Ухвала суду № 83644988, 15.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

15 серпня 2019 року м. Київ № 640/14826/19

Окружний адміністративний суд м. Києва в особі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши заяву позивача щодо забезпечення позову у справі

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про визнання протиправним рішення, протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» (закрытое акционерное общество «Обнинская химико-фармацевтическая компания»; і.п.н. 4025062616, ОДРН 1024000935551; адрес: 249020, РФ, м. Обнінськ, Калузька обл., вул. Корольова, 4; поштова адреса: 117588, м. Москва, а/а 60 ; в особі адвоката Гвоздецького Андрія Мироновича, адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7, літ. «А», офіс 22) звернулося до суду із позовом (вх. від 07.08.2019) до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (код ЄДР 37508596; адрес: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до Іноземних суб`єктів господарської діяльності» №427 від 27.03.2018 в частині застосування спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності до Закритого акціонерного товариства «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» (ЗАО «ОБНИНСКАЯ ХИМИКО-ФАРМАЦЕВТИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ»);

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо не скасування спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яка застосована до Закритого акціонерного товариства «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» (ЗАО «ОБНИНСКАЯ ХИМИКО-ФАРМАЦЕВТИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ») на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до іноземних суб`єктів господарської діяльності» №427 від 27.03.2018 та зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яка застосована до Закритого акціонерного товариства «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» (ЗАО «ОБНИНСКАЯ ХИМИКО-ФАРМАЦЕВТИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ») на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до іноземних суб`єктів господарської діяльності» №427 від 27.03.2018;

- зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розмістити на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за адресою: http://www.me.gov.ua в мережі Інтернет інформацію про скасування спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яка застосована до Закритого акціонерного товариства «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» (ЗАО «ОБНИНСКАЯ ХИМИКО- ФАРМАЦЕВТИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ») на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до іноземних суб`єктів господарської діяльності» №427 від 27.03.2018.

Ухвалою від 13.08.2019 відкрито провадження у справі.

Між тим, 14.08.2019 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить зупинити відносно нього (в частині, що стосується позивача), дію оскаржуваного наказу.

Обґрунтування позиції позивача щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову.

Позивач зазначає, що є іноземним суб`єктом господарської діяльності та веде зовнішньоекономічну діяльність на території України на підставі укладених із суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності України зовнішньоекономічних контрактів відповідно до приписів Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

У той же час, 27 березня 2018 року Міністерством видано наказ «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до іноземних суб`єктів господарської діяльності» № 427, відповідно до якого у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності, зокрема, до Позивача.

Відтак, з 06 травня 2018 року на підставі Наказу до Позивача застосовано спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Однак, як зазначається у заяві про забезпечення позову, 07 червня 2018 року, 14 червня 2018 року, а також 22 червня 2018 року Позивач звертався до Відповідача із листами, якими було надано інформацію та докази, що підтверджують застосування практичних заходів, які гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов`язаних з ним законів України, незважаючи на те, як зазначає позивач, що Позивачем не вчинялись будь-які дії, спрямовані на порушення законодавства України.

З огляду на наведене, 23 червня 2018 року Міністерством видано наказ «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, що застосована до ЗАТ «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» №871, відповідно до якого тимчасово, до 01 жовтня 2018 року включно, було зупинено дію спеціальної санкції, що застосована до Позивача.

Надалі, 21 серпня 2018 року та 31 серпня 2018 року Позивач надавав Міністерству додаткові матеріали, щодо вжиття додаткових заходів задля недопущення порушення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших, пов`язаних з ним законів, незважаючи на те, що Позивачем не було допущено порушення чинного законодавства України.

У зв`язку з цим, як зазначає позивач, 06 вересня 2018 року Міністерством ухвалено наказ «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, що застосована до ЗАТ «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» №1257, відповідно до якого тимчасово, до 01 грудня 2018 року включно, зупинено дію спеціальної санкції, що застосована до Позивача.

У подальшому, 23 листопада 2018 року, 05 грудня 2018 року та 11 грудня 2018 року Позивач надавав Міністерству додаткові матеріали, що підтверджують вжиття додаткових заходів задля недопущення порушення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших, пов`язаних з ним законів, незважаючи на те, що Позивачем не було допущено порушення чинного законодавства України.

У зв`язку з цим, 26.12.2018 Міністерством ухвалено наказ «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, що застосована до ЗАТ «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» №1961, відповідно до якого тимчасово, до 06 лютого 2019 року включно, зупинено дію спеціальної санкції, що застосована до Позивача.

Позивач зазначає що станом на день пред`явлення цього позову Позивач позбавлений можливості ведення зовнішньоекономічної діяльності на території України через спеціальні санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, що застосована до Позивача Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на підставі Наказу.

Позивач наголошує на тому, що невжиття заходів забезпечення позову, викладених у цій заяві, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав та інтересів Позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Обґрунтовуючи власне необхідність вжиття заходів забезпечення, позивач зазначає, що 07 лютого 2019 року було введено в дію Закон України «Про валюту і валютні операції». Підпунктом «Д» пункту 3 частини 4 статті 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» було виключено ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», якою було регламентовано як порядок застосування спеціальних санкцій, зокрема, так і інститут таких спеціальних санкцій загалом. Таким чином, на думку заявника, редакція Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 07 лютого 2019 року не передбачає такого виду відповідальності як спеціальні санкції, що була застосована до Позивача.

Водночас, позивач звертає увагу, що все-таки надалі, на день пред`явлення цього позову, він позбавлений можливості ведення власної зовнішньоекономічної діяльності на території України у зв`язку з Наказом, який не скасовано по цей час.

В контексті останнього, позивач посилається на положення частини першої ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позивач додає, що вказаним Законом України «Про валюту і валютні операції» було виключено ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», якою було регламентовано як порядок застосування спеціальних санкції зокрема, так і інститут таких спеціальних санкцій загалом, Позивач має обґрунтовані підстави стверджувати, що такий закон має зворотну дії в часі, оскільки таким було скасовано відповідальність у вигляді спеціальних санкцій.

Незважаючи на те, це, зазначає позивач, такі санкції та Наказ, на підставі якого застосовані такі заходи до Позивача, не скасовані та продовжують діяти по відношенню до Позивача, що, на думку останнього, є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси останнього.

Позивач додає, що до Позивача застосовані дискримінаційні спеціальні санкції, які наразі не передбачені чинним законодавством України, внаслідок чого такими санкціями було порушено принципи рівності перед законом всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, принцип заборони будь-яких, крім передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та інших принципів ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Як зазначено у заяві про забезпечення позову, згідно з частиною першою ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції». Частиною десятою цієї ж статті визначено, що втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. Позивач наполягає, що застосування і дія до нього спеціальної санкції, яка не передбачена чинним законодавством України, є протиправним втручанням Міністерства у зовнішньоекономічну діяльність Позивача, а також створює дискримінаційні для Позивача умови поряд із іншими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності на території України, відповідно до яких Позивачу заборонено ведення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Крім цього, у заяві звернута увага на те, що відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакцій, що діяла на момент застосування спеціальної санкції) тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на індивідуальний режим ліцензування. Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду. Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду.

Позивач звертає увагу, що до нього Міністерством була застосована спеціальна санкція саме у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. Позивача не було переведено Відповідачем на режим індивідуального ліцензування, а Відповідач, у свою чергу, не звертався до суду із позовом про продовження дії спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яка була застосована до Позивача.

З огляду на це, як вважає позивач, спеціальна санкція у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, що застосована до Позивача, діяла у період з 06.05.2018 по 24.06.2018 (1 місяць 18 днів) та у період з 01.12.2018 до 27.12.2018 (26 днів), а також у період з 07.02.2019 по 05.08.2019 (5 місяців 29 днів), що значно перевищує тримісячний строк, встановлений Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, що діяла на момент застосування спеціальної санкції) та Положенням.

Позивач наполягає, що ані чинне законодавство України, ані законодавство України, чинне на момент застосування до Позивача спеціальної санкції, не регламентує застосування до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на строк більше трьох місяців, у зв`язку з чим спеціальна санкція у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, наразі застосована та діє по відношенню до Позивача протиправно, внаслідок чого істотним чином порушуються законні права та інтереси останнього.

Позивач вважає, що Відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, внаслідок чого були порушенні законні права та інтереси Позивача, а тому порушення прав Позивача бездіяльністю Відповідача є триваючим правопорушенням.

За підстав, викладених вище, Позивач зазначає, що наявні очевидні ознаки протиправності Наказу та бездіяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо не скасування спеціальної санкції, яка застосована до Позивача.

На його думку, такі очевидно протиправні рішення (Наказ) та бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України істотним чином порушують законні права та охоронювані законом інтереси Позивача, внаслідок чого наразі протиправно до Позивача застосована заборона на ведення будь-якої зовнішньоекономічної діяльності на території України. Крім цього, як зазначає позивач, він є стороною багатьох зовнішньоекономічних контрактів, які укладені із суб`єктами, що здійснюють власну господарську діяльність на території України та є резидентами держави Україна.

Зокрема, позивач посилається на лист обслуговуючого банка ДП «СТАДА-УКРАЇНА» - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за вих. №12312/59 від 11.05.2019, відповідно до якого у зв`язку із застосуванням спеціальної санкції до Позивача банк вважає неможливим здійснення переказу грошових коштів на користь Позивача, що підтверджує дію спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо Позивача, а саме: заборону здійснення всіх видів зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Позивач вважає, що застосування та дія таких санкцій значним чином загрожує веденню Позивачем господарської діяльності, Позивач має обґрунтовані підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком істотне порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів Позивача Наказом та допущеною Міністерством бездіяльністю.

На думку позивача, у зв`язку із застосуванням та дією до Позивача спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у протиправний спосіб, було зірвано укладення та виконання ряду зовнішньоекономічних контрактів, що аналогічно істотним чином порушує законні права та охоронювані законом інтереси Позивача, внаслідок чого Позивач понесе значні збитки за невиконання власних зобов`язань за зовнішньоекономічними контрактами, що негативно вплине на можливість ведення власної господарської діяльності.

Зазначає також позивач, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Так, як зазначається у заяві про забезпечення позову, невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком невиконання Позивачем власних зобов`язань за зовнішньоекономічними контрактами, внаслідок чого такі контракти будуть розірвані контрагентами Позивача у зв`язку із істотним порушенням Позивачем умов таких договорів через застосування спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач додатково звертає увагу суду на те, що спеціальна санкція - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності передбачає заборону Позивачу займатися будь-якими видами зовнішньоекономічної діяльності на території України та, відповідно, будь-якою господарською діяльністю на території України.

Позивач акцентує увагу суду, що наслідком незастосування заходів забезпечення позову в цій справі є неможливість для Позивача ведення зовнішньоекономічної діяльності на території України, оскільки негативна ділова репутація Позивача, що буде сформована внаслідок протиправної дії спеціальної санкції, може бути перешкодою для укладення із Позивачем нових зовнішньоекономічних контрактів, а тому право Позивача на ведення зовнішньоекономічної діяльності на території України буде істотним чином порушено. У такому випадку, на думку заявника, задоволення позовних вимог не вважатиметься ефективним способом захисту порушеного права Позивача, оскільки всі, наразі укладені зовнішньоекономічні контракти, будуть розірвані контрагентами Позивача, а останній, у свою чергу, не матиме можливості укласти нові зовнішньоекономічні договори з огляду на негативну ділову репутацію. Крім цього, у разі незастосування заходів забезпечення позову будуть істотним чином порушені принципи та гарантії ведення зовнішньоекономічної діяльності, встановлені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Водночас, позивач звертає увагу, що він позбавлений можливості звернутись до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотанням про видачу індивідуальної ліцензії на вчинення розрахункової операції, оскільки до Позивача у протиправний спосіб застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на строк понад трьох місяців, правовий режим якої не передбачає звернення до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотаннями та/або заявами про видачу індивідуальної ліцензії.

Відносно практики застосування інституту забезпечення позову, заявник посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі №640/5376/19, в якій як захід забезпечення позову було зупинено дію наказу Міністерства на підставі чого Міністерством було ухвалено наказ про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/5376/19.

Таким чином, як зазначає позивач, на підставі ухвали суду про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про застосування спеціальної санкції Міністерство ухвалило наказ про зупинення дії спеціальної санкції, а тому такі заходи забезпечення позову досягнуть мети такого інституту - попереднього судового захисту.

Позивач звертає увагу адміністративного суду, що заходи забезпечення позову є тимчасовою мірою, яка застосовується судом для охорони законних прав та інтересів позивача (заявника) до вирішення спору по суті. Застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу, як наполягає позивач, не порушує і не порушуватиме в майбутньому прав та інтересів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України і будь-яких третіх осіб та є, як вже зазначалось, тимчасовим заходом до вирішення спору по суті за позовом, що пред`явлений Позивачем. З огляду на наведені положення, враховуючи те, що невжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких просить Позивач, призведе до істотного порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів, неможливості ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, а також з огляду на очевидну протиправність наказу, застосування заходів забезпечення, як зазначає позивач, є необхідним та обґрунтованим.

Вирішуючи заявлене клопотання, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).

У даному випадку, враховуючи наведені доводи, наявні матеріали, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду заявленого клопотання відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України.

Слід зазначити, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положень ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, адміністративний суд має дискреційні повноваження вирішувати такі питання і може постановити ухвалу за клопотанням сторони або з власної ініціативи.

Слід додати, що вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Так, згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову. Адекватність заходу до забезпеченню позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Оцінюючи доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, санкції застосовано на підставі ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності).

Фактичні підстави для застосування санкцій - невідомі та в оскаржуваному наказі не зазначені.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 цього Закону (в редакції до 07.02.2019) тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Між тим, у період трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного наказу, якими і обмежується строк дії такого наказу та санкцій, застосовані оскаржуваним актом санкції відповідачем не були скасовані та позивача не було переведено на індивідуальний режим ліцензування, що вказує на наявність очевидних ознак протиправності дії оскаржуваного акту в частині, що стосується позивача, оскільки в силу Закону дія такого роду актів має обмежений строк дії, який може бути продовжений лише за рішенням суду (ч. 7 ст. 37 Закону), наявності якого на час звернення до суду не встановлено. Між тим, як вбачається з наявних матеріалів, вказаний наказ до цього часу застосовується до позивача, що вбачається із згаданих позивачем взаємовідносин з банком.

Слід додати, що 07 лютого 2019 року було введено в дію Закон України «Про валюту і валютні операції». Підпунктом «д» пункту 3 частини 4 статті 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» було виключено ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», якою було регламентовано як порядок застосування спеціальних санкцій, зокрема, так і інститут таких спеціальних санкцій загалом.

Тобто, відпала правова основа застосування та існування санкцій, продовження їх дії чи переведення на режим індивідуального ліцензування, як і власне можливість їх продовження за рішенням суду.

У взаємозв`язку з наведеним, суд акцентує увагу на тому, що принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності.

Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи.

Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

У той же час, у даному випадку, наведене у сукупності свідчить про наявність очевидних ознак невідповідності дії оскаржуваного акту вимогам «якості закону», принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, а отже вказує і на наявність очевидних ознак протиправності дії оскаржуваного акту відносно позивача, оскільки відсутня правова підстава дії оскаржуваного акту, а саме ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка втратила чинність.

Водночас, судом враховується, що незастосування заходу забезпечення та подальша дія спірного акту за наведених вище висновків суду, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача внаслідок подальшого зупинення здійснення ним підприємницької діяльності на території України, що може також завдавати шкоди економічним інтересам держави, у т.ч. в частині отримання податків/зборів від діяльності іноземного суб`єкта господарювання на території України.

Наведене у своїй сукупності дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії (застосування) оскаржуваного акту, які є повністю співмірними з позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення. Внаслідок зупинення дії оскаржуваних актів не зупиняється діяльність державного органу.

Захід вживається судом із забезпеченням збалансованості інтересів учасників справи, з урахуванням того, що відповідач є суб`єктом владних повноважень та влада держави не пропорційна (не співставна) можливостям окремої особи (приватному суб`єкту), стримувати та обмежувати дії якої позивач не має можливостей інакше, ніж за судовим рішенням.

Таким чином, суд вважає доводи заявника у повній мірі обґрунтованими та адекватними ситуації, що склалася, а відтак вважає за можливе в рамках забезпечувальних заходів зупинити дію (застосування) оскаржуваного акту відносно позивача.

Заходи забезпечення позову є тимчасовими та діють до закінчення розгляду справи по суті та прийняття судового рішення, а тому, застосований захід забезпечення позову не зумовлює вирішення спору по суті.

Відтак, клопотання позивача підлягає задоволенню - як зазначено вище.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 150 - 154, 156, 241 - 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву закритого акціонерного товариства «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» (закрытое акционерное общество «Обнинская химико-фармацевтическая компания») про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію (застосування) наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до Іноземних суб`єктів господарської діяльності» №427 від 27.03.2018 в частині застосування спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності до Закритого акціонерного товариства «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» (ЗАО «ОБНИНСКАЯ ХИМИКО-ФАРМАЦЕВТИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ»).

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати учасникам справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 156 КАС України).

Звернути увагу осіб, яких стосується виконання даної ухвали, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала діє до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Боржником для цілей виконання даної ухвали є Міністерство економічного розвитку та торгівлі України (код ЄДР 37508596; адрес: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Стягувачем для цілей виконання даної ухвали є Закрите акціонерне товариство «Обнінська хіміко-фармацевтична компанія» (закрытое акционерное общество «Обнинская химико-фармацевтическая компания»; і.п.н. 4025062616, ОДРН 1024000935551; адрес: 249020, РФ, м. Обнінськ, Калузька обл., вул. Корольова, 4; поштова адреса: 117588, м. Москва, а/а 60 ; в особі адвоката Гвоздецького Андрія Мироновича, адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7, літ. «А», офіс 22).

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 154 КАС України).

Відповідно до ч. 8 ст. 154 та п. 2 ч. 1 ст. 294 КАС України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в порядку, встановленому ст. ст. 292 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін