Рішення № 8364795, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/12821.12.09 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

до Київської міської державної адміністрації

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державного казначейства України в м.Києві.

про стягнення 105 156 547,94 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:          Комісар С.П.- довіреність №Д07/2008/11/12-23 від 12.11.2008р.

від відповідача: Сагайдак О.П.- довіреність №001-353 від 14.04.2009р.;

від третьої особи: Субота О.В.- довіреність №05-04/249-2321 від 10.03.2009

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про стягнення 105 156 547,94 грн. заборгованості.

Ухвалою від 10.02.2009 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.03.2009.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалася перерва в розгляді справи.

Ухвалою суду від 28.09.2009р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в м.Києві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.12.2009 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про природні монополії»Позивач є суб’єктом природних монополій у сфері централізованого постачання теплової енергії.

Статтею 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»передбачено, що державні фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Окрім цього, відповідно до ст. 9 Закону України «Про природні монополії»одним із основних принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є принцип самоокупності суб'єктів природних монополій. При регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій органами, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, мають враховуватися: витрати, які згідно із законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу; податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів; вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, що виробляються (реалізуються), потребам споживачів; державні дотації та інші форми державної підтримки (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про природні монополії»).

Наведені вище норми закону реалізуються через закріплений у ч. 2 ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення»та ст. 15 Закону України «Про теплопостачання»принцип зміни державних фіксованих та регульованих цін і тарифів у зв’язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, зміни цін на енергоносії та інших витрат.

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.

Засади організації та діяльності органів і посадових осіб органів місцевого самоврядування регламентуються Законом України «Про місцеве самоврядування»(підпункт 2 пункту «а»частини 1 ст. 28 Закону), за яким до відання виконавчих органів міських рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Зазначені повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Таким чином, виходячи з підпункту 2 п. «а» ч. 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»та ч. 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», повноваження Відповідача як виконавчого органу Київради в галузі тарифної політики пов’язані із встановленням або погодженням у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на оплату теплової енергії, побутових, комунальних, транспортних та інших послуг.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання»встановлено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування усіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, враховувати повну собівартість теплової енергії та забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955 затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. Пунктом 24 названої постанови передбачено що тариф на теплову енергію має включати рівень рентабельності, який формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків.

Судом встановлено, що у зв’язку із значним зростанням цін на природний газ, який використовується для виробництва теплової енергії, розміру мінімальної заробітної плати з метою приведення тарифів на теплову енергію до економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування і постачання та компенсації збитків від незатвердження тарифів на економічно обґрунтованому рівні витрат на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії Позивач не раз листами від 19.05.2006 № Д13/3316, від 23.08.2006 № Д13/5776, від 27.10.2006 № Д13/7350, від 30.10.2008 № Д02/6177 звертався до Відповідача з проханням переглянути тарифи на теплову енергію шляхом приведення їх до рівня економічно обґрунтованих витрат та відшкодувати різницю в тарифах.

Частиною 5 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»та частиною 2 статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення»встановлено, що у разі тимчасового встановлення тарифу на теплову енергію нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. Крім того, ч. 6 ст. 191 ГК України передбачено, що органи виконавчої влади та місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб’єктами підприємництва, зобов’язані надати цим суб’єктам дотацію згідно з законом.

Однак Відповідач не визначив порядку і строків зміни рівня встановлених ним тарифів на теплову енергію.

Внаслідок такої бездіяльності Відповідача, за відсутності встановленого ним порядку і строків зміни тарифів на теплову енергію та у зв’язку з дією в країні інфляційних процесів, подорожчанням природного газу тарифи на вироблену Позивачем теплову енергію не були змінені Відповідачем, у зв’язку з чим Позивач зазнав значних матеріальних збитків.

Статтею 20 Закону України «Про природні монополії»передбачено, що збитки, завдані в результаті дій чи бездіяльності органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Відповідно до приписів ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Однак внаслідок несвоєчасного коригування Відповідачем тарифів на теплову енергію та у зв’язку з не визначенням Відповідачем порядку і строків зміни рівня тарифів на теплову енергію Позивачу було завдано шкоди у розмірі різниці між обґрунтованими витратами Позивача на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії та затвердженими Відповідачем тарифами на теплову енергію для бюджетних установ і організацій та інших споживачів. Розмір завданої та невідшкодованої матеріальної шкоди Позивачу за 2008 рік з урахуванням уточнених позовних вимог становить 178621 294,00 грн. та підтверджується поданими позивачем суду розрахунками фактичних збитків від реалізації теплової енергії та довідками про корисний відпуск теплової енергії за 2008 рік.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав Позивача на компенсацію шкоди, завданої незатвердженням тарифів на теплову енергію на рівні економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування і постачання.

На виконання вимог суду сторонами проведено звіряння і за результатами звіряння сторони погодили суму, що підлягає компенсації Позивачу на відшкодування шкоди, завданої незатвердженням тарифів на теплову енергію для бюджетних установ і організацій та інших споживачів на рівні економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування і постачання, за 2008 рок 178621 294,00 грн.

Після порушення провадження у цій справі Відповідач частково відшкодував Позивачу погоджену сторонами суму компенсації з різниці в тарифах у сумі 162151630,00 грн.

Таким чином, на момент прийняття судом рішення погоджена сторонами та підтверджена належними доказами невідшкодована матеріальна шкода становить 16469664,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527, рахунок № 31417544500001 в УДК у м. Києві, МФО 820019) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок № 26038301201 у ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) 16469664 (шістнадцять мільйонів чотириста шістдесят дев’ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. компенсації з різниці в тарифах на теплову енергію, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 29.12.2009р.