грн. не є співмірний зі складністю справи та з розміром штрафу, який згідно постанови від 07.05.2019р. становить 510 грн., та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а тому суд вважає, що відповідачем спростовано розмір витрат на правову допомогу, викладених у відповідному клопотанні, і вказана вимога підлягає задоволенню частково та стягненню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. беручи до уваги, що інший відповідач, інспектор з паркування, при прийнятті оскаржуваної постанови діяв від імені вказаного управління.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 245 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ №71352 від 07.05.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП скасувати, а адміністративне провадження по цьому факту щодо закрити.

Стягнути Управління безпеки міста Львівської міської ради (м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 20819015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витратив розмірі 1000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку визначеному ч. 4 ст. 286 та ст. 297 КАС України.

Суддя /підпис/ Постигач О.Б.

З оригіналом згідно

Суддя Постигач О.Б.