Ухвала суду № 83655689, 14.08.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/128/2019

Справа № 537/1760/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2019 року Колегія суддів Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Маханькова О.В.,

суддів Сьоря С.І., Фадєєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання Шаповал М.С.

прокурорів Ковіна Д.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників Дворник О.В., Потреба С.М., Кононенко А.П., Матвієнко С.М.,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представник потерпілого Гузь Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду в м.Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження № 62018170000000017 по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.187 ч.4, ст.365 ч.2 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.187 ч.4, ст.365 ч.2 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.2 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання обґрунтував тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, із застосуванням насильства. Після попереднього рішення суду від 14.02.2019 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт виникли нові обставини, а саме ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.365, ч.4 ст.187 КК України. Загроза можливого покарання свідчить, на його думку, про можливість переховуватися від слідства та суду. вказує, що ОСОБА_2 може впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні про що свідчать нові обставини, які виникли 08.04.2019, тобто після прийняття рішення Октябрським районним судом м. Полтави від 21.02.2019 про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та існували під час прийняття попередніх рішень Крюківським районним судом м. кременчука від 26.04.2019 про обрання та продовження ОСОБА_2 цього ж запобіжного заходу. Ці обставини, як вказує прокурор, встановлені у кримінальному провадженні № 12018170000000513 від 05.11.2018 за ч.3 ст.368 КК України за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та стосуються факту використання ОСОБА_2 , як колишнім працівником міліції, зв`язків з командиром роти №3 БПП у м.Кременчуці УПП в Полтавській області ДПП НП України ОСОБА_6 для встановлення анкетних даних та інших компрометуючих відомостей відносно потерпілого ОСОБА_5 та свідка, анкетні дані якого змінено з метою здійснення незаконного впливу на них. Прокурором здійснено огляд протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з відображенням у протоколі інформації, яка має значення у кримінальному провадженні № 62018170000000017. Оскільки, на думку прокурора, є доведеною можливість того, що ОСОБА_2 , перебуваючи під домашнім арештом, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати встановленню істини іншим чином, просить клопотання задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_7 клопотання прокурора підтримали. Представник ОСОБА_7 вказала, що, на її думку, прокурором подано обґрунтоване клопотання, в якому викладені обставини, що свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_2 , в порушення заборони суду, залишив помешкання після 18 години, спілкувався зі свідком, вчиняв дії, направлені на встановлення особистих даних потерпілого та свідка, а тому просила клопотання задовольнити. Не заперечує, що обвинувачений ОСОБА_2 не вчиняв жодних дій, які б свідчили про вплив на потерпілого ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Потреба С.М. заперечували проти зміни запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою. Захисник Потреба С.М. вказав, що ОСОБА_2 не вчиняв жодних прямих чи непрямих дій, направлених на вплив на потерпілого чи свідків, має право не перебувати за місцем проживання до 20 години, заборони спілкуватися з «копами», як на це вказувала представник потерпілого, не має. Вважає, що прокурором не доведено, що ОСОБА_2 порушено заборони, встановлені судом. На момент останнього продовження запобіжного заходу його підзахисному прокурору, виходячи із змісту клопотання, вже були відомі обставини, які ніби-то мали місце.

Захисник Кононенко А.П. вказав, що наданий суду доказ, а саме протокол огляду від 18.07.2019 протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді аудіо-, відеоконтролю особи за № 818т/42-16 від 02.05.2019 отриманий в порядку, що не встановлений КПК України, та просив визнати цей доказ недопустимим.

Свідок ОСОБА_6 , про допит якої клопотання прокурора було задоволено колегією суддів, відмовилася свідчити, посилаючись на ст..63 Конституції України.

Вислухавши думку всіх учасників судового розгляду, дослідивши клопотання прокурора, копії матеріалів, якими останній обґрунтовує наведенні ним доводи, колегія судів приходить до наступних висновків.

Як вбачається із реєстру матеріалів кримінального провадження, 29.12.2018. ОСОБА_2 затриманий на підставі ст. 208 КПК України. 29.12.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 187 КК України, а 15.04.2019 повідомлення про підозру змінено на ч. 2 ст. 365, ч. 4 ст. 187 КК України

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.12.2018, яка залишена без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.01.2019, підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб.

14.02.2019 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави підозрюваному ОСОБА_2 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт до 02.07 год. 26.02.2019. Цією ж ухвалою зобов`язано підозрюваного у відповідності до ст.194 КПК в тому числі в період часу доби з 20.00 години по 08.00 годину щодобово не залишати місце постійного проживання, без дозволу слідчого, прокурора, суду, заборонено спілкуватись будь-яким способом з іншими учасниками кримінального провадження, за виключенням як за ініціативою слідчого чи прокурора.

21.02.2019 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави підозрюваному ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 02.07 год. 27.04.2019 та зобов`язано підозрюваного у відповідності до ст.194 КПК в тому числі в період часу доби з 20.00 години по 08.00 годину щодобово не залишати місце постійного проживання, без дозволу слідчого, прокурора, суду, заборонено спілкуватись будь-яким способом з іншими учасниками кримінального провадження, за виключенням як за ініціативою слідчого чи прокурора.

22.04.2019 до Крюківського районного суду м. Кременчука направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 365, ч. 4 ст. 187 КК України.

26.04.2019 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, зобов`язано обвинуваченого у відповідності до ст.194 КПК в тому числі в період часу доби з 20.00 години по 08.00 годину не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду, заборонено спілкуватись будь-яким способом із свідками, потерпілим, обвинуваченими за виключенням як за ініціативою суду.

21.06.2019 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука підозрюваному ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 14.08.2019.

Згідно ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-4 ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 КК України, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов*язків, передбачених ч.5 ст. 194 цього Кодексу, чи зміну способу їх виконання. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Вирішуючи клопотання про визнання доказу недопустимим колегія суддів враховує наступне.

Доказами в кримінальному провадженні, в силу ст..84 КПК, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. В силу ст..86 цього Кодексу доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом,недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1. 2 ст..87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Згідно ч.3 цієї статті 3. недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

В силу ч.4 цієї статті докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч.1 ст.89 КПК).

Статтею 257 КПК регулюється порядок використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації. Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення. Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора.

Іншого регулювання порядку використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях Кримінальний процесуальний кодекс не містить. При цьому вказаною статтею передбачено використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях виключно на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Крім того, ч.1 ст..237 КПК передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводить огляд місцевості, приміщення, речей та документів. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що огляд є слідчою дією. Будь-які слідчі дії в кримінальному провадженні під час судового розгляду можуть проводитися виключно в порядку, передбаченому ст..333 КПК України.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією захисту щодо того, що протокол огляду від 18.07.2019 протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді аудіо-, відеоконтролю особи за № 818т/42-16 від 02.05.2019 є недопустимим доказом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Колегією суддів було задоволено клопотання прокурора про допит свідка ОСОБА_6 з метою підтвердження обставин. викладених у клопотанні, проте свідок відмовилася свідчити, посилаючись на ст..63 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо зміни відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Тримання під вартою особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушенні, має бути винятком, а не правилом. В окремих випадках тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньої необхідності і як останній захід, лише у тих випадках, коли цього суворо вимагають особливі обставини окремої справи; воно не повинно застосовуватися з каральних міркувань. Тримання особи під вартою може бути виправдано також, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В обґрунтування клопотання, як на підставу необхідності зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою прокурор посилається на наявність встановлених раніше ризиків, передбачених п.1 – 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватися від суду та ризику впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.

Колегія суддів вважає, що ризики, встановлені судом при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу, не збільшилися на даний час, на наявність нових ризиків прокурором не вказується, протягом тривалого часу, в тому числі після обрання судом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту під час даного судового провадження, ОСОБА_2 , перебуваючи під домашнім арештом, дотримувався його умов. ОСОБА_2 , як було встановлено судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, має постійне місце проживання. Раніше несудимий. Має міцні соціальні зв`язки, характеризується позитивно. В судовому засіданні також захистом надано характеристику позитивну ОСОБА_2 за місцем роботи. Прокурором не доведено, що вказані обставини змінилися на даний час.

Прокурором на даний час не надано достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 порушувалися обов`язки, встановлені судом.

Колегія суддів також зазначає, що порядок дій у разі встановлення обставин, що свідчать про порушення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків передбачений Інструкцією про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. До суду не надходили будь-які повідомлення в порядку, передбаченому цією Інструкцією, про встановлення обставин, що свідчать про порушення обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст.194 КПК України суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні про застосування запобіжного заходу.

Виходячи із викладеного та аналізу положень розділу ІІ КПК України, звертаючись до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу прокурор має викласти обставини та відповідно довести, що заявлені раніше ризики не зменшилися, з`явилися нові ризики, які виправдовують зміну запобіжного заходу.

На підставі викладеного колегія суддів, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, бере до уваги, що оскільки обвинувачений ОСОБА_2 протягом тривалого часу знаходиться під домашнім арештом, при цьому прокурором не доведено та не обґрунтовано, що заявлені ризики збільшилися або з`явились нові ризики, не доведено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти встановленим ризикам та не доведено наявність суспільної потреби, яка б виправдовувала тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, тому суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою та вважає ,що у задоволенні клопотання прокурору необхідно відмовити.

Керуючись статтями 177, 178, 181, 194, 200, 331 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 з домашнього арешту на тримання під вартою строком на 60 днів - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: Маханьков О.В.

Судді: Сьоря С.І.

Фадєєва С.О.