Рішення № 83644874, 01.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2019 року № 826/17530/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі судового засідання Узерчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до треті особи Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК-ТАН» про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

від відповідача - Кучерявий О. В.

від третіх осіб - не прибули.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК-ТАН», в якому просить суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0079464204 від 11.07.2018, рішення № 0079434204 від 11.07.2018, № 0079494204 від 11.07.2018, № 011325-1310-2658 від 10.07.2018, № 0110287-1310-2658 від 10.07.2018, № 0110288-1310-2658 від 10.07.2018, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-257 від 28.08.2018, податкове повідомлення - рішення № 0079414204 від 11.07.2018, податкове повідомлення-рішення № 0079474204 від 11.07.2018 та № 0078444204 від 11.07.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 18.12.2018.

Ухвалою суду від 28.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем в період з 14.05.2018 по 04.06.2018 на підставі наказу №7769 від 27.04.2018 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " та наказу №8821 від 23.05.2018 "Про продовження документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1" проведено документальної планової виїзної перевірки позивача щодо дотримання вимог валютного та іншого законодавства. Так за результатами вказаної перевірки, відповідачем складено акт перевірки №2676/26-15-42-04/ НОМЕР_1 від 11.06.2018, яким встановлено ряд порушень, позивач непогоджуючись з висновками перевірки, позивачем подано власні заперечення на акт перевірки, в задоволенні яких було відмовлено. Разом із відповіддю на заперечення, позивач отримала оскаржувані податкові-повідомлення-рішення, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак залишені без змін фіскальним органом. Позивач зазначає, що нею у повному обсязі було підтверджено та відображено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, спеціальну правосуб`єктність учасників господарських операцій, зв`язок між фактичним придбанням послуг. Крім того, акт перевірки не містить в собі посилань на невідповідність складених позивачем первинних документів або відсутність останніх. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У відзиві на позов відповідач посилається на порушення позивачем вимог податкового законодавства, що були встановлені перевіркою, зокрема: пп. 16.1.7 п. 16.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - неподання до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП; п. 177.10 ст. 177 ПК України та Порядок ведення книги доходів і витрат, неналежне ведення обліку в Книзі обліку та витрат, що призвело до перекручення даних декларацій за 2015-2017 роки; п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015-2017 роки в сумі 197212, 70 грн., в т.ч.: за 2015 - 15360, 34 грн., за 2016 - 35395, 42 грн., за 2017 - 146456, 94 грн.; п. 57.1 ст. 57 ПК України, несвоєчасно сплачено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного Додатком 5 до Податкової декларації № 9089647758 від 05.02.2014; п. 16 1 Підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір із сум чистого доходу за 2015-2017 роки, в розмірі 16306, 40 грн., в т.ч.: за 2015 - 1152, 03 грн., за 2016 - 2949, 62 грн., за 2017 - 12204, 75 грн.; п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону №2664-VI, заниження єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету, за 2016 на загальну суму 3270, 12 грн.; п. 8 ст. 9 Закону №2664-VI несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску, нарахованого за календарний квартал; п. 187.1 ст. 187, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму за 2015-2017 роки - 409781 грн., в т.ч. січень 2015 - 3201 грн., березень 2015 - 12159 грн., квітень 2015 - 12851 грн., травень 2015 - 3592 грн., червень 2015 - 92 грн., липень 2015 - 3425 грн., серпень 2015 - 16759 грн., грудень 2015 - 9925 грн., січень 2016 - 92 грн., лютий - 2016 - 92 грн., березень 2016 - 10970 грн., квітень 2016 - 41317 грн., травень 2016 - 13425 грн., червень - 10705 грн., липень 2016 - 8425 грн., серпень 2016 - 8259 грн., вересень 2016 - 18585 грн., жовтень 2016 - 15092 грн., листопад 2016 - 21175 грн., грудень 2016 - 3245 грн., січень 2017 - 92 грн., лютий 2017 - 8478 грн., березень 2017 - 16759 грн., квітень 2017 - 24259 грн., травень 2017 - 10182 грн., червень 2017 - 29092 грн., липень 2017 - 11876 грн., серпень 2017 - 13633 грн., вересень 2017 - 33349 грн., жовтень 2017 - 3864 грн., листопад 2017 - 7144 грн., грудень 2017 - 3262 грн. та завищення від`ємного значення на 92, 00 грн. (лютий 2015), а також на те, що позивачу було нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 роки в загальному розмірі 15722, 14 грн., в т.ч.: за 2015 рік в сумі 4976, 75 грн, за 2016 рік в сумі 5630, 51 грн., за 2017 рік в сумі 5114, 88 грн.

Враховуючи виявлені порушення податкового законодавства ГУ ДФС у м. Києві вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач проти викладених відповідачем пояснень заперечила, зазначивши, що податкова перевірка була проведена формально та без дослідження господарських операцій, які вчинилися позивачем. Крім того, на думку позивачки, пояснення викладені у відзиві дублюють викладені в акті перевірки факти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» у своїх поясненнях щодо позовних вимог зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, крім того зазначив, що висновки податкового органу про відсутність взаємозв`язку обсягів продажу товарів, згідно умов Договору №4185/40/10 від 20.09.2010 та отримання послуг за Договором надання послуг по організації та просування товарів (торгової марки) №238840 від 10.12.2013 не відповідає дійсності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК-ТАН» у своїх поясненнях до позовної заяви зазначив, що між ним та позивачем дійсно було укладено договір на надання послуг охорони майна №1808 від 25.06.2009. 20.01.2011 в офісних приміщеннях, які використовувалися позивачем відбулася крадіжка майна та завдало значних збитків позивачу, у зв`язку з чим, позивачем було правомірно віднесено податкову накладну до складу податкового кредиту.

У судовому засіданні 01.08.2019 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, що наведені у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 наступних вимог податкового законодавства:

- пп. 16.1.7 п. 16.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - неподання до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП;

- п. 177.10 ст. 177 ПК України та Порядок ведення книги доходів і витрат, неналежне ведення обліку в Книзі обліку та витрат, що призвело до перекручення даних декларацій за 2015-2017 роки;

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015-2017 роки в сумі 197212, 70 грн., в т.ч.: за 2015 - 15360, 34 грн., за 2016 - 35395, 42 грн., за 2017 - 146456, 94 грн.;

- п. 57.1 ст. 57 ПК України, несвоєчасно сплачено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного Додатком 5 до Податкової декларації № 9089647758 від 05.02.2014;

- п. 16 1 Підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір із сум чистого доходу за 2015-2017 роки, в розмірі 16306, 40 грн., в т.ч.: за 2015 - 1152, 03 грн., за 2016 - 2949, 62 грн., за 2017 - 12204, 75 грн.;

- п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону №2664-VI, заниження єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету, за 2016 на загальну суму 3270, 12 грн.;

- п. 8 ст. 9 Закону №2664-VI несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску, нарахованого за календарний квартал;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму за 2015-2017 роки - 409781 грн., в т.ч. січень 2015 - 3201 грн., березень 2015 - 12159 грн., квітень 2015 - 12851 грн., травень 2015 - 3592 грн., червень 2015 - 92 грн., липень 2015 - 3425 грн., серпень 2015 - 16759 грн., грудень 2015 - 9925 грн., січень 2016 - 92 грн., лютий - 2016 - 92 грн., березень 2016 - 10970 грн., квітень 2016 - 41317 грн., травень 2016 - 13425 грн., червень - 10705 грн., липень 2016 - 8425 грн., серпень 2016 - 8259 грн., вересень 2016 - 18585 грн., жовтень 2016 - 15092 грн., листопад 2016 - 21175 грн., грудень 2016 - 3245 грн., січень 2017 - 92 грн., лютий 2017 - 8478 грн., березень 2017 - 16759 грн., квітень 2017 - 24259 грн., травень 2017 - 10182 грн., червень 2017 - 29092 грн., липень 2017 - 11876 грн., серпень 2017 - 13633 грн., вересень 2017 - 33349 грн., жовтень 2017 - 3864 грн., листопад 2017 - 7144 грн., грудень 2017 - 3262 грн. та завищення від`ємного значення на 92, 00 грн. (лютий 2015).

- Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 роки в загальному розмірі 15722, 14 грн., в т.ч.: за 2015 рік в сумі 4976, 75 грн., за 2016 рік в сумі 5630, 51 грн., за 2017 рік в сумі 5114, 88 грн.

Позивачем було отримано наступні документи прийняті ГУ ДФС у м.Києві, а саме:

- № 0079464204 від 11.07.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 246 515, 88 грн., з яких за податковими зобов`язаннями у розмірі 197 212, 70 грн. та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 49 303, 18 грн.;

- № 0079434204 від 11.07.2018 на загальну суму 194, 82 грн., з яких сума штрафу 188, 23 грн., сума пені у розмірі 6, 59 грн.;

- № 0079494204 від 11.07.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 472 472, 50 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 377 978, 00 грн. та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 94 494, 50 грн.;

- № 0110325-1310-2658 від 10.07.208, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, як власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 6 159, 80 грн.;

- № 0110287-1310-2658 від 10.07.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, як власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 8 488, 20 грн.;

- № 0110288-1310-2658 від 10.07.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, як власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму податкового зобов`язання у розмірі 1 070, 14 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-193 на загальну суму недоїмки 3 270, 12 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску № 0079414204 від 11.07.2018 на загальну суму 3 834, 14 грн., з яких сума податкового зобов`язання у розмірі 3 270, 12 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 654, 02 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0079474204 від 11.07.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 20 383, 00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями у розмірі 16 306, 40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 076, 60 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0078444204 від 11.07.2018, яким збільшено загальну суму штрафних (фінансових) санкцій 170, 00 грн.

Позивач користуючись своїм правом оскаржив спірні рішення відповідача в адміністративному порядку. Однак, за результатом розгляду його скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 20.09.2018 № 14346/Г/99-99-11-02-01-14 спірні рішення відповідача залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими ГУ ДФС у м. Києві рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності до п. 6.1 ст. 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як передбачено п. 77.1 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Так, на підставі проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0079444204 від 11.07.2018, у зв`язку з неподанням до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.

Відповідно до п. 63.3 ПК України одним із способів податкового контролю є контроль за: місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку); місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

За здійсненням контролю за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, береться за основу Порядок № 1588 (далі - Порядок).

У відповідності до п. 8.1 Порядку платник податків зобов`язаний повідомляти за формою № 20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку.

Як передбачено положеннями Порядку повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття, до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів.

Взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється, в тому числі, на підставі повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, поданого платником податків відповідно до розділу VII Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об`єкта оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що інформація про об`єкти оподаткування фізичної особи (фізичної особи-підприємця), у тому числі об`єкти оподаткування через які провадиться господарська діяльність (фактичне місцезнаходження) у відповідності до вимог чинного законодавства України подається позивачем щорічно в установлений термін, шляхом подання до податкового органу декларації про майновий стан і доходи, в якій зазначається все належне майно, в тому числі і майно, що використовується під час провадження господарської діяльності.

Викладене вище свідчить про відсутність умислу у приховуванні інформації, яка стосується належного ФОП ОСОБА_1 чи інших умисних дій спрямованих на не відображення відповідних об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.

Таким чином, суд вважає, що відсутність тотожної інформації, що подається позивачем у інший спосіб, не завдає значної шкоди суспільним чи державним інтересам.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0079414204 від 11.07.2018 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) без дати № Ф-193 та податкового повідомлення-рішення № 0079434204 від 11.07.2018, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами фінансово-господарської діяльності за 2013 рік позивачем 11.02.2014 подано податкову декларацію № 9087392779, згідно з даними якої фактична переплата сум податку до державного бюджету склала 32 217, 44 грн.

Також, позивачем своєчасно подано податкову декларацію № 9089647758 від 05.02.2014 та відповідно до показників якої нараховано податок у сумі 86 392, 29 грн. та остаточно сплачена як податок на доходи фізичних осіб 05.02.2014.

Як передбачено ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Таким чином, відповідачем неправомірно визначено порушення ФОП ОСОБА_1 в частині своєчасності та повноти сплати податків на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами подання податкових декларацій.

Щодо заниження єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік на загальну суму 3270, 12 грн., необхідно зазначити наступне.

Порядок збору єдиного соціального внеску (ЄСВ) встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Так, з 1 січня 2015 роботодавці зобов`язані сплачувати розмір ЄСВ не менший, ніж мінімальний (розмір якого розраховується виходячи з мінімальної заробітної плати), незалежно від суми нарахованої заробітної плати.

При цьому, відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 41 Бюджетного кодексу до вступу в силу Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період мінімальна заробітна плата застосовується з розмірах і на умовах, що діяли в грудні попереднього бюджетного періоду .

Для фізичних осіб-підприємців мінімальний ЄСВ до 2016 року становив 34,7% від розміру мінімальної зарплати. З 01.01.2016 ставка ЄСВ знижена до 22% (для всіх категорій платників).

У зв`язку зі зниженням ставки ЄСВ - до 22% з п. 9 5 розділу VIII Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вилучено положення абз. 19, що передбачала застосування понижуючого коефіцієнта 0,6 під час нарахування ЄСВ на зарплату (доходи) фізичних осіб, а також винагороду за цивільно-правовими договорами. Таким чином, понижуючий коефіцієнт у 2016 році застосовувався.

Отже, всі нормативно-правові акти, що регулюють порядок обліку платників єдиного соціального внеску, нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску, подання звітності з єдиного соціального внеску та розміри ставок податку, з 1 січня 2016 по 31 грудня 2016 року, тобто за звітний період, в який провадилася діяльність, застосовуються в редакції, що діяла впродовж такого звітного/календарного року.

Зміни, що відбулися 1 січня 2017 року у сфері законодавства щодо сплати єдиного соціального внеску, не можуть бути застосовані до позивача в силу ст. 58 Конституції України, оскільки, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0079414204 від 11.07.2018 в частині нарахування 3 270, 12 грн. ЄСВ є протиправним.

Застосування штрафних санкцій за спірним рішенням № 0079434204 від 11.07.2018 у розмірі 194, 82 грн. є неправомірним з огляду на наступне.

За результатами звітного періоду з ІІ квартал 2016 року сума податку, що підлягала сплаті (22% ЄСВ) становила 941, 16 грн., що мала бути сплачена до 20.07.2016.

Позивач зазначив, що ним за результатами самостійної перевірки було виявлено пропущення строку оплати ЄСВ, у зв`язку з чим було сплачено суму такого податку з урахуванням сум штрафних санкцій у розмірі 1 200, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 320 від 26.07.2016.

Відповідно до положень ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податку щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п. 59.3 ст. 59 ПК України надсилається податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Однак, податковим органом не прийнято до уваги факт неузгодженості сум грошового зобов`язання та, відповідно, настання визначених законодавством строків приймати та надсилати податкову вимогу, що суперечить нормам та приписам чинного податкового законодавства.

У зв`язку з викладеним податкове повідомлення-рішення № 0079414204 від 11.07.2018 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.08.2018 № Ф-257 та податкове повідомлення-рішення № 0079434204 від 11.07.2018 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0110325-1310-2658 від 10.07.2018, № 0110287-1310-2658 від 10.07.2018 та № 0110288-1310-2658 від 10.07.2018, суд зазначає наступне.

Позивач у своїх обґрунтуваннях зазначив, що відповідачем в період з 2015 по 2017 року не надсилались повідомлення щодо сплати податку на нерухоме майно, а тому факт не нарахуванням відповідачем вказаного податку не може ставитися у провину позивачу.

Відповідач у своїх поясненнях зазначив, що до обов`язку платника податків належить сплата податку, в тому числі, податку на нерухоме майно. Відповідач підтвердив, що податок на нерухоме майно за 2015-2017 останнім було нараховано позивачу після проведення податкової перевірки.

Згідно з пп. 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Отже, з вищевказаного вбачається, що обов`язок зі сплати податку виникає у платника податку після отримання від податкового органу податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання.

Згідно із п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пп. 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості.

Податкове повідомлення-рішення про суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальність за своєчасність та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПК України ПК України.

Таким чином, податковим органом не було виконано обов`язку щодо визначення суми податкового зобов`язання у визначений строк.

Разом з тим, вважаючи таке податкове повідомлення- рішення контролюючого органу протиправним, позивач власне не заперечує наявність у нього обов`язку щодо сплати відповідного податку, однак зазначає, що відповідачем було порушено строки нарахування та стягнення відповідного податку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у разі, якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове повідомлення-рішення у строк до 1 липня поточного року, то особа звільняється від відповідальності.

Викладене вище свідчить про те, що спірні податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 11.07.2018, а саме: № 007947204, № 0079464204 та № 0079494204, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охоронну діяльність» охорона (далі - Закон) майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Як передбачено ч. 1 ст. 6 Закону охорона майна та фізичних осіб забезпечується персоналом охорони шляхом здійснення таких заходів: використання пунктів централізованого спостереження, технічних засобів охорони, транспорту реагування, службових собак; контроль за станом майнової безпеки об`єкта охорони; запобігання загрозам особистій безпеці фізичної особи, яка охороняється; реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані з посяганням на об`єкт охорони.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

Однією з підстав укладення Договору між позивачем та ТОВ «ВІК-ТАН» було викрадення майна належного ОСОБА_1 з її офісу, що підтверджується довідкою Голосіївського РУ ГУ МВС у м. Києві від 28.01.2011.

Суд погоджується з твердженням позивача, що саме такий причинно-наслідковий зв`язок і став підставою для самостійної охорони майна, шляхом залучення відповідних компетентних підприємств, до числа яких входить і ТОВ «ВІК-ТАН».

Щодо господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Гугл», необхідно зазначити наступне.

Між позивачем та ТОВ «Гугл» було укладено Договір № 052-4521-1966-8564 від 08.11.2016 про надання рекламних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Суд погоджується з твердженням позивача, що інтернет-реклама є засобом охоплення клієнтів, зокрема, Google Ads дає компаніям змогу рекламувати широкий асортимент продуктів, послуг, додатків в веб-сайтів у пошуку Google і всій його рекламній мережі.

Таким чином, укладення Договору про надання рекламних послуг Google AdWords є тісно пов`язаним господарською діяльністю позивача , враховуючи, що будь-яка підприємницька діяльність має основну мету - отримання прибутку, який можливо отримувати в межах здійснення незабороненої чинним законодавством господарської діяльності.

Щодо висновків відповідача про заниження сум податкових зобов`язань за період з січня 2015 року по грудень 2017 року відносно контрагента-покупця ТОВ «Епіцентр-К», необхідно зазначити наступне.

20.09.2010 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Епіцентр-К» було укладено Договір поставки № 4185/40/10, відповідно до умов якого постачальник (ФОП ОСОБА_1 ) зобов`язується поставляти покупцеві (ТОВ «Епіцентр-К») товар у встановлені строки, а покупець зобов`язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікації та/або інших документах згідно умов договору, підписаних постачальником та покупцем. Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю бухгалтерські документи (видаткова та податкова накладна). Бухгалтерські документи повинні бути складені українською мовою, відповідати вимогам чинного законодавства станом на дату поставки партії товару, та надаються постачальником безпосередньо за місцем поставки товару, вказаному в заявці покупця.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що з метою просування товарів (торгової марки)постачальника, покупець може надати постачальнику рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги згідно з умовами, визначеними в додаткових договорах, угодах, додатках.

У свою чергу п. 9.2. Договору визначено, що оплата поставлений постачальником товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень.

В підтвердження факту отримання товару на умовах реалізації позивачем надано належним чином оформлені та відображені в податковому обліку накладні на повернення товару в період з січня 2015 року по листопад 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи 10.12.2013 між позивачем та «Епіцентр-К» було укладено Договір № 238840 про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки).

Дані послуги спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача шляхом популяризації продукції серед кінцевих споживачів та стимулювання споживчого попиту, що обумовлює господарський характер цих послуг. При цьому вказані дії з просування товару мають економічний ефект, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.

Укладення вказаного Договору свідчить про бажання позивача досягнути вигідного економічного ефекту при здійсненні фінансово-господарської діяльності, тому як отримання доходу можливе шляхами передбаченими даним договором.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Реальний характер взаємовідносин позивача з ТОВ «Епіцентр-К» документально підтверджена, а також доцільність укладення договорів з даним контрагентом доведена.

У свою чергу Акт перевірки не містить аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами, доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таким взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту між позивачем та його контрагентами.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірність своїх дій та прийнятих рішень не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0079464204 від 11.07.2018, № 0079434204 від 11.07.2018, №0079494204 від 11.07.2018, №0110325-1310-2658 від 10.07.2018, №0110287-1310-2658 від 10.07.2018, №0110288-1310-2658 від 10.07.2018, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-257 від 28.08.2018, податкове повідомлення-рішення № 0079474204 від 11.07.2018, та № 0078444204 від 11.07.2018, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19); рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску № 0079414204 від 11.07.2018.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 13 523 (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять три) грн. 30 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур