Ухвала суду № 83649333, 18.06.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2088/18

Єдиний унікальний № 205/2088/18

Провадження № 1-кп/205/222/19

У Х В А Л А

18 червня 2019 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

при секретарі - Мікуновій К.Ю.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018040690000580 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Степанова М.Л.,

захисника адвоката Алієва Н.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ризики, які послужили підставою для обрання йому саме такого запобіжного заходу не змінилися, окрім того, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні захисник адвокат Алієв Н.Д. заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та надав копію договору найму житлового приміщення. Адвокат пояснив, що саме за адресою, зазначеною в договорі найму житлового приміщення буде проживати обвинувачений ОСОБА_1 разом зі своєю цивільною дружиною.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Суд, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думки обвинуваченого та захисника, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

В свою чергу, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого – вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Більше того, судом при прийнятті даного рішення враховано і практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 26.06.1991 року у справі «Летельє до Франції», в якому зазначено, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати у суспільства таку реакцію, що виправдовує попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А тому застосування у даному кримінальному провадженні найтяжчого запобіжного заходу, з урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, слід розглядати як крайню необхідність і вказує на те, що більш м`які заходи забезпечення кримінального провадження не зможуть запобігти настанню ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за який законом у разі доведення вини його може бути призначено покарання до десяти років позбавлення волі, те, що він раніше судимий, вчинив злочин у період іспитового строку, офіційно не працевлаштований, утриманців не має, не одружений, документи в підтвердження позитивної репутації обвинуваченого, сторона захисту не надала, в своїй сукупності свідчить про наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити новий злочин. Крім того, до наданого захисником договору найму жилого приміщення, суд ставиться критично, оскільки відсутні правовстановлюючі документи в підтвердження права власності наймодавця.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 не вбачається, оскільки, на думку суду вказані вище обставини є підтвердженням того, що останній може вжити заходи, аби уникнути суду, існують обґрунтовані ризики, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави для продовження строку дії під вартою та унеможливлюють застосування більш м`якого запобіжного заходу. Ризики, які враховувалися ОСОБА_1 при продовженні йому запобіжного заходу на теперішній час не змінилися, перебуваючи на свободі, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на теперішній час ще не допитані, вчинити інші злочини, у зв`язку з чим, вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 24-00 години 15 серпня 2019 року включно.

Суддя К.О. Скрипник