Рішення № 83653313, 26.07.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/843/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

під головуванням судді Іванова А.П.,

за участі секретаря судового засідання Бота О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та міського відділу державної служби Ужгородського управління юстиції Головного державного виконавця Секерня Є.М., третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. про визнання виконавчих написів від 20.03.2014 № 226 та № 228 від 20.03.2014 такими, що не підлягають виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк», міського відділу державної служби Ужгородського управління юстиції Головного державного виконавця Секерня Є.М., третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. про визнання виконавчих написів № 226 та № 228 від 20.03.2014 такими, що не підлягають виконанню. Позов мотивують тим, що головним державним виконавцем - Секерня Є.М. 04 жовтня 2016 року було винесено постанову ВП №52569761 від 04.10.2014 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 20.03.2014 №226 та постанову ВП №52570382 від 04.10.2014 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №228 від 20.03.2014 на користь стягувана - ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості. Позивачі вважають зазначені виконавчі написи №226 та №228 від 20.03.2014 та, відповідно, постанови MB ДВС ВП №52569761 та ВП №52570382 від 27,03.2014 незаконними, оскільки такі є предметом судового оскарження по справі №308/14047/14-ц.

Крім цього, 06.04.2017 підстави позову були змінені (доповнені) з огляду на те, що зазначені виконавчі написи були вчинені поза межами передбаченого законом строку, тобто після трирічного строку з дня виникнення у ПАТ «Укрсоцбанк» права вимоги за кредитним договором № 08/290/137 від 06.09.2006 та № 08/290/28 від 26.06.2008.

Також, позовна заява доповнена обставиною, що в квартирі по АДРЕСА_1 , на котру звертається стягнення в межах вищевказаних виконавчих проваджень в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк», проживають малолітні діти - ОСОБА_3 (2012 року народження) та ОСОБА_4 (2013 року народження).

Позовну заяву також доповнено додатковими поясненнями, відповідно до яких 06.09.2006 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 08/290/137. У забезпечення виконання зобов`язань між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , як майновим поручителем, було укладено іпотечний договір № 08/290/137 від 06.09.2006, за умовами якого поручитель передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру. На підставі звернення ПАТ «Укрсоцбанк», 20.03.2014 приватним виконавцем Ужгородського міського нотаріального округу було вчинено виконавчі написи № 226 та № 228 від 20.03.2014. Також у заяві зазначено, що на час вчинення оскаржуваних виконавчих написів, в суді вже існував спір щодо заборгованості за кредитними договорами (судова справа №308/3183/13, №308/14047/14-ц), тобто відсутня безспірність заборгованості боржника.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справу у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_7 надіслав до суду заяву від 23.07.2019, відповідно до якої проти задоволення позову не заперечує, просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за кредитними договорами №08/290/28 від 26.06.2008 та №08/290/137 від 06.09.2006 укладено іпотечні договори, за якими ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виступають майновими поручителями. 20.03.2014 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. здійснено виконавчий напис за №226 та №228, згідно з якими звернуто стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8

Головним державним виконавцем міського відділу державної служби Ужгородського управління юстиції Секерня Є.М. 04 жовтня 2016 року було винесено постанову ВП №52569761 від 04.10.2014 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 20.03.2014 №226 та постанову ВП №52570382 від 04.10.2014 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №228 від 20.03.2014 на користь стягувана - ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості.

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаномуПереліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, а боржник має право надавати нотаріусу свої заперечення з приводу заборгованості у відповідь на повідомлення іпотекодержателя про усунення порушень.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Частиною 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (далі-Порядок), нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 3.5 глави 16 Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Так, пунктом 2.3 глави 16 Порядку передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору, здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, кредитні договори №08/290/28 від 26.06.2008 та №08/290/137 від 06.09.2006, майновими поручителями за яким виступають позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , а також ОСОБА_9 , були предметом судового оскарження, що стверджується рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27.08.2014.

Наявність вказаного спору між сторонами виключає можливість вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки в силу вимог ст. 88 ЗУ «Про виконавчий напис» суперечить одній з підстав для його вчинення, а саме: безспірності заборгованості.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, суд відхиляє твердження представника позивача ОСОБА_1 , щодо порушення строків пред`явлення вимоги кредитором, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості платежів, згідно з яким банк отримав право вимагати повернення кредиту, відсотків та інших платежів й за яким можна встановити строк пред`явлення вимоги кредитором.

Окрім цього, в матеріалах справи містяться довідки АТ «Укрсоцбанк» від 01.04.2019, згідно з якими у ОСОБА_5 відсутня заборгованість за кредитними договорами №08/290/28 від 26.06.2008 та №08/290/137 від 06.09.2006, у зв`язку з відступленням права вимоги з ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (ЄДРПОУ 34615314) за Договором факторингу №б/н від 27.03.2019. За договором відступлення права вимоги №8-04-1/19, укладеним ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (ЄДРПОУ 34615314) зі ОСОБА_7 , відбулась заміна кредитора у зобов`язанні.

Ухвалою суду від 30.05.2019 відповідача у справі ПАТ «Укрсоцбанк» замінено на ОСОБА_7 , який у свою чергу, відповідно до поданої заяви від 22.07.2019, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідно до статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Частиною 2 зазначеної статті регламентовано, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У відповідності до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 640 грн., а також позивачем ОСОБА_8 , на виконання ухвали від 30.07.2017 про залишення позовної заяви у зв`язку з недоліками такої, сплачено судовий збір у розмірі 640 грн., тому вказані витрати по справі слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.256,257,261,265 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст.2,10,76-81, 141, 206, 263-265,273,274,279 ЦПК, суд

ухвалив:

Позовну ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області від 16.07.1996 року, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ) та міського відділу державної служби Ужгородського управління юстиції Головного державного виконавця Секерня Є.М., третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. про визнання виконавчих написів від 20.03.2014 року № 226 та № 228 від 20.03.2014 року такими, що не підлягають виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 226 від 20.03.2014 та № 228 від 20.03.2014, виданий приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д.

Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області від 16.07.1996 року, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1280 /тисяча двісті вісімдесят/ грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: А.П. Іванов